Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/127/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2019. Зареєстровано: 23.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		м. Київ
		18.09.2019Справа №  910/127/17
		За заявамиОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ»проперегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017у справі№910/127/17за позовомНаціонального антикорупційного бюро Українидо  1) Державного підприємства «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» 2) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 3) Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал»треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-31) Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ», 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ», 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудколія», 4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Колія», 5) Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод», 6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельмаш 2017»третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1    ОСОБА_1 за участюСпеціалізованої антикорупційної прокуратури провизнання договору №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 недійсним                                                                                         Головуючий суддя  Смирнова Ю.М.  
		                                                                                                                Судді   Борисенко І.І.
		                                                                                                                             Мандриченко О.В.
		 
		Представники учасників процесу:
		від позивачаМайстренко О.М., довіреність № 90  від 27.05.19;від відповідача-1Куракін Ю.В., ордер серії КВ № 416372 від 20.06.2019;від відповідача-2Волинський А.В., довіреність № Ц/3-45/118-19  від 04.04.19;від відповідача-3не з`явились;від третьої особи-1 (заявника)не з`явились;від третьої особи-2не з`явились;від третьої особи-3не з`явились;від третьої особи-4не з`явились;від третьої особи-5не з`явились;від третьої особи-6не з`явились;від третьої особи-7 (заявника)Бабаєв А.С. , ордер серії АА № 058720  від 04.07.19; Кушкова Н.М., ордер серії КС № 331867  від 23.01.18;від прокуратурине з`явились.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Національне антикорупційне бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», ПАТ «Українська залізниця» та ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» про визнання недійсним договору поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015, укладеного між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» та ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал».
		В обґрунтування наявності у нього повноважень на звернення до суду із даним позовом позивач посилався на те, що Національне антикорупційне бюро України відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України має право звертатися до суду з позовом про визнання угод недійсними, які суперечать інтересам держави і суспільства та мають ознаки корупційного правопорушення.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні оспорюваного договору не дотримано процедуру закупівлі згідно Закону України «Про здійснення державних закупівель»; перевищено повноваження при укладенні додаткової угоди № 1 від 01.12.2015 до оспорюваного договору; договір поставки №ЦУПП-04/0049/15 від 10.11.2015 укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави (ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України).
		Справа розглядалася судами неодноразово. 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір поставки від 10.11.2015 №ЦУПП-04/0049/15, укладений між Приватним акціонерним товариством «Коростенський завод залізобетонних шпал» та Державним підприємством «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»; присуджено до стягнення з Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» на користь Національного антикорупційного бюро України судовий збір за подання позову у розмірі 459,34 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,26 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн; присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод залізобетонних шпал» на користь Національного антикорупційного бюро України судовий збір за подання позову у розмірі 459,33 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,27 грн,  судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн; присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Національного антикорупційного бюро України судовий збір за подання позову у розмірі 459,33грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 505,27 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 551,20 грн.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 залишено без змін.
		05.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 за виключними обставинами.
		За результатами автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смирнова Ю.М., суддя Борисенко І.І., суддя Мандриченко О.В.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя Смирнова Ю.М., суддя Борисенко І.І., суддя Мандриченко О.В. відкрито провадження у справі №910/127/17 за виключними обставинами, вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено розгляд справи на 22.07.2019.
		08.07.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» також надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 за виключними обставинами, яку за результатами автоматизованого розподілу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Курдельчук І.Д., суддя Котков О.В., суддя Чебикіна С.О.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя Курдельчук І.Д., суддя Котков О.В., суддя Чебикіна С.О. відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ»  про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17, об`єднано в одне провадження заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» і ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 та передано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 для розгляду в порядку спрощеного провадження колегії суддів Господарського суду міста Києва у складі головуючого судді Смирнової Ю.М., судді Борисенко І.І. і судді Мандриченка О.В.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя Смирнова Ю.М., суддя Борисенко І.І. і суддя Мандриченка О.В. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/127/17 за виключними обставинами для розгляду в одному провадженні із заявою ОСОБА_1 .
		22.07.2019 до початку судового засідання через відділ діловодства суду від Національного антикорупційного бюро України надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами, в яких позивач вказує, що у рішенні Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 зазначено, що п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, тобто з 05.06.2019, а отже, станом на дату звернення Національного антикорупційного бюро України до суду із даним позовом у останнього були повноваження на його подання.
		У судовому засіданні 22.07.2019 оголошувалась перерва до 18.09.2019.
		05.08.2019 від заявника - ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (заперечення) Національного антикорупційного бюро України, в яких заявник наполягає на тому, що факт ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення свідчить про невідповідність п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Конституції України з моменту набрання чинності цієї норми у вказаному Законі, а тому суд (суди) мав дійти самостійно висновків про відсутність права Національного антикорупційного бюро України на звернення до суду з цим позовом.
		У судове засідання, призначене на 18.09.2019, представники заявника Харалана В.І. з`явилися, заяву підтримали повністю.
		Представники заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» у судове засідання, призначене на 18.09.2019, не з`явилися. Жодних заяв чи клопотань Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» до суду не подано. Суд вважає за можливе розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю          «Корпорація КРТ» без участі його представників.
		Представник відповідача-1 заяви підтримав повністю. 
		Представники позивача та відповідача-2 проти задоволення заяв заперечили.
		Відповідач-3, треті особи -2, -3, -4, -5, -6 та Спеціалізована антикорупційна прокуратура явку повноважних представників у судове засідання, призначене на 18.09.2019, не забезпечили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд відзначає таке.
		У поданих заявах ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» як на наявність виключних обставин для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/127/17 в порядку п.1 ч. 3 ст.320 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), норму закону, якою позивач обґрунтовував наявність у нього повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору в межах даної справи, а саме: п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», а відтак у Національного антикорупційного бюро України були відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України  рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
		Згідно з п. 1 ч. 3  ст. 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, зокрема, є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не    застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
		Суд відзначає, що перегляд судового рішення за виключними обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є можливою лише за умови, коли рішення суду ще не виконано.
		Тобто під час розгляду заяви про перегляд справи за виключними обставинами суди повинні встановити наявність обставин щодо невиконання або, навпаки, виконання судового рішення, яке є предметом перегляду. При цьому наявність фактів виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі п. 1 ч. 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі була немайнова вимога про визнання недійсним правочину, яку і було задоволено Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2017. При цьому, питання застосування правових наслідків недійсності правочину згідно ст. 216 Цивільного кодексу України не входило в предмет вирішення спору у справі №910/127/17, а відтак, і не знайшло свого вирішення в резолютивній частині судового рішення.
		Згідно зі статтями  129,  129-1 Конституції України  обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
		За змістом ст. 18 Господарського процесуального кодексу України,  судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Положеннями  ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
		Набрання законної сили рішення суду виражає правову визначеність акта правосуддя та свідчить про його остаточність, обов`язковість та преюдиційність.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/127/17, яке, як зазначалося вище, вже було переглянуто судами апеляційної та касаційної інстанцій, залишено без змін, тобто набрало законної сили.
		Слід зауважити, що ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України  визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		За змістом ст. 236 Цивільного кодексу України,  нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		Згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
		Із викладеного убачається, що прийнявши рішення у цій справі шляхом задоволення позову господарський суд встановив факт відсутності прав і обов`язків та юридичних наслідків у певного кола осіб, а також припинення зобов`язання сторін із моменту укладення договору, який визнано недійсним. При цьому, наказу на виконання такого рішення господарський суд не видає і виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється (за винятком рішення у частині розподілу судових витрат), тому рішення про визнання договору недійсним є виконаним із моменту набрання ним законної сили.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення у даній справі не може бути переглянуто у зв`язку із виключними обставинами, які пов`язані із неконституційністю положень закону, адже факт виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі п. 1 ч. 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.
		Також суд відзначає, що обставини, на які посилаються заявник як на виключні, не можуть вплинути на спірні правовідносини у цій справі, оскільки ці правовідносини виникли до прийняття  Конституційним Судом України рішення від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 у справі  № 3-294/2018 (3058/18).
		Так, відповідно до п. 13 ч. 1  ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», який визнано таким, що не відповідає  Конституції України                                               (є неконституційним), згідно з  Рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019                            № 4-р(II)/2019, за наявності підстав, передбачених законом, НАБУ надається право подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2  ст. 152 Конституції України  закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають  Конституції України  або якщо була порушена встановлена  Конституцією України  процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
		Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Відповідно до ч. 1  ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Відповідно до абзацу 3 пункту 4  Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп  у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України  (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), № 3/690-97 частина 2  статті 152 Конституції України  закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
		Відповідно до пункту 2 резолютивної частини 2  рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 у справі № 3-294/2018 (3058/18) положення пункту 13 частини 1  статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня  ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Таким чином, положення п. 13 ч. 1  ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII  втратило чинність з 05.06.2019 та зворотної сили не має.
		Слід зауважити, що згідно з ч. 3  ст. 3 Господарського процесуального кодексу України  судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що положення п. 13 ч. 1  ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII  мали юридичну силу як на час подання позовної заяви, так і на час прийняття судових рішень у справі №910/127/17, а у  Рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 у справі № 3-294/2018 (3058/18) не зазначено про надання зворотної сили/дії п. 13 ч. 1  ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України».
		До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 27.08.2019 у справі №910/24263/16.
		Враховуючи викладене, заяви ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/127/17 задоволенню не підлягають.
		Відповідно до ч.ч. 3 - 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України  за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1)    відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. 
		У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
		У зв`язку із відмовою у задоволенні заяв витрати по сплаті судового збору покладаються на заявників.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. У задоволенні заяв ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/127/17 відмовити повністю.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі № 910/127/17 залишити без змін.
		3. Витрати по сплаті судового збору за подання заяв залишити за заявниками.
		4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст.  256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		        
		          Головуючий суддя                                                                               Ю.М. Смирнова
		 
		 
		          Судді                                                                                                    І.І. Борисенко 
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                               
		                                                                                                                          О.В. Мандриченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...