Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/3560/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Посягнення на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2019. Зареєстровано: 24.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.
Дата набрання законної сили: 18.01.2021
Номер судового провадження: 1-кп/554/118/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016170040004963

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 554/3560/18
		 
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України 
		 
		Дата документу 23.09.2019 
		 
		Октябрський районний суд м. Полтави в складі :
		 
		головуючого судді       ОСОБА_1 ,
		судді -              ОСОБА_2 ,
		присяжних -         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		 
		з участю:секретарів -      ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		прокурорів -          ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		потерпілих -          ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		обвинуваченого -          ОСОБА_14 ,
		захисника -             ОСОБА_15 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави кримінальне провадження за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кисил Сир, Вілюйського району, Республіки Саха, Російської Федерації, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 348, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		I. ДОВЕДЕНА ЧАСТИНА ОБВИНУВАЧЕННЯ
		 
		25.02.2018 року приблизно о 13 годині ОСОБА_14 умисно використав, заздалегідь придбаний ним у невстановлених осіб, завідомо підроблений паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Борзнянським РВ ПМУ УМВС України в Чернігівській області 08.05.2012 року на ім`я ОСОБА_16 , до якого було вклеєна його фотокартка, для посадки до вагону № 05С поїзду № 744 ЛА, сполученням «Львів-Дарниця», що прямував з м. Львова до м. Києва та цього ж дня під час найму квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_17 .
		 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_14 судом кваліфікуються за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.
		 
		II. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВЕДЕНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_14 , хоча і не визнав своєї винуватості за ч. 4 ст. 358 КК України, однак підтвердив, що проживав за підробленим паспортом на ім`я ОСОБА_16 , щоб залишатися анонімним, в тому числі винаймав квартиру в Києві та пересувався потягом.
		 
		З відеозапису з камери відеоспостереження квартири АДРЕСА_3 вбачається, що 25.02.2018 року до квартири АДРЕСА_4 зайшла ОСОБА_17 , після чого о 12.59 год. до цієї квартири також зайшов ОСОБА_14 з рюкзаком та валізою, а о 14.50 год. вийшов звідти без речей. З цього часу - до початку проведення обшуку інші особи до квартири не заходили (т.3 а.с. 152-160).
		 
		Під час проведення невідкладного обшуку квартири АДРЕСА_5 був вилучений мобільний телефон, гроші в сумі 2900 доларів США та 500 грн., ноутбук Леново, паспорт та ідентифікаційний код на імя ОСОБА_16 , а також сліди рук. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.02.2018 року було надано дозвіл на його проведення (т.3 а.с. 161-166).
		 
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні в режимі відеоконференції під присягою підтвердила суду, що ОСОБА_14 наприкінці лютого 2018 року через мережу інтернет орендував у неї квартиру АДРЕСА_5 , представившись Вадимом та надавши паспорт ОСОБА_16 . Цей паспорт вона сфотографувала на мобільний телефон.
		 
		При огляді фотознімків ОСОБА_17 з її мобільного телефону встановлено фото паспорта ОСОБА_16 із зображенням ОСОБА_14 (т.3 а.с. 169-177).
		 
		За фотознімками свідок ОСОБА_17 упізнала ОСОБА_14 , який орендував у неї квартиру та представився ОСОБА_18 , надавши їй паспорт на ім`я вказаної особи (т. 3 а.с. 178-180).
		 
		Оглядом відеозапису з камер спостереження вагону № 05С поїзду №744 ЛА сполученням Львів  Дарниця за 25.02.2018 року (час відправлення 6:07 год.) установлено перебування там ОСОБА_14 , хоча проїзний документ НОМЕР_2 від 25.02.2018 року отриманий на ОСОБА_16 , місце  032 (т.4 а.с. 2-7).
		 
		В ході перевірки особи ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 установлено, що останній раптово помер у Києві ІНФОРМАЦІЯ_3 . До цього від ОСОБА_16 до поліції надходили повідомлення про втрату паспорта та ідентифікаційного коду 09.05.2017 року і 06.03.2012 року. Фотокартка ОСОБА_16 в його заяві про оформлення паспорта громадянина України від 08.05.2012 року вочевидь відрізняється від фотокартки в його паспорті, вилученому в ОСОБА_14 , однак суд констатує, що певну схожість ОСОБА_19 і ОСОБА_16 за віком, видовженим овалом обличчя, відсутністю окуляр на фотознімках (т.4 а.с. 18-29).
		 
		Водночас, за даними листа Філії Головний інформаційно-обчислювальний центр ПАТ Українська залізниця від 10.02.2017 року №ГІОЦ-43/412 інформація стосовно оформлення проїзних документів у період з 01.10.2016 року по 10.02.2017 року на ОСОБА_20 в базі даних АСК ПП УЗ не знайдена (т. 4 а.с. 17).
		 
		Згідно листа ДП Поліграфічний комбінат Україна По виготовленню цінних паперів від 23.03.2018 року № 02/1114, вказане підприємство здійснювало виготовлення бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 у 2011 році на замовлення МВС України (т.4 а.с. 30).
		 
		Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 546 від 01.03.2018 року бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 заповнений на ім`я ОСОБА_16 відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу. Ознак змін його первинного змісту експертом не виявлено, що на думку суду, з огляду на вказані вище докази, зокрема очевидну наявність фотокартки ОСОБА_14 (т. 4 а.с. 156-157, 160) у раніше втраченому паспорті померлого ОСОБА_16 свідчить про особливу якість підроблення з використанням печатки ідентичної дійсній (т. 4 а.с. 123-129).
		 
		Таким чином, зібрані у справі докази, які є належними, допустимими та достовірними у своїй сукупності доводять провину ОСОБА_14 за ч. 4 ст. 358 КК України поза розумним сумнівом.
		 
		 
		 
		III. ФОРМУЛЮВАННЯ ПРЕД`ЯВЛЕНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ, ЯКЕ СУДОМ ПРИСЯЖНИХ ВИЗНАНЕ НЕДОВЕДЕНИМ
		 
		Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_14 обвинувачується у тому, що він в період часу з жовтня 2014 року по листопад 2016 року, точної дати не встановлено, з прямим умислом, у невстановлених осіб придбав та незаконно зберігав 11 військових проміжних патронів калібру 7,62х39 мм, зразка 1943 року, в металевому сейфі своєї квартири АДРЕСА_6 , де також зберігав власний мисливський карабін «МКМ-072», № НОМЕР_3 - НОМЕР_4 , калібру 7,62х39 мм, на який мав дозвіл.
		30.11.2016 року приблизно о 7 ранку він спорядив вказаними патронами свій мисливський карабін та здійснив постріл одним з цих патронів по вхідним дверям своєї квартири, за якими стояли працівники поліції, а інші 10 патронів, зберігаючи спорядженими в своєму карабіні, переніс по карнизу на балкон сусідньої квартири АДРЕСА_7 даного будинку, після чого був затриманий працівниками поліції.
		 
		Дії ОСОБА_14 за цим епізодом органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		 
		Також, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_14 пред`явлено обвинувачення в тому, що:
		 
		«30.11.2016     року, близько 07 години 00 хвилин, співробітники поліції ВПК в Полтавській області Слобожанського УКП ДКП НП України, Харківського спецпідрозділу КОРД, працівники Генеральної прокуратури України, Головного слідчого управління НП України прибули до квартири АДРЕСА_6 з метою проведення санкціонованого обшуку, відповідно ухвали Печерського районного суду м. Києва, від 23.11.2016 року. В подальшому з метою виконання ухвали слідчого судді та санкціонованого проникнення до вищевказаної квартири співробітниками Харківського спецпідрозділу «КОРД» було повідомлено власника помешкання ОСОБА_14 про те, що необхідно відчинити двері працівниками поліції.
		ОСОБА_14 , достовірно розуміючи, що за дверима знаходяться працівники поліції, перебуваючи всередині своєї квартири проігнорував законні вимоги співробітників поліції про надання доступу до його житла, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про балістичні можливості військових патронів калібру 7,62x39 мм., пройшовши навчання з правил поводження нарізною вогнепальною зброєю, а також про заборону використання нарізної вогнепальної зброї всередині приміщень, з метою позбавлення життя працівника правоохоронного органу, з зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків, дістав з металевого сейфу свій мисливський карабін «МКМ-072», серійний номер: « НОМЕР_5 » на ствольній коробці, « НОМЕР_6 » - на кришці ствольної коробки, на затворній рамці, на затворі та на газовій трубці, калібру 7,62x39 мм., який було споряджено одинадцятьма військовими проміжними патронами калібру 7,62x39 мм, зразка 1943 року, здійснив 1 постріл по вхідним дверям, за якими знаходилися працівники поліції, після чого намагався втекти, через балкон сусідньої квартири, але був затриманий працівниками поліції.
		Суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті працівників поліції не настали з причин, не залежних від волі ОСОБА_14 , оскільки співробітниками Харківського спецпідрозділу КОРД було дотримано правила безпеки під час захоплення злочинця».
		 
		Дії ОСОБА_14 за вказаним епізодом органами досудового розслідування кваліфіковані за ст. 348 КК України як замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		 
		 
		 
		IV. МОТИВИ ВИПРАВДАННЯ ЗА НЕДОВЕДЕНОЮ ЧАСТИНОЮ ОБВИНУВАЧЕННЯ
		 
		А. Релевантні джерела права
		 
		А. 1. Загальні критерії кримінальної відповідальності особи
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Відтак особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. ч. 1, 2 ст.17 КПК України).
		 
		При цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		 
		Доказування ж має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України, рішення Європейського суду з прав людини усправах «Кобець проти України»від 14.02.2008 р., «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06.12.98).
		 
		У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		 
		Обов`язок доказування вказаних обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ст. ст. 91, 92 КПК України).
		 
		Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, установленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).
		 
		Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч. 12 ст. 290 КПК України).
		 
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		 
		Водночас, виправдувальний вирок постановляється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (ст. 373 КПК України).
		 
		А. 2 Підстави кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України щодо боєприпасів
		 
		Частина 1 ст. 263 КК України передбачає кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
		 
		   Відтак, указана норма забороняє, зокрема, придбання і зберігання боєприпасів у разі відсутності дозволу, передбаченого чинним законодавством.
		 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) принцип встановлення законом злочинів і покарань вимагає, аби правопорушення і покарання за їх вчинення були чітко визначені у законі. Поняття «закон» у розумінні статті 7, як і у інших статтях Конвенції (наприклад, у статтях 8-11), передбачає якісні умови, зокрема щодо доступності і передбачуваності.
		 
		«Неякісність закону» у визначенні правопорушення або покарання, яке має застосовуватись, призводить до порушення статті 7 Конвенції. Щодо передбачуваності закону, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що особа має розуміти з формулювання відповідного положення, за потреби - за допомогою судового тлумачення або отримавши відповідну пораду від фахівця, - які його дії та/або бездіяльність можуть потягнути кримінальну відповідальність.
		 
		У справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛрозглядав ситуацію з бланкетною нормою, коли особа була притягнена до адміністративної відповідальності, зокрема, за порушення порядку проведення демонстрацій за відсутності чітко встановленого в законодавстві такого порядку, що призвело до порушеннястатті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		У формулюванні умови «без передбаченого законом дозволу», яка визначає, коли її диспозиція ч. 1 ст. 263 КК України може бути застосована міститься відсилка до іншого законодавства. Якщо «дозвіл» відсутній - умова виконана, і діє диспозиція частини першоїстатті 263 КК, тобто заборона «носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв». Навпаки, наявність відповідного дозволу свідчить про відсутність передбаченої законодавством умови, за якої диспозиція цього положення може бути застосована.
		 
		Таким чином, дозвіл, отриманий відповідно до законодавства в широкому розумінні цього терміну, виключає застосування частини першоїстатті 263КК України (постанови ВС від 31 травня 2018 року в справі № 127/27182/15-к, від 04.12.2018 року № 161/3885/16-к, від 21.05.2019 року № 299/1530/16-к).
		 
		   У відповідності до п. 8.9. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС від 21.08.1998 року №622 (далі - Інструкція), боєприпаси - спеціально виготовлені вироби одноразового використання, які призначені забезпечити ураження цілей в умовах збройної боротьби, самооборони, полювання, спорту.
		 
		   До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони до гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.
		   Указана Інструкція та інші нормативно-правові акти не передбачають необхідності отримання окремого дозволу громадянином на придбання, носіння та зберігання бойових припасів до власної нарізної вогнепальної зброї, в разі наявності дозволу на її носіння та зберігання.
		 
		   При цьому, п. 12.13. Інструкції передбачає, що під час перенесення або перевезення зброї та боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв та патронів до них власник зобов`язаний мати при собі дозвіл органу поліції на право зберігання та носіння такої зброї, основних частин зброї та пристроїв.
		 
		   Крім того, у відповідності до пунктів 1 та 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою КМУ від 12.10.1992 року № 576, дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
		 
		   До предметів, на які поширюється дозвільна система, зокрема, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, тощо.
		 
		   Використання мисливських патронів відповідного калібру для стрільби визначено як одну з ознак мисливської зброї (п. 8.8.2 Інструкції).
		 
		   Водночас, чинне законодавство до цього часу не містить очевидних ознак для надання можливості пересічному громадянину розмежувати боєприпаси калібру 7,62х39 до бойової та цивільної мисливської нарізної зброї (зокрема за маркуванням, розмірними та ваговими характеристиками, тощо). Відсутній також обов`язок власників мисливських нарізних карабінів здійснювати організацію експертних досліджень наявних у них боєприпасів, тоді як обов`язок перевірки зазначених об`єктів дозвільної системи покладений на поліцію. 
		 
		   Різниця ж між бойовою та мисливською вогнепальною зброєю у чинному законодавстві проведена лише за призначенням, перша  для ураження людини та (або) техніки, а друга  для ураження тварин і птахів під час полювання (пункти 8.3, 8.8. Інструкції). Відтак, лише така класифікація є прийнятною і для боєприпасів до вказаної зброї.
		 
		   Загальнодоступні джерела інформації свідчать, що патрон калібру 7,62 зразка 1943 року є проміжним патроном (між гвинтівочним та пістолетним) спочатку випускався навіть зі свинцевою серцевиною, тоді як підвищені пробивні властивості мають патрони з кулею зі стальною серцевиною та бронебійною кулею. Водночас, до 1990 року навіть мисливські патрони могли випускатись зі стальною серцевиною. Очевидних критеріїв зовнішніх відмінностей між мисливськими та бойовими патронами калібру 7,62 мм, випущеними до 1990 року чинне законодавство прямо не визначає.
		 
		   Зважаючи, що до цього часу не було прийнято закону про обіг зброї невійськового призначення, а чинне законодавство України (ст. 36 КК України) дозволяє використовувати, в тому числі наявну вогнепальну зброю, для захисту від нападу не лише тварин, а й людей та техніки, аж до фізичного знищення, тому зброю самооборони можна визначити як вид зброї, яка за своїми конструктивними та тактико-технічними даними призначена для використання з метою самозахисту, захисту інших громадян і майна від злочинних протиправних посягань.
		 
		   Відтак, виходячи з наявного правого регулювання та з огляду на засади юридичної визначеності, визначальним для встановлення правомірності зберігання боєприпасів слід враховувати їх очевидні конструктивні особливості та мету застосування, а також придатність та відповідність калібру боєприпасу певному виду мисливської нарізної зброї, на яку особа має дозвіл.
		 
		Суб`єктивна сторона ч.1 ст. 263 КК України характеризується лише умисною формою вини.
		   
		А. 3 Підстави кримінальної відповідальності за ст. 348 КК України
		   
		   Стаття 348 КК України, інкримінована обвинуваченому, передбачає кримінальну відповідальність за вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку.
		 
		Основним безпосереднім об`єктом злочину є нормальна службова діяльність працівників правоохоронних органів, авторитет цих органів, а також встановлений порядок охорони громадського порядку.
		 
		З об`єктивної сторони злочин виражається у посяганні на життя зазначених у диспозиції вказаної статті осіб. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного злочину є те, що посягання на життя потерпілого причинне обумовлене виконанням службових обов`язків потерпілого або його діяльністю щодо охорони громадського порядку.
		 
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом. При цьому зміст умислу включає усвідомлення винним специфічних ознак потерпілого та зв`язку посягання з його певною службовою чи громадською діяльністю. Замах на вбивство може бути вчинений лише з прямим умислом.
		 
		Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) в тому числі специфічних ознак потерпілого та його зв`язку із певною службовою діяльністю, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ст. 24 КК України).
		 
		Мотивами злочину можуть бути: 1) прагнення перешкодити потерпілому у момент посягання або в майбутньому виконувати свої службові обов`язки або здійснювати діяльність щодо охорони громадського порядку; 2) помста за виконання цих обов`язків або таку діяльність у минулому (Постанова Пленуму Верховного суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»). 
		 
		Ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського (ч. 1 ст. 5-1 ЗУ «Про Національну поліцію»).
		 
		Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейськимКонституціїта законів України (ст. 8 ЗУ «Про Національну поліцію»).
		 
		Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук ( ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію»).
		 
		А. 4 Критерії законності проникнення до житла особи та проведення обшуку
		 
		   Стаття 30 Конституції України не допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
		 
		   Аналогічні положення містить і ст. 233 КПК України та визначає, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті.
		 
		Частина 3 ст. 236 КПК України визначає, що перед початком виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія.
		 
		Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті (ч. 6 ст. 236 КПК України).
		 
		Системний аналіз правових, норм, що регламентують проведення обшуку дає підстави для висновку, що передумовою правомірності проникнення до житла особи для проведення обшуку без її згоди, на підставі ухвали суду про дозвіл на обшук є належне повідомлення про вказану слідчу дію та створення обстановки достатньої юридичної визначеності, яка б давала підстави обшукуваній особі пересвідчитись в правомочності суб`єктів проведення обшуку та наявності у них відповідного дозволу суду. 
		 
		А. 5 Критерії необхідної та уявної оборони 
		 
		Водночас статтею 27 Конституції України гарантовано право кожного захищати своє життя та здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.     
		   
		   Цій нормі кореспондуються положення ч. 2 ст. 36 КК України, яка визначає право кожного на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
		 
		   Між тим, згідно з ч.1 ст. 37 КК України, уявною обороною визнаються дії, пов`язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
		   
		   Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення (ч. 2 ст. 37 КК України).
		 
		   А. 6 Критерії правомірності затримання на ґрунті перейняття
		 
		   Частиною 2 ст. 25 Конституції визначено, що громадянин України не може бути вигнаний за межі країни або виданий іншій державі.
		 
		   Водночас, у частинах 1, 3 ст. 10 Кримінального кодексу передбачено, що громадяни України, які скоїли злочини за межами країни, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності. В такому разі Україна може перейняти кримінальне провадження, в котрому судовими органами іноземної держави не ухвалено вирок, якщо діяння, у зв`язку з яким запитується передання провадження, визнається вітчизняним Кримінальним кодексом злочином.
		 
		   Цей принцип гарантує неможливість видачі громадянина іншій державі та є основоположним у питанні надання міжнародної правової допомоги.
		 
		   Відтак, якщо особа не підлягає видачі (є громадянином України; за положеннями КК, діяння, за вчинення якого направлено запит про екстрадицію, в Україні не визнається злочином тощо), відповідні процесуальні дії втрачають сенс. Отже, якщо громадянин України, який знаходиться в розшуку за ініціативою іншої держави та прибуває на територію України, правоохоронні органи не вправі його затримати.
		 
		   Для притягнення громадянина України до кримінальної відповідальності за злочини, скоєні на території іншої держави, Кримінальний процесуальний кодекс передбачає провадження в порядку перейняття.
		 
		   Частина 2 ст. 295 КПК визначає умови, за яких провадження, в котрому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте Україною: особа є громадянином України й перебуває на її території; особа є іноземцем або особою без громадянства й перебуває на території України, а її видача згідно із цим кодексом або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено; держава-запитувач надала гарантії, що в разі ухвалення вироку в Україні особа не піддаватиметься в цій державі обвинуваченню за те саме правопорушення; діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України.
		 
		   Якщо держава-запитувач є членом європейського співтовариства, то необхідно керуватися Конвенцією про передачу провадження в кримінальних справах від 15.05.72.
		 
		   Відповідно до положень ч. 1 ст. 27 цієї Конвенції, коли держава-запитувач оголошує про свій намір подати клопотання про порушення кримінального переслідування, а повноваження запитуваної держави ґрунтуються виключно на ст. 2, запитувана держава може на прохання держави-запитувача вдатися до тимчасового арешту підозрюваної особи: якщо законодавство запитуваної держави дозволяє тримання під вартою за скоєний злочин; якщо існують підстави вважати, що підозрювана особа зникне або сприятиме знищенню доказів.
		 
		   Згідно з положеннями ч. 1 ст. 29 згаданого документа тимчасові заходи, передбачені у ст. 27, регулюються його положеннями та законодавством запитуваної держави. Таким чином, при застосуванні тимчасового арешту у випадку перейняття кримінального провадження в рамках Конвенції необхідно керуватись як її положеннями, так і загальними нормами щодо застосування запобіжних заходів та тримання під вартою.
		 
		   Відповідно до положень ст. 597 КПК за клопотанням компетентного органу іншої держави особа, щодо якої буде направлений запит про перейняття провадження, може триматися під вартою на території України не більш як 40 діб. Тримання під вартою особи застосовується в порядку та згідно з правилами, передбаченими ст. 583 КПК. Якщо після закінчення такого строку відповідний запит не надійде, особа звільняється з-під варти.
		 
		   Із ч. 6 ст. 583 КПК вбачається, що при розгляді клопотання про застосування тимчасового арешту слідчий суддя встановлює особу затриманого, пропонує йому зробити заяву, перевіряє наявність документів, передбачених п. 2 ч. 4 цієї статті, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про застосування або відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для нього немає підстав.
		 
		   З аналізу положень ч.1 ст. 597, ст. 583 та інших статей КПК можна зробити висновок, що тимчасовий арешт  це спеціальний вид тримання під вартою (враховуючи особливі підстави та порядок застосування, термін дії тощо). При його обранні суд зобов`язаний керуватися не тільки двома зазначеними статтями, а й загальними положеннями про запобіжні заходи, визначеними гл.18 КПК.
		 
		   Главою 45 КПК, якою регламентовано кримінальне провадження в порядку перейняття, не передбачено особливої процедури застосування тримання під вартою до особи за клопотанням компетентного органу іншої держави. Закон відсилає до положень ст. 583 КПК, яка встановлює порядок тимчасового арешту.
		 
		   Суд зазначає, що застосування тимчасового арешту у випадку можливої видачі особи для притягнення до кримінальної відповідальності іншій державі та застосування тримання під вартою до особи  громадянина України з підстав можливого перейняття кримінального переслідування не є тотожними та, відповідно, потребують додаткової регламентації.
		 
		   Між тим, за наявного правового регулювання, відповідно до ч.1 ст.583 КПК, в порядку якої застосовується тримання під вартою у випадку перейняття кримінального провадження, тимчасовий арешт може використовуватись виключно щодо затриманої особи.
		 
		   Отже, для застосування тримання під вартою до особи, щодо якої в подальшому може надійти запит про перейняття провадження, необхідно вчинити процесуальну дію  затримання.
		 
		   Процесуальні питання порядку затримання особи, щодо якої буде направлений запит про перейняття провадження, КПК не регламентовано. Однак, виходячи із загальних засад, таке затримання може бути здійснене виключно з підстав, передбачених ст. 208 КПК.
		 
		   Правомірним без ухвали слідчого судді, суду, відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України, визнається затримання уповноваженою службовою особою підозрюваного у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
		 
		   Якщо, відсутні, визначені ст. 208 КПК України підстави, зокрема, якщо особу не застали під час вчинення злочину, замаху, або безпосередньо щойно після чого вчинення, затримувати громадянина України, який повернувся та Батьківщину не має правових підстав, а відтак і застосовувати до нього тимчасовий арешт, оскільки це суперечитиме загальним засадам кримінального провадження та практиці Європейського суду з прав людини.
		 
		   Після затримання в порядку ст. ст. 191, 208 КПК особа вважається підозрюваною відповідно до положень ч.1 ст. 42 КПК.
		 
		   Такій особі має бути гарантовано і забезпечено дотримання та можливість реалізації права на захист, ознайомлення зі своїми правами, прийняття участі в проведенні слідчих дій, тощо, а також чітко повідомлено про причини затримання.
		 
		   При цьому суд зазначає, що Європейський ордер на арешт являє собою судове рішення, яке визнається у країнах Європейського Союзу, що імплементували положення Рамкового рішення Ради ЄС від 13.06.2002 року у національне законодавство і є підставою, за умови прийняття компетентним судовим органом рішення про його виконання, для затримання і видачі особи, іншій державі, яка склала ордер, для здійснення кримінального переслідування або виконання покарання чи заходів безпеки, пов`язаних з позбавленням волі.
		 
		   Україна до цього часу не імплементувала в національне законодавство положень вказаної Рамкової угоди, відтак, наявність Європейського ордеру на арешт не є прямою підставою безпосереднього затримання громадянина України на території України, а мають враховуватись вищеперелічені базові норми чинного законодавства. 
		 
		Б. Надані суду докази та їх оцінка
		 
		Обвинувачений ОСОБА_14 свою вину за ч. 1 ст. 263 та ст. 348 КК України не визнав та показав, що 30.11.2016 року він прокинувся від жахливого стукоту в двері та криків, щоб він відчиняв, бо пожежа. Він виглянув, але ніяких ознак пожежі не помітив, не було ні вогню, ні диму. Тому він зробив висновок, що якісь бандити під цим приводом хочуть проникнути до його квартири, вбити його, покалічити, пограбувати. В зв`язку з цим вирішив вести себе якомога тихіше. Далі йому сказали, щоб відкривав двері, бо прийшли сусіди і тоді він зателефонував на 911, розповів диспетчеру, що до нього вламуються невідомі, повідомивши свою адресу. Від стукоту, що не вщухав, з дверей почала сипатись штукатурка. За дверима продовжували кричати, щоб відчиняв двері, бо пожежа. В глазок не дивився, бо було погане освітлення та має поганий зір. Він знову зателефонував 911 диспетчеру, на що йому відповіли, що пожежні виїхали. Тому він ще більше розхвилювався та вимагав викликати поліцію. Диспетчер довго по телефону питала про нього, на що він знову розповів про невідомих. У цей момент він за дверима почув різкі хлопки, про які теж повідомив диспетчеру. Також телефоном повідомив про подію матір, яку теж попросив викликати поліцію. Стукіт і крики не припинялись. Відчуваючи жах, паніку, страх, для самозахисту взяв свій мисливський карабін, спорядив його патронами 7,62х39, які вважав мисливськими, бо купував виключно у магазинах - зброярнях України, в тому числі в Києві та Полтаві. Звідки потім взялись бойові патрони йому не відомо, хоча різниці між ними не знає, вони того ж калібру та зовні абсолютно однакові . Перевірку по лінії дозвільної системи у нього проводили двічі, порушень не виявляли, при цьому не виключає, що оглядали і патрони. Коли почув металевий звук, дійшов висновку, що от-от можуть виламати двері, тому зробив один попереджувальний постріл через двері в підлогу, карабін був спрямований зверху донизу. Намірів та мотивів на вбивство чи ушкодження здоров`я кого-небудь не мав. Про те, що за дверима правоохоронці не знав і обстановка, що склалася про це не свідчила. Тоді все затихло і він подумав, що його залишили. Однак, через деякий час в його двері знову почали стукати та говорити відчиніть поліція, ті ж голоси, що раніше кричали про пожежу і сусідів. Він злякався та вирішив сховатися на чужому балконі. Через деякий час виглянув і побачив людей, схожих на військових, які направили на нього зброю. Тому він встав, підняв руки догори та простояв так певний час, доки забігли невідомі, затримали його і поклали на підлогу. Там до нього підходив інший чоловік та питав якийсь пароль. На його питання, що відбувається, не повідомляли. Пізніше його відвели в свою квартиру, де вже знаходилось багато людей, та поставили у куток, обличчям до стіни. Повертатися та що-небудь питати не давали. Далі йому стали задавати питання, вимагати якусь інформацію, після чого він попросив адвоката, якого йому одразу не надали, погрожували. Наприкінці дали папір, який він підписав, де також виклав, що захисника йому не надали. ОСОБА_21 він був затриманий, а наступного дня його повели в суд, який його звільнив з-під варти. Після чого він поїхав в ІТТ, де забрав свої речі. Вказана ситуація викликала у нього острах, що за ним полюють, тому він вирішив виїхати з міста, шукав юридичну допомогу. Щоб залишатися анонімним він придбав чужий паспорт за яким поїздом приїхав до Києва та зняв квартиру. Про те, що перебував у розшуку дізнався після його другого затримання. Про підстави першого затримання 30.11.2016 року та переслідування іншою державою він дізнався лише в суді. Наразі справа щодо «перейняття» не закінчена, вже приблизно 3 роки проводиться досудове розслідування.
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2016 року, на виконання запиту компетентних органів ФРН № 822 AR35427/16 про надання міжнародної правової допомоги, було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 з метою відшукання та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень з використанням комп`ютерних засобів (кіберзлочинів) (т.4 а.с. 38-54).
		 
		25.08.2016 року дільничним судом м. Фердена було видано європейський ордер на арешт ОСОБА_14 , мотивуючи, що він підозрюється у членстві в міжнародній кримінальній організації, що обслуговувала інфраструктуру Avalanche (т. 4 а.с. 44-54).
		 
		Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 показали суду, що вони, будучи співробітниками спецпідрозділу Корд ГУНП в Харківській області 30.11.2016 року вночі, за вказівкою керівництва прибули до м. Полтави для проведення спеціальної операції з затримання ОСОБА_14 за підозрою в кіберзлочинності. Спочатку в прокуратурі Полтавської області був проведений інструктаж, де повідомили адресу затримання та необхідність використання оперативної легенди, яка полягала в імітації евакуації від пожежі жителів будинку, з метою швидкого затримання підозрюваного, оскільки останній міг знищити певні речі. При цьому одягли формений одяг працівників ДСНС, сіли до пожежного автомобіля та прибули за вказаною їм адресою, неподалік прокуратури області.
		Далі ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 піднялись на останній поверх та під виглядом пожежних о 7 ранку постукали в двері, голосно вигукуючи пожежа, при цьому стукали також і в інші двері та просили людей вийти з квартир. На неодноразовий стукіт у двері та прохання відчинити двері, з квартири ОСОБА_14 ніхто не відповідав. Тому було вирішено припинити оперативне прикриття та висловлено вимогу: відкрийте, поліція. Після чого вони почули постріл через центральну частину дверей в їх бік на рівні колін. Тому було прийнято рішення здійснити штурм квартири, для чого взяли бронещит, спеціальні знаряддя та почали виламувати двері, а коли їх вивалили, в бойовому порядку проникли всередину квартири та через балкон побачили, що ОСОБА_14 перебуває на сусідньому балконі. Підгайний з ОСОБА_25 взяли його на мушку та він підійняв руки до гори, а через кілька хвилин був затриманий. При цьому було вилучено травматичний пістолет та вогнепальний карабін.
		Також зазначили, що в результаті операції ніхто тілесних ушкоджень не зазнав. Про проведення обшуку перед вторгенням до квартири вони не повідомляли, слідчі перебували на сходах нижче. Чи вівся відеозапис не пам`ятають. Під час застосування оперативної легенди спеціальних засобів задимлення та підсвічення не використовували. 
		 
		Потерпілий ОСОБА_11 , який працював старшим інспектором відділу протидії кіберзлочинності ГУНП в Полтавській області пояснив суду, що за вказівкою керівництва свого відділу у цивільному одязі приймав участь в проведенні операції з затримання ОСОБА_14 . Підтвердив, що 30.11.2016 року о 7 ранку співробітники Корд, використовуючи оперативну легенду щодо евакуації від пожежі, стукали у двері ОСОБА_14 та просили відчинити, але ніхто не відчиняв, тому стали представлятись, що з поліції, гучно стукати в двері. Однак посвідчень не показували, своїх прізвищ не говорили, понятих спочатку не було. Тоді він почув постріл через двері на висоті колін і працівники Корд почали штурм, вибили двері і затримали ОСОБА_14 . Під час обшуку в квартирі була вилучена гільза 7,62 мм.
		 
		Свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 - працівники відділу протидії кіберзлочинності ГУНП в Полтавській області зазначили, що за вказівкою керівництва в цивільному одязі приймали участь в операції із затримання ОСОБА_14 30.11.2016 року приблизно о 7 ранку. При цьому були на вулиці, під аркою будинку. В дворі бачили людей у пожежній формі, чули якийсь шум. У подальшому приймали участь в проведенні обшуку квартири ОСОБА_14 . Результати обшуку фігурують в іншому провадженні, є таємницею слідства, тому суду в даній справі не представлені.
		 
		Свідок ОСОБА_30 , який є співробітником Корд підтвердив, що приймав участь в операції із затримання ОСОБА_14 та бачив як той під час штурму переходив по карнизу на сусідній балкон, після чого був затриманий.
		 
		Свідок ОСОБА_31 - співробітник Корд зазначив, що був присутній під час проведення спецоперації із затримання ОСОБА_14 та в цей час перебував у пожежному автомобілі.
		 
		Належність свідчень указаних свідків та потерпілих до предмету доказування підтверджується також листом від 19.03.2018 року №292/119-22/01-18 Управління Корпусу оперативно-раптової дії ГУНП в Харківській області про те, що останні приймали участь під час проведення спеціальних заходів із затримання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відеозапис цих заходів не здійснювався (т.4 а.с. 33).
		 
		Підставою залучення спецпідрозділу Корд для проведення обшуку квартири ОСОБА_14 стали: лист начальника ГСУ НП з відповідною резолюцією т.в.о. голови Нацполіції ОСОБА_32 від 29.11.2016 року, дозвіл першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_33 від 29.11.2016 року та наказ № 1031 від 30.11.2016 року ГУНП в Харківській області про відрядження працівників управління Корд до м. Полтава (т. 4 а.с. 34-37).
		 
		Показання потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_35 перевірені під час проведеного із ними почергово слідчого експерименту. При цьому останні підтвердили, що біля квартири ОСОБА_14 спочатку говорили, що працює МНС, повідомляли, що в будинку задимлення та потрібна евакуація. Коли такі дії результатів не дали, стали наполегливо стукати з вимогою відчинити двері, бо працює Національна поліція, після чого пролунав постріл.
		 
		Під час цієї слідчої дії було оглянуто кульовий отвір у дверях ОСОБА_14 - на висоті 59 см. та в протилежній цим дверям стіні - на висоті 39 см. При цьому було визначено траєкторію лету кулі, зокрема, зверху - в квартирі та до низу - на сходовий майданчик (т.3 а.с.84-134).
		 
		Суд зазначає, що найменування МНС офіційно змінено на ДСНС ще 21.01.2013 року Постановою Кабінету Міністрів України № 33. Відтак, станом на 30.11.2016 року в Україні не існувало МНС (російською  МЧС).
		 
		Представлений суду відеозапис з інтернет - ресурсу YouTube щодо пробивних можливостей мисливських патронів 7,62х39, на якому невідомий чоловік показує металеві вироби з отворами, вочевидь, не являється належним та допустимим доказом, оскільки не стосується даної конкретної справи, його походження не відоме, відомості про попередні дії з вказаними металевими виробами не показані, тому його достовірність не підтверджена (т. 3 а.с. 134- 136). Відтак, суд вважає в цій частині слушною позицію сторони захисту.
		 
		Свідок ОСОБА_36 , який працює командиром роти патрульної поліції Полтави зазначив, що 30.11.2016 року він прибув за викликом на вулицю Пушкіна м. Полтави, де на балконі побачив чоловіка з піднятими руками, який не чинив опору та був під прицілом автомата працівника Корд, що перебував на сусідньому балконі.
		 
		Свідки ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 суду пояснили, що після прибуття у складі наряду патрульної поліції м. Полтави вранці 30.11.2016 року за викликом на вулицю Пушкіна м. Полтави охороняли громадський порядок та обмежували доступ сторонніх осіб до місця, де працювала поліція, в тому числі спецпідрозділ Корд у форменому одязі. Свідки ОСОБА_37 та ОСОБА_39 також зазначили, що на балконі 4 поверху бачили спецпризначенця, ОСОБА_14 не бачили.
		 
		Свідок ОСОБА_40 по прибуттю в складі екіпажа патрульної поліції на вулицю Пушкіна м. Полтави за викликом про проникнення невідомих осіб до квартири ОСОБА_14 приблизно о 7.21 годин ранку 30.11.2016 року з`ясував, що там проводиться спецоперація Корд, при цьому бачив одного працівника, одягнутого в одяг ДСНС. Далі він побачив чоловіка, який з одного балкона перейшов на інший. Саме в цей час він охороняв громадський порядок на проїзній частині вулиці Пушкіна м. Полтави.
		 
		Свідок ОСОБА_41 , який проживає на 3 поверсі по сусідству із ОСОБА_14 30.11.2016 року приблизно о 06.50 годин він почув у своєму під`їзді гомін, кричали, що пожежа, однак не було ні диму ні вогню, а коли він вийшов з квартири, побачив сторонніх людей, які сказали йому залишатись у помешканні. Далі чув сильний гуркіт, схожий на вибивання дверей. Інших мешканців у під`їзді він тоді не бачив. ОСОБА_14 характеризує позитивно.
		 
		Свідок ОСОБА_42 - мати обвинуваченого ОСОБА_14 пояснила, що 30.11.2016 року о 7 ранку їй зателефонував син та з жахом в голосі повідомив, що бандити вриваються до нього в квартиру АДРЕСА_6 з криками, що сталася пожежа. Говорив, що вже телефонував на 911, але не зрозумів чи прийняли його виклик. При цьому попросив її продублювати виклик до поліції, що вона й зробила та оператор їй відповіла, що екіпажі поліції вислані. Далі зв`язалась із донькою ОСОБА_43 , яка також викликала поліцію, після чого разом із нею на таксі поїхали до будинку, де проживав син. Приблизно о 07.20 год. прибула на місце та побачила приблизно 3 автомобілі патрульної поліції. Також побачила сина на балконі без верхнього одягу і окулярів. Поряд бігали люди в камуфляжному одязі та куртках пожежників темно-синього кольору з світловідбиваючими смужками. Далі вона запропонувала працівникам поліції ключі від квартири сина щоб не вибивали двері, на що їй відповідали, що його мають знешкодити. Пізніше слідчий ОСОБА_44 повідомив, що зараз будуть проводити обшук помешкання сина і її впустили до квартири. Двері були вибиті, там знаходились приблизно четверо невідомих людей. Один з них працював за комп`ютером. Далі прийшли поняті і сіли на диван. Сина завели в квартиру приблизно о 10 годині під прицілом автоматів, адвоката не допустили.
		 
		Свідок ОСОБА_45 - сестра ОСОБА_14 дала аналогічні показання.
		 
		Свідок ОСОБА_46 , яка працює диспетчером ГУ ДСНС в Полтавській області пояснила, що 30.11.2016 року була на чергуванні та приблизно за кілька хвилин до 7 ранку прийняла по телефону повідомлення від ОСОБА_14 про те, що невідомі до нього стукають в двері та говорять про пожежу, на що вона йому повідомила, що вишле автомобіль. Однак, він зазначив, що там вже працюють. Через кілька хвилин він знову зателефонував та зляканим голосом повідомив, що йому вибивають двері. Тоді вказаний дзвінок вона переадресувала на поліцію. По телефону криків не чула, але чула гуркіт. Звукозапис не вилучали та наразі він не зберігся. Про «легендоване» використання іншого пожежного автомобіля її не повідомляли.
		 
		Свідок ОСОБА_47 , яка була з ОСОБА_48 в одній зміні підтвердила її показання.
		 
		Свідчення ОСОБА_49 та ОСОБА_50 підтверджуються витягом з Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області за №31754 від 30.11.2016 року та відповідним повідомленням заступника начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Полтавській області від 26.03.2018 року про те, що 30.11.2016 року приблизно о 7 ранку на скорочений номер екстреної допомоги поліції 102 зі служби МНС переадресовано дзвінок ОСОБА_14 , який повідомив, що в нього виламують двері та чутно постріли з вогнепальної зброї (т.4 а.с. 266-267).
		 
		Свідок ОСОБА_51 , що працює оператором лінії 102 ГУНП в Полтавській області показала, що 30.11.2016 року приблизно о 7 ранку приймала виклик від ОСОБА_14 , який повідомляв, що біля його квартири по АДРЕСА_8 підозрілі особи та він буде вимушений стріляти у відповідь. Вона повідомила, що повідомлення зареєстроване в поліції. До цього також приймала повідомлення від громадян про постріли в цьому будинку.
		 
		Свідок ОСОБА_52 , який проживає на другому поверсі в квартирі АДРЕСА_9 по сусідству із ОСОБА_14 , пояснив суду, що 30.11.2016 року вранці після 6 ранку в під`їзді почув стукіт по чужим дверям, потім стали сильно кричати, хто то був зрозуміло не було. Після великого гуркоту почали кричати, що поліція. Коли відкрив двері, йому наказали зачинити двері і не виходити, посвідчень не показували та не представлялись. З вікна бачив пожежний автомобіль, який в`їхав у двір, однак вікна ОСОБА_14 виходять на інший бік вулиці.
		 
		Свідок ОСОБА_53 , яка проживає по сусідству з ОСОБА_14 у квартирі АДРЕСА_10 показала суду, що 30.11.2016 року о 7 ранку почула гучний звук в під`їзді, схожий на стукіт металевим предметом в двері та зателефонувала сусідці з 44 квартири на 4 поверсі. Остання була схвильована та повідомила, що говорили про пожежу, однак, що точно відбувалось не розуміла. Далі виглянула у вікно та побачила на вулиці ОСОБА_54 пожежний автомобіль і швидку, але не евакуйовувалась та свої двері не відчиняла. Запаху диму та інших ознак пожежі не було. ОСОБА_14 знає як порядну, привітну людину.
		 
		Свідок ОСОБА_55 під присягою суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_14 та 30.11.2016 року вона прокинулась від крику на сходовій клітці Пожежа, почула гуркіт. Тому одяглась, відкрила свої двері, проте не виявила жодних ознак пожежі. Їй сказали знову зайти в квартиру. В цей час стукали і в квартиру ОСОБА_14 . Далі вона зателефонувала доньці та повідомила про це, потім знову відчинила вхідні двері і почула, що чоловіки знову гучно стукають в квартиру ОСОБА_14 і питають про нього. Це тривало певний час, потім почула хлопок, а за ним тиша, після чого стали кричати поліція, будемо висаджувати двері. Почався шум, ламали двері.
		 
		Свідок ОСОБА_56 показала суду, що 30.11.2016 року приблизно після 6 ранку їй зателефонувала її мама ОСОБА_55 та повідомила, що в її квартиру та квартиру сусіда ОСОБА_14 стукають невідомі та повідомляють про пожежу, мати дуже хвилювалась та намагалась вийти, однак їй сказали бути в квартирі. Що відбувалося вона не розуміла і їй не пояснювали. Коли вона прибула, побачила, що вулиця ОСОБА_54 перекрита, а на балконі сусідньої квартири стояв ОСОБА_14 , руки тримав за головою, спротиву не чинив, але на нього спрямовували зброю. У дворі стояв пожежний автомобіль та ходили люди в темному одязі.
		 
		Свідок ОСОБА_57 , який працює заступником начальника відділу Генпрокуратури пояснив, що як представник прокуратури під час імітації пожежі та штурму квартири ОСОБА_14 перебував на першому поверсі та чув постріл. Зазначає, що після імітації пожежі працівники Корд гучно стукали в двері та вимагали відчинити двері, повідомляючи, що вони з поліції. Про обшук не говорили та посвідчень не показували. В подальшому після затримання ОСОБА_14 брав участь при проведенні обшуку його квартири, який за ухвалою суду проводив слідчий ГСУ ОСОБА_58 . Відеозйомку застосовувала кіберполіція. 
		 
		Свідок ОСОБА_59 , яка працює на посаді старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області показала, що 30.11.2016 року в цивільному одязі прибула за місцем проживання ОСОБА_14 приблизно о 7 ранку, де вже були працівники ОСОБА_60 в зеленій формі та жилетах стукали в його двері, представляючись поліцією, а вона зі слідчим ГСУ та трьома детективами іноземних держав стояли між сходами 3 і 4 поверхів. Осіб у пожежному одязі та імітації пожежі на той час не було і на це не звертала уваги. Хвилин через 10 вона почула постріл, внаслідок чого куля пробила двері та застрягла в стіні на рівні колін, після чого одразу спустилась вниз. Далі за дорученням представника ГСУ НП проводила обшук помешкання ОСОБА_14 в присутності його матері та понятих. При цьому зачитали ухвалу про обшук ОСОБА_61 . ОСОБА_14 привели вже в процесі обшуку. До затримання ОСОБА_14 ухвала про обшук не оголошувалась, оскільки у неї її тоді ще не було, про обшук останній не повідомлявся, посвідчення своє йому не пред`являла, була в цивільному одязі. При обшуку патронів і зброї не виявляла і не вилучала. Команди на штурм квартири ОСОБА_14 вона не давала і за дії працівників ОСОБА_62 не відповідає.
		 
		Свідок ОСОБА_63 дав аналогічні показання.
		 
		Свідок ОСОБА_64 , який працює в ГУ ДСНС в Полтавській області пояснив суду, що за вказівкою керівництва прибув зі своїми співробітниками до прокуратури Полтавської області, де повідомили, що вони залучені до проведення спеціальної операції. Враховуючи викладене, працівникам поліції був виданий формений одяг працівників ДСНС та з ними пожежно-рятувальний автомобіль поїхав на вулицю Пушкіна м. Полтави. Чи вмикали проблискові маячки не пам`ятає. Працівники ОСОБА_60 в форменому одязі ДСНС зайшли в під`їзд та почали кричати, що пожежа, просили людей виходити. Спеціальні засоби імітації пожежі не використовували. Через деякий час почув якийсь гучний хлопок, після чого працівники ОСОБА_60 вийшли, взяли бронежилети й зайшли знову. Що відбувалось в під`їзді не бачив. Однак, пізніше побачив як людина перелазила на інший балкон, після чого дав команду прибрати автомобіль ДСНС.
		 
		Свідки ОСОБА_65 та ОСОБА_66 суду показали, що працюють в аварійно-рятувальному загоні ГУ ДСНС в Полтавській області. 30.11.2016 року за вказівкою керівництва вони з іншими співробітниками прибули до прокуратури Полтавської області, де зняли із себе верхній одяг темного кольору без написів спереду та білі шоломи з написом АРЧ і передали працівникам поліції, а згодом приблизно через дві години забрали цей одяг неушкодженим та незабрудненим. Пожежний автомобіль Газель з водієм також виїздив з працівниками поліції.
		 
		Свідок ОСОБА_67 показав, що тривалий час, приблизно до 2015 року працював приватним підприємцем з продажу мисливської зброї в магазині "Діана" по вулиці Куйбишева, 7 м. Полтави. Згідно наданої ним копії книги обліку зброї, мисливський карабін МКМ 072 був проданий ОСОБА_14 , про що також свідчить копія дозволу на право придбання останнім вказаної зброї. Бойових патронів йому не продавали, бо ліцензія була лише на продаж мисливських патронів різного калібру. Порушень діяльності магазину виявлено не було. При цьому не виключав, що патрони відповідного калібру до свого карабіну ОСОБА_14 мав можливість придбати в будь-якому магазині зброї України. В дозволі на право носіння та зберігання зброї придбання патронів не відображається. Єдина база даних реалізації патронів в Україні відсутня. На запитання суду вказав, що відрізнити мисливський патрон 7,62 від бойового можливо лише за маркуванням, однак специфіки такого маркування пояснити суду не зміг. Особисто ОСОБА_14 не знає.
		 
		Свідок ОСОБА_68 , який працює керівником районного штабу громадського формування з охорони громадського порядку Козацька дружина підтвердив, що ОСОБА_14 перебував у складі цієї громадської організації та щодо нього вносилось подання про оформлення травматичної зброї. Однак, особисто ОСОБА_14 не знає, чи приймав ОСОБА_14 безпосередню участь в охороні громадського порядку наразі не пам`ятає.
		 
		Свідок ОСОБА_69 суду показав, що працює директором підприємства управління спортивних споруд ФСТ  ІНФОРМАЦІЯ_4  та був головою комісії з прийму заліків щодо поводження зі зброєю. ОСОБА_14 був власником зброю, тому повинен був пройти в спортивному тирі відповідне навчання матеріально-технічної частини зброї, заходів безпеки та практичних стрільб і отримати відповідну довідку. Придбання боєприпасів можливе на всій території України за наявності дозволу на зброю. Чітких ознак відмінності бойових та мисливських патронів 7,62 назвати не зміг, зазначив лише, що на них є відповідні маркування, однак, що вони значать не пояснив.
		 
		Свідок ОСОБА_70 , який працює інспектором дозвільної системи Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, у 2006 році був в комісії з прийняття заліків у громадян щодо правил поводження зі зброєю та не виключає, що міг приймати відповідний залік у ОСОБА_14 , але точно цього не пам`ятає. Власник зброї вправі за відповідним дозволом на зброю придбати і боєприпаси на неї. Відмежування бойового припасу 7,62 проводиться лише за маркуванням на торцевій частині. На бойовому патроні вказане маркування заводу та партії, а на мисливському наразі йде маркування калібру 7,62х39. Однак відрізнити бойові припаси 1943 року не може. 
		 
		Свідок ОСОБА_71 , який працює дільничним офіцером поліції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та є відповідальним за перевірку зброї за місцем проживання ОСОБА_14 показав суду, що такої перевірки в останнього не здійснював та його взагалі не знає.
		 
		Із наданих суду письмових доказів убачається таке.
		 
		Переглянуті судом відеозаписи з боді камер патрульних поліцейських Полтави свідчать про те, що 30.11.2016 року із 07.08 годин поліцейські здійснюють охорону громадського порядку по вулиці Пушкіна м. Полтави та в кадрі періодично з`являються працівники спецпідрозділу Корд, в тому числі, одягнуті в темно-сині куртки ДСНС зі світловідбиваючими смужками та камуфльовані зелені штани зі зброєю в руках. Крім того, працівники Корд при виході з арки будинку спрямовують зброю на рівень 4 поверху. О 07.20 годин до будинку на таксі прибули ОСОБА_42 та ОСОБА_72 , після чого спілкуються із поліцією з приводу ОСОБА_14 (т. 3 а.с. 19-27).
		 
		Згідно продемонстрованої суду копії відеозапису, наданої Слобожанським УКП ДКП Нацполіції України убачаються дії трьох озброєних працівників спецпідрозділу Корд, які вже знаходяться біля квартири АДРЕСА_6 у темно-синіх куртках зі світло-відбиваючими смужками, без видимих знаків розрізнення, під прикриття щита стукають у двері та вимагають відкрити двері зі словами Откройте полиция, будем ламать дверь, після чого виламали двері та зайшли всередину квартири. Особа з відеокамерою теж зайшла. В подальшому на сусідньому балконі виявили ОСОБА_14 та взяли його під приціл. Останній спротиву не чинив, підійняв руки догори та виконував команди працівників поліції. (т. 3 а.с. 79-82).
		 
		Правомірність носіння та зберігання ОСОБА_14 нарізної вогнепальної зброї карабіну МКМ072СБ, кл. 7,62 № НОМЕР_7 станом на 30.11.2016 року підтверджується безпосередньо дослідженим судом відповідним дозволом № 4419 від 23.10.2014 року, який був дійсний до 23.10.2017 року та за даними вилученої особової справи отриманий в установленому законом порядку і лише 03.12.2016 року на підставі висновків УПД ГУНП в Полтавській області, з огляду на наявність вказаного кримінального провадження та затримання ОСОБА_14 , анульований (т. 3 а.с. 191-247, 181-185, т. 4 а.с. 11).
		 
		Згідно відомостей ксерокопій окремих аркушів Книги обліку зброї, що надходить і продається , наданих свідком ОСОБА_73 , убачається офіційне придбання 22.10.2014 року ОСОБА_14 в ТОВ Ствол на підставі дозволу № НОМЕР_8 карабіну МКМ-072 к. 7,62х39 КІ- НОМЕР_4 . Водночас, на цих аркушах відсутні відомості щодо придбання боєприпасів, окрім ОСОБА_14 , будь-ким, як відсутні навіть відповідні графи для цього у даній Книзі (т. 4 а.с. 12-15).
		 
		Відповідно до ксерокопії посвідчення №297 від 20.07.2015 року, вилученої в підрозділі дозвільної системи ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_14 до 20.07.2018 року був членом громадського формування  Козацька дружина  та наділений правами та обов`язками, передбаченими ЗУ  Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону , за даними його характеристики зарекомендував себе з найкращого боку, постійно приймав участь в підтриманні порядку на вулицях міста в нічний час, до обов`язків ставився відповідально (т. 3 а.с. 208, 246-247).
		 
		В особовій справ ОСОБА_14 також наявна довідка № 001228 від 30.11.2006 року про проходження ОСОБА_14 курсу вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та застосування, а також виконання ним практичних стрільб (т.3 а.с. 240).
		 
		При цьому матеріали особової справи ОСОБА_14 не містять жодних відомостей щодо проведення із ним навчання з відмежування мисливських патронів калібру 7,62х39 від бойових.
		 
		За даними листа Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 22.04.2018 року №04-32/395, ОСОБА_14 відсутній у базі даних мисливців Полтавської області, посвідчення мисливця та контрольну картку не отримував (т. 4 а.с. 16).
		 
		Перевірку на предмет придбання патронів ОСОБА_14 проведено лише серед трьох суб`єктів господарювання м. Полтави, зокрема: магазину  Мисливство і рибальство , ТОВ  Сапсан , ТОВ  Полтавський стрілецький клуб  та лише шляхом надання відповідних запитів (т. 4 а.с. 8-10), відтак місце придбання ним бойових припасів не установлено.
		 
		Відповідно до протоколу огляду місця пригоди, проведеного 30.11.2016 року з 09.05 год. до 12.05 год. з`ясовано, що квартира АДРЕСА_6 розташована на 4 поверсі. Двері до квартири  металеві та виламані з коробом, мають наскрізний отвір діаметром 10 мм, розташований на висоті 59, 5 см. та на відстані 34,5см. від лівої частини коробу і 53 см. від правої частини коробу. В районі ручки виявлено вм`ятини та подряпини дверей. Зі стіни навпроти вказаних дверей вилучено металеву серцевину кулі діаметром 5,5 мм., довжиною 20 мм, розташовану на глибині 7,5 см, висоті 35 см та на відстані 71 см від стіни. Огляд всередині квартири під час цієї слідчої дії не проводився, дозвіл володільця квартири на огляд відсутній (т.4 а.с. 55-65).
		 
		Згідно з протоколом огляду місця події від 30.11.2016 року, розпочатого о 07.55 год. та закінченого о 09.45 год., проведеного у квартирі АДРЕСА_11 з дозволу власника ОСОБА_74 , з`ясовано, що двері в квартиру виламані ззовні. В кімнаті виявлено ОСОБА_14 , лежачим на підлозі обличчям донизу, в кайданках за спиною. З балкона вилучено: пістолет ПСМ-Р 9 мм для відстрілу гумовими кулями з 6 патронами, 4 з них з написом Терен-3, мисливський карабін МКМ-072, к. 7,62х39 з 10 патронами всередині, на нижній частині гільз яких мається напис 60 та 69, мобільний телефон 1 плюс (т.4 а.с. 66-85).
		 
		Суд присяжних зазначає, що вилучені 10 патронів 7, 62х39, про які йдеться у вказаному вище протоколі детально кожен на місці події не оглядались, ретельно не описувались та не фотографувались. На фототаблиці міститься лише фотокартки самого мисливського карабіну з приєднаним магазином. 
		 
		Ці патрони не були відкриті ні стороні захисту, ні суду присяжних, відтак суд, керуючись положеннями ч. 12 ст. 290 КПК України, не вправі допустити їх як докази наявності предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
		 
		За даними протоколу огляду місця пригоди від 30.11.2016 року, проведеного з 13 до 13.50 год. у коридорі квартирі АДРЕСА_6 біля шафи виявлено металеву гільзу з написом на дні гільзи 60 та 69. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.11.2016 року надано дозвіл на проведення обшуку щодо вже вилученої в ході огляду гільзи (т.4 а.с. 86-88).
		 
		Суд присяжних зазначає, що цей огляд був проведений лише через п`ять годин після затримання ОСОБА_14 та розпочатий за його відсутності і відсутності захисника. При чому, до цього в квартирі вже проводився обшук іншими співробітниками поліції, проте гільза не вилучалась. 
		 
		Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № 2362 від 12.12.2016 року, вилучений карабін МКМ072 серійний № НОМЕР_5 є вогнепальною зброєю, мисливським самозарядним карабіном, придатний для проведення пострілів. Вилучені 10 патронів являються бойовими припасами - військовими проміжними патронами 7,62х39, зразка 1943 року, виготовлені промисловим способом. Вилучена в квартирі ОСОБА_14 гільза є частиною проміжного патрона 7,62х39, зразка 1943 року виготовлена промисловим способом та відстріляна з указаного вище карабіна. Вилучений сердечник кулі міг бути відстріляний з вказаного карабіна. Крім того, стріляна гільза та гільзи вилучених патронів мають один вид та є подібними за формою та іншими характеристиками (т. 4 а.с. 90-101).
		 
		Із висновку судово-балістичної експертизи № 2361 від 02.12.2016 року убачається, що вилучений у ОСОБА_14 пістолет ПСМ-Р калібру 9 мм. серійний номер НОМЕР_9 , призначений для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими кулями або аналогічними метальними снарядами, виготовлений промисловим способом, придатний для проведення пострілів. 6 патронів бойовими припасами не являються, а є пістолетними патронами травматичної дії (т.4 а.с. 102-107).
		 
		Згідно з висновком експертизи продуктів пострілу № 59 від 03.04.2018 року, на поверхнях вилучених металевих дверей на лицевій та внутрішній поверхні в області наскрізного пошкодження продуктів пострілу не виявлено (т.4 а.с. 108-112).
		 
		Виходячи з висновку судово-балістичної експертизи № 813 від 05.04.2018 року наскрізне пошкодження дверей ОСОБА_14 могло бути утворене снарядом, що в поперечному розрізі мав круглу форму, в результаті пострілу з вогнепальної зброї. Пошкодження в дверях утворене в напрямку з внутрішньої сторони дверей до лицевої сторони дверей. Жоден з потерпілих на траєкторії польоту снаряду не знаходився. Свідчення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , надані ними під час слідчого експерименту, а також при допиті підозрюваного ОСОБА_14 не суперечать об`єктивним даним події 30.11.2016 року в частині взаєморозташування стріляючого та потерпілих, факту здійснення та напрямку пострілу стріляючим (т. 4 а.с. 113-122).
		 
		За даними висновку судової психолого - психіатричної експертизи № 135/623 від 15.03.2018 року ОСОБА_14 будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не виявляв ознак тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними в період інкримінованих йому діянь. В стані фізіологічного афекту або іншому особливому емоційному стані, який би міг суттєво вплинути на його свідомість та поведінку не знаходився. Індивідуально-психологічними особливостями ОСОБА_14 є нормальний рівень розвитку та функціонування інтелектуальної сфери, прагнення до відстоювання власних інтересів та настійливість у досягненні своїх цілей, розвинений самоконтроль, прагнення до особистого суверенітету та захисту свого внутрішнього світу, стійкість до впливу оточуючих, вибірковість у контактах. Указані особливості зумовлюють специфіку поведінки ОСОБА_14 , в тому числі в ході розслідуваних подій (т.4 а.с. 130-154).
		 
		В. Оцінка доказів судом присяжних
		 
		Судом безпосередньо сприйнято та проаналізовано як кожен окремий доказ, так і їх сукупність, а також взаємозв`язки доказів між собою на засадах змагальності сторін.
		 
		Суд жодним чином не спростовує можливу наявність підстав для проведення обшуку у ОСОБА_14 за підозрою в участі у міжнародній злочинній організації у кримінальному провадженні за процедурою «перейняття», яке триває (його результати суспільству не представлені, позаяк минуло більше трьох років).
		 
		Однак, констатує істотні порушення щодо процедури його проведення, визначені в правовому полі України, зокрема, ст. 236 КПК України, а також положень ч. 1 ст. 5-1, ст. 8, ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію».
		 
		При цьому суд враховує, що є доведеним та не викликає жодних сумнівів те, що ОСОБА_14 одразу не повідомили про наявність дозволу суду на обшук його помешкання, уповноважені слідчі до його дверей спочатку навіть не підходили, ніхто не представлявся працівниками правоохоронних органів, посвідчень не показував, форменого одягу поліції чи прокуратури ніхто зі слідчих та прокурорів не мав, цивільний одяг також не мав жодних вирізняючих позначень.
		 
		І це по тому, що ніхто навіть не перевіряв наявності у ОСОБА_14 зареєстрованої зброї та він лише підозрювався в кримінальних правопорушеннях в сфері ІТ технологій, а не злочинів проти життя та здоров`я.
		 
		Натомість, залучені до проведення обшуку спецпризначенці, перевдягнувшись в польову форму давно реорганізованого на той час МНС, повідомляючи про пожежу, «ломились» до ОСОБА_14 в квартиру, гучно стукаючи у двері. 
		 
		Потім ті ж особи повідомляли про прихід сусідів і знову про пожежу та необхідність відчинити двері. Тобто, спецпризначенці «Корд» вочевидь свідомо вводили ОСОБА_14 в оману, тим самим приховуючи дійсні наміри щодо проведення обшуку, по тому що одразу не мали жодних законних підстав для його затримання. 
		 
		Це аж ніяк не узгоджується із визначеною чинним законодавством процедурою проведення обшуку та затримання громадян України.
		 
		Відтак, обстановка, що склалася тоді, за відсутності задимлення чи інших очевидних ознак пожежі, гучного тривалого «вламування» в двері групи невідомих осіб в очевидно незрозумілому одязі, в умовах війни на Сході України та складної криміногенної ситуації, відсутності обізнаності про пожежу з боку оператора пожежної охорони, давали підстави ОСОБА_14 припускати наявність посягання на нього та його житло.
		 
		Отож бо, зробивши один попереджувальний постріл в нижню частину своїх дверей, ОСОБА_14 помилково припускав наявність суспільно небезпечного посягання, хоча його реально і не було. 
		 
		При цьому шкоди нікому не заподіяв та стороною обвинувачення не доведено, що він усвідомлював або міг в тій обстановці усвідомлювати помилковість свого припущення. 
		 
		Суд звертає увагу також на те, що відеозаписи спецоперації до проведення пострілу суду надані не були, відтак усі сумніви в цій частині тлумачаться на користь обвинуваченого. 
		 
		Тому ОСОБА_14 вочевидь діяв у стані уявної оборони, передбаченому ст. 37 КК України, що виключає кримінальну відповідальність за інкримінованою йому ст. 348 КК України.
		 
		Водночас обвинувачення останнього за ч. 1 ст. 263 КК України про незаконне придбання боєприпасів  11 бойових патронів 7,62х39 не містить жодних відомостей та доказів щодо місця, часу та обставин такого придбання, осіб у кого придбав, що суперечить засадам діяльності сторони обвинувачення в частині встановлення усіх обставин, що входять до предмету доказування.
		 
		Не вказаний в обвинуваченні та не доведений і період незаконного зберігання вказаних боєприпасів ОСОБА_14 .
		 
		Ці боєприпаси не були відкриті стороні захисту та суду, що в силу положень ч. 12 ст. 290 КПК України позбавляє суд права допускати їх як докази.
		 
		Доволі сумнівною, на думку суду, була і процедура їх вилучення, позаяк вони вилучались через певний проміжок часу після затримання, коли в приміщенні були озброєні, можливо зброєю з аналогічними боєприпасами, спецпризначенці та інші особи. 
		 
		Саме ці боєприпаси не були детально оглянуті та сфотографовані, хоча інші, вказані в протоколі речі та предмети фотографувались, навіть детальною зйомкою. 
		 
		Не вказано і конкретне місце вилучення цих патронів, зважаючи, що вміст карабіна МКМ - 10 патронів, а один за версією слідства був відстріляний, тому один з патронів теоретично мав знаходитись в стволі карабіну через автоматичну подачу патрону після пострілу, однак про це жодним чином не йдеться ні в протоколі обшуку, ні в обвинуваченні.
		 
		Під час проведення експертизи вирізняюче ці патрони від мисливських боєприпасів маркування на дні гільзи теж не сфотографоване на кожному патроні.
		 
		Таке маркування сфотографовано на гільзі, вилученого з квартири ОСОБА_14 патрона під час обшуку, проведено лише через 5 годин після його затримання, за попереднього проведення в цій же квартирі іншого обшуку за участю великої кількості учасників, в тому числі, правоохоронців іноземних країн та без участі ОСОБА_14 , який утримувався в іншій квартирі. 
		 
		При цьому фото зроблене в інших умовах та на незрозумілому іншому фоні, ніж той, на якому зображена гільза в профіль, підписи понятих на фототаблиці теж відсутні Крім іншого, відсутні відомості про огляд зброярного сейфу ОСОБА_14 , вміст якого, на думку присяжних, має суттєве значення, з огляду на ці обставини. 
		 
		Відтак наявність предмету злочину, як ознаки об`єкту злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, не доведено поза розумним сумнівом.
		 
		Також суд враховуючи засади юридичної визначеності, не вбачає в діях ОСОБА_14 і суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, позаяк він мав чинний дозвіл на зберігання та носіння карабіну МКМ, відтак мав право за цим дозволом зберігати і носити також і патрони до нього. Окремий дозвіл для патронів при цьому законодавством не передбачений.
		 
		Вилучені патрони 7,62х39 не є бронебійними, трасуючими, з підвищеними пробивними здібностями, за зовнішніми ознаками вочевидь не відрізняються від аналогічних мисливських. 
		 
		Наявне маркування у цифровому позначенні не закріплене в доступних для громадян нормативно-правових актах, що суперечить засадам юридичної визначеності та має виключати кримінальну відповідальність особи. 
		 
		При повній подібності таких мисливських і бойових патронів, які однаково підходять для зброї, на яку особа має дозвіл, у разі встановлення мети їх використання для захисту свого життя, нівелюється і така обов`язкова ознака злочину як суспільна небезпечність.
		 
		На запитання суду присяжних, особи, які проводили навчання ОСОБА_14 правилам поводження з вогнепальною зброєю та його екзаменували не змогли назвати відмінності цих патронів, відтак і навчити цьому ОСОБА_14 не могли. 
		 
		Враховуючи викладене, суд присяжних приходить до висновку, що в ході розгляду справи не було наведено суду доказів, які б поза розумним сумнівом забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення у діях ОСОБА_14 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 та ст. 348 КК України, тому за цією частиною обвинувачення його слід визнати невинуватим та виправдати.
		 
		 
		 
		V. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
		 
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_14 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості доведеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, яке відноситься до невеликої тяжкості та конкретні обставини справи.
		 
		Водночас, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, навчається у вищому навчальному закладі, працює приватним підприємцем, на обліках в наркологічному і психіатричному диспансерах не перебуває, визнаний непридатним до військової служби через поганий зір (т.4 а.с. 161-181).
		 
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
		 
		Ці обставини дають підстави для висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів необхідним і достатнім буде покарання у виді обмеження волі на рівні максимальної межі санкції ч. 4 ст. 358 КК України, яке, з огляду на положення ч. 1, 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року  так званого «Закону Савченко»), наразі є відбутим повністю.
		 
		VI. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ
		 
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а судові витрати підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави, виходячи з доведеного обвинувачення, тоді як інші судові витрати слід віднести на рахунок держави. Арешт із майна обвинуваченого у даному провадженні необхідно скасувати. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_14 у виді тримання під вартою підлягає негайному скасуванню.
		 
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд присяжних, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_75 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		 
		   За обвинуваченням по ст. 348 та ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_14 визнати невинуватим та виправдати, оскільки не доведено, що в його діях є склад указаних кримінальних правопорушень.
		 
		   На підставі ч. 1, 5 ст. 72 КК України (вредакції Закону№838-VIIIвід 26.11.2015року) зарахувати обвинуваченому ОСОБА_14 в строк покарання період його попереднього ув`язнення із 25.02.2018 року по 23.09.2019 року, з розрахунку, що 1 день попереднього ув`язнення відповідає 2 дням позбавлення волі, які подвоюються при переведенні в обмеження волі.
		 
		   Призначене покарання вважати відбутим повністю та звільнити ОСОБА_14 від подальшого його відбування.
		 
		   Запобіжний захід ОСОБА_14 у виді тримання під вартою  скасувати та звільнити його з-під варти, негайно в залі суду.
		 
		   Арешт майна ОСОБА_14  скасувати та повернути йому за належністю, в тому числі зброю та не бойові патрони за наявності у нього відповідного дозволу.
		 
		   Речові докази: 1 гільзу, уламки кулі та 10 патронів 7,62х39, паспорт НОМЕР_1 , ім`я ОСОБА_16  знищити, диски з відеозаписами  зберігати при справі, інші речі  повернути за належністю, при чому зброя та патрони підлягають поверненню за наявності відповідного дозволу.
		 
		   Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_14 на користь держави 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. на відшкодування судових витрат за проведену судову експертизу № 546 від 01.03.2018 року, інші судові витрати віднести на рахунок держави. 
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення - протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, отримати в суді копію вироку, а також ознайомитись із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.
		 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню на всій території України та є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб.
		 
		 
		 
		Присяжні:
		 
		 
		 
		   _____________         ______________         ______________
		ОСОБА_3          ОСОБА_4               ОСОБА_5     
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		______________                          ____________ 
		ОСОБА_1                       ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...