Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 734/2604/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2019. Зареєстровано: 24.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.
Дата набрання законної сили: 20.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/3789/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 вересня 2019 року 
		Київ
		 
		справа №734/2604/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/3789/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №734/2604/13-а
		за позовом ОСОБА_1 до Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і затримки видачі трудової книжки
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року, ухвалену суддею Анохіном А.М., та
		на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В., 
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
		ОСОБА_1  (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (далі - відповідач) та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив зобов`язати відповідача видати позивачу копію розпорядження про звільнення із зазначенням у ньому пункту статті закону, яка стала підставою для звільнення; видати позивачу його трудову книжку, а в разі її втрати - дублікат трудової книжки, заповнену відповідно до вимог положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників; нарахувати та виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку з 07 жовтня 2012 року по 30 липня 2013 року з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних; нарахувати та виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки з 07 жовтня 2012 року по день прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати позивачу його трудову книжку, або ж дублікат, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних; відшкодувати позивачу моральну шкоду за затримку виплати середнього заробітку і затримку видачі трудової книжки у розмірі 5000 грн.
		В обґрунтування зазначених позовних вимог позивача вказав, що він у 2012 року проходив публічну службу в органах місцевого самоврядування на виборній посаді Євминського сільського голови Козелецького району Чернігівської області. 06 жовтня 2012 року Євминською сільською радою було припинено його повноваження. Він тривалий час оскаржував у суді ці та інші дії вказаної сільської ради і її депутатів, проте за наслідками судового розгляду позивача на роботі поновлено не було. Всі службові документи, у тому числі і його трудова книжка, після його звільнення залишилися у Євминській сільській раді. Проте, після звільнення з посади трудову книжку йому відповідачем видано не було, а розрахунок проведено невчасно, що і обумовило звернення позивача до суду. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача видати позивачу копію розпорядження про звільнення із зазначенням у ньому пункту статті закону, яка стала підставою для звільнення, судом не встановлено, оскільки у ньому здійснено посилання на ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та було опубліковано у засобах масової інформації.
		Суди попередніх інстанцій зазначили, що трудова книжка ОСОБА_1 в Євминській сільській раді відсутня, факт її втрати відповідачем не встановлено, а позивачем не доведено, то підстави для задоволення позовних вимог щодо видачі позивачу його трудової книжки, а в разі її втрати - дубліката трудової книжки, заповненого відповідно до вимог положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, також відсутні. 
		Позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку з 07 жовтня 2012 року по 30 липня 2013 року з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, а також нарахувати та виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки з 07 жовтня 2012 року по день прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати позивачу його трудову книжку, або ж дублікат, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, задоволенню не підлягають у зв`язку з встановленням судами відсутності вини відповідача у затримці з видачею трудової книжки позивачу, своєчасному здійсненню розрахунку з ним, та встановленням одночасно протиправності дій позивача, які спричинили таку затримку.
		Щодо вимог позивача про відшкодування завданої моральної шкоди за затримку виплати середнього заробітку і затримку видачі трудової книжки у розмірі 5000 грн, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони можуть бути задоволені лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправними дій та рішень відповідача, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог. Оскільки судами не встановлено протиправності в діях та рішеннях відповідача, то і у вимогах позивача про відшкодування завданої моральної шкоди відмовлено.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
		26 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, не здійснили належної оцінки наявної у матеріалах справи виписки з особової розрахункової картки позивача з якої слідує, що розрахунок проведено невчасно, адже 14 листопада 2012 року та 23 листопада 2012 року відповідачем перераховувалися позивачу кошти. Також скаржник зазначив, що всі службові документи, у тому числі і його трудова книжка, після його звільнення залишилися у Євминській сільській раді та після звільнення з посади трудову книжку йому відповідачем видано не було.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
		Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.
		12 січня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року №547/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 19 вересня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
		Позиція інших учасників справи 
		Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		В 2012 році ОСОБА_1 обіймав посаду Євминського сільського голови, на яку його було обрано у листопаді 2010 року. У зв`язку із вчиненням позивачем корупційного правопорушення, рішенням Євминської сільської ради від 06 жовтня 2012 року було достроково припинено повноваження Євминського сільського голови ОСОБА_1 .
		Позивач неодноразово звертався до суду у зв`язку з рішенням Євминської сільської ради від 06 жовтня 2012 року про дострокове припинення повноважень Євминського сільського голови у зв`язку із вчиненням корупційного правопорушення. При цьому, частину з цих позовів розглянуто судами по суті, а решту - залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
		Так, ухвалою від 10 квітня 2013 року Козелецького районного суду Чернігівської області по справі №734/1013/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та виплату належних сум при звільненні залишено без розгляду, оскільки позивачем було пропущено строк для звернення до суду (частина 3 статті 99 КАС України; т. 1, а.с.121-122).
		Як слідує зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року, винесеній у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року, ОСОБА_1 дізнався про припинення своїх повноважень 20 жовтня 2012 року. Водночас, Вищий адміністративний суд України зазначив, що з вказаних судових рішень слідує, що рішення Євминської сільської ради від 06 жовтня 2012 року було опубліковано у Козелецькій районній газеті 20 жовтня 2012 року, а тому ОСОБА_1 дізнався про припинення своїх повноважень щонайпізніше 20 жовтня 2012 року, у зв`язку з чим подана ОСОБА_1 04 квітня 2013 року позовна заява є такою, що подана з пропущенням строку звернення до суду у справі щодо звільнення з публічної служби.
		При цьому, у позовній заяві у вищевказаній адміністративній справі, а також у досліджених судом і приєднаних до даної справи матеріалах з інших адміністративних справ та з матеріалів прокурорської перевірки, ОСОБА_1 вже зазначав позовні вимоги про поновлення його на посаді Євминського сільського голови, про зобов`язання відповідача виплатити йому всі належні кошти з моменту затримки, тощо. Крім того, як слідує з матеріалів прокурорської перевірки, про такі ж порушення ОСОБА_1 зазначав і в його зверненнях до органів прокуратури та до правоохоронних органів. До аналогічного висновку щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду дійшов Вищий адміністративний суд України і в ухвалі від 03 листопада 2013 року у справі К/800/43031/13 (т.1, а.с.185-186).
		Рішенням позачергової сесії Євминської сільської ради від 06 жовтня 2012 року прийнято до відома інформацію депутата Бабака П.П. про факт притягнення Євминського сільського голови ОСОБА_1 до відповідальності за корупційні діяння Козелецьким районним судом, за наслідками чого з посиланням, зокрема, на статтю 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на статтю 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» достроково припинено повноваження Євминського сільського голови ОСОБА_1 (т. 1, а.с.67).
		Листом секретаря Євминської сільської ради Бабака П.П. , позивачу було повідомлено про те, що на двадцятій сесії Євминської сільської ради шостого скликання 06 жовтня 2012 року було прийнято рішення про позбавлення його повноважень Євминського сільського голови та запропоновано передати матеріальні цінності, які знаходяться на балансі сільської ради, згідно книги обліку та основних засобів, інших необоротних активів та малоцінних предметів, земельно-кадастрові книги, книги реєстрації майнових та земельних паїв, а також печатку і штамп (т. 1, а.с. 34). Цей лист вручено особисто ОСОБА_1 20 листопада 2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 20 листопада 2012 року.
		Згідно акту від 26 листопада 2012 року у цей день близько 10-ої години комісія Євминської сільської ради у складі 4 осіб (секретар ради Бабак П.П. і депутати Челядник В.І. , Ранська Ю.М. , Галагін Я.В. ) прибули до ОСОБА_1 для здійснення прийому-передачі документів після його звільнення з посади Євминського сільського голови. В акті зазначено, що ОСОБА_1 продовжує утримувати свою посаду, на письмову вимогу про передачу всіх необхідних документів відповіді не надав. За наслідками зустрічі з комісією ОСОБА_1 відмовився передавати вищевказані документи і матеріали (т.1 а.с.36, 226).
		Розпорядженням № 6 Євминської сільської ради від 29 липня 2013 року за підписом в.о. сільського голови Власик Л .П . головному бухгалтеру доручено виплатити розрахункові кошти позивачу за відпрацьований період по 06 жовтня 2012 року (т. 1, а.с.68, 250). Розрахунком до розпорядження № 6 Євминської сільської ради, позивачу нараховано суму до розрахунку 4482 грн 12 коп. за 41 день (т. 1, а.с.69). Відповідно до розрахунково-платіжної відомості Євминської сільської ради за липень 2013 року, позивачу було видано 3532 грн 58 коп. (т. 1, а.с.20).
		27 грудня 2013 року позивачем було передано окремі матеріальні цінності, які знаходились на балансі Євминської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про що складено акт. Згідно з цим актом передано земельно-кадастрові книги, книги земельних паїв, штампи Євминської сільської ради, книги реєстрації державних актів цивільного стану, нотаріальні книги, протоколи сесій Євминської сільської ради за 2011-2012 роки, протоколи засідань виконкому Євминської сільської ради за 2011-2012 роки. Книги реєстрації майнових паїв, гербову печатку Євминської сільської ради, протоколи засідань виконкому за 2010 рік та особові справи працівників сільської ради не передано. ОСОБА_1 було пояснено відсутність документів і печатки тим, що він залишив все в сільській раді разом з ключем від сейфу, який він надав голові дільничної виборчої комісії для зберігання бюлетенів виборів депутата Євминської сільської ради (т. 1, а.с.70). Згідно з цим актом трудова книжка ОСОБА_1 і передбачені законодавством книги щодо руху трудових книжок не передавалися.
		Із акту державного виконавця від 27 грудня 2013 року слідує, що боржник ОСОБА_1 на підставі виконавчого документа передав окремі матеріальні цінності, які знаходились на балансі Євминської сільської ради згідно з книгою обліку та основних засобів. Передані інші необоротні активи та малоцінні предмети, земельно-кадастрові книги, штампи Євминської сільської ради, книги реєстрації земельних паїв. При цьому книги реєстрації майнових паїв та печатку Євминської сільської ради комісії по прийому-передачі документації, створеній при Євминській сільській раді, не передано. Рішення суду виконано частково (т. 1, а.с. 65, 229). Згідно з цим актом трудова книжка позивача і передбачені законодавством книги щодо руху трудових книжок не передавалися.
		Відповідно до акту від 12 лютого 2014 року передачі-приймання документів від боржника ОСОБА_1 до кредитора - Євминської сільської ради - ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 04 листопада 2013 року було передано ксерокопії протоколів зборів, списки пайщиків, без переліку майна пайового фонду, як вимагає законодавство України - після проведення уточнення та інвентаризації Євминською сільською радою майнових сертифікатів колишнім членам КСП «Євминка». При цьому ОСОБА_1 зазначив, що усі належні документи із розпаювання, перелік майна пайового фонду необхідно витребувати у комісії з вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування КСП «Євминка», які остання, всупереч неодноразовим зверненням, Євминській сільській раді не надала (т.1, а.с.58-63). Згідно з цим Актом трудова книжка ОСОБА_1 і передбачені законодавством книги щодо руху трудових книжок не передавалися.
		Згідно з актом прийому-передачі від 12 лютого 2014 року члени комісії Євминської сільської ради прийняли журнали реєстрації майнових сертифікатів та інших матеріалів щодо майна КСП «Євминка» від ОСОБА_1 (т.1, а.с.64). Згідно з цим актом трудова книжка ОСОБА_1 і передбачені законодавством книги щодо руху трудових книжок не передавалися.
		Згідно пояснення ОСОБА_8 , який працював секретарем Євминської сільської ради з 26 вересня 2013 року по 12 листопада 2013 року слідує, що у вересні 2013 року до нього звернувся ОСОБА_1 з проханням завірити копію трудової книжки, при собі останній мав оригінал трудової книжки. ОСОБА_8 звірив оригінал трудової книжки ОСОБА_1 із наданою ним копією, пересвідчився у відповідності цих документів, завірив копію трудової книжки ОСОБА_1 та повернув оригінал трудової книжки та її копію ОСОБА_1 Де ОСОБА_1 брав свою трудову книжку та куди її подів йому не відомо (т. 1. а.с.126).
		ОСОБА_1 звернувся із заявою до Євминського сільського голови Рогози Ю.В . і вказав, що ним особисто було придбано у магазині трудову книжку серії НОМЕР_1 , яку він просить у нього прийняти через втрату власником його трудової книжки з метою видачі дубліката трудової книжки (т. 1, а.с.240).
		Позиція Верховного Суду
		Релевантні джерела права й акти їх застосування 
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР; у редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		Згідно з приписами статті 12 цього Закону сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
		Частинами другою та третьою статті 42 Закону № 280/97-ВР передбачено, зокрема, що у разі звільнення з посади сільського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень надалі повноваження сільського голови здійснює секретар відповідної сільської ради. Секретар сільської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського голови і до моменту початку повноважень сільського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської ради, обраної на чергових місцевих виборах. Повноваження сільського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.
		Відповідно до частини четвертої цієї ж статті закону сільський голова, зокрема, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень. Згідно з частиною 5 цієї статті сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
		Приписами статті 79 цього закону врегульовано питання дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови. Зокрема, визначено, що повноваження сільського голови вважаються достроково припиненими у разі (п.31) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення. Повноваження сільського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади: 1) з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, - з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт; 2) з підстав, зазначених у частині другій цієї статті, - з дня прийняття місцевим референдумом або відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень; 3) у випадку, передбаченому частиною п`ятою цієї статті, - з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних виборах.
		Згідно з вимогами статті 77 цього Закону шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
		Згідно з приписами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. 
		Відповідно до статті 117 цього ж Кодексу у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Згідно з п.4 цієї ж Постанови відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
		Згідно з п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкція), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п. 2.4. Інструкції). Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.25 Інструкції). У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (п. 4.1. Інструкції). Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника (п. 4.2. Інструкції).
		При цьому пунктом 5.1 цієї Інструкції визначено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
		Пунктом 7.1 Інструкції передбачено також, що на підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок: а) книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. № 277; б) Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. №277. Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. У цій книзі реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову. У разі одержання трудової книжки у зв`язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку. Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книга обліку руху трудових книжок мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника підприємства і печаткою.
		У методичних рекомендаціях щодо особливостей звільнення посадових осіб із органів місцевого самоврядування зазначається, що у разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у трудовій книжці вказується підстава дострокового припинення повноважень згідно із статтею 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чи статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (рішення сесії ради або місцевого референдуму, його дата і номер) та порядковий номер запису.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. Умовами виплати працівникові такого відшкодування є факт невиплати належних йому сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		Диспозицією норми частини 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що така відповідальність для роботодавця настає за умови його вини у несвоєчасному розрахунку звільненого працівника.
		За таких самих умов, тобто за наявності вини, настає відповідальність для роботодавця у вигляді виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу і за нормами статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що після позбавлення повноважень Євминського сільського голови ОСОБА_1 не вжив заходів щодо передачі у встановленому порядку справ та обов`язків сільського голови секретарю Євминської сільської ради, як це передбачено статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тривалий час не допускав секретаря сільської ради до окремих приміщень, не надавав доступу до печаток і документів сільської ради.
		Також ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Євминського сільського голови, всупереч вимогам пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» не забезпечив ведення передбачених чинним законодавством книг, які стосуються обліку трудових книжок і бланків трудових книжок, та не поклав відповідні обов`язки на підлеглих службових осіб. 
		Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі документів, у яких книги, бланки трудових книжок та трудові книжки, у т.ч. і ОСОБА_1 , не вказані.
		Оскільки трудова книжка ОСОБА_1 після його звільнення в Євминській сільській раді була відсутня унаслідок дій самого ОСОБА_1 , то зобов`язання щодо видачі цієї трудової книжки при звільненні позивача до відповідача не перейшли. 
		Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в діях відповідача вини у затримці видачі трудової книжки ОСОБА_1 при його звільненні.
		При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку з 07.10.2012 по 30.07.2013 з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, на підставі досліджених матеріалів справи та встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій вини відповідача у не своєчасному розрахунку з позивачем також не встановлено.
		Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		Приймаючи до уваги вищевикладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність вини власника у не своєчасному розрахунку зі звільненим працівником та у затримаці видачі трудової книжки такому працівнику виключає відповідальність першого за нормами статтей 117 та 235 КЗпП України.  
		За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
		Частиною 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Л.О. Єресько
		А.Г. Загороднюк 
		 В.М. Соколов 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...