Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6302/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2019. Зареєстровано: 24.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.
Дата набрання законної сили: 17.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/2515/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №826/6302/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/2515/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
		 
		при секретарі судового засідання Горбатюку В.С.,
		за участю представника відповідача Перепелюка О.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2013 (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 (головуючий суддя Мельничук В.П., суддя: Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестцентр" звернулося до суду з адміністративним позовом     до ДПІ у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 №0004932205 та №0004942205.
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестцентр" подало касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2013, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 та направити справу на новий розгляд.
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги, позивач посилається на те, що платник не несе відповідальності за дії підприємств, які беруть участь у процесі сплати податків до бюджету, ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестцентр"   здійснено усі можливі заходи для запобігання правопорушення податкового законодавства. Як зазначає позивач, на підтвердження відповідних потужностей для виконання робіт та необхідного матеріально-технічного забезпечення позивачем були надані ліцензії контрагентів на виконання будівельно-монтажних робіт. Позивач наголошує, що суд повинен запропонувати сторонам подати докази або витребувати докази, яких на думку суду не вистачає, однак, питань, уточнень або сумнівів щодо правильності заповнення податкових накладних або здійснення факту їх реєстрації, з боку суду не виникало. 
		 
		У свою чергу, відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестцентр"     у справі №826/6302/13-а.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2019 прийнято матеріали справи до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні призначено на 17.09.2019.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 17.09.2019 судом здійснено заміну відповідача його правонаступником.
		 
		Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2019 заперечив проти задоволення касаційної скарги, вказав, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, податковим органом підтверджено документальними доказами відсутність факту отримання послуг позивачем.
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні 17.09.2019 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період із 12.02.2013 по 18.02.2013 проведено перевірку договору про спільну діяльність, укладеного між позивачем та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм) фільмів, з питань правильності обчислення податкових зобов`язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Українська будівельна компанія №2" за вересень 2011 року та ТОВ "Столична торгівельна агенція" за вересень 2012 року.
		 
		За результатами перевірки 25.02.2013 відповідачем складено акт №174/22-5/568362005, згідно якого перевіркою встановлено, що договором про спільну діяльність завищено від`ємне значення оподаткованого прибутку за II-IV квартали 2011 року у загальному розмірі 2'517'980,00грн., чим порушено підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України; завищено залишок від`ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у загальному розмірі 503596,00грн., у тому числі за: вересень 2011 року - 198000,00грн.; вересень 2012 року - 305596,00грн., чим порушено пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
		 
		На підставі висновків акту перевірки 18.04.2013 відповідачем прийнято рішення №0004932205, яким по договору про спільну діяльність зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2517980,00грн.; №0004942205, яким по договору про спільну діяльність зменшено від`ємне значення суми ПДВ у розмірі 503596,00грн.
		 
		Не погоджуючись з зазначеними вище рішенням відповідача, позивач звернувся з до суду з адміністративним позовом про їх скасування. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій посилались на те, що за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. У ході судового розгляду справи позивач не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, у свою чергу, відповідач надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		 
		Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14  ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		 
		Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		 
		У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
		 
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		 
		Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		 
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		 
		Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
		 
		Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. 
		 
		Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
		 
		Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
		 
		Як з`ясовано судами та вбачається з матеріалів справи, 30.01.2004 між позивачем та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм) укладено договір про спільну діяльність.
		 
		Згідно з умовами договору про спільну діяльність об`єкт спільної діяльності (об`єкт інвестування) - адміністративно-житловий комплекс із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,93га, у Дніпровському районі міста Києва на вулиці Ованеса Туманяна, 15-А (також далі - житловий комплекс).
		 
		Спільна діяльність - строкова інвестиційна і виробнича діяльність учасників для досягнення ними спільної мети, і яка передбачає визначене учасниками ведення спільних справ, а також покриття учасниками спільних витрат та збитків, розподіл ризиків та результатів цієї діяльності.
		 
		Оператор - (у даній справі позивач) здійснює керівництво спільною діяльністю і організовує ведення спільних справ учасників.
		 
		Договір про спільну діяльність укладений з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо об`єкта інвестування, здійснення спільного будівництва такого об`єкта, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об`єкта інвестування та отримання прибутку для його учасників.
		 
		Предметом договору про спільну діяльність є: інвестування з метою будівництва об`єкта інвестування; здійснення спільного будівництва об`єкта інвестування; ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об`єкта інвестування, отримання прибутку для учасників.
		 
		Будівництво об`єкта будівництва здійснюватиметься оператором відповідно до затверджених проектних документів.
		 
		Відповідно до пункту 1.4 розділу І, підпункту 2.1.1 п. 2.1 розділу ІІ Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.1997 №234   (у редакції, чинній на момент укладання договору про спільну діяльність), спільна діяльність без створення з цією метою юридичної особи (далі - спільна діяльність) проводиться на підставі договору, який передбачає об`єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.
		 
		Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору і окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
		 
		Судами встановлено, що як вбачається із викладених положень, облік результатів спільної діяльності за договором про спільну діяльність повинен вестись позивачем як оператором за вказаним договором.
		 
		Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про завищення договором про спільну діяльність від`ємного значення оподаткованого прибутку та залишку від`ємного значення з ПДВ за період, який підлягав перевірці ґрунтуються на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення між договором про спільну діяльність та ТОВ "УБК №2", ТОВ "Столична торгівельна агенція" господарських операцій. Перевіркою виявлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Відсутній факт отримання послуг, що свідчить про укладання договорів між договором про спільну діяльність та ТОВ "УБК №2", ТОВ "Столична торгівельна агенція" без мети настання реальних наслідків. Податковий орган вважав, що договором про спільну діяльність грошові кошти перераховувались на рахунки контрагентів з метою заниження об`єкта оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
		 
		У ході розгляду справи судами також з`ясовано, що 14.09.2011 між договором про спільну діяльність та ТОВ "УБК №2" укладено договір підряду №14/09-01 (також далі - договір   №14/09-01), за умовами якого товариство зобов`язалось на свій ризик власними або залученими силами і засобами, у визначений договором строк, виконати комплекс загально будівельних робіт із будівництва житлового комплексу, а договір про спільну діяльність - надати усю необхідну інформацію та документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконаних робіт, прийняти закінчені роботи та оплатити їх вартість.
		 
		Відповідно до умов договору №14/09-01, початок виконання робіт - наступний робочий день після підписання договору. Кінцевий строк виконання робіт 30.10.2011.
		 
		Після виконання робіт ТОВ "УБК №2" готує акт прийому-передачі виконаних робіт у 2-х примірниках, підписує їх та передає на підписання договору про спільну діяльність.
		 
		Договір про спільну діяльність після перевірки достовірності поданих даних, підписує їх та надає один примірник ТОВ "УБК №2" або надає обґрунтовані причини відмови від їх підписання з переліком виявлених недоліків та зазначенням строків для їх усунення.
		 
		Крім того, 27.04.2012 між позивачем та ТОВ "Столична торгівельна агенція" укладено договір підряду №27/04   (також далі - договір №27/04), за умовами якого товариство зобов`язалось на свій ризик власними або залученими силами і засобами, у визначений договором строк, виконати комплекс будівельно-монтажних робіт житлового комплексу, а договір про спільну діяльність - надати усю необхідну інформацію та документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість.
		 
		Згідно умов договору №27/04, початок виконання робіт - наступний робочий день після підписання цього договору та здійснення оплати по ньому. Роботи виконуються до кінця червня 2012 року.
		 
		Після виконання робіт ТОВ "Столична торгівельна агенція" готує акт прийому-передачі виконаних робіт у 2-х примірниках, підписує їх та передає на підписання договору про спільну діяльність.
		 
		Договір про спільну діяльність після перевірки достовірності поданих даних, підписує їх та надає один примірник ТОВ "Столична торгівельна агенція" або надає обґрунтовані причини відмови від їх підписання з переліком виявлених недоліків та зазначенням строків для їх усунення.
		 
		Судами враховано, що у матеріалах справи також містяться копії ліцензій ТОВ "УБК №2" (серія АГ №574296 від 22.02.2011) та ТОВ "Столична торгівельна агенція" (серія АД №030456) від 29.02.2012) на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.
		 
		На підставі наявних документів судами не виявлено факти передачі товарів (робіт, послуг) ТОВ "Столична торгівельна агенція" від постачальників у зв`язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, які б підтвердили факт транспортування та зберігання товарів, а також інших первинних документів. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.
		 
		Судами вірно зауважено з урахуванням практики Верховного Суду України, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. Також, суди вірно посилались на позицію Вищого адміністративного суд України, згідно якої, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		 
		З оскаржуваних судових рішень вбачається, що як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем укладено договори про  спільну діяльність та договір підряду.
		Суди вказали, що позивачем, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій стосовно виконання умов укладених ним договорів надано копії: складу робіт; додаткових угод до вказаного договору; акту приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/; податкових накладних; банківських виписок по рахунку, ліцензій ТОВ "УБК №2" та ТОВ "Столична торгівельна агенція" на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.
		 
		Втім, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
		 
		Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
		 
		З викладеного слідує, що керуючись правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків операцій позивача з контрагентом суди послалися на подані платником первинні документи.
		 
		Верховний Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальниками конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо у вигляді звіту, висновку тощо.
		 
		Необхідно враховувати, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. 
		 
		Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
		 
		Слід зазначити, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, не можуть вважатися єдиними і достатніми доказами, такими, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, надають платнику право віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту. 
		 
		Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
		 
		Статтею 69 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Частиною першою статті 71 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яка кореспондується з положеннями частини першої статті 77 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. 
		 
		Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено наявність підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування сум податкових вигод. Відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, суди вірно вважали, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		 
		За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та  (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" залишити без задоволення.
		 
		Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...