Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/3666/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 61-32106ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		11 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 545/3666/16-ц
		провадження № 61-32106св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Кузнєцова В. О.,
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 14 вересня 2017 року у складі судді Кулешової Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Карпушина Г. Л., Триголова В. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) та просила з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування у зв`язку зі смертю годувальника                  ОСОБА_2 у розмірі 41 905,50 грн та витрати, понесені на поховання сина  ОСОБА_1 ,  у розмірі 4 394,50 грн.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 21 січня 2012 року на автошляху                        Київ - Харків в Лубенському районі Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої загинув її чоловік -               ОСОБА_2 та син - ОСОБА_1 . Згідно з постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого за частиною третьою статті 286 КК України, у зв`язку з його смертю на підставі пункту 8 статті 6, пункту першого статті 213 КПК України.
		 
		ОСОБА_3 був учасником бойових дій, тому відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час вчинення ДТП), відшкодування збитків від ДТП, винуватцем якої він є, проводить МТСБУ.
		 
		23 лютого 2015 року вона звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку зі смертю годувальника, ІНФОРМАЦІЯ_2 року направила на адресу відповідача копію довідки про отримання нею пенсії у зв`язку із втратою годувальника та копію довідки МСЕК від                       28 травня 2015 року на підтвердження інвалідності 2 групи.
		07 квітня 2016 року позивач направила відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, пов`язаного з похованням ОСОБА_1 , у розмірі 4 394,50 грн. 
		Відповідно до листа № 3/1-06/25444 від 28 вересня 2016 року МТСБУ відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що на день смерті ОСОБА_2 вона не перебувала на його утриманні, а відтак, у МТСБУ відстні правові підстави для виплати грошових коштів на відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника.
		 
		Питання щодо її перебування на утриманні у загиблого чоловіка було предметом судового розгляду у справі за її позовом до управління Пенсійного фонду України Октябрського району у місті Полтаві про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, під час розгляду якої встановлено, що вона на момент загибелі ОСОБА_2  перебувала у нього на утриманні, а тому має право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника. 
		Окрім того, МТСБУ неправомірно відмовило їй у відшкодуванні витрат на поховання сина ОСОБА_1 посилаючись на те, що зазначені кошти вже були відшкодовані, оскільки МТСБУ здійснило тільки відшкодування витрат, понесених на виготовлення пам`ятників.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 14 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від                        25 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив                 з того, що відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту ДТП. Оскільки ДТП, внаслідок якої загинули чоловік та син позивача, мала місце 21 січня 2012 року, позивач звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку зі смертю годувальника                                   ІНФОРМАЦІЯ_3, а із заявою про відшкодування витрат на поховання ОСОБА_1 07 квітня 2016 року, відсутні правові підстави для задоволення позову.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою,                    у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 14 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що МТСБУ відмовлено у здійсненні страхового відшкодування з надуманих та не передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав.
		 
		Судами помилково не враховано те, що вона зверталася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування у липні 2012 року, тому строк на звернення із такою заявою нею не пропущено.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних                               і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах                          є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		30 травня 2018 року справу № 545/3666/16-ц  Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		МТСБУ направило заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити її без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від                 14 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від                   25 січня 2017 року без змін.
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи                   в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 21 січня 2012 року близько 08 години 20 хвилин по автошляху Київ-Харків у Лубенському районі Полтавської області в напрямку міста Київ рухався автомобіль DACIASUPER NOVAR НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який перевозив пасажирів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Проїжджаючи 213 км. вказаного автошляху, водій ОСОБА_3 , грубо порушуючи Правила дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням автомобіля та допустив зіткнення із зустрічним автомобілем DAF95 XF - 430, державний номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом SCHMITZSPR 24, державний номерний знак                    НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 
		Внаслідок зіткнення водій автомобіля DACIASUPER NOVAR НОМЕР_1 ОСОБА_3 та його пасажири ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження, несумісні з життям, від яких загинули на місці пригоди.
		 
		Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від                      21 травня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатація транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть кількох осіб), провадження по даній справі закрито на підставі пункту 8 статті 6, пункту 1 статті 213 КПК України у зв`язку з його смертю.
		 
		Водій автомобіля DACIASUPER NOVAR НОМЕР_1 ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 01 квітня 2011 року.
		Позивач ОСОБА_1 є дружиною загиблого ОСОБА_2 та матір'ю ОСОБА_1 .
		 
		Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2014 року скасовано рішення Полтавського районного суду Полтавської області від                     16 вересня 2014 року про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 90 905,50 грн та відмовлено у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона зверталася із заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБУ та надала необхідні документи для вирішення питання про відшкодування частини неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті. 
		 
		23 лютого 2015 року ОСОБА_1 направила на адресу МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування у зв`язку зі смертю годувальника, а саме неотриманих доходів ОСОБА_2 , які належали б їй при його житті.
		 
		23 листопада 2015 року позивачем на адресу відповідача направлено довідку про отримання нею пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
		 
		07 квітня 2016 року позивач направила відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, пов`язаного з похованням сина ОСОБА_1 ,                  у розмірі 4 394,50 грн. 
		28 вересня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника, та запропоновано надати оригінали документів на підтвердження витрат на поховання ОСОБА_1 на суму 4 394, 50 грн.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній                         у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхова платежі та виконувати інші умови договору.
		 
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон) метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової  відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
		 
		Пунктом 22.1 статті 22 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі настання страхового випадку страховик                 у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує                            у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		 
		Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (пункт 36.1 статті 36 Закону).
		У відповідності до пункту 27.1 статті 27 Закону (в редакції, яка діяла на момент вчинення ДТП), право на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.
		 
		Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону (в редакції, яка діяла на момент вчинення ДТП) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про  дорожньо-транспортну пригоду подає страховику                             (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
		Статтею 37 Закону передбачений перелік підстав для відмови  у здійсненні страховиком страхового відшкодування, а саме: 1) навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку;                    2) вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; 4) неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
		 
		При цьому, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.
		 
		Такий висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/52983/16-ц (№ 14-310цс18).
		 
		Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (пункт 37.2 статті 37 Закону).
		 
		Встановивши, що ОСОБА_1 звернулася до МТСБУ із пропуском трирічного строку на подання заяви про страхове відшкодування, визначеного статтею 37 Закону, який є присічним і не підлягає поновленню, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		 
		Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що відмова відповідача                      у виплаті відшкодування не ґрунтується на несвоєчасному поданні заяви про здійснення страхового відшкодування, тому що вказана обставина не впливає на правильність вирішення судами даного спору, оскільки його предметом є не відмова відповідача у виплаті відшкодувань, а стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю годувальника та витрат, понесених позивачем на поховання сина, тому суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення спеціального Закону.  
		Посилання заявника на те, що вона зверталася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування у липні 2012 року, і вказана обставина безпідставно залишена поза увагою судів, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до  частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції), обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2014 року                        у справі за позовом ОСОБА_6 до МТСБУ про стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю в результаті ДТП встановлено, що                  ОСОБА_6 із заявою та документами, необхідними для вирішення питання про відшкодування частини неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, до МТСБУ не зверталася.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 14 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 рокузалишити без змін.
		Щодо судових витрат
		 
		Враховуючи те, що касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 14 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. О. Кузнєцов  СуддіВ. С. Жданова   В. М. Ігнатенко   В. А. Стрільчук   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...