Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1376/2010 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019
Номер судового провадження: 61-23915ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		19 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-1376/2010 (2702/8940/12)                                                                                            
		провадження № 61-23915св18
		 
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 24 січня 2014 року у складі колегії суддів: Клочка В. П., Козуб О. В., Саліхова В. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про примусове виконання обов`язку передати приміщення площею 47,38 кв. м за договором від 10 листопада 2007 року.
		Заочним рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 07 грудня 2013 року у складі судді Завгородньої Л. М. позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 виконати свої обов`язки по договору від 10 листопада 2007 року № 4/411,429, а саме: передати ОСОБА_1 приміщення, загальною площею 47,38 кв. м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 22 липня 2013 року заочне рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 07 грудня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		Додатковим рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 24 січня 2014 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 168,35 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. 
		У лютому 2014 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вказану вимогу.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 березня 2014 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано її із Гагарінського районного суду міста Севастополя.
		Вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 березня 2014 року в частині витребування справи не виконано, у зв`язку з тимчасовою окупацією частини території України. Справа до суду касаційної інстанції не надходила.
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
		10 травня 2018 року зазначена касаційна скарга передана до Верховного Суду, проте відсутність судової справи унеможливлює її розгляд касаційним судом.
		Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам. Зокрема, передбачено, що розгляд цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, здійснюється місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва.
		У зв`язку з викладеним ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року направлено доАпеляційного суду міста Києва копії матеріалів касаційного провадження № 61-23915ск18 у справі за позовом ОСОБА_1 до           ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії для визначення суду для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року підсудність питання про відновлення втраченого судового провадження у даній справі визначено Святошинському районному суду міста Києва.
		Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки) відновлено втрачене судове провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії в частині рішень судів.
		Відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
		 
		Тлумачення частини першої статті 494 ЦПК України свідчить, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачено у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю. 
		 
		Згідно із частинами третьою, четвертою статті 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.
		 
		За таких обставин, з урахуванням того, що судове провадження у справі відновлене тільки частково і розгляд касаційної скарги неможливий, відкрите ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 березня 2014 року касаційне провадження підлягає закриттю.
		 
		Зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним в ухвалі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18).
		 
		Керуючись статтями 260, 494 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 24 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про зобов`язання вчинити діїзакрити.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді: В. О. Кузнєцов     В. С. Жданова     В. М. Ігнатенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...