Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/5686/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: 61-16981ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/5686/16-ц
		провадження № 61-16981св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Гуля В. В., Іванової І. В.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільно набутим.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що з осені 2008 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 почали зустрічатися, а з липня 2009 року сталипроживати однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство. Реєструвати шлюб вони не поспішали, оскільки дітей не було та бажали налагодити побут. За час спільного проживання ними було спільно побудований будинок на земельній ділянці, яка була приватизована відповідачкою та була розташована за адресою: АДРЕСА_2, в будівництво якого позивачем вкладено особисті кошти з продажу власного автомобіля, заробітна плата та допомога його батьків, особиста праця на будівництві. Також придбані за кошти, отримані від продажу будинку: автомобіль марки CHERY BEAT. державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 110 000 гривень та земельна ділянка площею 0,0600 га кадастровий номер 3220882600:04:006:1428 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Також, на вказаній земельній ділянці був побудований будинок загальною площею 158 кв. м, гараж шлакоблочний загальною площею 50,5 кв. м. Крім того, придбано побутову техніку: посудомийна машина BOSCH, смартфон NOKIA 610 білий (для віповідачки), DVD автомобільний іPlay, телевізор LED LG32, газонокосарка, фотоапарат, що були придбані за рахунок отриманих позивачем у кредит коштів, погашених ним власними силами.
		 
		Позивач вказуваі, що з 2009 року по 01 травня 2010 року вони проживали в найманій квартирі в смт Чубинське Бориспільського району Київської області, потім переїхали до будинку в СТ «Економіст», коли він був частково побудований та придатний до житла. Після продажу будинку, у серпні 2014 року переїхали в орендовану квартиру, в якій жили до 01 травня 2015 року, а з 01 травня 2015 року переїхали до нового недобудованого спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживали однією сім`єю на момент звернення позивача з даним позовом до суду, вели спільне господарство. Після виникнення розладу в стосунках взимку 2016 року, він намагався з`ясувати причину конфлікту, домовитися з відповідачем щодо мирного вирішення питання поділу майна, і відповідач постійно погрожувала, що поміняє замки, передарує їх майно своїй матері, не впускатиме його до їх будинку.
		 
		ОСОБА_1 просив:
		встановити факт спільного проживання як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем з липня 2009 року по теперішній час;
		визнати будинок, загальною площею 158 кв. м, та інші споруди, побудовані на земельній ділянці, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:006:1428, площею 0,0600 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 - спільно набутим майном подружжя;
		визнати земельну ділянку, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:006:1428 площею 0,0600 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 - спільно набутим майном подружжя.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді: Муранової-Лесів І. В. від 18 жовтня 2017 року, позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 травня 2010 року по 29 липня 2016 року. Визнано земельну ділянку, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:006:1428 площею 0,0600 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 - спільно набутим майном подружжя. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дослідженими судом доказами підтверджується факт спільного проживання як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 травня 2010 року по 29 липня 2016 року. Суд врахував, що у цей період сторони в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі не перебували. При цьому суд першої інстанції частково задовольнив позовну вимогу про встановити факт спільного проживання, оскільки достатніх доказів, що таке спільне проживання як чоловіка та дружини у сторін виникло з більш ранньої дати - з липня 2009 року суду надано не було, а також, враховуючи, що досліджені судом докази дають можливість суду встановити конкретні дати початку спільного проживання на території СТ «Еконміст» з 01 травня 2010 року та припинення сторонами такого проживання - з 29 липня 2016 року. 29 липня 2011 року ОСОБА_2 на підставі виданого їй на підставі розпорядження Бориспільської державної адміністрації № 2977 від 23 листопада 2010 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 604192, вона набула право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:04:004:1469, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану: АДРЕСА_2. Оскільки зазначена земельна ділянка була набута ОСОБА_2 у період проживання сторін однією сім`єю, то вона, на підставі частин першої, п`ятої статті 61 СК України (у редакції, чинній на момент набуття земельної ділянки) була об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Враховуючи встановлений судом факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю у зазначений період, коли ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку в СТ «Економіст», а в подальшому за рахунок коштів, отриманих від її продажу, придбала іншу земельну ділянку а території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також, що факт придбання спірної земельної ділянки за рахунок коштів, отриманих від продажу садової ділянки з садовим будинком в СТ «Економіст» ОСОБА_2 не оспорювався, на підставі статті 61 СК України, суд першої інстанції зробив висновок, що спірна земельна ділянка є спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того суд врахував, що ОСОБА_4 будь-яких належних і допустимих доказів щодо отриманих нею доходів, зокрема, він підприємницької діяльності, за час проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю не надала, і позивач мав постійне місце проживання та стабільний дохід.
		 
		При відмові у задоволенні позовної вимоги про визнання будинку спільно набутим майном, суд першої інстанції вважав, що позивачем необґрунтовано та не доведено, що на зазначеній земельній ділянці, яка є спільним майном сторін, побудований будинок саме зазначеною площею, а також, що побудовані будь-які інші споруди на земельній ділянці, і таке майно набуло правового режиму нерухомого майна, тобто не є самочинним та було зареєстровано у встановленому законом порядку. Тому на підставі статей 11, 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суд першої інстанції) та статті 16 ЦК України суд зробив висновок про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільно набутим відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановлюючи факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у конкретний проміжок часу суд першої інстанції проігнорував відсутність доказів щодо ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. ОСОБА_1 суду не було надано належних та допустимих документально підтверджених доказів спільного проживання з ОСОБА_2 на час придбання спірного майна, того, що вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, та того, що майно придбане за їх спільні сумісні кошти або спільною працею. Докази, на які посилається позивач, а саме - фотографії на яких зображені сторони, а також їх рідні, зроблені в період 2010-2015 років, не доводять факту проживання сторін у справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а покази свідків не можна вважати належними, об`єктивними та допустимими доказами для встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю в період придбання спірного майна, що надавало б підстави для застосування статті 74 СК України до виниклих між ними відносин. Ураховуючи, що суд першої інстанції не встановив всі дійсні обставини справи, а саме: наявність спільного ведення господарства, спільного бюджету, спільних витрат на придбання спірного майна, не з`ясував, чим саме підтверджуються ці обставини, які необхідно встановити для застосування статті 74 СК України, суд апеляційної інстанції зробив висновок про скасування рішення суд першої інстанції та ухваленні нового про відмову у задоволенні позову.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У березні 2018 року  ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року, у якій просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 травня 2010 року по 29 липня 2016 року, тоді як відповідач будь-якими доказами не спростувала зазначеного факту. Вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив докази, наявні у матеріалах справи, тоді як суд апеляційної інстанції вдався до переоцінки доказів та зробив помилкові висновки про недоведеність позовних вимог. Зазначає, що надані фотознімки були оцінені судом першої інстанції у сукупності із іншими доказами у справі. Вважає, що докази, долучені до апеляційної скарги, не повинні прийматися судом апеляційної інстанції, оскільки без поважних причин не були подані до суду першої інстанції. Зазначає, що у поясненнях правоохоронним органам  ОСОБА_2 . визначала, що ОСОБА_1 є її чоловіком.
		 
		Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні відмовлено та справу призначено досудового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди першої інстанції встановив, що згідно довідки, виданої Головою СТ «Економіст» ОСОБА_6 , від 18 вересня 2016 року вих. № 2/20 та акту від 18 вересня 2016 року, складеним членами СТ «Економіст» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , підтверджено, що ОСОБА_1 , дійсно, проживав за адресою: АДРЕСА_2 (згідно з генеральним планом СТ «Економіст» ділянка № 20) з членом вказаного СТ ОСОБА_2 у період 01 травня 2010 року по 29 серпня 2014 року.
		 
		Згідно акту від 18 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зазначений період проживали однією сім`єю, разом вели спільне господарство, спільно будували будинок, в якому і проживали, спільним зусиллями слідкували за належним станом земельної ділянки.
		 
		Крім того ці обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , які також підтвердили той факт, що позивач особистою працею здійснював будівництво садового будинку на ділянці АДРЕСА_3 Суд першої інстанції зазначив, що участь позивача у будівництві садового будинку у СТ «Економіст» на земельній ділянці, що була у користування відповідача, а у подальшому нею приватизована, крім того, підтверджується долученими до матеріалів справи фотознімками та відповідачем не оспорювалася.
		 
		Згідно письмових пояснень, наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працівникам Бориспільського ВП 29 липня 2016 року, вони на вказану дату проживали за вищевказаною адресою АДРЕСА_1 , більше року. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 , зокрема, визнавала, що проживає за цією адресою більше року зі своїм чоловіком ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , та що 25 липня 2016 року вона домовилась з ним, що сьогодні (29 липня 2017 року) він разом зі своїми речами виїде з будинку, оскільки у них не має подальшого бажання проживати спільно, та, що 29 липня 2016 року о 16.00 год. вона, керуючись попередньою домовленістю, викинула особисті речі чоловіка на подвір`я, з приводу чого останній викликав працівників поліції.
		 
		Суди встановили, що 29 липня 2011 року ОСОБА_2 на підставі виданого їй на підставі розпорядження Бориспільської державної адміністрації № 2977 від 23 листопада 2010 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 604192, вона набула право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:04:004:1469, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану: АДРЕСА_2.
		 
		У подальшому ОСОБА_2 на підставі укладеного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2014 року, реєстровий № 3209 продала належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:04:004:1469, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану: АДРЕСА_2. Продаж зазначеної земельної ділянки було вчинено за 218 293 грн.
		 
		На підставі укладеного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 вересня 2014 року, реєстровий № 3225 ОСОБА_2 придбала у власність спірну земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 3220882600:04:006:1428, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. Продаж зазначеної земельної ділянки якої було вчинено за 97 084 грн.
		 
		Згідно частини першої статті 212 (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суд першої інстанції) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Відповідно до частин першої- третьої статті 89 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що у письмових пояснення, наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працівникам Бориспільського ВП ГУНП  в Київській області 29 липня 2016 року (Т. 1 а. с. 224, 225) сторони на вказану дату проживали за адресою АДРЕСА_1 , більше року. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначила: «дійсно проживаю більше одного року Гнідинська сільська рада, АДРЕСА_1 разом зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_1 » (Т. 1 а. с. 225). Також ОСОБА_2 вказала, що 25 липня 2016 року вона домовилась з ним, що сьогодні (29 липня 2017 року) він разом зі своїми речами виїде з будинку. Так як у них не має подальшого бажання проживати спільно, та, що 29 липня 2016 року о 16.00 год. вона, керуючись попередньою домовленістю, викинула особисті речі чоловіка на подвір`я, з приводу чого він викликав працівників поліції.
		 
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суд першої інстанції у частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не надав оцінки зазначеним поясненням сторін, не врахував, що у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 , визнавала, що проживає за адресою АДРЕСА_1 більше року з ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , та зробив помилковий висновок про недоведеність факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 травня 2010 року по 29 липня 2016 року.
		 
		Натомість, як свідчить аналіз рішення суду першої інстанції суд надав оцінку вказаним письмовим поясненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сукупності із іншими доказами, наявними у матеріалах справи згідно частини першої статті 212 (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суд першої інстанції) та зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		 
		У частинах першій, другій статті 74 СК України вказано, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
		 
		Оскільки земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 3220882600:04:004:1469, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану: АДРЕСА_2 була набута ОСОБА_2 на підставі виданого їй на підставі розпорядження Бориспільської державної адміністрації № 2977 від 23 листопада 2010 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 604192, тобто у період проживання сторін однією сім`єю, то колегія суддів погоджується із висновокм суд першої інстанції про те, що ця земельна ділянка, на підставі частин першої, п`ятої статті 61 СК України (у редакції, чинній на момент набуття земельної ділянки) була об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		 
		Крім того суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2014 року, реєстровий № 3209 продала зазначену земельну ділянку за ціною 218 293 грн, а також на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 вересня 2014 року, реєстровий № 3225 придбала у власність земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 3220882600:04:006:1428, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області за ціною 97 084 грн. 
		 
		З урахуванням встановленого судом першої інстанції факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю у період, коли ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку в СТ «Економіст», а в подальшому за рахунок коштів, отриманих від її продажу, придбала іншу земельну ділянку на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також, що факт придбання спірної земельної ділянки за рахунок коштів, отриманих від продажу садової ділянки з садовим будинком в СТ «Економіст» ОСОБА_2 не оспорювався, на підставі статті 61 СК України, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що спірна земельна ділянка, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:006:1428 площею 0,0600 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , є спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суд першої інстанції.
		 
		ОСОБА_1 було сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 204,80 грн, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
		 
		Постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року скасувати.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 204,80 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...