Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/4106/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2019.
Дата набрання законної сили: 23.09.2019
Номер судового провадження: 61-26034ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 638/4106/16-ц
		провадження № 61-26034св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В., від 19 квітня 2017 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків.
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 11 вересня 2014 року між сторонами було укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони були зобов`язані в строк до 11 вересня 2015 року укласти договір купівлі-продажу квартири   АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 завдаток 10 000 доларів США, що еквівалентно за курсом, встановленим Національним банком України (далі - НБУ) станом 
		на 11 вересня 2014 року 129 765, 98 грн. 
		Відповідач умови вказаного договору не виконав та продаж квартири у встановлений договором строк не здійснив, не зняв заборону відчуження на квартиру   АДРЕСА_1 , як було передбачено пунктами 3.3, 3.5 попереднього договору 
		від 11 вересня 2014 року.
		В добровільному порядку гроші, надані в якості завдатку, відповідач повертати відмовляється.
		У зв`язку з наведеним, позивач просила стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 541 088 грн, що становить подвійний розмір завдатку відповідно до статті 571 Цивільного кодексу України (далі - 
		ЦК України) та пункту 4.2 попереднього договору від 11 вересня 2014 року, а також за період з 12 вересня 2014 року по 01 березня 2016 року інфляційні втрати у розмірі 75 049, 01 грн та 3 % річних у розмірі 5 738, 14 грн, а крім того сплачений при зверненні до суду судовий збір.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 
		2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 129 765, 98 грн, 3 % річних - 1 824, 89 грн та інфляційні втрати - 5 482, 89 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових втрат.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що основний договір між сторонами не був укладений, а отже отримані відповідачем ОСОБА_2 грошові кошти слід вважати не завдатком, а авансом, який підлягає поверненню. 
		Оскільки основний договір купівлі-продажу квартири відповідач повинен був укласти не пізніше 11 вересня 2015 року, тому саме з цієї дати підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3 % відсотки річних.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2017 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 14 червня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2017 року скасовано частково.
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків задоволено частково.
		Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 270 780 грн авансу та судовий збір в розмірі 4 303, 30 грн та 5 289 47 грн.
		У задоволенні позову про стягнення 75 049, 01 грн інфляційних втрат відмовлено.
		В частині стягнення 3% річних у розмірі 1 824, 89 грн рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції стосовно валюти авансу не відповідають обставинам справи, внаслідок чого суд помилково не застосував норму частини другої 
		статті 533 ЦК України. Натомість при вирішенні вимог про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції помилково застосував частину другу статті 625 ЦК України та не врахував, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишивши в силі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2017 року.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		У червні 2017 року ОСОБА_2 подана касаційна скарга на рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2017 року.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
		№ 638/4106/16-ц з місцевого суду.
		Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 
		2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		04 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 638/4106/16-ц передано судді-доповідачеві.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що попередній договір не відноситься до грошового зобов`язання, він тільки передбачає зобов`язання його сторін укласти в майбутньому основний договір, а таке зобов`язання не є грошовим. 
		Суд апеляційної інстанції при розрахунку стягнутої суми неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини другої 
		статті 533 ЦК України та не врахував, що сторонами в попередньому договорі передбачено розрахунок за основним договором в валюті - гривні.
		Матеріали справи не містять доказів на підтвердження передачі завдатку в іноземній валюті, а пояснення його представника в цій частині суд трактував довільно.
		Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
		У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 , подане її представником ОСОБА_3 , на касаційну скаргу в якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що 11 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, посвідчений приватний нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2126, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися у строк до 11 вересня 2015 року укласти договір 
		купівлі-продажу квартири  АДРЕСА_1 .
		Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору в забезпечення його умов 
		ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв завдаток в сумі 
		129 769, 98 грн., що складало за курсом встановленим НБУ станом 
		на 11 вересня 2014 року 10 000 доларів США.
		Відповідач умови попереднього договору не виконав, у зв`язку із чим основний договір купівлі-продажу квартири у встановлений строк укладено не було. 
		ОСОБА_2 не зняв заборону відчуження на квартиру    АДРЕСА_1 , як було передбачено пунктами 3.3 та 3.5 попереднього договору.
		В добровільному порядку гроші, отримані за договором від 11 вересня 
		2014 року, відповідач не повернув. 
		З метою врегулювання спору ОСОБА_1 на адресу відповідача 
		19 грудня 2015 року був направлений лист-вимога, який залишений без задоволення.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
		Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
		Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
		Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
		Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
		Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
		Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише платіж у рахунок виконання зобов`язання. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.
		Позивачем ОСОБА_1 висновки судів попередніх інстанцій про те, що передані за попереднім договором від 11 вересня 2014 року кошти є авансом, а не завдатком, не оскаржуються, а тому в цій частині не є предметом перегляду касаційного суду.
		Відповідно до частини першої статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 212 ЦПК України 2004 року визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		За змістом частини першої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
		Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і підстав позову, дійшов правильного висновку, що між сторонами досягнута домовленість про купівлю-продаж квартири та в рахунок попередньої оплати вартості вказаного майна ОСОБА_1 передано ОСОБА_2 грошові кошти в сумі еквівалентній 10 000 доларів США, про що вказано у пункті 4.1 укладеного між сторонами договору від 11 вересня 2014 року та не заперечувалось відповідачем, однак договір купівлі-продажу не був укладений сторонами, а тому передані відповідачу грошові кошти підлягають поверненню позивачу.
		Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
		Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
		Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
		У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Доводи касаційної скарги по про те, що судом невірно застосовано до спірних правовідносин норми частини другої статті 533 ЦК України є безпідставними.
		До аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року по справі № 6-284цс17.
		Враховуючи умови укладеного договору та положення статті 533 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми боргу, відповідно до умов договору та положень цієї норми, еквівалентну 10 000 доларів США в межах позовних вимог.
		Доводів щодо неправильного розрахунку апеляційним судом еквіваленту 10 000 доларів США касаційна скарга не містить.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що іноземна валюта індексації не підлягає, а положення частини другої 
		статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривні.
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовані норми матеріального права.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіряючи в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів не встановлено підстав для скасування оскарженого судового рішення, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
		Щодо розподілу судових витрат
		Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2017 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...