Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4626/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: 61-28253ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		18 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/4626/16-ц
		провадження № 61-28253св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідач - Скляр Олександр Миколайович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Муранової-Лесів І. В. від 26 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року у складі колегії суддів: 
		Білоконь О. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		1.Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Позов мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 13 квітня 
		2011 року, станом на 30 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 15 501 грн 88 коп., з яких: 1655 грн 78 коп. - заборгованість за кредитом; 10 331 грн 72 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2300 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина); 714 грн 38 коп. - штраф (процентна складова), яку банк і просив стягнути із ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 
		26 вересня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2011 року у розмірі 3930 грн 81 коп., яка складається з наступного: 1 655 грн 78 коп. - заборгованість за кредитом, 1 611 грн 
		66 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також штрафи: 500 грн - фіксована частина та 163 грн 37 коп. - процентна складова. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього на користь банку за виключенням пені, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Також судом здійснено розрахунок відсотків за користування кредитом виходячи із відсоткової ставки 36,00 %, яка погоджена сторонами при укладанні договору.
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року  апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2016 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості із ОСОБА_1 у визначеному судом розмірі.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У серпні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині незадоволених вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом та штрафів і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку з порушенням умов договору та вимог чинного законодавства, не врахувавши, що відповідач своїм підписом у анкеті-заяві зобов`язався виконувати Умови і правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті АТ КБ «ПриватБанк». Судами не враховано, що саме на відповідачеві лежить обов`язок регулярно знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів, що відповідач засвідчив власним підписом в заяві; АТ КБ «ПриватБанк» інформує відповідача про зміну тарифів у виписці, та саме на відповідачеві лежить обов`язок одержувати такі виписки; саме відповідач у випадку незгоди зобов`язаний звернутися з письмовою заявою до банку про розірвання договору.
		 
		Таким чином рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються АТ КБ «ПриватБанк» лише в частині позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом та штрафів, а тому в частині вирішення позову про стягнення суми основного боргу та пені судом касаційної інстанції на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
		 
		Відзив до суду касаційної інстанції не подано
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу 
		№  359/4626/16-ц з Бориспільського міскрайонного суду Київської області.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		21 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу № 359/4626/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 
		28 серпня 2019 року справу № 359/4626/16-ц призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що 13 квітня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та      ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, який складається із заяви позичальника, Умов, Правил надання банківських послуг, та Тарифів банку, на виконання якого позивач відкрив відповідачу рахунок із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
		У заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами АТ КБ «ПриватБанк», а також надав згоду про те, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
		До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
		Згідно наданого позивачем розрахунку, у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 13 квітня 
		2011 року, станом на 30 квітня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 15 501 грн 88 коп., з яких: 1 655 грн 78 коп. - заборгованість за кредитом; 10 331 грн 72 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 300 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина); 714 грн 38 коп. - штраф (процентна складова).
		2.Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та 
		вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		У заяві позичальника від 13 квітня 2011 року процентна ставка не зазначена, проте зі змісту довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, базова процентна ставка в місяць становить 3,0%, тобто 36,00% річних.
		Разом з тим, з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості судами встановлено, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки: з 13 квітня 
		2011 року по 31 грудня 2012 року включно - 36,00 % річних, з 01 січня 
		2013 року до 01 вересня 2014 року - 30,00 % річних, з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року включно - 34,80 % річних, з 01 квітня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно - 43,20 % річних, що не відповідає зазначеній в позовній заяві процентній ставці 36,00% річних.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
		У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13 квітня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
		 
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження                          № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		 
		Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин                      (13 квітня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 червня 2016 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		 
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами у більшому розмірі, ніж 36,00 % річних, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		 
		При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Аналогічна норма міститься й у ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII (частина шоста статті 81).
		 
		Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		 
		Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 квітня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами у більшому розмірі, ніж 36,00 % річних, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17                          (№14-131цс19).
		З огляду на вказане та враховуючи, що сторонами погоджена процентна ставка у розмірі 36,00 %, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом саме виходячи з цієї відсоткової ставки, що становить 1 611 грн 66 коп.
		Таким чином рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову банку про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 1 611 грн 66 коп. є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування у цій частині.
		Разом з тим, з огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь банку штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн фіксована частина та 163 грн 37 коп. процентна складова.
		За таких обставин, оскільки колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій в цій частині норм матеріального права, Верховний Суд вважає за можливе вийти за межі вимог та доводів касаційної скарги і скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову про стягнення штрафів з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові в цій частині в повному обсязі.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь банку штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн фіксована частина та 163 грн 37 коп. процентна складова підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цих позовних вимог, а в частині вирішення позову про стягнення процентів у сумі 1611 грн 66 коп. - залишенню без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 
		26 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 
		19 січня 2017 року в частині стягнення зі  ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн фіксована частина та 163 грн 37 коп. процентна складова, скасувати.
		 
		У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг відмовити.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 
		26 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 
		19 січня 2017 року в частині стягнення зі  ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за процентами у сумі 1 611 грн 66 коп. залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий    Судді:М. Є. Червинська   С. Ю. Бурлаков   А. Ю. Зайцев   В. М. Коротун         В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...