Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/1808/16 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019
Номер судового провадження: 51-609км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016030000000062

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		19 вересня 2019 року
		м. Київ
		справа № 154/1808/16
		провадження № 51-609 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у кримінальному провадженні № 42016030000000062 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 грудня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.
		 
		За вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнана винуватою у тому, що обіймаючи посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Волинській області, будучи службовою особою, виконуючи функції працівника правоохоронного органу, в період з 20 травня по 07 липня 2015 року умисно використала надану їй владу і службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди .
		Так, ОСОБА_7 , здійснюючи планову документальну виїзну перевірку ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, виявивши недотримання підприємством податкового законодавства, в результаті чого до бюджету не сплачено податків на суму 560528 грн, в особистих інтересах та в інтересах вказаного підприємства, повідомила директору ОСОБА_8 про виявлені порушення, що призведуть до донарахування підприємству податків на загальну суму понад 1,5 млн грн та висунула пропозицію про можливість створення нею умов для не відображення в акті перевірки фактів порушення податкового законодавства за умови передачі їй 20000 грн у якості неправомірної вигоди.  ОСОБА_8 у кінці червня  перших числах липня 2015 року передав гроші, а ОСОБА_7 у свою чергу склала акт планової документальної перевірки, датований 17 червня 2015 року, в якому були умисно не відображені виявлені порушення законодавства.
		 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року вирок місцевого суду скасовано. Провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з недоведенням того, що ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що сукупність досліджених місцевим судом доказів не дає можливості дійти висновку, що мала місце подія інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення.
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд усупереч принципу безпосередності дослідження доказів дав їм іншу оцінку, ніж місцевий суд, при цьому жодних доказів не дослідив, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, крім того, ухвала містить суперечності у мотивувальній та резолютивній частинах щодо підстав закриття кримінального провадження.
		 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		На касаційну скаргу надійшло заперечення від ОСОБА_7 , в якому вона стверджує про законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду та просить залишити судове рішення без зміни.
		 
		Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити і скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
		 
		Захисник у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги.
		 
		Мотиви суду
		Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		 
		За вимогамист. 419 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
		Згідно з п. 1 ч.1ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
		У разі встановлення апеляційним судом обставин, передбаченихцією нормою закону, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості або недопустимості доказів. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом в такому випадку є обов`язковим.
		 
		Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 
		 
		Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		 
		Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 23та ст. 86цьогоКодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення відповідно до ст. 370 цього Кодексу не може бути визнано законним і обґрунтованим і, згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, підлягає скасуванню.
		 
		Всупереч таким вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою обвинуваченої, дав свою (іншу, протилежну) оцінку показанням свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших, при цьому не викликав та не допитав цих свідків під час апеляційного розгляду, а також надав іншу оцінку актам планової та позапланової документальних перевірок ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство», висновку судово-економічної експертизи, протоколам за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, безпосередньо не дослідивши їх та не вказавши конкретних мотивів, з яких відкидає ці докази. У той же час іншим доказам, які місцевий суд дослідив у судовому засіданні та поклав в основу вироку, апеляційний суд оцінки не дав.
		 
		При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що він не здійснює переоцінку доказів, а переоцінює обставини, встановлені судом першої інстанції, не ґрунтуються на законі.
		 
		За змістом ст.ст. 374, 419 КПК України судові рішення повинні містити обставини, встановлені судом, а також докази на підтвердження цих обставин, які мають бути оцінені судом відповідно до вимог закону. Встановлення фактичних обставин кримінального провадження відбувається в межах судового доказування шляхом дослідження та оцінки доказів. При цьому слід зазначити, що «оцінка» - це думка, міркування, встановлення значимості чого-небудь, «переоцінка» - це серйозний перегляд і зміна уявлень про що-небудь, а «інший» - це той, який відрізняється, змінився порівняно із попереднім. 
		 
		Тобто, фактичні обставини події кримінального правопорушення можна лише встановити на підставі оцінки доказів, а не переоцінити ці обставини, як про це зазначає в ухвалі суд. Оцінка та переоцінка можлива лише доказів, якими підтверджуються або спростовуються фактичні обставини вчинення злочину. Така оцінка повинна здійснюватися відповідно до вимог ст.ст. 23, 94 КПК України, що не було дотримано апеляційним судом.
		 
		Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
		 
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення.
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_12  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...