Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/2100/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); В порядку КПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019
Номер судового провадження: 51-8080км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		19 вересня 2019 року
		м. Київ
		справа № 759/2100/16-к
		провадження № 51-8080 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		засудженого  ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12015100080011360 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Калита Київської області, без постійного місця проживання та реєстрації, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2010 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, звільненого 02 жовтня 2015 року по відбуттю строку покарання,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 187 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 153 КК України та виправдано у зв`язку з недоведенням того, що вчинено злочин, у якому його обвинувачують.
		ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання у виді позбавлення волі:
		- за ч. 3 ст. 152 КК України  на строк 12 років;
		- за ч. 1 ст. 187 КК України  на строк 7 років.
		На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого залишені без задоволення, а вирок місцевого суду  без зміни.
		 
		За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 15 листопада 2015 року приблизно о 20 годині, на подвір`ї між будинками АДРЕСА_1 , реалізуючи умисел на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_8 , застосовуючи до неї фізичне насильство та погрожуючи застосуванням фізичної сили, став душити її шарфом, подолавши таким чином опір потерпілої, зґвалтував її.
		Під час нападу на потерпілу ОСОБА_7 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для її життя та здоров`я, умисно заволодів грошима потерпілої в сумі 300 грн. та її мобільним телефоном. А всього ОСОБА_7 заволодів майном потерпілої на загальну суму 3045 грн., заподіявши їй при цьому легкі тілесні ушкодження.
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався також у тому, що він зґвалтував потерпілу неприродним способом, однак суд дійшов висновку про відсутність достатніх та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України.
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд необґрунтовано визнав ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 153 КК України, не взяв до уваги та неналежно оцінив усі докази у справі, не зазначив, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші, й дійшов передчасного висновку про виправдання винного в цій частині. Також вказує на м`якість призначеного засудженому покарання, неповноту з`ясування апеляційним судом фактичних обставин, які можуть свідчити про наявність у діях винного ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, та невідповідність ухвали цього суду вимогам ст. 419 КПК України.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор у судовому засіданні не підтримав касаційну скаргу.
		Засуджений та його захисник заперечували проти задоволення скарги.
		 
		Мотиви суду
		 
		Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		 
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 187 КК України та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. Прокурор не погоджується лише з рішенням суду про виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 153 КК України.
		 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, оскаржуваний прокурором висновок місцевого суду про недоведеність того, що вчинено злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманнямст. 23 КПК України й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
		 
		Доводи касаційної скарги прокурора про неналежну оцінку доказів є аналогічними доводам, які наводились у суді апеляційної інстанції, були ретельно перевірені цим судом та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження. 
		Так, ОСОБА_7 категорично заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому протиправного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України. Потерпіла ОСОБА_8 у суді стверджувала, що обвинувачений зґвалтував її неприродним способом. Суд оцінив такі показання потерпілої з дотриманням вимог процесуального закону у сукупності з іншими доказами. 
		Зокрема, суд дослідив та належним чином оцінив висновок експерта від 04 січня 2016 року, згідно якого в ділянці заднє-прохідного отвору потерпілої жодних травматичних ушкоджень не виявлено. Експерт ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердила свій висновок та стверджувала, що будь-яка травматична дія повинна була залишити сліди, проте їх виявлено не було, а наявність поодиноких сперматозоїдів в мазках, взятих у потерпілої, могла виникнути у зв`язку із особливостями процедури відібрання зразків. 
		Місцевий суд дав повну, всебічну оцінку усім наявним доказам у їх сукупності з точки зору їх достатності та взаємозв`язку і обґрунтовано виправдав ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України. Таке рішення відповідає загальним засадам кримінального провадження, відповідно до яких ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. У той же час усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.ст.370, 374 КПК України. 
		У свою чергу суд апеляційної інстанції дотримався вимог ст. 419 КПК України, у межах своїх повноважень ретельно перевірив усі доводи апеляційної скарги прокурора, аналогічні доводам його касаційної скарги, відповідно до вимог ст. 404 КПК України задовольнив клопотання прокурора про дослідження доказів, які не були досліджені в суді першої інстанції, зокрема, консультативного висновку спеціаліста від 16 листопада 2015 року, та призначив судово-медичну експертизу, згідно висновків якої відсутні об`єктивні судово-медичні дані про зґвалтування потерпілої неприродним способом. Зазначений висновок підтвердила у суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_10 .За результатами перегляду вироку, суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, яка здійснена відповідно до ст. 94 КПК України. Під час перевірки вироку районного суду, суд апеляційної інстанції не допустив порушень вимог кримінального процесуального закону та на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, надав вичерпну відповідь. 
		Враховуючи сукупність наведених доказів, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про необхідність виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 153 КК України. З висновками судів нижчих ланок погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.
		Призначене покарання за ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 187 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є обґрунтованим та вмотивованим, воно призначене із урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, конкретних обставин скоєного, даних про особу винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і призначене у максимальних розмірах, передбачених санкціями статей, за які засуджено ОСОБА_7 . Підстав вважати таке покарання надто м`яким немає, не навів таких підстав і прокурор у касаційній скарзі.
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...