Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/7311/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2019. Зареєстровано: 26.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2019
Результат оскарження 27.11.2019 Третій апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 копія
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 вересня 2019 року Справа № 160/7311/19  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича  за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В.  за участі:   представника позивача представника відповідача Бровко О.О. Горобець Ю.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення
		ВСТАНОВИВ:
		31.07.2019 року Громадська організація «Платформа Громмадський контроль» (далі  позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та нечинним повністю рішення відповідача від 26.07.2019 року № 774 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КР «Дніпровський електротранспорт» ДМР».
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказаним рішенням відповідача встановлено тариф на послугу з перевезення пасажирів електротранспортом (трамвай, тролейбус) в розмірі 6,00 грн. за разовий проїзд одного пасажира та провезення багажу (одне місце) у розмірі 6,00 грн. і встановлено вартість місячних проїзних квитків на проїзд у міському електротранспорті у відповідних розмірах. Також вирішено рішення відповідача від 27.07.2018 року № 777 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР» вважати таким, що втратило чинність.
		Позивач, вважає, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним та протиправним, оскільки відповідачем не дотримано процедуру прийняття регуляторного акта згідно вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; не проведено процедуру публічного обговорення; проект рішення «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР» було опубліковано за 19 робочих днів до дня його розгляду з метою прийняття; питання щодо встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР» не було включено до плану діяльності відповідача на 2019 рік з підготовки проектів регуляторних актів; також відповідачем порушено вимоги ч.3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки проект рішення було оприлюднено менш ніж за 20 робочих днів до моменту його прийняття; не проведення процедури публічного обговорення підвищення тарифів є порушенням п.4 Розділу 4 Порядку формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 25.11.2013 року № 940. 
		Порушення прав позивача. Позивач є громадською організацією, яка планувала взяти участь в обговоренні підстав підвищення проїзду, надати свої зауваження та пропозиції. Тобто діями (бездіяльністю) відповідача порушено право членів територіальної громади, в т.ч. позивача та його членів на обговорення проектів рішень та подання своїх зауважень. Громадські організації створюються не лише з метою захисту громадян, які є членами такої організації, але й можуть діяти на благо інтересів будь-яких осіб. Звернення громадської організації до суду з метою усунення порушення норм регуляторного законодавства відповідає меті захисту такого суспільного інтересу як право громадян-споживачів транспортної послуги на користування транспортними послугами за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування виключно у спосіб та порядку, передбаченому законодавством України. Позивач на підставі положень свого статуту має право діяти в інтересах членів організації та суспільства в цілому, для захисту прав і свобод, задоволення суспільних інтересів. Згідно практики Європейського Суду з прав людини громадська організація вправі здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Ухвалою суду від 06.08.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі з відомостями про вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи, у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, не нізніше як за сім днів до підготовчого засідання.
		Відповідач 30.08.2019 року через відділ діловодства суду надав копію газети «Наше місто» від 29.08.2019 року про опублікування оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі.
		У матеріалах справи міститься відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Оскаржуване рішення відповідача має індивідуальний характер, не являється нормативно-правовим актом та положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» до нього не застосовуються, оскільки це рішення стосується лише прав та обов`язків КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР, не встановлює, не змінює, не припиняє загальні правилами поведінки щодо необхідності оплати за проїзд, дію вичерпується приведенням комунальним підприємством послуг на перевезення відповідно до вимог оскаржуваного рішення, тобто дія не є необмеженою. Порушення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є самодостатньою підставою для визнання рішення органу місцевого самоврядування протиправним, а лише є підставою для притягнення до відповідальності винних осіб. Також права позивача оскаржуваним актом не порушені, оскільки останній не довів факту порушення особисто своїх прав. Право громадської організації як юридичної особи на звернення до суду в розумінні КАС України виникає у випадку порушення прав та законних інтересів безпосередньо громадської організації, захист яких відбувається у судовому порядку.
		У матеріалах справи міститься відповідь на відзив, у якому позивач вказує, що оскаржуваний акт відповідача є саме регуляторним актом згідно правових висновків Верховного Суду. Порушення вимог Закону України Про доступ до публічної інформації» при ухваленні оскаржуваного рішення є додатковою підставою для визнання рішенні протиправним та нечинним. Також позивач вказує на те, що в межах міста Дніпро постійно проживають засновники громадської організації позивача  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є споживачами транспортних послуг, що надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР. 
		Ухвалою суду від 24.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
		Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, які наведенні у відзиві на позовну заяву.
		Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
		27.07.2018 року рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 777 встановлено тарифи на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР, у відповідності до якого, зокрема, встановлено тариф на одну поїздку пасажира у розмірі 4 грн., та тариф на перевезення багажу (одне місце) у розмірі 4 грн.
		27.06.2019 року КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР був направлений лист до Директора департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, в якому було зазначено прохання підвищити тарифи на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР. До вказаного вище листа додано, зокрема, розрахунок вартості проїзних квитків КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР.
		02.07.2019 року Департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради скерував лист до міського голови, у якому просить надати дозвіл на підготовку проекту рішення щодо встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР з перевезення пасажирів та багажу у міському електротранспорті (трамвай, тролейбус) у розмірі 6,00 грн. та підвищення вартості проїзних документів на проїзд у міському електротранспорті.
		02.07.2019 року міський голова надав розпорядження на підготовку відповідного проекту рішення.
		Виконавчий комітет Дніпровської міської ради своїм 26.07.2019 року прийняв рішення № 774 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР.
		Даним рішенням виконавчий комітет встановив тариф, зокрема, на послугу з перевезення пасажирів у розмірі 6,00 грн. за разовий проїзд одного пасажира та за послугу з перевезення багажу у розмірі 6,00 грн.; а рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.07.2018 року № 777 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР» вважати таким, що втратило чинність.
		Також судом на підставі листа Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради від 06.08.2019 року № 4/4-194 встановлено, що проект рішення «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР» оприлюдненого на веб-сайті Дніпровської міської ради 02.07.2019 року.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Повноваження виконавчого комітету місцевої ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV).
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
		Одним із доводів відзиву на позовну заяву є твердження про неналежність рішення виконавчого комітету міськради про затвердження тарифів на транспортні послуги до регуляторного акта. З цього приводу суд зазначає наступне. 
		Статтею 1 Закону № 1160-IV визначено, що регуляторний акт це:
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;
		- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
		- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;
		- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Надаючи правовий аналіз зазначеній нормі, суд зазначає, що оскаржуване рішення за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким змінені норми права, оскільки він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у м. Дніпрі.
		Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а, від 08 травня 2018 року у справі № 405/5819/14-а, від 21 грудня 2018 року у справі № 591/1335/15-а та від 20.02.2019 року у справі № 812/1177/18.
		Отже, виходячи зі встановленої природи рішення відповідача від 26.07.2019 року № 774 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КР «Дніпровський електротранспорт» ДМР» як регуляторного акта, його прийняттю мала передувати визначена законом процедура.
		Зокрема, статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:
		- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;
		- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;
		- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;
		- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;
		- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;
		- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.
		Стаття 7 Закону № 1160-IV передбачає, що регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.
		План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.
		Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.
		Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
		Крім того, статтею 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.
		Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
		Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:
		визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;
		обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;
		обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;
		визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;
		визначити цілі державного регулювання;
		визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;
		аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;
		описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;
		обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;
		обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави;
		обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;
		оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;
		оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;
		обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;
		визначити показники результативності регуляторного акта;
		визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.
		Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.
		Відповідно до статті 13 Закону № 1160-IV план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.
		Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
		Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.
		Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.
		Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
		Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
		Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:
		стислий виклад змісту проекту;
		поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;
		інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону);
		інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;
		інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.
		Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
		Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
		Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що оприлюднення регуляторного акта здійснюється з метою одержання зауважень і пропозицій. При цьому, оприлюдненню підлягають як проект регуляторного акту, так і відповідний аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.
		З наведеного слідує висновок про обов`язковість оприлюднення проекту регуляторного акту і відповідного аналізу регуляторного впливу, що здійснюється з необхідності одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, чим, по суті, здійснюється забезпечення публічного обговорення проекту регуляторного акта. За таких обставин, проект регуляторного акту має бути оприлюдненим щонайменше 1 місяць до прийняття такого проекту. 
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а.
		Судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.08.2019 року зобов`язано відповідача надати відповідні докази, пов`язані з процедурою прийняття регуляторного акта.
		На її виконання відповідач надав письмові пояснення від 18.09.2019 року, у яких зазначив про те, що докази публічного громадського обговорення проекту рішення, зауваження та пропозиції, аналіз регуляторного впливу, а також звіт про відстеження результативності регуляторного акту та докази їх офіційного опублікування не має можливості надати, оскільки оскаржуване рішення не є регуляторним актом.
		Крім того, на виконання ухвали суду першої інстанції від 06.08.2019 року, відповідач надав суду копію рішення від 20.11.2018 року № 1125 «Про затвердження планів діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік».
		Питання щодо затвердження тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР до Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік включено не було. Доказів того, що з цього приводу були внесені зміни до Плану діяльності згідно вимог діючого законодавства, відповідач суду не надав.
		На цій підставі суд зазначає, що відповідачем у встановлений Законом спосіб не вчинено ані включення проектів оскаржуваних актів до плану регуляторної діяльності, ані повідомлення про оприлюднення проекту регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій, ані відповідного аналізу регуляторного впливу; не проведено належним чином їх обговорення. Вказане має наслідком порушення принципу прозорості та врахування громадської думки та тягне порушення прав як позивача, так і інших громадян - мешканців м. Дніпра.
		Крім того, не проведення процедури публічного обговорення підвищення тарифів є також порушенням пункту 4 Розділу 4 Порядку формування тарифів на послуги міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 25 листопада 2013 року № 940, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2013 року № 2035/24567.
		Статтею 36 Закону № 1160-IV визначено умови, за яких забороняється прийняття регуляторного акту: регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:
		відсутній аналіз регуляторного впливу;
		проект регуляторного акта не був оприлюднений.
		У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до Закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
		Оскільки відповідач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторного акта, відтак, є підстави для його скасування у судовому порядку.
		Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).
		Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).
		Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Щодо доводів відповідача стосовно не порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням, то суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.
		Положеннями частини першоїстатті 2 КАС Українипередбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з частиною першоюстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. 
		Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.
		Позивачем у справі є громадська організація, яка згідно копії Статуту, який міститься у матеріалах справи, є юридичною особою.
		Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини у справі "Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс" - Група"Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції" від 28.03.2006, спростовуючи доводи уряду про відсутність порушення "цивільних прав" громадської організації, Європейський Суд з прав людини зазначив, що реальності сьогоднішнього суспільства, в якому громадські асоціації відіграють важливу роль, особливо захищаючи деякі справи в державних органах або в національних судах, дозволяють дійти висновку про те, що громадські організації можуть діяти в судах на захист суспільних інтересів, а обмежувальне тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції не відповідатиме цілям та меті даного положення про забезпечення права на справедливий суд у демократичному суспільстві.
		Згідно з Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Л`Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії" від 24.02.2009, відповідно до якої Європейський суд з прав людини дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи (про розширення сміттєвого полігону) і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним, як юридична особа, для того, що стаття 6 Конвенції була прийнятною.
		Таким чином, суд вважає, що громадські організації мають право звернення до суду з позовами на захист статутних цілей організації або на захист суспільного інтересу, що відповідає стандартам захисту прав людини відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року вказано, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
		За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.
		Стосовно порушення відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення ч.3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», то суд зазначає, що порушення зазначеної вище норми не може свідчити однозначно про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки наслідком недодержання вимог ч.3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є лише можливість притягнення винних осіб до відповідальності, яка передбачена статтею 24 вказаного закону України. В даному випадку Закон України «Про доступ до публічної інформації» не надає правової можливості, внаслідок його порушення, допустити скасування рішення, яке регулює інші суспільні правовідносини.
		На підставі викладеного позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		У відповідності до вимог ч.1 ст. 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
		У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
		Позивач поніс судові витрати у розмірі 1921 грн.  судовий збір за подання позовної заяви та 576,30 грн.  судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, яка була задоволена судом.
		Керуючись ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» (49000, м. Дніпро, вул. Ульянова, 24, офіс 9, код ЄДРПОУ 39689459) до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-т. Дмира Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 04052092) про визнання протиправним та нечинним рішення  задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 26.07.2019 року № 774 «Про встановлення тарифів на транспортні послуги, які надаються КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР».
		Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» сплачену суму судового збору у розмірі 2497,30 грн.
		Зобов`язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради після набрання даним рішенням суду законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину даного рішення суду про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.
		 
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення суду складений 25 вересня 2019 року.
		 
		Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 25.09.2019 року  Помічник судді Згідно з оригіналом Помічник суддіС.В. Златін Лісна А.М.   Лісна А.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...