Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/328/15Ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 61-14110ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 450/328/15-ц
		провадження № 61-14110св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,               
		 
		учасники справи:
		позивач  - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В., Павлишина А. Ф.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив встановити факт належності спадкового майна на праві власності у розмірі обов`язкової частки за померлою ОСОБА_4 після смерті її доньки ОСОБА_5 на все спадкове майно; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23 січня                      2015 року; визнати за ним право власності в порядку спадкування на ј частину спадкового майна, яке належало його матері ОСОБА_4 , а саме: ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 , ј частину квартири АДРЕСА_2 , ј частину земельної ділянки площею 0,1112 га у селі Наварія Пустомитівського району Львівської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, ј частину земельної ділянки площею 0, 2925 га у селі Дідилів Кам`янка-Бузького району Львівської області, грошові вклади у розмірі ј частини з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунках публічного акціонерного товариства «Ощадний банк України» філії Львівського обласного управління територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 та грошові вклади з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунках акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк».
		На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 10 жовтня 2002 року його сестра ОСОБА_5 , як власник всього вище перерахованого майна, склала заповіт, яким заповіла усе належне їй майно своїй дочці ОСОБА_2 . При цьому, поклала на неї обов`язок надати її матері ОСОБА_4 право довічного користування цим майном.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
		До спадкоємців першої черги майна померлої належать її дочка ОСОБА_2 та її непрацездатна мати ОСОБА_4 (яка є і його матір`ю),                  ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		До спадкового майна після смерті ОСОБА_5 входили: житловий будинок АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,2925 га у селі Дідилів Кам`янка-Бузького району Львівської області, земельна ділянка площею 0,1112 га у селі Наварія Пустомитівського району Львівської області із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку; грошові вклади з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями у публічного акціонерному товаристві «Ощадний банк України», філія Львівського обласного управління територіально відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289; грошові вклади з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями на рахунках акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк».
		Після смерті ОСОБА_5 мати і дочка померлої прийняли спадщину як спадкоємці, які постійно проживали та були зареєстровані разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою у квартирі АДРЕСА_2 . 
		ОСОБА_2 також звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про прийняття спадщини на квартиру АДРЕСА_2 .
		Його мати ОСОБА_4 заяву у нотаріальну контору про прийняття обов`язкової частки у спадщині після смерті дочки не подала, прийняла таку фактично, оскільки вступила в управління спадковим майном.
		28 лютого 2012 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно своєму синові ( ОСОБА_1 ).
		ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до спливу шестимісячного строку після смерті дочки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 померла, не оформивши юридично своїх спадкових прав.
		У встановлений законом строк він звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 до нотаріальної контори, проте у зв`язку з отриманням свідоцтва про прийняття спадщини частково ОСОБА_2 у видачі йому свідоцтва відмовлено.
		Посилаючись на те, що його мати ОСОБА_4 , як спадкоємець з обов`язковою часткою, прийняла спадщину після смерті спадкодавця               ОСОБА_5 , він ( ОСОБА_1 ) має право на ј частину її спадкового майна, просив позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року у складі судді Кукси Д. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_4 після смерті дочки                      ОСОБА_5 не встигла прийняти спадщину в силу того, що до спливу шестимісячного строку на її прийняття померла, в результаті чого її право на обов`язкову частку було припинено смертю.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня                2015 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Встановлено факт належності ОСОБА_4 спадкового майна у розмірі обов`язкової частки після смерті її дочки ОСОБА_5 , а саме:
		- квартиру АДРЕСА_2 ;
		- житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ;
		- земельну ділянку площею 0,1112 га на АДРЕСА_1 ;
		- земельну ділянку площею 0,2925 га у селі Дідилів Кам`янка-Бузького району Львівської області;
		- грошові вклади з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунках публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» філії Львівського обласного управління територіального відокремленого безбалансового відділення                     № 10013/0289;
		- грошові вклади з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунках акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк».
		Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу                    Нор Н. М. від 23 січня 2015 року ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 та відповідно визнано недійсним витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , на таке майно:
		- ј частину квартири АДРЕСА_2 ;
		- ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 ;
		- ј  частину земельної ділянки площею 0,1112 га на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку;
		- ј частину земельної ділянки площею 0, 2925 га у селі Дідилів Кам`янка-Бузького району Львівської області з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку;
		- ј частину грошових вкладів з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунках публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» філії Львівського обласного управління територіального управління відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289 на ім`я                         ОСОБА_5 ;
		- ј частину грошових вкладів з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями, що знаходяться на рахунках акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» у відділенні «Гуцульське», розташованому на вулиці Гуцульській, 15 у місті Львів, на ім`я ОСОБА_5 .
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_4 , як спадкоємець з обов`язковою часткою, прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , тому її син ОСОБА_1 вправі спадкувати ј частину всього спадкового майна після смерті матері.
		Короткий зміст доводів касаційної скарги
		У касаційній скарзі, що надійшла у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
		Зокрема, суд  не врахував те, що право на обов`язкову частку не залежить від згоди інших спадкодавців, волі спадкодавця та не пов`язане із спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії.
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., про визнання права власності в порядку спадкування.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2017 року справу № 450/328/15-ц призначено до судового розгляду.
		Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року                   № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 450/328/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відповідно до статті 1220 ЦК України відкрилась спадщина на спадкове майно, до складу якого увійшли: житловий будинок АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,2925 га у селі Дідилів Кам`янка-Бузького району Львівської області; земельна ділянка площею 0,1112 га у селі Наварія Пустомитівського району Львівської області із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку; грошові вклади з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями у публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», філія Львівського обласного управління територіально відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289; грошові вклади з відповідними процентами та компенсаційними нарахуваннями на рахунках акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк».
		Рішенням апеляційного суду Львівської області від 09 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, встановлено, що на час смерті ОСОБА_5 з нею разом у квартирі АДРЕСА_2 проживали та були зареєстровані її непрацездатна мати ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_2 .
		За життя 10 жовтня 2002 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла дочці ОСОБА_2 , при цьому, поклала на неї обов`язок надати її матері ОСОБА_4 право довічного користування цим майном.
		ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та                23 січня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
		Спадкоємець ОСОБА_4 прийняла спадщину відповідно до приписів частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини була зареєстрована і проживала в одній квартирі із спадкодавцем              ОСОБА_5 та не заявила про відмову від неї.
		Вважаючи себе такою, що прийняла спадщину після померлої ОСОБА_5 , 28 лютого 2012 року ОСОБА_4 склала заповіт, за яким на день своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, заповіла своєму синові ОСОБА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла.
		У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 
		Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 також подала ОСОБА_2 , яка є її онукою.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
		Інститут обов`язкової частки встановлює виключення із принципу свободи заповідального розпорядження, що має на меті захист майнових інтересів окремих спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у соціально-майновому аспекті. 
		Сутність права на обов`язкову частку визначена у статті 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Відповідно до частини першої зазначеної статті малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
		До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218   ЦК України), окрім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України.
		Стаття 1268 ЦК України визначає особливості прийняття спадщини окремими особами. 
		Так, відповідно до частини третьої цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Частина 4 статті 1268 ЦК України встановлює, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. 
		Співставлення переліку осіб, за якими визнається право па обов`язкову частку, та осіб, які вважаються такими, що прийняли спадщину в контексті частини 4 статті 1268 ЦК України, свідчить, що їх коло співпадає лише частково.
		У разі, якщо майно спадкується вищевказаними особами (які вважаються такими, що прийняли спадщину), порядок спадкування і набутій ними права на спадкове майно має обов`язково враховувати особливості правового режиму відповідного майна. Якщо об`єктом спадкування виступає нерухоме майно, то відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. 
		Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`ята робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
		Зі змісту наведених норм слідує, що спадщина у вигляді нерухомого майна, яка відкрилась на користь спадкоємця із обов`язковою часткою, не переходить до нього автоматично. Нерухоме майно, право власності на яке не виникло у спадкодавця, не може бути включено до спадкової маси, оскільки відповідна державна реєстрація не проведена.
		При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не здійснено державну реєстрацію права на спадщину, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
		До складу спадкової маси включається не обов`язкова частка як така, а конкретне майно, право власності на яке належало спадкодавцю відповідно до розміру цієї частки.
		При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховується увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального підказу. За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.
		Отже, слід розмежовувати поняття «обов`язкова частка» і «майно, що входить до складу спадщини». Обов`язкова частка не входить до складу спадщини, спадкуванню підлягає саме майно.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив встановити факт належності обов`язкової частки у розмірі 1/4 спадкового майна за померлою ОСОБА_4 після смерті її доньки  ОСОБА_5 з метою оформлення права на спадщину та одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 
		Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 зазначала, що                 ОСОБА_4 спадщину після смерті ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не прийняла, оскільки до спливу шестимісячного строку на її прийняття померла. А отже в силу вимог частини першої статті 1276 ЦК України у позивача не виникло права отримати у спадок обов`язкову частку матері у спадщині за заповітом ОСОБА_5 
		Частина І статті 1276 ЦК України визначає сутність спадкової трансмісії, а саме: якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
		За спадковою трансмісією перехід права на спадкування здійснюється не за правом черговості, а за правом закликання до спадщини правонаступника померлого спадкоємця.
		Згідно із частиною 1 статті 1276 ЦК України перехід права на прийняття спадщини за спадковою трансмісією не застосовуються щодо обов`язкової частки у спадщині.
		Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об`єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави.
		Тому право на обов`язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала це право.
		Разом із тим, якщо спадкоємець, що мав право на обов`язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов`язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов`язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку.
		З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що право на обов`язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
		Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, вищезазначене не врахував та зробив помилкові висновки про те, що ОСОБА_4 , як спадкоємець з обов`язковою часткою, набула право спадщину після смерті спадкодавця               ОСОБА_5 , тому її син ОСОБА_1 вправі спадкувати ј частину всього спадкового майна. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Установивши, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає вимогам закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року скасувати.
		Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    СуддіН. О. Антоненко     В. І. Журавель     В. М. Коротун     В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...