Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/937/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2019. Зареєстровано: 27.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019
Номер судового провадження: А/855/14749/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/937/19                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  19 вересня 2019 року                                                                                         м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:                      
		головуючого - судді   Парінова А.Б., 
		суддів:                        Степанюка А.Г.,
		                                          Лічевецького І.О.,
		при секретарі судового засідання Гужві К.М.
		за участю представників учасників судового процесу:
		від позивача (апелянта): Кривошей Є.В., Калінін І.М.,
		від відповідача: Бисикало Т.А.,
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" до Головного управління ДФС у Чернігівській області  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
		В С Т А Н О В И В:
		          До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеня від 13.12.2018 
		- № 00004341400, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 1976793,00 грн. (в т.ч. о/п - 1581434,00грн. та штрафні санкції- 395359,00 грн.), 
		- № 00004351400, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на 1861305,00 грн., № 00004361400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1761698,00 грн. та штрафні санкції - 440425,00 грн., 
		-  № 00004371400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 416509,00 грн.,
		- № 00052621306, яким збільшено грошове зобов`язання по ПДФО на суму 8000,40 грн. (в т.ч. о/п - 4580,93 грн. та штрафні санкції - 3419,47 грн.), 
		- № 00052631306, яким збільшено грошове зобов`язання по військовому збору на суму 656,20 грн. (в т.ч. о/п - 381,74 грн. та штрафні санкції - 274,46 грн.).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не ґрунтуються на вимогах законодавства і не відповідають дійсності, а самі податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству та підлягають скасуванню.
		Позов мотивований тим, що всі господарські операції з контрагентом СВК «Молочна країна» є реальними, направлені на виконання господарських завдань товариства, всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій, а відтак господарські операції з вказаним контрагентом не можуть бути визнані такими, що не відбулись.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
		Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що всі обґрунтування та докази, надані ним на підтвердження своєї позиції щодо реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаної у СВК «Молочна Країна» сировини в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПрАТ «Ічнянський МКК», суд першої інстанції залишив поза увагою та мотивував відмову в задоволенні позову, зокрема наявністю вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року у справі № 199/5543/18.
		При цьому, апелянт зауважує, що посилання суду першої на існування вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року у справі № 199/5543/18, яким затверджено угоду про визнання винуватості директора СВК «Молочна Країна» ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки обставини, наведені у вироку, не свідчать про нереальність господарських операцій з вказаним контрагентом та відповідно не можуть бути до уваги в якості доказу у даній справі.
		Крім того, позивач наголошує, що наявними у матеріалах справи доказами, що надавались до суду у повній мірі підтверджується економічний зміст та реальність здійснених операцій.
		За наведених обставин, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.
		Представником відповідач до початку апеляційного розгляду справи було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти викладених в апеляційній скарзі доводів і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено обставини справи із наданням їм належної правової оцінки у відповідності до норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права та відповідно прийнято законне та обґрунтоване рішення.
		У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних у справі матеріалів, на підставі направлень, виданих ГУДФС у Чернігівській області від 25.09.2018 № 2099, № 2100, № 2101, № 2102, № 2103, від 18.10.2018 № 2269, у ПрАТ «Ічнянський МКК» проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт №759/14/00381152 від 15.11.2018.
		Як вбачається зі змісту вказаного Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України зокрема, п.44.1 п.44.2 ст.44, п.134.1, ст.134, п.198.1 п.198.2 п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп..168.1.1 пп.168.1.2 пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 п.171.2 ст.171, пп. 176.2 ст.176, п.16 прим.1 підр.10 роз. XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями.
		На підставі вказаних висновків Акту перевірки відповідачем 13.12.2018 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
		- № 00004341400, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 1976793,00 грн. (в т.ч. о/п 1581434,00грн. та штрафні санкції 395 359,00 грн.);
		- № 00004351400, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на 1861305,00 грн.;
		- № 00004361400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1761698,00 грн. та штрафні санкції 440425,00 грн.;
		- № 00004371400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 416509 грн.;
		- №00052611306, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн.;
		- №00052621306, яким збільшено грошове зобов`язання по ПДФО на суму 8000,40 грн. (в т.ч. о/п 4580,93 грн. та штрафні санкції 3419,47 грн.),
		- № 00052631306, яким збільшено грошове зобов`язання по військовому збору на суму 656,20 грн. (в т.ч. о/п 381,74 грн. та штрафні санкції 274,46 грн.), загальна сума складає 6466 406,60 грн.
		Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині оскарження податкових повідомлень-рішень № 00004341400, № 00004351400, № 00004361400,                 № 00004371400, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
		Приймаючи рішення про відсутність правових підстав для скасування податкових повіромлень-рішень № 00052611306, № 00052621306, № 00052631306 Чернігівський окружний адміністративний суд виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували законність та обґрунтованість прийнятих відповідачем вказаних рішень.
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
		Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Пунктом 54.3.2 статті 54.3 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
		Разом з цим, положеннями п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України встановлено обов`язок платників податків для цілей оподаткування вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі Положення № 318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
		У пунктах 6, 7 розділу «Визнання витрат» зазначеного Положення № 318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
		Разом з цим, приписами статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року            № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996- XIV).
		Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІУ первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
		Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІУ господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
		За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
		Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		У свою чергу, як встановлено судом в Акті перевірки від 15 листопада 2018 року зафіксовано, що податковим органом перевірено податкову звітність ПрАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат", зокрема декларації з податку на додану вартість, декларації з податку на прибуток, звіт про фінансові результати за період, що перевірявся, первинні документи, зокрема, Договір N 27-07/2016М з додатками, укладений між позивачем та СВК «Молочна Країна», видаткові накладі товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, дані бухгалтерського обліку позивача тощо.
		Перевіркою також встановлено перерахування грошових коштів ПрАТ «ІМКК» за придбану молочну сировину на рахунки СВК «Молочна Країна».
		Крім того, з наявними в матеріалах справи відомостями бухгалтерського обліку підтверджено, що придбання у СВК «Молочна Країна» молочної сировини вплинуло на збільшення активів Субрахунок 201 «Сировина і матеріали» в кількісному показнику 1690929,280 кг. молочної сировини та в вартісному показнику в сумі 10646 990,88 грн.
		Щодо використання контролюючим органом інформації, на підставі яких відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення № 00004341400,                    № 00004351400, № 00004361400, № 00004371400, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних, згідно яких СВК «Молочна країна» в 2016 році придбавання молока не здійснювало, та службової записки оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області № 2438/25-01-21-05 від 26.09.2018 згідно якої вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2018 у справі № 199/5543/18 за створення суб`єкта підприємницької діяльності СВК «Молочна країна» (код ЄДРПОУ 39524473) з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 205 КК України», судова колегія суддів зазначає про таке.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи вказаний вирок суду не містить відомостей про здійснення у ході як досудового слідства, так і судового розгляду дослідження господарських операцій між позивачем та СВК «Молочна країна».
		При цьому, колегія суддів зауважує, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.
		Аналогічного правового висновку дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про що останнім неодноразово вказувалось у прийнятих цим судом постановах, а саме від 18 вересня 2018 року у справі № 802/2231/17-а, від 7 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, від 06 червня 2018 року у справі №822/1866/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 826/20081/16, та інших.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що посилання відповідача на вирок у кримінальній справі стосовно посадової особи контрагента позивача у даному випадку є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.
		Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі стосовно фізичної особи не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимими доказами.
		При цьому, колегія суддів зауважує, що станом на момент формування позивачем податкової звітності за 2016 рік вироку щодо непричетності посадових осіб СВК «Молочна країна» до ведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства не існувало.
		Разом з цим, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.
		Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
		Крім того, судова колегія враховує, що види економічної діяльності позивача - ПрАТ «Ічнянський МКК» та СВК «Молочна Країна» також свідчать про реальний характер господарських операцій, оскільки за своїм змістом не суперечать здійснюваній сторонами діяльності.
		При цьому, слід зазначити, що податковим органом не заперечується факт отримання позивачем сировини для виготовлення продукції за наслідком здійснення господарської діяльності.
		Колегією суддів також встановлено, що при проведенні перевірки податковим органом повноти визначення задекларованих позивачем показників у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності» за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2018 р. в Акті перевірки не встановлено їх заниження або завищення.
		Отже, в Акті перевірки податковим органом враховано дохід позивача від реалізації готової продукції, в тому числі, виробленої з молочної сировини отриманої від СВК «Молочна Країна», в той же час, податковим органом встановлено завищення витрат позивача на придбання молочної сировини в СВК «Молочна Країна» на загальну суму            10 647 049 грн.
		Наявним у матеріалах справи журналом заїзду-виїзду транспорту на території ПрАТ «Ічнянський МКК» підтверджуються факти заїзду на територію позивача автомобільного транспорту з сировиною СВК «Молочна країна». При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем здійснювалася фіксація даних транспортних засобів шляхом їх фотографування, також фотографувались номерні знаки, пломби та молоко в цистернах, докази чого наявні в матеріалах справи.
		Отже, наведеними обставинами підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.
		Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність товарно-транспортних накладних або складення їх з недоліками не є беззаперечним доказом відсутності у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема, податкового кредиту/валових витрат, оскільки, зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.
		При цьому, надані позивачем та наявні у матеріалах справи документи підтверджують правомірність формування та декларування даних податкового обліку за наслідками господарських операцій між позивачем та СВК «Молочна країна», які складено за результатами проведених операцій з дотриманням вимог податкового законодавства і які містять у собі відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, що фактично відбулися, та які узгоджуються між собою за своїм господарсько-правовим змістом.
		На спростування зазначених висновків відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за договором постачання, узгодженість дій позивача з контрагентом СВК «Молочна Країна» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції у цій частині не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються доводами апелянта. 
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апелянта та наявності підстав для скасування податкових повідомлень - рішень                    № 00004341400, № 00004351400, № 00004361400, № 00004371400.
		Щодо податкових повідомлень-рішень № 00052611306, № 00052621306, № 00052631306, то позивачем в апеляційній скарзі жодним чином не спростовано правильності висновків суду першої інстанції щодо їх правомірності, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги у цій частині відсутні.
		Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом у розмірі 17289,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 25933,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.
		Керуючись ст.ст. 132, 139, 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно - консервний комбінат" задовольнити.
		2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області  від 13.12.2018 № 00004341400.
		3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області  від 13.12.2018 № 00004351400, 
		4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області  від 13.12.2018 № 00004361400.
		5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області  від 13.12.2018 № 00004371400.
		6. В іншій частині позовних вимог відмовити.
		7. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно - консервний комбінат" (ЄДРПОУ 00381152, місцезнаходження: вул.Вишнева, 4, м.Ічня, Чернігівська область, 16700) з Головного управління ДФС у Чернігівській області (ЄДРПОУ 39392183, місцезнаходження: вул. Реміснича, буд.11, м. Чернігів, 14000) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 43222 (сорок три тисячі двісті двадцять дві) грн. 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Головуючий суддя                                                            А.Б. Парінов
		 
		Судді                                                                                А.Г. Степанюк
		 
		                                                                                          І.О. Лічевецький
		 
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...