Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/5814/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2019. Зареєстровано: 27.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2019.
Дата набрання законної сили: 26.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/13659/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 вересня 2019 року 
		м. Київ
		справа №822/5814/15
		адміністративне провадження №К/9901/13659/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача          Саприкіної І. В., 
		суддів                    Берназюка  Я.  О., Чиркіна С. М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду (головуючий суддя Блонський  В.  К., судді: Лабань  Г.  В., Козачок  І.  С.) від 15 січня 2016  року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Кузьмишин  В.  М., судді: Сушко  О.  О., Боровицький  О.  А.) від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Приватне підприємство «ІКІО», про визнання протиправною та скасування реєстрації,
		УСТАНОВИВ:
		У жовтні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України), третя особа - Приватне підприємство «ІКІО» (далі - ПП «ІКІО»), в якому просили визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації - магазину з надбудовою офісного приміщення в будинку АДРЕСА_1 , надану ПП «ІКІО» та зареєстровану управлінням ДАБІ у Хмельницькій області 09 лютого 2015 року за №  ХМ  14315037066.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016  року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, позов задоволено. 
		Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ПП «ІКІО» у декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09 лютого 2015  року №  ХМ  14315037066 зазначило недостовірну інформацію щодо законності користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , оскільки договір оренди землі від 31 жовтня 2013 року №  203-01-2013/3180008, укладений між Хмельницькою міською радою та ПП «ІКІО», був розірваний рішенням сорок четвертої сесії Хмельницької міської ради від 12 листопада 2014 року №  17 «Про місцеву ініціативу мешканців житлового будинку АДРЕСА_1 ».
		Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, директор ПП «ІКІО» - ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016  року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішенням сорок четвертої сесії Хмельницької міської ради від 12 листопада 2014 року №  17 не було розірвано договір оренди землі від 31 жовтня 2013 року №  203-01-2013/3180008, а лише висловлено таку пропозицію.
		16 травня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у цій справі.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 вересня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
		ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартир в житловому будинку АДРЕСА_1 .
		У період з 2013 по 2015 роки ПП «ІКІО» здійснювало будівельні роботи з надбудови та добудови фасадів магазину та офісних приміщень за адресою АДРЕСА_1 . 
		09 лютого 2015 року управління ДАБІ у Хмельницькій області провело державну реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації за №  ХМ  14315037066, а саме: магазину з надбудовою офісного приміщення, по АДРЕСА_1 за заявою замовника будівництва - ПП «ІКІО». В частині 11-1 цієї декларації про готовність об`єкта до експлуатації (інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію) ПП «ІКІО» зазначено: договір оренди землі від 31 жовтня 2013  року №  203-01-2013/3180008, укладений між Хмельницькою міською радою та ПП «ІКІО».
		Не погоджуючись із реєстрацією вказаної декларації, посилаючись на порушення своїх прав, як мешканців житлового будинку за вказаною адресою, та наведення третьою особою у подану декларацію недостовірних даних, ОСОБА_2 та ОСОБА_3  звернулися до суду з цим адміністративним позовом.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на таке.
		Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.  1 ст.  2 КАС  України; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом).
		Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п.  1 ч. 1  ст. 3 КАС України  є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		За правилами п.  1 ч. 2  ст. 17 КАС України  юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.  7  ч.  1  ст.  3  КАС України). 
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Разом з цим, ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Тобто, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень), як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
		Як убачається з установлених судами обставин справи та наведених у позовних вимогах і касаційній скарзі доводів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржують рішення суб`єкта владних повноважень (управління ДАБІ у Хмельницькій області), яке фактично стосується права третьої особи (ПП «ІКІО») на реконструкцію частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , саме з підстав незгоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з такою реконструкцією, що, на думку позивачів, призвело до порушення їх прав, як мешканців цього будинку.
		Водночас, колегія суддів звертає увагу, що спірна реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка здійснена суб`єктом владних повноважень, породжує права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому вона адресована, тобто для замовника відповідного будівництва (ПП «ІКІО»).
		За таких обставин цей спір стосується не стільки правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скільки правомірності проведення третьою особою реконструкції частини вказаного житлового будинку, а також наявності або відсутності права ПП «ІКІО» на користування земельною ділянкою, де здійснюється таке будівництво. 
		Таким чином, розгляд спору в межах адміністративного судочинства не захистить належним чином прав позивачів, адже, окрім надання оцінки діям органу державного архітектурно-будівельного контролю, позивачі фактично вимагають і встановлення обставин та надання оцінки правомірності користування землею комунальної власності, а суд у порядку адміністративного судочинства позбавлений можливості надавати оцінку правомірності набуття юридичною особою (ПП «ІКІО») права користування земельною ділянкою.
		З урахуванням зазначеного Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що у цій справі існує спір про право, а тому обраний позивачами спосіб захисту не призведе до відновлення їх порушених прав. 
		Саме таке правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №  816/421/17, від 28 листопада 2018 року у справі №  816/616/17 та від 29 травня 2019 року у справі №  815/2965/14.
		Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки заявлені вимоги про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації є похідними від вимог приватно-правового характеру, а тому можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт на спірній земельній ділянці.
		На підставі ч.  3 ст.  3 КАС  України (у редакції Закону №  2147-VII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з п.  1 ч.  1 ст.  238 КАС України (у редакції Закону №  2147-VII) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		На підставі ч. 1 ст. 354 КАС України (у редакції Закону №  2147-VII) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (…) і (…) закриває провадження у справі (…) з підстав, установлених ст.  238, 240 цього Кодексу. 
		Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст.  19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (абз. 2 ч.  1 ст.  354 КАС України).
		Оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановив наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 344, 349, 354, 356, 359 КАС України, суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016  року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року скасувати.
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Приватне підприємство «ІКІО», про визнання протиправною та скасування реєстрації - закрити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач:                                                                                І.  В.  Саприкіна
		Судді:                                                                                                    Я.  О.  Берназюк
		                                                                                                    С.  М.  Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...