Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/2777/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2019. Зареєстровано: 27.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.
Дата набрання законної сили: 21.08.2019
Номер судового провадження: 11-кп/4809/9/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013120000000047

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційнийсуд 
		 
		№ провадження 11-кп/4809/9/19 Головуючий у суді І-ї інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія 358 (194) Доповідач в колегії апеляційного суду         ОСОБА_2  
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21.08.2019 року. Кропивницький апеляційнийсуд колегієюсуддів судовоїпалати зрозгляду кримінальнихсправ ускладі: 
		головуючого  судді  ОСОБА_2 ,
		суддів   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		із секретарями  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_8 ,
		захисника-адвоката  ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому кримінальне провадження № 42013120000000047 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда, від 31.08.2016 року, яким
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золіно, Богородського району, Горківської області, Російської Федерації, росіянина, гр. України, з вищою освітою, одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.369-2 КК України, ч.1 ст.358 КК України, ч.4 ст.358 КК України визнано невинуватим, за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, 
		ВСТАНОВИВ:
		Органами досудового розслідування ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення у вчиненні одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Крім цього, ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення у вчиненні підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа. 
		Крім того, ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення у вчиненні використання завідомо підробленого документа. 
		Згідно зміненого обвинувального акту від 25 липня 2015 р. ОСОБА_10 обвинувачується у наступному. На розгляді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувала справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ч. 1 ст.130 КУпАП. 06 вересня 2013 року ОСОБА_11 звернувся у м. Олександрія за юридичною допомогою до юриста ОСОБА_10 
		ОСОБА_10 , ознайомившись із ситуацією ОСОБА_11 та необізнаністю останнього у справах про адміністративні правопорушення, запропонував за винагороду домовитись із суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_12 про прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП не пов`язаного з позбавленням права керування транспортним засобом. За дані дії ОСОБА_11 необхідно було передати ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 2800 грн, з яких 1000 грн. у якості авансу та другу частину 1800 грн. - коли ОСОБА_10 передасть ОСОБА_11 відповідну постанову суду.
		ОСОБА_10 , 13.09.2013 року близько 14.55 год., знаходячись у своєму службовому офісі у АДРЕСА_3 , діючи з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_11 і його співмешканки ОСОБА_13 першу частину коштів у сумі 1000 грн.
		Продовжуючи свої протиправні дії, 16.09.2013 року ОСОБА_10 , діючи умисно з корисливих спонукань, знаходячись у своєму службовому офісі у АДРЕСА_3 , близько 12.50 год. передав ОСОБА_11 копію постанови судді ОСОБА_12 від 12.09.2013 по адміністративній справі №398/6807/13-п, про призначення ОСОБА_11 за ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді 50 годин громадських робіт та одержав від ОСОБА_11 другу частину коштів у сумі 1800 грн.
		Після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_10 був заблокований та затриманий працівниками УБОЗ УМВС України в Кіровоградській області.
		Таким чином, ОСОБА_10 , з корисливих мотивів, одержав неправомірну вигоду у розмірі 2800 грн. за вплив на прийняття рішення суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_12 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 при призначенні стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді 50 годин громадських робіт, отже вчинив умисний злочин у сфері службової діяльності, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Крім того, продовжуючи свій злочинний намір, 08.09.2013 року ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює та ніколи не працював у ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД», а також достовірно знаючи від свого знайомого-засновника і директора ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_14 , що підприємство перебуває у стадії ліквідації та на даному підприємстві крім ОСОБА_14 ніколи не було інших працівників, знаходячись у своєму службовому офісі у м. Олександрія по вул. Першотравневій, 45, близько 14.30 год., виготовив на власному ноутбуці завідомо неправдиві документи від імені директора ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_14 , а саме протокол №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 05.09.2013 згідно якого колектив товариства у кількості 7 вигаданих ним осіб слухали головуючого зборів - директора ОСОБА_14 та ухвалили взяти на поруки члена трудового колективу ТОВ «Етуаль-схід» ОСОБА_11 , у зв`язку з порушенням ним ч.1 ст. 130 КУпАП, клопотання трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» судді ОСОБА_12 про передачу їм на поруки ОСОБА_11 , від 05.09.2013 та характеристику водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_11 від 05.09.2013, підписані від імені директора і завірені печаткою підприємства для подальшого надання їх до Олександрійського міськрайонного суду з метою забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_11 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
		Роздрукувавши по два примірники кожного з вказаних документів, ОСОБА_10 зустрівся зі своїм знайомим засновником і директором ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_14 та попросив останнього розписатися у вказаних документах та поставити відбитки печатки ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД», що останній, не знаючи і не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_10 , зробив.
		Таким чином, ОСОБА_10 , з корисливих мотивів, виконавши при зазначених обставинах дії, які виразилися у виготовленні ним завідомо неправдивих документів з метою подальшого надання їх до Олександрійського міськрайонного суду для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_11 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, своїми умисними, протиправними діями вчинив злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, передбачений ч. 1 ст. 358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа.
		В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_10 надав по одному примірнику кожного із зазначених завідомо неправдивих документів, а саме протоколу №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 05.09.2013, клопотання трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» судді ОСОБА_12 про передачу їм на поруки ОСОБА_11 , від 05.09.2013 та характеристику ОСОБА_11 від 05.09.2013, які намагався долучити до матеріалів адміністративної справи №398/6807/13-п щодо ОСОБА_11 за фактом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, але Олександрійським міськрайонним судом вони були повернуті ОСОБА_10 .
		Таким чином, ОСОБА_10 , з корисливих мотивів, виконавши при зазначених обставинах вказані дії, які виразилися у передачі виготовлених ним завідомо підроблених документів до Олександрійського міськрайонного суду, для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_11 від адіміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП, своїми умисними, протиправними діями вчинив злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
		В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2016 року, стосовно ОСОБА_10 у зв`язку із невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України.
		З урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчинених злочинів, їх наслідків, даних про особу підсудного, ставлення останнього до вчинених злочинів, призначити ОСОБА_10 покарання: за ч. 2 ст.369-2 КК України  покарання у виді позбавлення волі на 4 роки, за ч. 1 ст. 358 КК України - покарання у виді позбавлення волі на 2 роки, за ч. 4 ст. 358 КК України  покарання у виді обмеження волі на 1 рік, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на 4 роки.
		Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Стягнути з ОСОБА_10 судові витрати в загальній сумі 19228,8 грн.
		Свої вимоги мотивує тим, що у основу виправдувального вироку судом покладено те, що показаннями потерпілого і свідків заперечуються твердження органу обвинувачення про те, що ОСОБА_10 одержав неправомірну вигоду від потерпілого ОСОБА_11 за вплив на прийняття рішення суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_12 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ч.1 ст.130КУпАП.
		Покази обвинуваченого ОСОБА_10 , судом першої інстанції взяті як належні і не надано оцінку його показанням у сукупності з іншими доказами та показаннями свідків, а з показів потерпілого ОСОБА_11 взяті окремі пояснення, а в сукупності їм не надано належної оцінки.
		Судом, при прийнятті процесуального рішення, порушено вимоги ст. 94 КПК України, суд керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Суд у вироку зазначив перелік доказів, але оцінки їм взагалі не надав. Разом з цим, відповідно до ч.3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою суд зобов`язаний зазначити мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Виправдовуючи ОСОБА_10 по епізодах підроблення та використання підробленого офіційного документу (ст. 358 КК України), суд зазначив, що стороною обвинувачення не доведено об`єктивну і суб`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, не встановлено предмет злочину та суб`єкт злочину.
		Стороною обвинувачення інкримінувалось ОСОБА_10 те, що 08.09.2013 року ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 ніде не працює та ніколи не працював у ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД», а також достовірно знаючи від свого знайомого-засновника і директора ТОВ «ЕТУАЛЬ- СХІД» (ЄДРПОУ 37809841) ОСОБА_14 , що підприємство перебуває у стадії ліквідації та на даному підприємстві крім ОСОБА_14 ніколи не було інших працівників, знаходячись у своєму службовому офісі у м. Олександрія по вул. Першотравневій, 45, близько 14.30 год., виготовив на власному ноутбуці завідомо неправдиві документи від імені директора ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» ОСОБА_14 , а саме протокол №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 05.09.2013 згідно якого колектив товариства у кількості 7 вигаданих ним осіб слухали головуючого зборів - директора ОСОБА_14 та ухвалили взяти на поруки члена трудового колективу ТОВ «Етуаль-схід» ОСОБА_11 , у зв`язку з порушенням ним ч.І ст. 130 КУпАП., клопотання трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» судді ОСОБА_12 про передачу їм на поруки ОСОБА_11 , від 05.09.2013 та характеристику водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_11 від 05.09.2013, підписані від імені директора і завірені печаткою підприємства для подальшого надання їх до Олександрійського міськрайонного суду з метою забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_11 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.І ст. 130 КУпАП.
		Предмет злочину - офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією (протокол №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 05.09.2013 , клопотання трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» судді ОСОБА_12 від 05.09.2013 та характеристика водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_11 від 05.09.2013).
		Об`єктивна сторона - підроблення офіційного документа може втілюватися в механічному (технічному) внесенні у зміст документа чи його реквізитів неправдивих відомостей, тобто включення до офіційного документа інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма документа й усі його реквізити відповідають необхідним вимогам, (у ході обшуку в кабінеті ОСОБА_10 вилучена флеш-накопичувач на якому в електронному вигляді зберігались підроблені документи).
		Суб`єктивна сторона - прямий умисел і мета використати підроблений документ для набуття певних суб`єктивних прав або звільнитися від юридичних обов`язків (надання підроблених документів до Олександрійського міськрайонного суду з метою забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_11 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП).
		Суб`єкт - приватна особа ( ОСОБА_10 )
		Роздрукувавши по два примірники кожного з вказаних документів, ОСОБА_10 зустрівся зі своїм знайомим засновником і директором ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД» (ЄДРПОУ 37809841) ОСОБА_14 та попросив останнього розписатися у вказаних документах та поставити відбитки печатки ТОВ «ЕТУАЛЬ-СХІД», що останній, не знаючи і не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_10 , зробив.
		У подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_10 надав по одному примірнику кожного із зазначених завідомо неправдивих документів, а саме - протоколу №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 05.09.2013, клопотання трудового колективу ТОВ «Етуаль-Схід» судді ОСОБА_12 про передачу їм на поруки ОСОБА_11 , від 05.09.2013 та характеристику ОСОБА_11 від 05.09.2013, які намагався долучити до матеріалів адміністративної справи №398/6807/13-п щодо ОСОБА_11 за фактом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, але Олександрійським міськрайонним судом вони були повернуті ОСОБА_10 .
		Допитана в судовому засідання в режимі відео конференції свідок ОСОБА_15 не підтверджувала того, що вона виготовляла зазначені вище документи, а знайдена при обшуку в кабінеті ОСОБА_10 флеш-накопичувач , на якому в електронному вигляді зберігались підроблені документи.
		Крім цього, судом визнані недопустимими доказами результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій з тієї підстави, що під час судових дебатів адвокат обвинуваченого порушив питання про їх недопустимість з огляду на те, що ухвала слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області про дозвіл на проведення НС(Р)Д не відкривалась і судом не досліджувалась.
		Щодо наявності ухвали про проведення НС(Р)Д відомо всім учасникам судового провадження з часу ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (обвинувачений і захисник) та оголошення протоколів (матеріальних носіїв інформації), які складені за результатами проведених НС(Р)Д (суддя). У ході судового розгляду жодним учасником провадження не вказувалось на недопустимості результатів НС(Р)Д та жоден не ставив під сумнів наявність відповідного дозволу слідчого судді апеляційного суду Кіровоградської області.
		Суд зазначив, що протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 30.09.2013 р. (т.3 а.с.4-6), протокол про результати аудіо-, відеоконтролю, місця (за особою) від 23.09.2013 р. (т.3 а.с. 7-40), протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж контроль за телефонними розмовами (т.3 а.с.41-56) отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини гарантованих Конституцією України, ст. 7 КПК України.
		Захисником-адвокатом висловлюючи думку про недопустимість доказів лише під час судових дебатів, а судом зазначаючи про це у вироку має місце порушення принципу змагальності сторін.
		Судом взагалі не надано оцінки доказу, наданому стороною обвинувачення висновку експерта № 5951, 6686, 6687/08 від 12.12.2013 р. щодо відповідності розмов на аудіо записах голосу ОСОБА_10 (т.3 а.с.91-106).
		Крім того, майже все судове провадження Ленінським районним судом м. Кіровограда відносно ОСОБА_10 проведено без участі потерпілого ОСОБА_11 , який належним чином не повідомлявся про дати, час і місце судових засідань. Згідно із п.5. ч. 2 статті 412 КПК України, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону таке судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню.
		Заслухавши доповідача провівши судове слідство в обсязі допиту обвинуваченого, дослідження протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.3 а.с.4-6); протоколу про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) (т.3 а.с.7-12, а.с.13-19, а.с. 20-23, а.с. 24-35, а.с.36-38, 39-40); протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контроль за телефонними розмовами (т.3 а.с. 41-56), вислухавши в дебатах прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до ч. 1, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		В п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України,ч. 2 ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК України).
		За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_10 дотримався зазначених вимог закону.
		Так, ОСОБА_10 , який обвинувачувався у вчиненні одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави; у вчиненні підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа; у вчиненні використання завідомо підробленого документа, судом першої інстанції визнано невинуватим, за відсутності в його діях складу кримінальних правопорушень.
		В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що показаннями потерпілого і свідків заперечується твердження органу обвинувачення про те, що ОСОБА_10 одержав неправомірну вигоду від потерпілого ОСОБА_11 за вплив на прийняття рішення суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_12 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ч.1 ст.130 КУпАП.
		Також, те, що стороною обвинувачення, не доказано час, місце і спосіб здійснення протиправного впливу ОСОБА_10 на суддю Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_12 . Також не доведено у чому протиправність такого впливу полягала, які дії ОСОБА_10 для цього застосовувались, та не встановлено у яких стосунках перебували ОСОБА_10 із суддею ОСОБА_12 . 
		Аналізуючи письмові докази, суд прийшов до висновку, що жодним із досліджених в судовому засіданні допустимих доказів не доведено факту протиправного впливу ОСОБА_10 на прийняття рішення суддею ОСОБА_12 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 , а тому твердження органу обвинувачення в цій частині є надуманими та ґрунтуються на припущеннях.
		З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного. 
		Так, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_10 пояснив, що 06.09.2013 р., до нього у контору де він надає юридичні послуги звернувся ОСОБА_16 та пояснив, що відносно нього у ОСОБА_17 суді на розгляді знаходиться справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Він боїться щоб його не позбавили водійських прав, просив надати з даного приводу юридичну консультацію. Він пояснив ОСОБА_16 , що якщо йому потрібен юридичний супровід, то ціна таких послуг буде складати 2 500 2800 грн. Пояснив ОСОБА_16 , що той може в суді визнати вину, привести свідків події, запросити батьків. Також перевірити чи правильно складений адміністративний матеріал. Пояснив, що під час консультації ОСОБА_16 показував повістку до суду, у якій було зазначено, що справу розглядає суддя ОСОБА_18 . Під час бесіди з ОСОБА_16 він з`ясував, що той дійсно керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, та роз`яснив, яке стягнення може бути на нього накладено згідно кодексу. Роз`яснив і те, що існує варіант, взяття на поруки трудовим колективом, на це ОСОБА_16 відповів, що не працює. З судової повістки, яка була у ОСОБА_16 він з`ясував, що справу розглядатиме суддя ОСОБА_18 , та повідомив ОСОБА_16 , що згідно практики рішень вказаного судді, його можуть позбавити водійських прав. ОСОБА_16 погодився на юридичний супровід його справи. ОСОБА_16 пояснив, що справу призначено до розгляду на 09.09.2013 року та він написав заяву про відкладення у зв`язку з тим, що у нього хвора бабуся та йому потрібно їхати десь у Донецьк. Оскільки вони з ОСОБА_16 домовилися, що він буде займатися його справою , то запевнив його, що він може їхати по своїм справам та не турбуватися. ОСОБА_16 сказав, що грошей у нього немає і дав в заставу золоту печатку, з тим щоб він продовжив роботу по його справі. Оскільки він надає клієнтам виключно юридичну консультацію, та якщо недостатньо консультації він, коли необхідно представляти інтереси особи в судовому засіданні, завжди звертався до адвокатів, які і представляли особу в суді. Після того, як ОСОБА_16 пішов, він почав телефонувати своїм знайомим та цікавитися хто з адвокатів займається справами про адміністративне правопорушення. Йому порадили звернутися до адвоката ОСОБА_19 , та дали її номер телефону. Він цього ж дня подзвонив ОСОБА_20 і запитав чи вона зможе взятись за справу ОСОБА_16 і вирішити справу щоб його не позбавили водійських прав. Повідомив ОСОБА_19 , що справу відносно ОСОБА_16 розглядає суддя ОСОБА_18 , а вона в свою чергу повідомила, що брала участь у справах під головуванням даного судді. Вони по телефону домовилися про зустріч. Попередньо він їй по телефону повідомив ім`я клієнта, а ОСОБА_19 сказала, що знає його оскільки вони разом раніше працювали на підприємстві. Наступного дня, тобто 07.09.2013 року, вони зустрілися з ОСОБА_19 у його офісі де вона пояснила, що можна взяти особу на поруки підприємства. Він їй повідомив, що не знає чи працює ОСОБА_16 , чи ні. Надалі вони домовилися про послуги ОСОБА_19 , яка сказала, що її послуги будуть коштувати 1400 грн. Після цього, ОСОБА_19 приблизно через 30 хв. принесла до нього у офіс зразки якихось документів, характеристик підприємства «Етуаль-Схід» директором якого є ОСОБА_21 , щоб взяти ОСОБА_16 на поруки. Там же він попросив у ОСОБА_19 флешку з даними документами та перекинув їх до свого комп`ютера. Також ОСОБА_22 повідомила, якщо треба ОСОБА_21 влаштує ОСОБА_16 на роботу. ОСОБА_21 він раніше знав, як директора підприємства з надання юридичних послуг, про те, що у нього є ще якесь підприємство він не знав. Після цього він надав ОСОБА_19 1400 грн. зі своїх грошей, бо ОСОБА_16 на той час ще нічого йому не оплачував. Також сказав, якщо справа буде вирішена позитивно, то можливо після того, як ОСОБА_16 йому заплатить, він надасть їй ще 400 грн. 08.09.2013 року він подзвонив ОСОБА_21 і домовився про зустріч. Коли зустрівся з ОСОБА_21 , то він дав йому заготовлені ОСОБА_19 документи щодо ОСОБА_16 , які ОСОБА_21 пішов до бухгалтера, там підписав і поставив печатку. Як саме це відбувалося він не бачив, оскільки чекав на ОСОБА_21 у автомобілі. Потім разом з ОСОБА_21 вони приїхали до його офісу, куди також прийшла ОСОБА_19 , де ОСОБА_21 передав їй вказані документи. 09.09.2013 р., йому зателефонувала ОСОБА_19 , та повідомила, що справу ОСОБА_16 перенесено на 12 число на 11.00 годину. Після цього, точної дати він не пам`ятає, можливо 09.09.2013 р. йому зателефонував ОСОБА_16 та цікавився ходом справи. На передодні розгляду справи, тобто 11.09.2013 року ОСОБА_16 прийшов до нього у офіс Він йому відповів, що його інтереси буде представляти адвокат ОСОБА_19 та у день розгляду буде чекати його біля суду. Вона ще раз проконсультує, як треба себе поводити у судовому засіданні. Також ОСОБА_16 сказав, що зараз у нього грошей немає бо він після похорону. Він повідомив ОСОБА_16 , що 12.09.2013 року його у місті не буде, оскільки він перебуватиме у судовому засіданні у м. Кременчук по цивільній справі. Зранку 12.09.2013 року він поїхав до ОСОБА_23 . Під час перерви у судовому засіданні, він бачив, що йому намагався додзвонитися ОСОБА_16 . Знайшовши вільний час він зателефонував ОСОБА_16 , який повідомив, що він у судове засідання по справі про адміністративне правопорушення не ходив, а була адвокат ОСОБА_24 . Проте, він хоче отримати копію судового рішення, а ОСОБА_19 вимагає у нього додаткові кошти. Він йому відповів, що її послуги він вже оплатив та більше грошей їй давати не треба. Потім домовилися, що коли він повернеться з ОСОБА_23 , то вони зустрінуться. Повернувшись з ОСОБА_23 близько 15-16 год. він почав телефонувати ОСОБА_19 , щоб дізнатися чому вона додатково просила оплату з клієнта. Проте, ОСОБА_19 на дзвінки не відповідала. Того ж дня біля 17.00 год. він зустрівся з ОСОБА_16 та запитав у нього, як все відбувалося. ОСОБА_16 сказав, що все добре справа розглянута, однак йому потрібна постанова. Він йому повідомив, що пізній час та постанову він візьме наступного дня. Через вікно він побачив, як із приміщення суду виходив суддя ОСОБА_18 та зателефонував йому щоб дізнатися коли можна забрати постанову стосовно ОСОБА_16 . Суддя ОСОБА_18 зайшов до нього у офіс та сказав, що таких водіїв треба позбавляти права керування та пішов. Після цього зайшов ОСОБА_16 , він йому віддав гроші ті що залишав і печатку, та сказав, що якщо ОСОБА_16 не сподобається рішення суду , то він напише йому апеляційну скаргу. Після потребував у нього свої гроші, які заплатив за послуги ОСОБА_22 . Пояснив, що в цей же день, приблизно в 21:00 год., йому подзвонила дружина ОСОБА_16 , яка стала говорити, що вони розрахуються і щоб він дав їм постанову суду. Вказав, що вона дзвонила двічі, він пояснив їй, що на наступний день візьме постанову в суді і їм передасть. 13.09.2013 р., - це була п`ятниця, приблизно після обіду, йому знову подзвонила дружина ОСОБА_16 і він погодився на зустріч з нею о 15:00 год. Вони під`їхали вдвох на офіс, дружина ОСОБА_16 стала розказувати різні ситуації, він їм сказав, що його послуги уже будуть коштувати 2800 грн, вони погодились на цю суму але сказали спочатку дати їм постанову суду. Він сказав їм погуляти, що піде в суд і попробує взяти постанову.
		В понеділок 16.09.2013 р. знову подзвонив ОСОБА_16 і запитав про постанову. Після цього він заїхав в суд, де секретар судді ОСОБА_18 повідомила, що суддя знаходиться у відпустці та відмовилась роздруковувати постанову, підтвердивши, що на ОСОБА_16 наклали стягнення у виді громадських робіт. Після цього, він підійшов до машиністки у канцелярію, яка роздрукувала йому постанову з реєстру, та зателефонував ОСОБА_16 . Коли ОСОБА_16 з дружиною під`їхали, то він передав їм постанову, а вони йому віддали 1800 грн.
		Повідомив, що він ніколи не говорив ОСОБА_16 , що буде якимось чином впливати на суддю та передавати судді якісь гроші. Він не знав суддю, не дружив з ним, тому не міг ніяким чином впливати на суддю, з тим, щоб суддя прийняв якесь рішення. Гроші від ОСОБА_16 отримав за свої послуги, та за те, що знайшов йому кваліфікованого адвоката, який представляв інтереси ОСОБА_16 в суді, а також за те, що надавав йому консультації і роз`яснення. Вказав, що він знав, що ОСОБА_22 та ОСОБА_21 перебували в дружніх стосунках, тому він і передав йому для підпису ті документи, які передала ОСОБА_22 щоб взяти ОСОБА_16 на поруки. ОСОБА_21 підписав документи без будь-яких запитань. Він зрозумів, що ОСОБА_22 з ним про це домовилась. Флешку, на якій були протокол загальних зборів підприємства «Етуаль-Схід», клопотання та характеристики йому передала ОСОБА_19 , для зразку у подальшій роботі. Також повідомив, він був у суді 16.09.2013 р., це вже після того, як було прийнято рішення по справі, заходив щоб отримати постанову суду. Ствердив, що ініціатива про виготовлення документів щодо взяття на поруки ОСОБА_16 виходила від ОСОБА_19 , оскільки вона практикувалась на таких справах, а він такими справами не займався.
		Допитаний в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_11 , пояснив, що раніше ОСОБА_25 не знав, а познайомився з ним на початку осені 2013 року. Так, після отримання ним повістки в суд де розглядалася відносно нього адміністративна справа, йому порадили звернутись до адвоката для отримання консультації. Навпроти суду розташований офіс на якому була вивіска юрист, зайшовши в офіс він побачив ОСОБА_25 , якому розповів свою ситуацію. На це ОСОБА_25 сказав, що шансів у нього мало і справа може закінчитись позбавленням водійських прав. При цьому ОСОБА_25 запропонував декілька варіантів, як можна вирішити цю справу. Він запропонував два чи три варіанти закінчення розгляду справи і назвав скільки коштував кожен варіант. ОСОБА_25 не роз`яснював для чого ці гроші і не говорив, що їх комусь потрібно дати, він просто називав варіант і його вартість. Вартість кожного варіанту була записана ОСОБА_10 на аркуші паперу, сума приблизно була від 2000 грн. до 3 800 грн. Після цього він звернувся до батьків за допомогою, оскільки на той час не мав грошей. На це батько йому порадив звернутись у міліцію. Після цього він разом із батьком поїхали до його знайомого у районний відділок міліції, цей знайомий порадив звернутись в УБОЗ. Наступного дня він прибув до УБОЗу і подав заяву про те, що ОСОБА_25 для вирішення питання про не позбавлення його посвідчення водія повідомив, що йому за це потрібно платити гроші. Він про це розповів слідчому. Потім ще приблизно п`ять разів зустрічався із ОСОБА_25 , це було під контролем міліції, кожен раз при зустрічі з ОСОБА_25 йому чіплялись технічні засоби на одяг. Після подачі заяви за погодженням з працівниками міліції, він повідомив ОСОБА_25 , що згоден на його послуги, для цього вибрав вартість самого дешевого варіанту у сумі 2 200 грн. чи 2500 грн. ОСОБА_25 мав вирішити його питання і принести йому постанову суду. Спочатку він сказав, що справу можна вирішити взяттям на поруки. Потім сказав, що так не вийде і можливо все вирішити через призначення громадських робіт. Після цього він сказав ОСОБА_25 , що згоден на громадські роботи. На це адвокат йому сказав, що сума буде більше, здається 3500 грн., але кому ця сума і для кого на цю тему із ОСОБА_25 не говорили. Пізніше ОСОБА_25 подзвонив йому і сказав, що біля Олександрійського суду його помічник передасть йому постанову суду, а він пізніше мав передати ОСОБА_25 гроші, вони мали домовитись про зустріч по телефону. У вересні місяці здається 12 чи 13 числа прибув до суду, де його чекала юрист ОСОБА_26 , яка сказала зачекати в коридорі суду. Потім вона зайшла в кабінет до судді до якого не бачив, приблизно через 10 хвилин вийшла і сказала, що терміново потрібно ще 1000 грн., бо суддя нічого їй не віддасть. Оскільки він так не домовлявся із ОСОБА_25 , він подзвонив йому, той сказав не передавати ніяких грошей ОСОБА_20 і сказав, що сам забере постанову у суді та назначить йому зустріч. Пояснив, що точно не пам`ятає коли домовились про зустріч, але здається, що на другий день. Перед зустріччю слідчий викликав його у ОСОБА_27 , де при ньому помітили купюри по 100 грн. і 200 грн. та переписали їх номера у його присутності. Після цього поїхали на зустріч із ОСОБА_25 . Він їхав окремо від понятих, гроші йому вручались у кабінеті в УБОЗ. У призначений час він зайшов до офісу ОСОБА_25 , там було ще двоє людей. Він йому передав гроші, а той передав постанову суду і золоту каблучку, яку він залишав ОСОБА_25 на підтвердження того, що віддасть йому гроші. У постанові було вказано, що йому призначено громадські роботи на 50 годин. Пояснив, що раніше ОСОБА_22 знав, працював з нею в одній організації, знав, що вона юрист, але те, що вона працювала з ОСОБА_25 не знав. ОСОБА_25 говорив, що його питання вирішується за певну суму грошей, але кому ці гроші і за що він не говорив. Пояснив, що перший раз коли йшов до ОСОБА_25 для отримання консультації, його знайомий однокласник, який є працівником правоохоронних органів, порадив записати розмову з ОСОБА_25 на диктофон, для цього він і передав йому диктофон. Цей запис був потрібен для того, щоб батькам звітувати про потребу в грошах. Зі слів ОСОБА_25 він зробив сам для себе висновок, що частина із грошей названих ОСОБА_25 мала бути передана , як хабар, але ОСОБА_25 про це не говорив і на його запитання скільки коштує саме його робота не відповів. Вказав, що консультацією ОСОБА_25 він був не задоволений, а саме тим, що ОСОБА_25 його налаштував на те, що суддя не самий кращий і, що він може позбавити його водійських прав. Зазначив, що в міліції написав, що адвокат вимагає гроші за надання послуг. Також в заяві писав, що потрібно дати гроші судді, оскільки в одній із розмов про це сказав ОСОБА_25 , але яку саме суму не говорив. За домовленістю із ОСОБА_25 , той мав представляти його інтереси в суді. Ствердив, що саме із ОСОБА_28 ним було укладено угоду на представництво його інтересів в суді, про гонорар з нею не домовлявся. З ОСОБА_25 теж не з`ясовував скільки буде коштувати робота ОСОБА_22 . Пояснив, що на час укладення усної угоди з ОСОБА_25 коштів на оплату його послуг не мав. 
		Свідок ОСОБА_29 , в суді першої інстанції пояснював, працівники міліції запросили його бути свідком при затриманні. Після цього він був присутнім в УБОЗі м. Кіровограда при помічені коштів. Працівники міліції сказали, що гроші будуть передаватись ОСОБА_25 , здається купюри були по 200 грн., на них робились написи, які просвічувались ультрафіолетом. Де поділись помічені кошти та кому вони вручались не пам`ятає. Після цього працівники міліції сказали, що необхідно їхати для передачі грошей до ОСОБА_30 , туди їхали на легковому автомобілі, скільки було чоловік не пам`ятає. У м. Олександрія приїхали до якогось офісу, пізніше дізнався, що це офіс ОСОБА_25 , там стали чекати, всі знаходились у автомобілі, ніхто без команди не виходив. Після того як подзвонили по телефону, всі вийшли з автомобіля і направились в середину офісу, як зайшли в офіс там побачили ОСОБА_25 і ще двох людей. Працівники міліції йому сказали викласти все з кишені, після цього ультрафіолетовою лампою просвічували його одяг і руки. На одягу, кишенях і на піджаку було світіння. Також доставали гроші з гаманця ОСОБА_25 , на деяких купюрах було світіння. При цьому складався письмовий документ, пояснив, що до того як зайти до ОСОБА_25 в офіс, бачив як із офісу ОСОБА_25 виходив потерпілий і сідав в якийсь автомобіль. 
		Свідок ОСОБА_15 , в суді першої інстанції пояснювала, що ОСОБА_10 попросив її бути адвокатом у ОСОБА_16 по адміністративній справі, оскільки він не мав адвокатської ліцензії. Вона уклала з ОСОБА_16 договір на представництво його інтересів у суді, чи приймалось якесь рішення по справі ОСОБА_16 не пам`ятає, також не пам`ятає чи ОСОБА_25 передавав їй якісь документи на ОСОБА_16 . Гонорар по представництву інтересів ОСОБА_11 у суді ОСОБА_10 їй не заплатив. Також не пам`ятає чи повертала якісь документи ОСОБА_21 . Ствердила, що ОСОБА_25 попросив бути адвокатом, оскільки він не являється адвокатом, а участь у даному виді справ має право приймати професійний адвокат. Вважає, що ОСОБА_11 говорить неправду. 
		Свідок ОСОБА_31 , надала суду першої інстанції покази, що працює у канцелярії Олександрійського міськрайонного суду, ОСОБА_25 знає з 2001 року, як адвоката. У вересні 2013 року перед обідом він зайшов у кабінет до неї і попросив роздрукувати копію постанови із реєстру судових рішень, потім назвав прізвище, здається ОСОБА_16 . По системі вона знайшла постанову по адміністративних справах, яку виносив суддя ОСОБА_18 , потім її роздрукувала і передала ОСОБА_25 без підпису і печатки. 
		Свідок ОСОБА_32 , в суді першої інстанції зазначав, що вперше побачив ОСОБА_25 у м. Олександрія навпроти суду, день і місяць не пам`ятає. Він був понятим при дачі хабара, його запросили бути понятим працівники УБОЗ у м. Кіровограді. Вони повідомили, що потрібно бути свідком при дачі хабара. Потім його привели в УБОЗ по вул. В.Перспективній у м. Кіровограді, де при ньому помітили гроші, при цьому був і інший свідок. Гроші були 200 гривневими купюрами, яка була сума не пам`ятає. Їм пояснили, що гроші буде вручати потерпілий за те, щоб його не позбавляли прав на керування автомобілем. Потерпілий був в приміщені УБОЗу, це молодий, високий, худорлявий хлопець, йому були вручені гроші, їм пояснили, що потерпілий повинен передавати гроші адвокату. При цьому прізвище адвоката і де він знаходиться не говорили. Після цього він з іншим понятим і двома чоловіками, які не представлялись сіли в легковий автомобіль, і поїхали до м. Олександрії, потерпілого з ними не було. Коли приїхали в м. Олександрія, то зупинились біля приміщення суду і стали чекати. Потім, один із чоловіків сказав, що потрібно йти і вони направились до приміщення з написом юридична консультація чи юридична послуга. Коли зайшли у приміщення там були жінка і чоловік, він зрозумів, що то клієнти, також у офісі був ОСОБА_25 . Біля юридичної консультації вони зустріли ще групу осіб, потерпілого серед них не було. У приміщення зайшли з цією групою, тут же почалася зйомка і прокурор повідомив, що є підозра в отриманні хабара. У ОСОБА_25 спитали чи брав він хабар, на що він відповів, що йому давали гроші, але це оплата за його роботу, йому сказали показати ті гроші, він показав гроші, здається він витягнув їх з кишені брюк, ці гроші просвітили, пам`ятає тільки 200 гривневі купюри, суму не пам`ятає, вони були в плямах краски зеленого кольору, яка світилась, здається у куті була позначка хрестиком, але точно стверджувати це не може. Потім просвітили руки ОСОБА_25 на них також було світіння і стали робити змиви з рук, також світили кишені брюк на них також було світіння. Прокурор сказав, що гроші не всі і вони стали проводити обшук. В процесі проведення обшуку переглядали документи, все описували, паралельно велась розмова із ОСОБА_25 , його запитували кому він повинен був передати гроші, на що він відповідав, що то плата за його послугу. В процесі розмови щось говорилось про суддю, але що конкретно не пам`ятає. Також ОСОБА_25 запитували де перша частина грошей, на що він відповів що витратив їх у магазині. Обшук закінчився пізно ввечері і вони прибули до Кіровограда. 
		Свідок ОСОБА_33 , в суді першої інстанції пояснювала, що у вересні 2013 року працювала секретарем судового засідання у судді ОСОБА_18 . Знає, що у провадженні судді ОСОБА_18 перебувала адміністративна справа відносно ОСОБА_16 , його інтереси представляла адвокат ОСОБА_22 . У неї була довіреність на представництво і свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю. ОСОБА_25 цією справою у неї не цікавився. За період 2013 року ОСОБА_25 в суді не бачила. Для того щоб потрапити у кабінет судді ОСОБА_18 , потрібно було пройти через кабінет секретаря, який одночасно був і приймальнею. Пояснила, що їй не було відомо яке рішення приймалось по справі ОСОБА_16 , оскільки суддя приймав рішення по справі одноособово. Зазначила, що рішення по ОСОБА_16 нікому не видавала. Також не бачила, щоб в цей період до кабінету ОСОБА_18 , а саме в день прийняття рішення по ОСОБА_16 заходив ОСОБА_25 , також не бачила , щоб судді передавались якісь кошти. Здається 12 вересня 2013 року до кабінету ОСОБА_18 приходила адвокат ОСОБА_22 , яка передала йому заяву про перенесення розгляду справи. В день прийняття рішення вона теж заходила до кабінету. 16 вересня 2013 року суддя і помічник були у відпустці, кабінет не був зачинений на замок. Після обіду до кабінету ввірвались десь 10 осіб і зайшли в кабінет судді. Приблизно через дві хвилини вийшли і спитали де ОСОБА_18 , тут же появився слідчий прокуратури. Ті особи, які заходили до кабінету ОСОБА_18 їй не представились. Ствердила, що вона з ними до кабінету судді не заходила, сиділа на своєму робочому місці, була шокована від їхніх дій. Коли проводився обшук у кабінеті судді, вона заходила до кабінету разом із головою суду. Із числа тих осіб, які перший раз заходили до кабінету судді, при проведенні обшуку ці особи теж були у кабінеті судді. При обшуку слідчий з полиці взяв кодекс, тут же сказав: « о 200 грн. випало», вона побачила в цей час 200 грн. на підлозі, але звідки вони випали не бачила. Під час обшуку слідчий переглядав кодекс двічі, листав його, потім виходив з кабінету. Коли повернувся знову взяв той же кодекс і тут же сказав про 200 грн. Але коли світили сторінки кодексу то слідів світіння на сторінках не було, вона на це звернула увагу присутніх.
		Свідок ОСОБА_34 , в суді першої інстанції пояснила, що суддею ОСОБА_18 було призначено до розгляду адміністративну справу відносно ОСОБА_16 . В день призначення справи прийшла адвокат ОСОБА_22 , але без будь-яких документів на представництво ОСОБА_16 , про це вона доповіла судді, який повідомив, що без повноважень вона не буде допущена до розгляду справи, про що вона повідомила ОСОБА_22 . Приблизно через одну годину ОСОБА_22 повернулась і принесла довіреність і копію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю. В цей же день справа була розглянута, було прийнято рішення по справі про застосування до ОСОБА_16 громадських робіт. Суддя розглядав справу у присутності представника ОСОБА_22 . В кінці дня суддя передав їй справу і вона готувала проект рішення. На час розгляду справи стосовно ОСОБА_16 , ОСОБА_25 не бачила, його раніше не знала. Він по справах представником не був і до судді не заходив. Пояснила, що вперше ОСОБА_22 прийшла вранці, а вдруге десь о 12 годині, тоді вона і заходила до кабінету судді. Які були матеріали в справі вона не пам`ятає, але точно бачила довіреність на ім`я ОСОБА_22 . На полиці, у шафі в кабінеті судді стояли кодекси серед них був коментований цивільний кодекс, який відрізнявся по розміру і кольору від інших кодексів. Зазначила, що ОСОБА_22 раніше приймала участь у розгляді справ суддею ОСОБА_18 , у тому числі і у розгляді адміністративних справ. 
		Свідок ОСОБА_14 , пояснив в суді першої інстанції, що ОСОБА_10 знає давно, ОСОБА_16 не знає. Зазначив, що йому ОСОБА_25 подзвонив в кінці робочого тижня у п`ятницю і попросив підписати характеристику і поставити на ній печатку. На наступний день, у суботу, приїхав ОСОБА_25 і вони разом під`їхали до ОСОБА_35 , яка чекала їх біля суду. ОСОБА_22 передала йому декілька екземплярів характеристики і він разом із ОСОБА_25 поїхали до бухгалтера товариства, яка поставила печатки на характеристиках, котрі він підписав. Потім повернулись до ОСОБА_22 і він передав характеристики їй. Через декілька днів подзвонив ОСОБА_25 і повідомив, що характеристика не потрібна і що її необхідно забрати у ОСОБА_22 . Пізніше ОСОБА_22 передала характеристики йому назад. Характеристика була на особу, яка не працювала на товаристві. Вказав, що вирішив видати характеристику бо перебував у довірительних відносинах з ОСОБА_25 . Зазначив, що ОСОБА_25 йому говорив, що характеристика необхідна для суду. ОСОБА_22 повідомила йому, що документи, а саме характеристика не була використана, вона була весь час у ОСОБА_22 і саме їй передавалась. Події були на початку вересня 2013 року. На кого була виписана характеристика не читав, бо був без окулярів. Вирішив підписати характеристику, бо знав давно ОСОБА_25 , як порядну людину а ще із-за того, що характеристика не є офіційним документом і не тягне за собою ніяких наслідків. 
		Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що показаннями потерпілого і свідків заперечується твердження органу обвинувачення про те, що ОСОБА_10 одержав неправомірну вигоду від потерпілого ОСОБА_11 за вплив на прийняття рішення суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_12 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ч.1 ст.130 КУпАП.
		З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки з показів ОСОБА_10 , наданих ним, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді убачається, що він надавав юридичну консультацію ОСОБА_11 , який звернувся з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
		Так, допитані районним судом потерпілий ОСОБА_11 , свідки: ОСОБА_15 , ОСОБА_31 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , не підтверджують обвинувачення органу досудового розслідування, що ОСОБА_10 одержав неправомірну вигоду від потерпілого ОСОБА_11 за вплив на прийняття рішення суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_12 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_11 за ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, з показань потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_15 , не вбачається, що ОСОБА_10 були вчинені будь-які дії, чи надана обіцянка якимось чином вплинути на прийняття рішення суддею ОСОБА_12 у справі стосовно ОСОБА_11 . Водночас показання даних осіб підтверджуються покази надані ОСОБА_10 , як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду. З показів потерпілого ОСОБА_11 фактично убачається, що він із ОСОБА_10 не обговорювали ніяких деталей щодо передачі грошей судді. Також, ОСОБА_11 підтвердив, що звернувся до юриста ОСОБА_10 за правовою допомогою щодо захисту його інтересів у суді, де відносно нього розглядалася справа за ч.1 ст.130 КУпАП. Саме за вирішення цього питання він погодився заплатити ОСОБА_10 гроші.
		Разом з цим, показами свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_32 , підтверджується виключно факт їх присутності під час помітки коштів, які передавались ОСОБА_25 та які були свідками під час затримання ОСОБА_25 та обшуку його офісу. Проте, об`єктивної інформації щодо отримання ОСОБА_10 від ОСОБА_11 коштів саме у якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення суддею ОСОБА_12 , в суді першої інстанції не доведено стороною обвинувачення та в суді апеляційної інстанції не встановлено.
		Відповідно до зміненого обвинувачення діяння ОСОБА_10 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.2 ст.369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яке останній вчинив 13.09.2013 р. та 16.09.2013 р.
		Проте, відповідно до Закону №221-VII від 18.04.2013 р. та №222-VII від 18.04.2013 р. до диспозиції ст. 369-2 КК України було внесено зміни згідно яких, абзац перший частини другої після слів «неправомірної вигоди» доповнено словами «для себе чи третьої особи». Вказані зміни були опубліковані в газеті «Голос України» 17.05.2013 р. №90.
		Тобто, станом на час вчинення інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення (13.09.2013 р. та 16.09.2013 р.), диспозиція ч.2 ст.369-2 КК України із внесеними змінами була викладена у такій редакції,- «одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди». Отже, даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_10 прокурор повинен був керуватись нормою Закону, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення. 
		Враховуючи те, що діяння ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.2 ст.369-2 КК України, в редакції, яка діяла до часу внесення до цієї норми змін суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що прокурором не дотримано вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК України, а саме не доказано винуватість, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 , кваліфікованого за ч.2 ст.369-2 КК України ( в редакції 2011 року), тобто в редакції Закону, що не діяв на час вчинення злочину.
		Таким чином, надані стороною обвинувачення до суду докази, не доводять час, місце і спосіб здійснення протиправного впливу ОСОБА_10 на суддю Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_12 . Також, не доведено у чому протиправність такого впливу полягала, які дії ОСОБА_10 для цього застосовувались, та не встановлено у яких стосунках перебували ОСОБА_10 із суддею ОСОБА_12 . 
		Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що докази надані стороною обвинувачення не доводять час, місце і спосіб здійснення протиправного впливу ОСОБА_10 на суддю Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_12 та не доведено у чому полягає протиправність такого впливу, які саме дії ОСОБА_10 для цього застосовувались, також не встановлено у яких стосунках перебували ОСОБА_10 із суддею ОСОБА_12 . 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи, наполегливі нагадування; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення (рішення у справах «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року, «Банніков проти Російської Федерації» від 04.11.2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02.10.2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017 року).
		У справі «Носко і Нефедов проти Росії» (п. 55 рішеннявід 30.10.2014 року) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли обвинувачені висувають аргумент про підбурювання, національні суди зобов`язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури. Межі судової перевірки повинні включати мотиви прийняття рішення про негласний захід, про ступінь участі правоохоронного органу в скоєнні злочину, а також про характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник.
		Так, аналізуючи докази у кримінальному провадженні убачається, що ОСОБА_11 після прийнятого судом рішення про накладення на нього адміністративного стягнення, про яке йому було відомо, під контролем правоохоронних органів, всіма способами, з залученням дружини ОСОБА_16 , фактично провокував ОСОБА_10 на отримання від нього грошових коштів. Таким чином, потерпілий ОСОБА_11 та працівники УБОЗ УМВС України в області переслідували намір цілеспрямованого схилення ОСОБА_10 до одержання неправомірної вигоди з метою відкриття кримінального провадження та отримання саме таким чином доказів.
		Вказана обставина підтверджується тим, що працівниками правоохоронних органів після одержання ОСОБА_10 , під їх контролем першої частини неправомірної вигоди у сумі 1000 грн. 13.09.2013 р., що є закінченим злочином, всупереч виконання завдання щодо припинення злочинної діяльності та затримання особи, продовжували організацію вручення ОСОБА_10 наступної частини грошових коштів у сумі 1800 грн., у якості неправомірної вигоди.
		Таким чином, переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, щодо наявності стосовно ОСОБА_10 з боку правоохоронних органів провокаційних дій. 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за клопотанням прокурора в суд апеляційної інстанції неодноразово викликався потерпілий ОСОБА_11 для допиту. Проте, на неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції ОСОБА_11 не з`являвся, про поважність причини неявки до суду не повідомляв. Окрім того, прокурор неодноразово зобов`язувався забезпечити явку потерпілого до суду, проте, явка ОСОБА_11 в суд апеляційної інстанції не була забезпечена у наслідок чого прокурор відмовився від свого клопотання про допит його в судовому засіданні.
		Колегією суддів, за клопотанням сторони обвинувачення в апеляційному суді було досліджено матеріали кримінального провадження, а саме: протоколи про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.3 а.с.4-6); протоколи про результати аудіо -, відео контролю місця (за особою) (т.3 а.с.7-12, а.с.13-19, а.с. 20-23, а.с. 24-35, а.с.36-38, 39-40); протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, контроль за телефонними розмовами (т.3 а.с.41-56), а також звукозаписи НСРД, а саме досліджено записи телефонних розмов, що зафіксовані на оптичних носіях інформації за № 258нт/13, № 255нт/13, № 256нт/13.
		Разом з цим, судом першої інстанції вказані докази визнані недопустимими доказами у кримінальному проваджені з таким рішенням погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
		Так, з матеріалів провадження вбачається, що під час досудового розслідування прокурором всупереч вимог ст. 290 КПК України стороні захисту не була відкрита жодна з ухвал слідчого судді апеляційного суду, якими надавались дозволи на проведення НСРД у даному кримінальному провадженні, в тому числі і особливо, що стосувались втручання у права і свободи ОСОБА_10 .
		Згідно ч. 12 ст. 290 КПК України не відкриття стороною матеріалів відповідно до положень ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання відомостей у цих матеріалах недопустимими доказами.
		Щодо застосування цієї норми, Верховний Суд України у постанові від 16 березня 2017 року (справа № 5-364кс16) сформулював правову позицію, за змістом якої не відкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к) не знайшла підстав для відходу від цього висновку.
		Колегією суддів встановлено, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2013 року, якою надавались дозволи на проведення НСРД, щодо ОСОБА_10 були відкриті стороні захисту та долучені до кримінального провадження в серпні 2017 року, тобто лише на стадії апеляційного провадження (т. 7 а.п. 161 - 166).
		Таким чином, колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції про визнання вказаних доказів у кримінальному провадженні недопустимими.
		Обов`язок сторони кримінального провадження відкрити всі матеріали, отримані до судового розгляду, імперативно закріплений в ч. 11 ст. 290 КПК України.
		Також, в рішенні від 11.12.2008 р. у справі «Мирилашвілі проти Росії» ЄСПЛ наголошено, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
		Отже прокурор, маючи намір використати результати НСРД, як доказ винуватості, зобов`язаний був вжити заходів щодо відкриття стороні захисту усіх матеріалів, в тому числі і тих, що були правовою підставою проведення НСРД, оскільки вони є невід`ємною складовою цих негласних заходів.
		Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними апеляційні доводи прокурора, щодо порушення принципу змагальності сторін, оскільки не відкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
		Безпідставними також є доводи прокурора, що суд першої інстанції не надав оцінку висновку експерта № 5951, 6686, 6687/08 від 12.12.2013 р. щодо відповідності розмов на аудіо записах голосу ОСОБА_10 , оскільки відповідно до ч.5 ст. 101 КПК України, висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. Отже, вказаний висновок експерта не може прийматись судом до уваги під час ухвалення судового рішення.
		По епізоду підроблення та використання завідомо підробленого документа ОСОБА_10 .
		Так, стороною обвинувачення, ОСОБА_10 обвинувачувався у тому, що 08.09.2013 р. він на власному ноутбуці виготовив завідомо неправдиві документи від імені директора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_14 , підписані від імені директора і завірені печаткою підприємства для подальшого надання до Олександрійського міськрайонного суду. 
		Після викладу цих фактичних обставин, у обвинуваченні зазначено, що роздрукувавши по два примірники кожного документа ОСОБА_10 попросив директора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_14 розписатись у вказаних документах та поставити відбитки печатки ТОВ «Етуаль-Схід», що останній і зробив.
		Враховуючи зазначене не можливо зробити єдиного висновку, які саме протиправні дії вчинив ОСОБА_10 , направлені на підроблення офіційного документа. Незрозумілим є чи ці дії пов`язані з виготовленням офіційних документів від імені директора ТОВ «Етуаль-Схід» і їх підписання від імені директора, чи це внесення тексту до офіційних документів на підписаних чистих бланках директором вказаного товариства. 
		Також, у пред`явленому обвинувачені зазначено, що ОСОБА_10 у службовому офісі, на власному ноутбуці, виготовив протокол №1 загальних зборів колективу ТОВ «Етуаль-Схід» від 5.09.2013 р. про взяття на поруки члена трудового колективу ОСОБА_11 , клопотання трудового колективу на ім`я судді та характеристику на водія-експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_11 від 05.09.2013 р. Проте, у обвинуваченні не зазначено марку ноутбука на якому виготовлялись вказані вище документи, що позбавляє суд зробити висновок щодо можливості виготовлення цих документів за допомогою ноутбука.
		Відповідно до протоколу обшуку від 16.09.2013 року, який покладено прокурором в основу обвинувачення, зазначено, що у службовому офісі ОСОБА_10 виявлено і вилучено ноутбук марки «ASUS». Проте, прокурором не надано жодного доказу, як то висновок спеціаліста чи висновок експерта щодо того, що протокол №1 загальних зборів ТОВ «Етуаль-Схід», характеристика водія - експедитора ТОВ «Етуаль-Схід» ОСОБА_11 та клопотання трудового коллективу на ім`я судді були виготовлені на вилученому ноутбуці марки «ASUS». Вказані обставини позбавляють можливості зробити беззаперечний висновок, що зазначені документи виготовляв саме ОСОБА_10 . Разом з цим, наведені обставини не спростовують доводів ОСОБА_10 про те, що названі вище документи готувались ОСОБА_19 , яка представляла інтереси ОСОБА_11 у суді. 
		Також ОСОБА_10 обвинувачувався у тому, що виготовлені документи ОСОБА_10 намагався долучити до матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_11 за ч.1 ст.130 КУпАП, але Олександрійським міськрайонним судом вони були повернуті ОСОБА_10 . Разом з цим, в обвинувальному акті прокурором зазначено, що ОСОБА_10 , виконавши дії, які виразились у передачі виготовлених ним зазначених завідомо підроблених документів до Олександрійського міськрайонного суду, для забезпечення підстав до звільнення ОСОБА_11 від адміністративної відповідальності, вчинив використання завідомо підробленого документа. 
		Так, сторона обвинувачення стверджувала, що ОСОБА_10 намагався долучити до матеріалів справи ОСОБА_11 документи стосовно ОСОБА_11 , але судом ці документи були повернуті ОСОБА_10 . Проте, стороною обвинувачення не доведено подію такого факту, не встановлено, які дії вчинялись ОСОБА_10 на долучення вказаних документів до справи та час коли вказані події відбувались. Не зазначено стороною обвинувачення ким, коли і яким чином повертались вказані документи ОСОБА_10 . 
		Вказаний висновок суду першої інстанції об`єктивно підтверджується показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_36 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , які пояснювали, що ОСОБА_10 до приміщення суду на час розгляду справи відносно ОСОБА_11 за ч.1 ст. 130 КУпАП не заходив. Вказані свідки про передачу особисто ОСОБА_37 або іншим чином направлення документів до суду щодо ОСОБА_11 не вказували. Разом з цим, стороною обвинувачення не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження, того що ОСОБА_10 вчинялися дії по долученню вказаних документів до справи про адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_11 .
		Таким чином, на переконання колегії суддів, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_10 у цій частині є суперечливим, не зрозумілим та таким, що не доказує винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. 
		Також колегія судді зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді,  є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено достатніх, належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_10 поза розумним сумнівом, він одержав неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинив підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою організацією, громадянином-підприємцем, чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, вчинив використання завідомо підробленого документа. 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		Згідно ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		Як убачається з вироку, суд першої інстанції за наслідками судового розгляду прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що в діях обвинуваченого ОСОБА_10 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.369-2, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України.
		Разом з цим, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки під час розгляду кримінального провадження, як в суді першої інстанції та і в апеляційному суді не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.369-2, ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України та вичерпані можливості їх отримання, та приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а тому апеляційну скаргу прокурора залишає без задоволення.
		Керуючись статтями 376 ч.2, 284, 376, 404, 405, 407, 409, 417, 419 КПК України, апеляційний суд -
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишити без задоволення.
		На підставі ч.2 ст. 404 КПК України вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда, від 31 серпня 2016 року стосовно ОСОБА_10  змінити. 
		ОСОБА_10 за ч.2 ст.369-2, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України  визнати невинуватим та виправдати, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_10 в суді та вичерпані можливості їх отримання.
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
		Судді:
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...