Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/2014/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2019.
Дата набрання законної сили: 23.09.2019
Номер судового провадження: 61-18588ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		23 вересня 2019 року
		 
		м.Київ
		 
		справа № 279/2014/15-ц
		 
		провадження № 61-18588св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач   ОСОБА_1 ,
		відповідач  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: 
		Косигіної Л. М., Худякова А. М., Григорусь Н. Й., від 28 березня 2017 року.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 
		 ОСОБА_2  про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна. 
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з жовтня 2002 року вона проживала з відповідачем однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 . Вказувала, що вони вели спільне господарство, спілкувалися як подружжя, обговорювали питання майнового та фінансового характеру, планували життя на майбутнє. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, після чого вони переїхали жити на іншу квартиру. За час спільного проживання 29 вересня 2005 року за спільні кошти вони придбали квартиру 
		АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу. 06 липня 2011 року вони зареєстрували шлюб. 
		 
		Посилаючись на те, що відповідач не визнає її право на вказану квартиру, позивач просила суд встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2002 року по 06 липня 2011 року;визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_2 ; виділити їй та відповідачу у власність по 1/2 частині вищевказаної квартири кожному.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді Волкової Н. Я., від 03 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що проживання з відповідачем було постійним, вони мали спільний бюджет, мали спільні витрати, взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Позивач не спростувала доводи відповідача, що відносини між ними носили характер періодичних зустрічей і пов`язувала їх лише спільна дитина.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період 
		з 01 січня 2004 року по 06 липня 2011 року. Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним 
		на 1/2 частину квартири 
		АДРЕСА_2 . У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та придбання за цей час та за спільні кошти квартири 
		АДРЕСА_2 . Визначаючи період спільного проживання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю у період з жовтня 2002 року по 31 грудня 2003 року включно, оскільки чинним на той період законодавством не було передбачено можливості встановлення такого факту.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала 
		 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що з 01 січня 2004 року по 29 вересня 2005 року відповідач проходив військову службу, був зареєстрований та постійно проживав у військовій частині. Позивач зареєстрована у спірній квартирі згідно договору найму, укладеного між сторонами. Суд апеляційної інстанції не встановив походження грошових коштів, які були витрачені на придбання спірної квартири. Судом апеляційної інстанції не застосовано наслідки спливу строків позовної давності.
		 
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 
		(далі  ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		10 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є позивач та відповідач (а. с. 7).
		 
		З медичної картки, заведеної на ОСОБА_4 слідує, що дитина та матір обліковувалися за адресою: АДРЕСА_3 , у подальшому адреса була змінена на квартиру 
		АДРЕСА_2 (а. с. 144-146).
		 
		З трудової книжки позивача слідує, що з червня 2003 року по липень 
		2007 року вона працювала продавцем (а. с. 10, зворот).
		 
		29 вересня 2005 року ОСОБА_2 купив у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 . Продаж вчинено за 5 512 грн (а. с. 8-9). 
		 
		Відповідач зареєстрований у зазначеній квартирі з 12 вересня 2007 року 
		(а. с. 16).
		 
		17 березня 2006 року між ОСОБА_1 (споживач) та 
		ВАТ «Енергопостачальна компанія» «Житомиробленерго» було укладено договір № 923-149 про користування електричною енергією у квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 70).
		 
		12 березня 2007 року між ОСОБА_1 та Коростенським комунальним підприємством «Водоканал» укладено договір № 7039 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_2 (а. с. 71).
		 
		Згідно копій квитанцій про оплату послуг водопостачання та електропостачання слідує, що оплату за користування цими послугами з 2007 року з 2007 року здійснювала ОСОБА_1 (а. с. 72-82).
		 
		02 серпня 2007 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 був укладений договір найму зазначеної квартири з правом реєстрації у ній (а. с. 83). 
		 
		З 08 серпня 2007 року позивач зареєстрована у квартирі 
		АДРЕСА_2 (а. с. 5).
		 
		Згідно з довідками дошкільного навчального закладу № 12 м. Коростеня, Коростенської міської гімназії та Коростенського міського колегіуму Шахбазян Антон проживає та зареєстрований з 2007 року у квартирі АДРЕСА_2 
		(а. с. 147-149).
		 
		З наданих позивачем фотографічних зображень слідує, що у період 
		2004-2010 років ОСОБА_2 разом із позивачем та сином святкував сімейні свята, дні народження, проводив сімейний відпочинок, відвідував родичів позивача тощо (а. с. 123-136).
		 
		06 липня 2011 року між сторонами укладено шлюб (а. с. 6).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Положеннями статті 256 ЦПК України, 2004 року, передбачено встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, у тому числі і проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
		 
		Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу Українисім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		 
		Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України. 
		 
		Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
		 
		Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.
		 
		Статтею 60 СК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		 
		Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. 
		 
		Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		 
		Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		 
		У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 довела факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 06 липня 2011 року. Вказаний факт підтверджується народженням у 2004 році спільної дитини, спільним проживанням сторін, реєстрацією місця проживання позивача разом із сином у квартирі, яка була придбана відповідачем у 2005 році на підставі договору купівлі-продажу, та фактичним проживанням у цій квартирі разом із відповідачем, сплатою комунальних послуг, подальшою реєстрацією у 2011 році шлюбу. Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
		 
		Доводи касаційної скарги про те,що з 01 січня 2004 року по 29 вересня 
		2005 року відповідач проходив військову службу, був зареєстрований та постійно проживав у військовій частині не можуть свідчити про те, що сторони не перебували у фактичних сімейних відносинах та не вели спільний бюджет та господарство, оскільки вказують лише на виконання відповідачем свого військового обов`язку. Укладення між сторонами договору найму спірної квартири також не спростовує висновків апеляційного суду. Позивач пояснила необхідність укладення зазначеного договору найму для реєстрації її та дитини у спірній квартири, що не заперечував відповідач під час розгляду справи.
		 
		Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про незастосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу строків позовної давності, оскільки за змістом частини першої статті 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. Ураховуючи те, що на момент звернення позивача до суду шлюб між сторонами не розірвано, позовна давність на спірні правовідносини за встановлених судом обставин не розповсюджується.
		 
		Інші доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення  без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області 
		від 28 березня 2017 року
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:   Є. В. Синельников
		 
		  С. Ф. Хопта
		 
		  В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...