Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/4964/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2019.
Дата набрання законної сили: 23.09.2019
Номер судового провадження: 61-6265ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		23 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 490/4964/17
		провадження № 61-6265св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерний банк «Південний»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2018 у складі судді Притуляк І. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В.
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерний банк «Південний» (далі - АБ «Південний»), в якому просив в рахунок поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 241 496, 50 грн та визнати за ним право власності на грошові кошти 
		у розмірі 2 500 доларів США, що еквівалентно 70 675 грн, які знаходяться 
		на рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відкритому 
		у АБ «Південний».
		В обґрунтування уточнених позовних вимог, позивач зазначив, що він 
		з відповідачем   ОСОБА_2 з 18 вересня 2015 року перебували 
		у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2017 року.
		Позивач вказав, що у період подружнього життя працював моряком на судні міжнародного плавання та всі зароблені кошти, всього на суму 
		22 085 доларів США, перераховував дружині. ОСОБА_2 без відома позивача зняла та розпорядилася грошовими коштами у розмірі 
		17 085 доларів США, які знаходилися на рахунках.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 
		2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Здійснено поділ майна подружжя між ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 доларів 
		06 центів, що еквівалентно 140, 40 грн, та становить 1/2 частину спільних грошових коштів.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час розірвання шлюбу на банківських рахунках, відкритих на ім`я відповідача, перебувало 
		5 010, 13 доларів США з яких 5 тис. доларів США сторони добровільно поділили, а решта коштів підлягала поділу у судовому порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2018 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що поділу підлягає сума 
		коштів, наявних на банківських рахунках на час розірвання шлюбу 
		у розмірі 5 доларів 06 центів, що еквівалентно 140, 40 грн.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 
		на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 241 496, 50 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи. Заявник вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився 
		і суд апеляційної інстанції, не дав належної оцінки зазначеним доказам 
		та безпідставно задовольнив частково його позовні вимоги лише в розмірі залишкової суми на рахунку 10, 12 доларів США.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
		15 травня 2019 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		18 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. 
		Позивач у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року працював 
		у мореплавній компанії «V Ships Ltd», та відповідно до наданої довідки 
		у зазначений період ОСОБА_1 на рахунок відповідача
		№ НОМЕР_2 у АБ «Південний» було перераховано 13 581 доларів США. У відповідності до виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 у АБ «Південний» ОСОБА_2 на підставі довіреності було отримано 05 грудня 2016 року 1 тис. доларів США 
		та 08 лютого 2017 року - 800 доларів США. З інформації, наданої 
		АБ «Південний», на рахунку відповідача № НОМЕР_4 у АБ «Південний» станом на 27 червня 2017 року перебували грошові кошти 
		у розмірі 5 тис. доларів США, які сторонами поділено у позасудовому порядку. На рахунку № НОМЕР_2 у вказаному банку залишок коштів складав 10, 09 доларів США та на рахунку № НОМЕР_5 - 0,04 доларів США.
		Судами також встановлено, що відповідно до виписки щодо руху коштів 
		по особовому рахунку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 
		у АБ «Південний» довіреність на отримання коштів з цього рахунку була видана позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_2 - матері позивача.
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 червня 
		2017 року у справі № 490/4492/17 шлюб ОСОБА_1 
		та ОСОБА_2 , зареєстрований міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції № 548 від 18 вересня 2015 року, розірвано.
		Позиція Верховного Суду
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		У відповідності до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Здійснення права спільної сумісної власності врегульовано 
		статтею 63 СК України, відповідно до якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду справи дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем 
		не надано до суду доказів обмеження відповідача в розпорядженні спільними коштами у виданій на її ім`я довіреності чи шляхом укладення з нею письмового договору про збереження цих коштів або їх цільове використання. 
		Перераховуючи кошти на рахунки ОСОБА_2 та оформивши на її ім`я відповідну довіреність, позивач усвідомлював, що відповідач має право розпорядитися спільними коштами і своїми діями те погоджував. Позивач не довів, що кошти використовувались ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї. 
		Доводи касаційної скарги, які значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 Є. В. Синельников
		                                                                                        С. Ф. Хопта
		                                                                                              В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...