Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10313/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2019. Зареєстровано: 29.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.

Результат оскарження 14.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		26 вересня 2019 року                                        № 640/10313/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро групп" до Міністерства екології та природних ресурсів України, за участю третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Інагро групп" (далі - позивач) до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - відповідач), за участю третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - третя особа), в якому просить:
		- визнати протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України по відкликанню ним погодження "Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря та території м. Одеси" листом №5/1-11/1057-19 від 29.01.2019 (щодо передчасності надання погодження);
		- поновити дію погодження Міністерства екології та природних ресурсів України "Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря та території м. Одеси" у листі від 17.10.2018 №5/4.1-16/11144-18.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відкликання погодження "Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря та території м. Одеси" Законом №2806-IV не передбачено і відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у спосіб, не передбачений чинним законодавством.
		Окрім того, позивач стверджує, що у суб`єкта владних повноважень взагалі не було правових підстав для відмови в погодженні розробленого позивачем землеустрою, або анулювання уже наданого погодження, а тому відкликане Міністерством екології та природних ресурсів України погодження слід визнати необґрунтованим.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. 
		Також даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент комунальної власності Одеської міської ради та запропоновано надати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
		На виконання вимог ухвали суду Міністерством екології та природних ресурсів України подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що підготовлений проект позивачем має певні недоліки, оскільки порушені вимоги законодавства при здійсненні робіт по землеустрою, що замовником робіт є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, а тому права товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро групп" не порушені, що поновлення дії погодження проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями Міністерства екології та природних ресурсів України і суд не може їх підміняти.
		На виконання вимог ухвали суду Департаментом комунальної власності Одеської міської ради подано пояснення на позовну заяву, в яких повністю підтримує доводи позивача щодо порушення відповідачем Конституції України та інших нормативно-правових актів.
		Окрім того, третя особа зауважує, що Міністерство екології та природних ресурсів України, відкликаючи погодження у своєму листі не зазначило про передбачені законом підстави для відмови у видачі дозвільного документу.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 12, 58, 60, 62 Земельного кодексу України статтею 47 Закону України "Про землеустрій", постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення", Одеська міська рада прийняла рішення №900-VII від 30.06.2016 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон уздовж Чорного моря, Куяльницького та Хаджибейського лиманів на території м. Одеси.
		Вказаним рішенням Одеська міська рада визначила замовником робіт з розробки проекту землеустрою Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
		В подальшому на виконання рішення Одеської міської ради №900-VII від 30.06.2016 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (замовник), 15.05.2018 укладено договір №31 про надання комплексних інженерних послуг за кодом ДК-021:2015-71340000-3, тобто про здійснення розробки проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території водоохоронної зони Чорного моря на території міста Одеси з товариством з обмеженою відповідальністю "Інагро групп" (виконавець).
		На виконання умов укладеного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Інагро групп" розроблено "Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря на території м. Одеси".
		Вказаний "Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря на території м. Одеси" виконавець надіслав для погодження до Міністерства екології та природних ресурсів України. 
		В свою чергу, Міністерство екології та природних ресурсів України №5/4.1-16/11144-18 від 17.10.2018 надало погодження щодо виготовленого проекту.
		Також вказаний Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря на території м. Одеси" виконавцем спрямовано замовнику для затвердження.
		Міністерство екології та природних ресурсів України рішенням, оформленим листом №5/1-1/1057-19 від 29.01.2019, відкликало своє погодження Проекту землеустрою.
		Підставою для відкликання погодження Проекту землеустрою відповідач зазначив про його передчасність, а також повідомив позивача, що питання стосовно погодження проекту буде вирішено Міністерством після додаткового опрацювання Проекту.
		Незгода позивача з рішенням Міністерства про відкликання погодження зумовила його звернення до суду із вказаним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру - це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
		Згідно статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, анулювання документів дозвільного характеру.
		Порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 №32 Міністерство екології та природних ресурсів України (далі по тексту - Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
		Отже, основними завданнями Мінприроди є: 
		- забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; геологічного вивчення та раціонального використання надр; поводження з відходами, у тому числі радіоактивними; поводження з пестицидами та агрохімікатами; ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; радіаційного захисту; раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; охорони та раціонального використання земель; збереження, відтворення та невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі; організації, охорони та використання природно-заповідного фонду; охорони атмосферного повітря; розвитку водного господарства і меліорації земель; державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, відтворення та охорону земель, екологічну та радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, збереження, відтворення і невиснажливе використання біологічного та ландшафтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, дотримання вимог біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі; здійснення державного геологічного контролю, а також у сфері збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, Паризької угоди; 
		- реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки, геологічного вивчення та раціонального використання надр, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, охорони та раціонального використання земель, збереження, відтворення та невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, охорони атмосферного повітря, а також збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об`єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, Паризької угоди.
		Відповідно до статті 181 Земельного кодексу України землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
		Згідно статті 185 Земельного кодексу України землеустрій здійснюється суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.
		Землеустрій здійснюється відповідно до закону.
		Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування (далі - Закон).
		Приписи пункту «в» частини 1 статті 2 Закону визначають, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
		Відповідно до статті 47 Закону проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
		Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
		Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
		Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
		Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; г) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; д) у межах населеного пункту - копію графічної частини генерального плану населеного пункту (за наявності), а за межами населеного пункту - копію відповідної містобудівної документації (за наявності) і копію рішення про затвердження такої документації; е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності); є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні; ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів; з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості); і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; ї) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.
		Таким чином, за приписами статті 186 Закону України у Мінприроди наявні відповідні повноваження погоджувати проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон, виходячи зі своїх основних завдань, не втручаючись при цьому в повноваження та завдання інших органів, і зокрема центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин тощо.
		Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інагро групп" направило Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря та території м. Одеси на погодження Міністерству екології та природних ресурсів України, яке листом №5/4.1-16/11144-8 від 17.10.2018 повідомило про погодження проекту землеустрою без зауважень, а згодом листом №5/1-11/1057-19 від 29.01.2019 відкликало його з підстав передчасності.
		Щодо тверджень Мінприроди на допущені розробником проекту землеустрою порушення ст.5-2 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» стосовно сертифікованих інженерів-землевпорядників, які не мають права брати участь в розробці проекту, через те що працюють за іншим місцем роботи, то суд звертає увагу на наступне
		Як вбачається з копії наказу про призначення від 31.03.2015, що на момент виконання топографо-геодезичних робіт ОСОБА_2 був відповідальним за якість робіт із землеустрою, як сертифікований інженер-землевпорядник ТОВ «Інагро групп».
		Також копією наказу №16 від 02.12.2016 підтверджується, що ОСОБА_3 прийнятий на посаду геодезиста ТОВ «Інагро Комінтернівське» (на даний час ТОВ «Інагро групп») та є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт, що спростовує вище зазначені твердження відповідача.
		Також відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на порушення позивачем вимог наказу Мінагрополітики №509 від 02.12.2016 щодо застосування УСК2000, з приводу чого суд зазначає наступне.
		Згідно додатку 1 "Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документу» до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 встановлено порядок оформлення електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді електронного документа), що формується з метою внесення даних до державного земельного кадастру, а також визначено набір базових лексичних синтаксичних правил для створення електронного документа.
		Метрична інформація електронного документа (Metriclnfo) складається з таких елементів, в яких зазначається:
		1) в елементі "Система координат" (CoordinateSystem) - дані про одну із систем геодезичних координат:
		система координат СК42 (шестиградусна зона) (SC42) - державна система геодезичних координат 1942 року (в шестиградусних зонах), введена в дію постановою Ради Міністрів СРСР від 07.04.1946 №760;
		система координат СК-42 (трьохградусна зона)" (SC42_3) - державна система геодезичних координат 1942 року (в трьохградусних зонах);
		місцева система координат (Local) - система геодезичних координат, утворена від державної системи координат;
		система координат УСК-2000 (USC2000) - державна геодезична референцна система координат УСК-2000;
		система координат WGS84 (WGS84) - світова геодезична референцна система WGS-84;
		система координат 1963 року (SC63) - умовна система координат 1963 року, введена в дію постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 14.02.1963 №208-76.
		Так, стаття 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр» визначає, що Державний земельний кадастр -це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		Державна реєстрація - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей.
		Статтею 8 цього ж Закону передбачено, що геодезичною основою для Державного земельного кадастру є державна геодезична мережа.
		Картографічною основою Державного земельного кадастру є карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
		Для формування картографічної основи Державного земельного кадастру використовується єдина державна система координат.
		До Державного земельного кадастру включаються відомості про координати пунктів державної геодезичної мережі.
		Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.12.2016 №509 затверджено Порядок використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою. Цей Порядок визначає механізм використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою та є обов`язковим для використання розробниками документації із землеустрою.
		Разом з тим з метою належної реалізації положень наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.12.2016 №509 "Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою" наказом Держгеокадастру від 01.03.2017 №73 створено робочу групу з доопрацювання програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Результати доопрацювання до цього часу не оприлюднено.
		Таким чином, враховуючи відсутність на території України відповідного програмного забезпечення, яке забезпечить якісну трансформацію координат, однозначність зв`язаності СК-63 з Державною геодезичною референцною системою координат УСК-2000 та необхідність внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель - водоохоронну та прибережну-захисну смугу Чорного моря, матеріали були передані у системі координат СК-63. Водночас перевірка застосування СК-63 чи СК2000 відноситься до повноважень Держгеокадастру і останній з даного приводу жодних претензій до проекту землеустрою не пред`являв, що підтверджується висновком ГУ Держгеокадастру в Одеській області №2115/112-18 від 16.07.2018, яким останній погодив Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря та території м. Одеси.
		Стосовно посилань відповідача на порушення Методики введення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему від 13.12.2004 №391 щодо надання на експертизу не завіреної належним чином копії рішення Одеської міської ради, то суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 3.3. вказаної Методики, у тому числі п.3.3.1, на яку вказує Мінприроди, то це стосується порядку проведення державної експертизи, підготовчої стадії проведення державної експертизи і не відноситься до повноважень і завдань Мінприроди.
		Згідно пункту 4.1. до відання Держгеокадастру належить: організація та проведення державної експертизи...
		Позивач не заперечує, що дійсно копія рішення Одеської міської ради належним чином не завірена, проте у достовірності даного рішення переконатись можна було відповідно через офіційний сайт Одеської міської ради.
		Також суд звертає увагу, що згідно з вимогами статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони вздовж Чорного моря на території м. Одеси уже отримав остаточний висновок державної експертизи, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.11.2018 №21-15-0.9-10964/2-18 зауваження викладені у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 23.10.2018 №2995-18 враховано, недоліки усунуто, про що свідчить лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 08.02.2019 №5-28-0.23-1130/2-19, а тому суд не погоджується з твердженням відповідача про неналежне усунення позивачем зауважень до проекту землеустрою.
		Відповідач посилається у відзиві на наявні порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1075 від 13.07.1998, наказів Мінагрополітики від 11.02.2014 №65, від 02.12.2016 №509, №255 від 11.04.2014, з приводу цього суд зазначає наступне.
		При виконані геодезичних вишукувань, які проведенні при розробленні частини проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря на території м. Одеси, використано електронний тахеометр Sokkia SET 530RK, граничні абсолютні похибки вимірювань якого, знаходяться в межах необхідної точності, про що свідчить свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 04.07.2017 №3900, видане Національним науковим центром «Інститут метрології».
		Стосовно доводів відповідача про наявні порушення вимог статті 20 Закону «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» та наказу Мінагрополітики №255 від 11.04.2014 щодо долучення відомостей про легітимність отримання даних державної геодезичної мережі суд зазначає наступне.
		В частині доводів про порушення вимог ст.22 Закону «Про державний земельний кадастр» і начебто необхідності доопрацювання п.11.5 суд зазначає наступне.
		У зв`язку з відсутністю матеріалів, які відображають угіддя згідно з класифікацією видів земельних угідь, затверджених ПКУ 1051, у проекті використанні всі доступні планово-картографічні матеріали, які могли дати представлення про угіддя в межах ВОЗ і ПЗС. Масштаби планово- картографічних матеріалів підібрано відповідно до Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 та з погляду раціонального використання графічних матеріалів у роботі. Так аркушів Плану меж земельних ділянок, що включаються до території водоохоронної зони Чорного моря на території м. Одеси без їх вилучення у землевласників та землекористувачів, при масштабі 1:5000 було сформовано у кількості 11 одиниць. Використання масштабу М 1:2000 при формуванні Плану меж земельних ділянок, що включаються до території водоохоронної зони Чорного моря на території м. Одеси без їх вилучення у землевласників та землекористувачів, кількість аркушів збільшилась би непомірно, принаймні у 4 рази. Натомість графічні матеріали відповідачу надавались як в паперовому так і в електронному вигляді та за бажанням могли відповідачем вивчатись з використанням будь-якого масштабу. З цього приводу жодних претензій відповідач не висував.
		Окрім того, не відповідають дійсності ствердження Мінприроди у відзиві про те, що деякі графічні матеріали виконані в масштабі не достатньому для їх детального вивчення (начебто нечитабельні підписи, лінії та проміри тощо). В протилежному випадку надане 17.10.2018 Мінприроди погодження за №5/4.1-16/11144-18 безперечно містило б відповідні зауваження.
		При цьому, у зв`язку із відкликанням відповідачем погодження, виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією саме суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, який, при цьому, заперечує проти заявлених позовних вимог, свідчить про протиправність дій Міністерства екології та природних ресурсів України по відкликанню ним погодження "Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря та території м. Одеси" листом №5/1-11/1057-19 від 29.01.2019 (щодо передчасності надання погодження).
		Щодо позовної вимоги про поновлення дії погодження Міністерства екології та природних ресурсів України "Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря та території м. Одеси" у листі від 17.10.2018 №5/4.1-16/11144-18, суд зазначає таке.
		Відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 №32, Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		Мінприроди є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
		За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача погоджувати проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
		Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
		Суд не надає оцінку правомірності та відповідності поданих документів, оскільки предмет спору у справі стосується саме відкликання погодження.
		Частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
		Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
		Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. 
		Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Також Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
		Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
		Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про поновлення дії погодження Міністерства екології та природних ресурсів України "Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря та території м. Одеси" у листі від 17.10.2018 №5/4.1-16/11144-18, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідачем в ході розгляду адміністративної справи та враховуючи надані ним документи не доведено правомірність винесеного ним рішення.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
		Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро групп" (67500, Одеська область, смт. Доброслав, проспект 40-річчя Визволення, код ЄДРПОУ 38718939) задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України по відкликанню ним погодження "Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря та території м. Одеси" листом №5/1-11/1057-19 від 29.01.2019 (щодо передчасності надання погодження).
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інагро групп" (67500, Одеська область, смт. Доброслав, проспект 40-річчя Визволення, код ЄДРПОУ 38718939) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, код ЄДРПОУ 37552996).
		 
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
		 
		 
		          
		Суддя                                                                                                             В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...