Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/771/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2019. Зареєстровано: 29.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.
Дата набрання законної сили: 23.09.2019
Номер судового провадження: 857/8681/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8681/19
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого судді -                              Запотічного І.І., 
		суддів -                                                  Бруновської Н.В., Глушка І.В., 
		при секретарі судового засідання -           Гнатик А.З., 
		 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Громадської організації «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (суддя Скраль Т.В., ухвалена в м. Ужгороді) у справі № 260/771/19 за адміністративним позовом Громадської організації «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас Воловець Енерджи», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Громадська організація «Довкілля Свалявщини», Пилипецька сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, про визнання протиправним і скасування висновку з оцінки впливу на довкілля, - 
		                                                   ВСТАНОВИВ:
		 
		03.06.2019 року Громадська організація «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» (далі - ГО «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера», позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, відповідач), в якому просила визнати протиправним і скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво вітрової електростанції 120 МВт на території Воловецької селищної ради Воловецького району та на території Березняківської, Дусинської, Неліпинської та Тибавської сільських рад (за межами населених пунктів) Свалявського району Закарпатської області, що протиправно виданий 07.03.2019 року за №07/02-02 Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи». 
		16.07.2019 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій просив: зупинити до набрання законної сили рішенням у даній справі дію індивідуального акту «Висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «Будівництво вітрової електростанції 120 МВт на території Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області та на території Березняківської, Дусинської, Неліпинської та Тибавської сільських рад (за межами населених пунктів) Свалявського району Закарпатської області», виданий Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації 07.03.2019 року за № 307/02-02 ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи»; заборонити ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі подавати до органів державної влади для одержання дозвільних документів щодо планованої діяльності вказаний Висновок від 07.03.2019 року за №07/02-02; заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України та її структурним підрозділам до набрання законної сили рішенням суду у даній справі приймати до розгляду у складі вхідних документів та використовувати в процесі розгляду звернення ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» чи інших осіб за його дорученням вказаний Висновок для оформлення дозволу на виконання будівельних робіт. 
		Заяву мотивував наступним. Висновок з оцінки впливу на довкілля та інші результати оцінки впливу на довкілля протягом п`яти років з дня прийняття рішення про провадження планової діяльності можуть бути використані для отримання інших документів дозвільного характеру, передбачених законодавством, за умови, що вони не передбачають встановлення (затвердження) змін у діяльності, затвердженій (схваленій) рішенням про провадження планової діяльності або подовження строків її провадження. ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» щонайменше тричі зверталось до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області для одержання дозволу на початок виконання будівельних робіт з будівництва вітрової електростанції. На даний часі розгляд документів для отримання такого дозволу призупинено на підставі заяви, однак в будь-який час дана процедура може бути відновлена і забудовник, отримавши дозвіл на початок виконання будівельних робіт, розпочне такі роботи, що завдасть непоправних збитків екосистемі полонини Боржава , що внесена до Смарагдової мережі. На переконання заявника, виконання будівельних робіт на територіях рекреаційного призначення Боржавської полонини, оточених об`єктами природно-заповідного фонду, матиме вплив на довкілля, а саме флору, фауну, людей та може призвести до порушення прав, свобод та інтересів територіальних громад Міжгірського, Воловецького та Свалявського районів Закарпатської області, Українського народу та прав позивача. Тому позивач вважає, без вжиття судом заходів забезпечення позову поновлення цих правах та ефективний їх захист стане неможливим. Отже, на переконання заявника, підставами забезпечення позову, є очевидні ознаки протиправності оскарженого Висновку Департаменту, а також невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки отримавши оскаржений Висновок, ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» зможе отримати дозвіл на початок виконання будівельних робіт з будівництва вітрової електростанції, а початок таких робіт завдасть непоправних збитків екосистемі регіону. 
		Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у задоволенні заяви відмолено. 
		Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, її оскаржив позивач з підстав неповного з`ясування обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує мотиви, аналогічні наведеним у заяві про забезпечення адміністративного позову. 
		Додатково зазначає, що суд першої інстанції неправильно розуміє інститут забезпечення позову, вказуючи, що суд не може заборонити суб`єкту владних повноважень вчиняти певні дії в майбутньому, а захисту підлягає лише порушене право, оскільки, на переконання позивача, забезпечення позову безпосередньо передбачає застосування певних заходів щодо подій, які можуть відбутись лише в майбутньому. Також норми ст. 151 КАС не обмежує коло осіб, яких можуть стосуватись заходи забезпечення позову, зокрема, певні заборони чи зобов`язання встановлені судом. 
		Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою заяву задовольнити. 
		Третя особа ОСОБА_1 у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу підтримує її вимоги і доводи, вважає, що оскаржена ухвалу суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, просить апеляційну скаргу позивача задовольнити. 
		Відповідач і третя особа ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» у поданих до суду відзивах на апеляційну скаргу вказують, що оскаржена ухвалу суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін. 
		Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили апеляційну скаргу задовольнити. 
		Треті особи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити. 
		Представники третьої особи ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» в судовому засіданні заперечили вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. 
		Третя особа ОСОБА_3 подала клопотання про розгляд справи без її участі. 
		Відповідач і треті особи ГО «Довкілля Свалявщини» та Пилипецька сільська рада, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не забезпечили явку представників у судове засідання, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їх участі. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. 
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. 
		Колегія суддів зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. 
		Отже, забезпечення позову - це свого роду надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. 
		Слід зазначити, що заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. 
		При цьому, підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Також колегія суддів враховує, що згідно Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта, а його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. 
		Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. 
		При цьому, заходи забезпечення повинні безпосередньо стосуватися предмета спору і позовних вимог, а також бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. 
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. 
		Як встановлено із змісту заяви про забезпечення позову, апеляційної скарги та пояснень представників позивача, ГО «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» вказує дві підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме: очевидними є ознаки протиправності оскарженого Висновку; невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (отримавши оскаржений Висновок, ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» зможе отримати дозвіл на початок виконання будівельних робіт з будівництва вітрової електростанції, за отриманням якого дане підприємство вже тричі зверталось до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, а початок таких робіт завдасть непоправних збитків екосистемі регіону). 
		Оцінюючи описані твердження позивача в контексті вказаних вище норм законодавства та висновків щодо їх розуміння та застосування, колегія суддів зазначає наступне. 
		Щодо доводів позивача про наявність очевидних ознак протиправності оскарженого Висновку відповідача. 
		На думку колегії суддів, очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування. Такими ознаками можуть бути, наприклад, прийняття рішення некомпетентним органом, явно не у спосіб, що встановлений законодавством тощо. Однак позивач не навів суду таких обставин і не надав відповідних доказів на їх підтвердження, а наведені у заяві про забезпечення позову, як правильно зазначив суд першої інстанції, не свідчать про очевидну протиправність вказаного Висновку. 
		Водночас, як правильно вказав суд першої інстанції, доводи позивача в цій частині є ідентичними доводам, якими він обґрунтовує вимоги адміністративного позову, а оцінка таким доводам може надаватись судом лише на стадії розгляду справи по суті, одночасно з оцінкою належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, а не при вирішенні клопотання про забезпечення позову. 
		Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду доказів існування очевидності ознак протиправності оскарженого Висновку відповідача, відповідно, в даному випадку відсутні підстав для забезпечення адміністративного позову з підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України. 
		Щодо доводів позивача про те, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист його прав або інтересів. 
		Як зазначено вище, в цій частині позивач вважає, що отримавши оскаржений Висновок, ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» зможе отримати дозвіл на початок виконання будівельних робіт з будівництва вітрової електростанції, а початок таких робіт завдасть непоправних збитків екосистемі регіону. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до проектної документації на будівництво об`єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», додаються результати оцінки впливу на довкілля.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
		Згідно з ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. 
		Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються, зокрема, результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». 
		Таким чином, відповідно до змісту наведених норм законодавства результати оцінки впливу на довкілля (висновок) є одним з документів, які подаються до органу державної архітектурно-будівельної інспекції для отримання дозволу на виконання будівельних робіт. 
		Тобто саме по собі отримання ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» оскарженого Висновку не має наслідком автоматичного надання останньому дозволу на виконання будівельних робіт. Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, наявність Висновку з оцінки впливу на довкілля не має наслідком початку будівельних робіт суб`єктом господарювання. 
		Крім того, як встановлено судом, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було двічі відмовлено ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а після третього подання ним відповідних документів розгляд питання про видачу дозволу зупинено за заявою замовника. 
		Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що Державна архітектурна-будівельна інспекція України та її структурні підрозділи не є учасниками справи, їх дії, рішення чи бездіяльність не оскаржуються. 
		При цьому, колегія суддів враховує, що згідно з описаним вище положенням ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом заборони вчиняти певні дії як відповідачу, так і іншим особам, однак зауважено, що така заборона повинна стосуватись виключно предмета спору. 
		Зважаючи на наведене вище, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача заборонити ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» до набрання законної сили рішенням суду у справі подавати до органів державної влади для одержання дозвільних документів щодо планованої діяльності оскаржуваний Висновок, та заборонити Державній архітектурна-будівельній інспекція України та її структурним підрозділам приймати до розгляду у складі вхідних документів та використовувати в процесі розгляду звернення ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» чи інших осіб за його дорученням, оскаржуваний Висновок для оформлення дозволу на виконання будівельних робіт не підлягає задоволенню, оскільки такі вимоги виходять за межі предмета спору, а також позивачем не надано жодного доказу щодо існування загрози порушення його прав з боку третьої особи чи Державної архітектурно-будівельної інспекції України. 
		Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ГО «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» не доведені та документально не підтверджені обставини, які б свідчили про очевидну протиправність оскарженого висновку Департаменту, а також, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому унеможливить захист його інтересів чи позбавлять його можливості звернутися до суду у випадку наявності реальної загрози порушення його прав, відповідно, відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову. 
		В свою чергу, доводи апелянта є необґрунтованими та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
		Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні. 
		 
		Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		                                                     ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Громадської організації «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера» залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі № 260/771/19 без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. 
		На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська   І. В. Глушко      Повне судове рішення складено 27.09.2019р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...