Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/160/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2019. Зареєстровано: 29.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.
Дата набрання законної сили: 26.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/12672/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №802/160/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/12672/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції в Житомирській області на постанову Вінницького окружного  адміністративного суду від 01 квітня 2016 року (суддя Чернюк А.Ю.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (судді: Ватаманюк Р.В., Мельник - Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції в Житомирській області про визнання неправомірною бездіяльності, 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції в Житомирській області (далі - відповідач), в якому, просив: 
		-          визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання виконавчого листа Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2010 року № 10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 18      256,00 грн. завданої матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди.    
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем не було вчинено жодних дій щодо виконання виконавчого листа, виданого Апеляційним судом Вінницької області від 20 січня 2010 року № 1-10 -2009р. у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 .
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		Постановою Вінницького окружного  адміністративного суду від 01 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.  
		Задовольняючи позов суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшли висновку про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень через невиконання ним рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 18      256,00 грн. завданої матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди.    
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі Богунський відділ державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного  адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. 
		Позивач зазначає, що 14 березня 2011 року в порядку статей 17-19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику для виконання та стягувачу ( ОСОБА_1 ) для відома. 
		16 серпня 2011 року державним виконавцем відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 , копію якої за вихідним № 41131/2 від 16.08.2011 року направлено на виконання до Житомирської установи виконання покарань № 8. В постанові вказано, що відрахування потрібно здійснювати в розмірі 50 % та кошти, утримані з засудженого направляти на адресу стягувача.
		Скаржник вказував, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем проводилися перевірки бухгалтерії на правильність відрахування коштів із заробітної плати боржника (засудженого). Проте, згідно з повідомлень з Житомирської установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Житомирської області (№ 8) ОСОБА_2 працевлаштований, однак утримання не проводяться, у зв`язку з малим розміром заробітної плати.
		При цьому, виконавчою службою виявлено, що належного боржнику майна, на праві власності не виявлено. 
		Також скаржник у касаційній скарзі вказав, що всі виконавчі дії з перевірки майнового стану боржника та накладання  арешту на майно, були здійсненні  відділом Козятинського міського управління юстиції за попереднім місцем його реєстрації  до взяття під варту. Проте, майна на праві власності не виявлено, тому, постановою від 26 березня 2010 року закінчено виконавче провадження відповідно до пункту 10 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист направлено для подальшого виконання за місцем відбування покарання засудженого до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, а після вибуття до Житомирської установи виконання покарань № 8 до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції відповідно. 
		Також в ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник частково погасив борг в сумі 200,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 6 від 01 лютого 2016 року.
		На переконання скаржника, відділом ДВС здійсненні всі необхідні виконавчі дії з реалізації виконання виконавчого листа виданого Апеляційним судом Вінницької області від 20 січня 2010 року № 1-10 у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 Тому з боку виконавчої служби, протиправна бездіяльність відсутня. 
		Позиція інших учасників справи 
		У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги на постанову Вінницького окружного  адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та вважає вказані рішення законними і обґрунтованими. 
		Рух касаційної скарги 
		Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 23 листопада    2016 року відкрив касаційне провадження на постанову Вінницького окружного  адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року.
		15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Білоус О.В., (судді) Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г. 
		За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколов В.М.
		Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи за їх участю. 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Судами встановлено, що вироком Апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 256,33 грн. завданої матеріальної та 100 000,00 грн. моральної шкоди.
		На виконанні у ВДВС Козятинського МРУЮ Вінницької області перебував виконавчий лист Апеляційного суду Вінницької області № 1-10 від 20 січня 2010 року про стягнення з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 18 256,33 грн. завданої матеріальної та 100 000,00 грн. моральної шкоди.
		Боржником добровільно рішення суду не виконано.
		26 березня 2010 року постановою Старміського відділу ДВС  Вінницького МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", та направлено виконавчий лист до Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ для його виконання за належністю за місцем відбування покарання боржника у Вінницьку установу виконання покарань № 1 за адресою м. Вінниця, вул. Островського, 1.
		Державним виконавцем Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено розпорядження до бухгалтерії Вінницької установи виконання покарань № 1 для утримання коштів із заробітної плати боржника. 
		Відповідно до повідомлення з бухгалтерії Вінницької установи виконання покарань № 1, утримань за виконавчим листом не проводилось, у зв`язку з відсутністю роботи та доходів. Також стало відомо, що боржник вибув для подальшого відбування міри покарання до Житомирської установи виконання покарань № 8 за адресою м. Житомир вул. Ватутіна, 172.
		09 лютого 2011 року Староміським відділом ДВС Вінницького МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 10 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено виконавчий лист для виконання до Богунського відділу ДВС Житомирського МУЮ за належністю за місцем відбування міри покарання боржника у Житомирську установу виконання покарань № 8 з відміткою про те, що утримань по вказаному виконавчому листу не проводилось.
		14 березня 2011 року Богунським відділом державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції в Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28224664 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Апеляційним судом Вінницької області № 1-10 від 20 січня 2010 року відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження".
		16 серпня 2011 року державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби направлено до Житомирської установи виконання покарань № 8 постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, де вказано, що відрахування із заробітної плати необхідно здійснювати в розмірі 50 % та кошти, утримані з засудженого направляти на адресу стягувача.
		У повідомленні Житомирської установи виконання покарань № 8 від 01 лютого 2016 року зазначено, що на особовий рахунок засудженому від родичів надійшли кошти в сумі 200,00 грн. Боржником подано заяву до бухгалтерії Житомирської установи виконання покарань № 8 щодо перерахування вищевказаних коштів на користь позивача в рахунок погашення вищевказаного боргу. Платіжним дорученням № 6 від 01 лютого 2016 кошти в сумі 193,50 грн. перераховані на поштову адресу позивача, а кошти в сумі 6,50 грн. сплачено як поштовий збір.
		03 березня 2016 року листом з Житомирської установи виконання покарань № 8 повідомлено, що станом на 04 березня 2016 року засуджений працевлаштований на підприємстві установи на посаді підсобного працівника, однак утримань останнього не проводилось, у зв`язку з малим розміром заробітної плати та першочерговими утриманнями, пов`язаними з утриманням засудженого в місцях позбавлення волі (харчування, комунально-побутові послуги, одяг, взуття, білизна та інші надані послуги).
		Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиконання вироку Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2010 року № 10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 18      256,00 грн. завданої матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.    
		Релевантні джерела права й акти їх застосування.  
		Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 
		Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
		Згідно з частиною першою статті  11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вживати заходів щодо примусового виконання рішень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження". 
		Частиною другою статті 25 Закону  України "Про виконавче провадження" вказано, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. 
		Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. 
		Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначені заходи примусового виконання рішень. 
		Заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в  боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. 
		Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
		Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
		На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
		У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
		Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
		Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність державного виконавця, протиправність якої полягає у не вжитті заходів по виконавчому листу, виданому на підставі вироку Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2010 року № 10, яким  зобов`язано стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 18      256,00 грн. завданої матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди.
		При цьому суд звертає увагу, що заходи примусового виконання рішень визначені статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» не є вичерпними. Ними можуть бути також інші заходи в залежності від застосованих у рішенні заходів захисту цивільних прав, передбачених Цивільним кодексом України, іншими законами України. Ці заходи свідчать, що об`єктом стягнення в основному виступає майно боржника. 
		Натомість виконавча служба не здійснила всі передбачені заходи для примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вироку суду та не звернула стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебували в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, не зверталася до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, за інформацією про наявність у боржника майна або майнових прав для звернення його стягнення.
		Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
		Суди встановили, що належних та допустимих доказів вчинення державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Богунського району міста            Житомира            дій передбачених чинним законодавством для виконання виконавчого листа відповідачем не надано.
		Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).
		У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
		Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
		Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Отже, висновки судів про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень з невиконання виконавчого листа ґрунтуються на вірно встановлених обставинах справи, яким надана належна оцінка, оскільки виконавчою службою, в даному випадку належним чином не виконане покладене завдання щодо здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про виконавче провадження з виконавчого листа,  виданого на підставі вироку Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2010 року № 10, яким  зобов`язано стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 18      256,00 грн. завданої матеріальної та 100 000 грн. моральної шкоди.
		Тому посилання скаржника на відсутність протиправної бездіяльності з боку суб`єкта владних повноважень є необґрунтоване, оскільки констатація факту тривалого невиконання судового рішення та невжиття дієвих заходів спрямованих на виконання рішення суду, є достатнім і переконливим свідченням того, що державний виконавець допустив протиправну бездіяльність. 
		Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії1 (Віііг Тоща V . Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29)
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про задоволеня позову.
		Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час  розгляду касаційної скарги відповідача Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
		Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. 
		За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції в Житомирській області залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького окружного  адміністративного суду від 01 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                А.Г. Загороднюк 
		судді                                                                                                     Л.О.Єресько 
		                                                                                                    В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...