Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 415/5127/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: 61-18229ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 415/5127/16-ц
		провадження № 61-18229 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., 
		Кривцової Г. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Другий воєнізований гірничорятувальний загін Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Другого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на рішення Лисичанського міського суду Луганської області у складі судді Коваленко Н. В. 
		від 01 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області 
		у складі колегії суддів: Коротенка Є. В., Гаврилюка В. К., Авалян Н. М.
		від 28 серпня 2017 року, 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 
		у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2016 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Другого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Другий ВГРЗ, загін) про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації та моральної шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що він працював у Другому ВГРЗ 
		із 06 лютого 1995 року, але у зв`язку з проведенням антитерористичної операції (далі - АТО) на території Луганської області, у тому числі 
		у м. Стаханові, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 
		від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» та наказу командира загону від 13 листопада 2014 року 
		№ 131 «Про зміну юридичної адреси та переміщення робітників 
		Другого ВГРЗ» робітники загону були переміщені за новою адресою підприємства по АДРЕСА_1 . 
		Згідно із наказом від 31 грудня 2014 року № 214-к він був звільнений за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2014 року 
		у розмірі 9 927,62 грн. 
		У жовтні 2014 року йому було частково виплачено заробітну плату за серпень 2014 року у розмірі 1 822,00 грн, залишок невиплаченої заробітної плати за цей період склав 1 116,97 грн. 
		З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив стягнути з Другого ВГРЗ на його користь заробітну плату за період із серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 9 927,62 грн, моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн та індексацію споживчих цін у розмірі 4 715,85 грн.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 01 серпня    2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з Другого ВГРЗ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період із серпня до листопада 2014 року у розмірі 6 867,84 грн. 
		Стягнуто з Другого ВГРЗ на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати 
		у розмірі 3 561,09 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто з Другого ВГРЗ на користь держави судовий збір 
		у розмірі 401,02 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами довів факт непроведення з ним повного розрахунку при звільненні, а тому наявна заборгованість перед ним по заробітній платі за період із серпня до листопада 2014 року (із врахуванням уже сплаченої частки заробітної плати за серпень 2014 року). 
		До виконання трудових обовязків у грудні 2014 року ОСОБА_1 не приступив, тому заборгованість по заробітній платі за грудень 2014 року не підлягає стягненню. Правові підстави для покладання на відповідача обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди відсутні.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2017 року апеляційну скаргу Другого ВГРЗ відхилено.
		Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 серпня 
		2017 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не оспорював надані позивачем розрахунки компенсації витрат частини заробітної плати, власних розрахунків до суду не подав. 
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Другий ВГРЗ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		ОСОБА_1 судові рішення не оскаржив.
		Надходження касаційної скарги до Верховного Суду 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу 
		№ 415/5127/16-ц із Лисичанського міського суду луганської області.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання Другого ВГРЗ про зупинення виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 серпня 2017 року.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду 
		У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку із обставинами, які полягають у захопленні невідомими особами приміщення адміністративної будівлі та втратою первинної документації, відповідач не має можливості визначити розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем, 
		а надані останнім докази на підтвердження розміру цієї заборгованості не є належними.
		Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга Другого ВГРЗ задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати 
		або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України. Так, коженмає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно зі статтею 94 КЗпП України заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.
		Строки виплати заробітної плати визначені статтею 115 КЗпП України, статтею 24 Закону України «Про оплату праці».
		Положеннями частини п`ятої статті 97 КЗпП України закріплено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		Відповідно до статей 47,116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
		Таким чином, обов`язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця.
		Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про оплату праці», Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, 
		суми недонарахованого щомісячного відшкодування шкоди підлягають індексації у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у випадку затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів.
		Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах 
		із Другим ВГРЗ у період з 06 лютого 1995 року по 31 грудня 2014 року 
		(а. с. 6-10). 
		Згідно із наказом від 13 листопада 2014 року № 131 «Про зміну юридичної адреси та переміщення робітників Другого ВГРЗ» робітникам з 01 грудня 2014 року наказано приступити до виконання своїх обов`язків за новим місцем розташування загону по АДРЕСА_1 
		(а. с. 13).
		Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 не приступив до своїх обов`язків за новим місцем розташування загону 
		з 01 грудня 2014 року. Даний факт сторонами не оспорювався.
		Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб форми ОК-5 із серпня 2014 року по листопад 2014 року Другим ВГРЗ нараховано ОСОБА_1 заробітну плату на загальну суму 10 945,18 грн, у тому числі: серпень 2014 року - 3 699,61 грн, вересень
		2014 року - 3 524,74 грн, жовтень 2014 року - 1 739,88 грн, листопад
		2014 року - 1 980,95 грн. Страхові внески сплачені роботодавцем у повному обсязі (а. с. 54).
		Аналогічні суми нарахованої заробітної плати зазначені і у табуляграмах (розрахункових листах) на імя ОСОБА_1 (а. с. 11).
		Факт нарахування відповідачем ОСОБА_1 заробітної плати за листопад 2014 року у розмірі 1 980,95 грн підтверджується повідомленням ДПІ 
		у м. Лисичанську від 21 листопада 2016 року № 10842/1209-1302 (а. с. 50).
		Встановивши, що ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки у період 
		із серпня 2014 року по листопад 2014 року, однак не отримував заробітну плату, суди дійшли правильного висновку про необхідність її стягнення разом із компенсацією втрати її частини у зв'язку із порушення строку виплати.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно взяв до уваги посилання позивача про часткову сплату відповідачем заробітної плати за серпень 2014 року у розмірі 1 822,00 грн при визначенні розміру заборгованості, який підлягав стягненню.
		При цьому, суди обґрунтовано виходили з того, що відповідач, заперечуючи наявність заборгованості із заробітної плати перед позивачем, відповідних доказів на підтвердження її відсутності чи іншого розміру заборгованості не надав та не довів належними й допустимими доказами.
		Відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від виконання обов'язку по виплаті заробітної плати внаслідок обставин непереборної сили, відтак такі доводи касаційної скарги Верховним Судом відхиляються.
		Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є обґрунтованими. 
		До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: 
		від 06 червня 2018 року у справі 415/6993/15-ц (провадження 
		№ 61-17887 св 18); від 22 серпня 2018 року у справі № 415/5817/16-ц (провадження № 61-12585 св 18).
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Другого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби Міністерства енергетики та вугільної промисловості України залишити без задоволення.
		Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 01 серпня 
		2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 
		2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Д. Д. Луспеник
		 
		Б. І. Гулько
		 
		Г. В. Кривцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...