Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2104/2010 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 14-380цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 2-2104/2010
		Провадження № 14-380цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Карпаткурортбуд» (далі - ПП «Карпаткурортбуд»), Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства «Карпаткурортбуд» - Чернівецька будівельна дільниця (далі - ДП ЗАТ «Карпаткурортбуд»),
		відповідач - Чернівецька міська рада (далі - Рада),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 
		 
		на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів Владичана А. І., Міцнея В. Ф., Лисака І. Н. 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ПП «Карпаткурортбуд», ДП ЗАТ «Карпаткурортбуд» до Ради про визнання права власності на майно
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2010 року ОСОБА_1 , ПП «Карпаткурортбуд», ДП ЗАТ «Карпаткурортбуд» звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили визнати за ними право власності по 1/3 частини за кожним, на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять адміністративно-побутовий корпус, кузня, два гаражі, бетонний вузол, ворота та огорожа.
		 
		На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що рішенням виконкому Ради від 05 серпня 1986 року № 291МЗ «Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на проектування та будівництво підприємствам та організаціям міста» погоджено проектування будівельної бази на земельній ділянці площею 1,5 га на АДРЕСА_1 та зобов`язано забудовників розробити проектну документацію. 
		 
		Будівництво об'єкта завершене, проте позивачі не мають можливості звернутися у відповідні органи для прийняття в експлуатацію завершеного будівництва.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2010 року (суддя Іщенко І. В.) позов  ОСОБА_1 , ПП «Карпаткурортбуд», ДП ЗАТ «Карпаткурортбуд» задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_1 на кузню літ. «Б», загальною площею 586,50 кв. м, 1/3 частини воріт II, 1/3 частини огорожі III, що становить 42/100 ідеальної частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 Визнано право власності за ПП «Карпаткурортбуд» на адміністративно-побутовий корпус літ. «А», загальною площею 526,40 кв. м, гараж літ. «В», загальною площею 95,40 кв. м, бетонний вузол І, 1/3 частини воріт II, 1/3 частини огорожі III, що становить 54/100 ідеальної частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 Визнано право власності за ДП ЗАТ «Карпаткурортбуд» на гараж літ. «Г», 1/3 частини воріт II, 1/3 частини огорожі III, що становить 4/100 ідеальної частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що будівництво спірного об`єкта нерухомості завершене, позивачі не мають підстав для додаткового отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. При цьому суд урахував визнання позову відповідачем.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Карпаткурортбуд», рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2010 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали).
		 
		Апеляційний суд керувався тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки спір виник між органом місцевого самоврядування та юридичними особами, зокрема і фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він подав позов як фізична особа, а не фізична особа - підприємець (далі - ФОП).
		 
		Суд помилково закрив провадження у справі, оскільки розгляд зазначеного спору віднесено до компетенції судів загальної юрисдикції і мав розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		 
		Вважав, що підстав для скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції апеляційний суд не мав.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 22 травня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		Відповідно до вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
		 
		У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
		 
		За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
		 
		У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
		 
		Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). 
		 
		Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, згідно з якою право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		 
		Зокрема, відповідно до частини другої цієї статті фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
		 
		У статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
		 
		У частині першій статті 58 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
		 
		Згідно з частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини третьої цієї статті громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
		 
		Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		 
		Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Разом з тим згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичнихосіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		 
		Разом з тим фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
		 
		У статтях 173, 179 ГК України надано визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт господарювання зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
		 
		Згідно із частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справ в судах першої й апеляційної інстанцій) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом ? фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 цього Кодексу).
		 
		За змістом статті 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
		 
		Статтею 12 ГПК України (у вказаній редакції) передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладені, зміні, розірвані й виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.
		 
		Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
		 
		Отже, спір ФОП, що має ознаки господарського та пов`язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		 
		Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
		 
		Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (стаття 1131 ЦК України).
		 
		Статтею 1132 ЦК України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
		 
		У статті 1134 ЦК України передбачено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
		 
		Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд правильно керувався тим, що спір між ОСОБА_1 , ПП «Карпаткурортбуд», ДП ЗАТ «Карпаткурортбуд» та Радою виник з приводу визнання права власності на майно, набуте позивачами під час здійснення господарської діяльності та з метою здійснення цієї діяльності.
		 
		При цьому апеляційний суд правильно послався на те, що згідно з договором простого товариства (спільна діяльність) від 02 січня 2006 року про будівництво комплексу виробничої бази та додатку № 2 до вказаного договору його сторонами є суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі і ФОП  ОСОБА_1 (а. с. 76, 77).
		 
		Крім того, під час розгляду справи в апеляційному суді представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтвердив, що призначенням виділених позивачу будівель є здійснення ним підприємницької діяльності.
		 
		З огляду на вказане апеляційний суд правильно вважав, що спір, який виник між сторонами у справі, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки пов`язаний з їхньою господарською діяльністю.
		 
		Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Із матеріалів справи та змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду не вбачається, що суд порушив правила предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		З огляду на вказане оскаржувану ухвалу апеляційного суду необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        В. С. Князєв
		Т. О. Анцупова                                     Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна                                       Н. П. Лященко
		В. В. Британчук                                    О. Б. Прокопенко
		Ю. Л. Власов                                          В. В. Пророк
		                                             М. І. Гриців                                              Л. І. Рогач
		                                              Д. А. Гудима                                           О. С. Ткачук
		                                              Ж. М. Єленіна                                       В. Ю. Уркевич
		                                                О. С. Золотніков                                    О. Г. Яновська
		                                                О. Р. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...