Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2610/27695/2012 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		  
		           П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		25 вересня  2019 року                                                                                                          місто Київ 
		Єдиний унікальний номер справи  2610/27695/2012
		Номер провадження 22-ц/824/8061/2019
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача -  Вербової І.М.,  суддів Саліхова В. В.,  Шахової О.В., 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Якушко Т. А., 
		 
		вивчивши апеляційну скаргу  ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2019 року, постановлену під головуванням судді Савицького О.А., у справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання незаконними дій в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І., стягувач - ОСОБА_3 , 
		 
		в с т а н о в и в :
		У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою, у якій просив визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 05 грудня 2018 року, а також зобов`язати в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І. провести розрахунок заборгованості по аліментах в розмірі ј частини від доходів отриманих ОСОБА_2 , але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2019 року скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду. 
		Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 22 квітня 2019 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Лук`яненко Жанною Володимирівною надіслано апеляційну скаргу, у якій остання просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2019 року про залишення скарги без розгляду,поновити строк для звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментах, безпосередньо проведеного 05 грудня 2018 року ОСОБА_4 , прийняти до розгляду скаргу представника скаржника ОСОБА_2 - адвоката Мундяк Мирона Мирославовича на дії державного виконавця та визнати незаконним розрахунок заборгованості по аліментах, проведений 05 грудня 2018 року ОСОБА_4 .
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали були неправильно встановлені обставини подання скарги на дії державного виконавця, а саме, не враховано факт подання клопотання про поновлення строку для звернення до суду від 07 березня 2019 року, оскільки підставою для залишення скарги без розгляду стало саме не подання скаржником клопотання про поновлення строку на вчинення процесуальної дії. 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року поновлено скаржнику процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
		 
		Відзиву подано не було. 
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 червня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено в судове засідання з повідомленням учасників справи.
		 
		У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - адвокат Кріль О. М. підтримали  доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, та просили  суд її задовольнити.
		 
		Стягувач ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості, просила ухвалу суду першої інстанції  залишити без змін як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу  без задоволення. 
		 
		Представник ДВС - Роман Н. О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. 
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
		 
		Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_2 про визнання незаконними дій в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика О.І., суд першої інстанції виходив з  того, що строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а скаржником не подано клопотання про поновлення вказаного строку. 
		 
		Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		 
		Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішень, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом. 
		 
		Відповідно до приписів ч. 5 ст. 74  Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Статтею 449 ЦПК України встановлені строки для звернення зі скаргою,  а саме скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. 
		 
		Статтею 126 ЦПК України передбачені наслідки пропущення процесуальних строків, зокрема  право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Так, 07 березня 2019 року ОСОБА_2 через представника - адвоката Мундяк М. М. направлено до Шевченківського районного суду міста Києва скаргу про визнання незаконними дій державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментах з посиланням на дату отримання копії розрахунку заборгованості, а саме 10 грудня 2018 року. 11 березня 2019 року дану скаргу було зареєстровано судом першої інстанції. 
		 
		До  того ж,  11 березня 2019 року Шевченківським районним судом міста Києва було зареєстровано клопотання ОСОБА_2 , подане через представника - адвоката Лутковську В. В., у якому останній просить поновити строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментах, проведеного 05 грудня 2018 року ОСОБА_4 , визнати їх незаконними та  прийняти до розгляду дану скаргу. 
		 
		Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про відсутність клопотання про поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою, а відповідно, і про наявність законних підстав для залишення заяви без розгляду. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів, переглядаючи оскаржувану ухвалу, дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки  судом не враховано всі обставини справи та залишено поза увагою звернення скаржника з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця. 
		 
		Відповідно до  статті  6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (справа «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (пункт 67), «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (пункт 45).
		Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції безпідставно обмежив скаржника в доступі до правосуддя, у праві, яке гарантовано законодавством як на національному, так і на міжнародному рівні. 
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Враховуючи, що постановлену судом ухвалу про залишення скарги без розгляду не можна назвати законною та обґрунтованою, суд діяв з порушенням норм процесуального права, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 367-368, 369, 371, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, Київський апеляційний суд, - 
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
		 
		Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2019 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
		 
		Повне судове рішення складено 30 вересня 2019 року. 
		 
		Суддя-доповідач:                                                                           І.М. Вербова
		 
		 
		Судді:                                                                                                           В.В. Саліхов
		 
		 
		                       О. В. Шахова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...