Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/4910/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: 51-3360км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016160380001846

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		25 вересня 2019 року
		м. Київ
		справа № 509/4910/17
		провадження № 51-3360 км 19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінальногосуду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 
		прокурора    ОСОБА_5 
		потерпілого    ОСОБА_6 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160380001846 
		за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Карпівці Чуднівського району Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами 
		на строк 2 роки.
		Вирішено питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат 
		у провадженні.
		За вироком суду, 09 серпня 2016 близько 20 год. 40 хв., в світлий час доби, водій ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-2101", держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_9 , рухаючись по сухому асфальтобетонному покриттю вул. Приморської 
		у с. Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області, з боку с. Грибівка в напрямку с. Затока, будучи неуважним, не вибрав безпечної швидкості руху, 
		не урахував дорожню обстановку, виїхав на лівий край проїзної частини, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , що рухались в попутному напрямку по лівому краю проїзної частини, назустріч руху транспорту, внаслідок чого спричинив пішоходу ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, чим грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 
		2001 року.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року частково задоволено апеляційні скарги прокурора ОСОБА_11 , захисника 
		ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_7 . Зазначений вирок суду змінено 
		в частині призначеного покарання та речових доказів. Призначено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 2 ст. 76 КК обов`язки.
		Прийнято рішення про повернення власнику або уповноваженій ним особі транспортного засобу «ВАЗ-2101» д.н. НОМЕР_1 .
		В решті вирок суду залишено без змін.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 414 КПК, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. 
		Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції повною мірою не врахував обставини скоєного ОСОБА_7 правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів, особу засудженого, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, та дав невірну оцінку поведінці засудженого після розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, зокрема визнанню вини засудженим під час апеляційного розгляду та лише частковому відшкодуванню шкоди потерпілому родиною засудженого, що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та необґрунтованого звільнення засудженого від реального відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК. Апеляційний суд, на його думку, також помилково врахував як обставину, що пом`якшує покарання, стан здоров`я ОСОБА_7 , який має діагноз посттравматичного стресового розладу, тривалого агрипнічного синдрому, внаслідок участі в бойових діях в зоні АТО, оскільки за наявності такого діагнозу ОСОБА_7 мав би обмежитися в керуванні транспортними засобами взагалі. 
		Рішення суду в частині цивільного позову у касаційному порядку не оскаржено. 
		Позиції учасників судового провадження
		У надісланих запереченнях захисник ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_7  просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		В засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав доводи, викладені 
		у касаційній скарзі і просив її задовольнити, зазначив, що призначене засудженому покарання є невідповідним тяжкості злочину та особі обвинуваченого, а звільнення від його відбування з іспитовим строком є безпідставним.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги прокурора, зазначив, що засуджений перед ним не вибачився, особистих зустрічей з ним уникає, замість грошової допомоги потерпілому під час перебування в лікарні витратив кошти на святкування власного весілля, на цей час заподіяну шкоду відшкодував частково в розмірі 34000, 00 грн. (тридцяти чотирьох тисяч гривень), кошти на відшкодування заподіяної шкоди надходять на рахунок потерпілого через банківські перекази як від самого засудженого, так і від його батька та інших осіб по 4000, 00 грн. (чотири тисячі гривень) на місяць. Щодо призначеного покарання, висловив думку про можливу доцільність його реального відбування проте в розмірі меншому, ніж призначено судом.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені 
		в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України 
		(далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати 
		та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
		У касаційній скарзі прокурор не оспорює винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК.
		Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим 
		і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно 
		з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтями 
		50, 65 КК, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним 
		і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, цепокарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених 
		дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, вік та особу засудженого, який раніше не судимий, одружений, на обліку у лікаря нарколога
		і психіатра не перебуває, його характеристику, наявність обставини, яка обтяжує покарання,  скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння та відсутність обставин, які пом`якшують покарання, а також позицію потерпілого щодо покарання та дійшов обґрунтованого висновку про те, що необхідним і достатнім для виправлення засудженого є покарання у виді позбавлення волі на строк 
		4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 
		2 роки.
		Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що такі обставини у своїй сукупності свідчать про неможливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання. При цьому колегія суддів відзначає, що позицію потерпілого стосовно призначення покарання місцевим судом ураховано 
		в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65КК, і вона не мала над ними пріоритету.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, 
		та положення закону, яким він керувався. 
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції 
		за апеляційними скаргами прокурора, засудженого та його захисника, вказаних вимог закону не дотримався та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення  ОСОБА_7  від відбування покарання з випробуванням. 
		Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням 
		є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість 
		її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК у разі якщо суд, крім випадків засудження 
		за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Обґрунтовуючи рішення про застосування ст. 75 КК, апеляційний суд послався 
		на те, що засуджений ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, визнав свою вину, висловив щире каяття, вибачився перед представником потерпілого під час апеляційного розгляду, частково відшкодував завдану шкоду, врахував стан здоров`я засудженого, який є учасником АТО, клопотання Спілки учасників бойових дій та волонтерів АТО на Донбасі про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання в місцях позбавлення волі, а також те, що після вчинення злочину до взяття засудженого під варту він жодних порушень закону не допускав. Вказані обставини апеляційний суд визнав такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки засудженого і дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду і вважає, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, зважаючи на таке. 
		Враховуючи як обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття  ОСОБА_7 , апеляційний суд не врахував, що саме по собі визнання засудженим своєї провини під час апеляційного провадження не вказує, що його зізнання стало результатом тривалого роздуму й затятої внутрішньої боротьби та свідчить 
		про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття 
		є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину, має характеризувати
		її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. Визнання ОСОБА_7 своєї вини лише під час апеляційного розгляду, вибачення не перед потерпілим, а перед його представником, в апеляційному провадженні через шістнадцять місяців після вчинення ДТП, свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття. 
		Безпідставно прийнято апеляційним судом на обґрунтування щирого каяття засудженого зміст пояснень ОСОБА_7 про те, що часткове визнання вини на стадії судового розгляду в суді першої інстанції стосувалося його суб`єктивного сприйняття події злочину, який був учинений ним внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, що є голослівними твердженнями засудженого та не підтверджені належними та допустимими доказами в кримінальному провадженні. 
		Не знижує суспільної небезпечності вчиненого злочину і стан здоров`я засудженого ОСОБА_7 .Встановлення діагнозу посттравматичного стресового розладу, тривалого агрипнічного синдрому, не позбавляє права керування транспортним засобом, але за своїм змістом такі захворювання вимагають (порівняно з іншими водіями) вживати більших заходів суб`єктивного контролю над своєю поведінкою під час керування транспортним засобом з огляду на те, що вказані психічні розлади характеризуються порушеннями циклу сну та підвищеною чутливістю до стресових ситуацій. Поєднання встановлених захворювань та стану алкогольного сп`яніння обумовило порушення правил дорожнього руху, виїзд за межі не тільки смуги власного, а й зустрічного руху, та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. 
		Той факт, що засуджений раніше не судимий, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, а також його посткримінальна поведінка, зокрема часткове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, не є достатніми мотивами для обґрунтування висновку про можливість виправлення без відбування покарання та звільнення засудженого від його відбування з випробуванням. 
		Колегія суддів критично ставиться до обґрунтування такого висновку апеляційним судом посиланням на наявність в матеріалах кримінального провадження клопотання Громадської організації «Спілка учасників бойових дій та волонтерів АТО у м. Чуднів та Чуднівському районі Житомирської області» про призначення ОСОБА_7 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей 
		про те, яким чином вказана громадська організація може забезпечити виправлення засудженого без відбування покарання, досягнення цілей покарання, зокрема запобігання вчиненню нових злочинів. 
		Отже, оскаржена ухвала не містить переконливого обґрунтування того, 
		що викладені апеляційним судом обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та його звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. 
		Змінюючи вирок суду першої інстанції та звільнивши ОСОБА_7 від відбування основного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд в ухвалі не навів достатніх та переконливих мотивів для прийняття такого рішення. 
		Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду і підкреслює, 
		що ОСОБА_14 , керуючи автомобілем у населеному пункті в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків, чим проявив байдуже ставлення засудженого до життя, здоров`я 
		та безпеки людини, що згідно Конституції України є найвищими соціальними цінностями. 
		Звільнення особи від реального відбування покарання за встановлених обставин не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине 
		на сприйняття суспільством необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових злочинів іншими водіями. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними 
		у касаційній скарзі прокурора, про неналежну вмотивованість рішення апеляційного суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, про відсутність підстав для такого звільнення за встановлених обставин справи, враховуючи тяжкість злочину та особу винного. 
		В той же час, доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість є безпідставними, оскільки апеляційним судом, призначене засудженому ОСОБА_7 покарання місцевим судом, змінено не було. Суд першої інстанції призначив засудженому покарання у межах, установлених санкцією ч. 2 ст. 286 КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, вид і розмір призначеного вироком суду першої інстанції засудженому покарання не були предметом оскарження в апеляційному порядку. 
		На підставах, передбачених пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 438 КПК, у зв`язку знеправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, на які фактично посилається прокурор, мотивуючи вимоги касаційної скарги, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, аухвала апеляційного суду  скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
		При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене 
		в постанові касаційного суду, належно оцінити відомості про особу винуватого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення згідно вимог ст. 50, 65 КК, маючи на увазі, що за тих самих відомостей про особу засудженого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, призначене засудженому ОСОБА_7 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки за своїм видом та розміром не є явно несправедливим через його м`якість, оскільки відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винуватого, а звільнення засудженого від відбування основного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність враховуючи тяжкість злочину, особу засудженого та інші обставини справи. 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково. 
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3 Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...