Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/6324/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2019. Зареєстровано: 01.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019
Номер судового провадження: 22-ц/811/398/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 442/6324/18                         Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С. 
		Провадження № 22-ц/811/398/19                 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. 
		Категорія:84
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		19 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: 
		головуючого судді Савуляка Р.В.,
		суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
		за участі секретаря: Фейір К.О.
		                      з участю позивача  ОСОБА_1  та представників  ОСОБА_2  - ОСОБА_3  та ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Стадник Галини Ігорівни про визнання неправомірною відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		В вересні 2018 року ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просили визнати незаконною відмову приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Стадник Галину Ігорівну у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у нотаріальному посвідченні Договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,1391 га, що розташована на території Михайлевицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4621294700:03:000:0083 від 11.09.2018 та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №149/03-31 від 11 вересня 2018 року; зобов`язати відповідача нотаріально посвідчити вищевказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки.
		В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто згоду щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2 . За умовами договору, ОСОБА_2 зобов`язався передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,1391 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4621294700:03:000:0083, яка розташована на території Михайлевицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області.
		11 вересня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Дрогобицького районного округу Львівської області Стадник Г.І. за посвідченням договору купівлі-продажу. Позивачі надали відповідачу всі необхідні документи, передбачені чинним законодавством України для посвідчення відповідного правочину. 
		Однак, 11 вересня 2018 року, посилаючись на п.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат», а також на п.1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Стадник Галиною Ігорівноювідмовлено у посвідченні Договору, як такого, що суперечить законодавству України, та винесено відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 вересня 2018 року №149/09-31.
		Позивачі вважали відмову приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Стадник Галини Ігорівнинеобґрунтованою, протиправною та такою, що порушує їхні права на розпорядження своєю власністю.
		Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2018 року в задоволенні позову  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
		Рішення суду через свого представника ОСОБА_4 оскаржив ОСОБА_2. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії порушує конституційні права позивачів. Вважає, що застосування мораторію є неправомірним позбавленням можливості розпоряджатися належною йому на праві власності земельною ділянкою, та позбавленням ОСОБА_1 можливості купити таку земельну ділянку у власність та отримати економічний ефект від використання цього майна, що, однозначно, є несправедливим, а відповідно, несумісним із правами, принципами, свободами та гарантіями, встановленими національним законодавством України, зокрема, але не виключно, Конституцією України, що мав би врахувати суд при прийнятті відповідного рішення.
		Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Стадник Галини Ігорівни в повному обсязі, а саме:
		визнати незаконною відмову Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Стадник Галини Ігорівни у вчиненні нотаріальної дії, а саме, у нотаріальному посвідченні Договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,1391 га, що розташована на території Михайлевицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4621294700:03:000:0083 від 11.09.2018 та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 149/02-31 від 11.09.2018;
		зобов`язати Приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Стадник Галину Ігорівну нотаріально посвідчити Договір купівлі- продажу земельної ділянки площею 1,1391 га, що розташована на території Михайлевицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4621294700:03:000:0083 від 11.09.2018.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача  ОСОБА_1  та представників  ОСОБА_2  - ОСОБА_3  та ОСОБА_4  в підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні враховуючи таке.
		Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,суд виходив з тих обставин, що відмова відповідачем у нотаріальному посвідченні Договору купівлі-продажу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного між позивачами є правомірною, оскільки на момент звернення до суду з позовом та на момент ухвалення оскаржуваного рішення існував законодавчий мораторій на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
		Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
		Судом встановлено, що 11 вересня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 1,1391 га, що розташована за адресою: Львівська область, Дрогобицький район с.Михайлевичі, з кадастровим номером 4621294700:03:000:0093, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер:33548103, виданого Реєстраційною службою Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області 12 лютого 2015 року.
		Звернувшись до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Стадник Г.І. про посвідчення вищевказаного договору отримали відмову.
		Як вбачається з Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.09.2018 №149/02-31 відмову мотивовано тим, що відповідно до п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається купівлі-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. А тому, вважає, що відчуження земельної ділянки, яка є предметом даного договору, є недопустимим.
		У відповідності до ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		Зі змісту ст.55 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.
		Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).
		Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).
		Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 ЗК України).
		Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт «в» частини першої статті 5 ЗК України).
		Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до підпункту «а» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.
		Згідно з пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається:
		Купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб.
		Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
		Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, в порядку, визначеному цим законом.
		Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
		Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель» від 6 жовтня 2016 року № 1669-VIII заборона відчуження у такому ж формулюванні продовжена до 1 січня 2018 року, а згідно із Законом України «Про внесення зміни до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України» від 7 грудня 2017 року № 2236-VIII до 1 січня 2019 року.
		У відповідності до п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
		Враховуючи вищенаведене, зокрема законодавчий мораторій на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відмова відповідачем у нотаріальному посвідченні Договору купівлі-продажу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є правомірною, в зв`язку з чим відмовив в задоволенні позову.
		Також колегія суддів зауважує, що скасування на законодавчому рівні мораторію в Україні на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва дозволить сторонам повторно звернутися до нотаріуса про посвідчення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки. 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Колегія суддів вважає, щорозглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
		Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2018 року - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повний текст постанови складено 30 вересня 2019 року.
		 
		Головуючий:                                                                Савуляк Р.В.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                        Мікуш Ю.Р.
		 
		 
		 
		Приколота Т.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...