Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 298/436/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2019. Зареєстровано: 01.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2019.
Дата набрання законної сили: 17.09.2019
Номер судового провадження: 22-ц/4806/264/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 298/436/16-ц
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		17 вересня 2019 року м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд у складі: 
		       головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача), 
		       суддів: Джуги С.Д. і Собослоя Г.Г.,
		       з участю секретаря Микуляк Є.В.,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку на рішення Великоберезнянського районного суду від 07 травня 2018 року (у складі судді Лютянської М.С.) за позовом Ужанського національного природного парку до Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» і ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, - 
		ВСТАНОВИВ:
		        Ужанський національний природний парк звернувся до суду з цим позовом у квітні 2016 р.
		       Після збільшення позовних вимог у вересні 2016 р. (том № 1, а.с.119-121) просив:
		-визнати поширену благодійною організацією «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» і ОСОБА_1 інформацію у статті від ІНФОРМАЦІЯ_1, опублікованій у мережі Інтернет на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2, недостовірною, зобов`язавши спростувати її у тому ж засобі масової інформації;
		-визнати поширену благодійною організацією «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» і  ОСОБА_1  інформацію у статті від ІНФОРМАЦІЯ_3, опублікованій у мережі Інтернет на сайті : ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» недостовірною, зобов`язавши спростувати її у тому ж засобі масової інформації. 
		       На обґрунтування зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 прес-служба ГО «Київського еколого-культурного центру» опублікувала в мережі Інтернет на своєму офіційному сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 цю статтю. Також указує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 прес-служба БО «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» опублікувала в мережі Інтернет на своєму офіційному сайті: ІНФОРМАЦІЯ_4 статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		       Указана інформація є недостовірною і такою, що завдала шкоди діловій репутації позивача. При цьому, інформацію відповідач отримав зі звернення ОСОБА_1 
		       Позивач вважає, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, тому її належить визнати недостовірною і така підлягає спростуванню у тому ж засобі масової інформації.
		       Рішенням Великоберезнянського районного суду від 07 травня 2018 р. у задоволенні позову відмовлено.
		       Ужанський національний природний парк просить скасувати це рішення і прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		       Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права.
		       Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
		-суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що поширена відповідачами інформація є оціночним судженням;
		-поширена відповідачами інформація є недостовірною і такою, що не відповідає дійсності. Ця інформація указує на відомості про події та явища, яких не існувало взагалі;
		-рубки лісів, про які вказано в поширеній відповідачами статті, були здійсненні відповідно до вимог чинного законодавства і ці ліси не входили до буферної зони ЮНЕСКО. 
		       Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
		       Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.
		       Суд дійшов висновку, що поширена відповідачем інформація щодо позивача є оціночними судженнями, і позивачем не доведено того факту, що така інформація є відомостями, які містять фактичні дані, та поширена відповідачем із явним і злим умислом, а не з метою сформувати свою думку про позивача. У викладеній відповідачем інформації відсутні факти, які б доводили, що висловлювання щодо публічної особи, якою є позивач, мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити його честь, гідність чи ділову репутацію.
		       Щодо відмови в задоволенні вимоги про визнання інформації недостовірною і зобов`язання спростувати таку в тому ж засобі масової інформації суд дійшов висновку, що така інформація стосується позивача як юридичної особи, а директор позивача є публічною особою.
		       Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність встановленим обставинам справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		       Із матеріалів справи вбачається, що директор Ужанського національного природного парку звернувся до суду з позовом із вимогою визнати недостовірною і спростувати певну інформацію, поширену відповідачами. Належить відмітити, що ні в прохальній частині первісного позову (том № 1, а.с.5), ні в заяві про збільшення позовних вимог (том № 1, а.с.121) не наведено текст цієї інформації, лише вказано посилання на веб-сторінку. 
		       Також позивачем були надані скрін-шоти інформації, які на переконання останнього, належить визнати недостовірними та спростувати (том № 1, а.с.6-17, а.с.86-101, а.с.123-124).
		       Зі змісту позовної заяви випливає, що недостовірною і такою, що належить спростувати, позивач вважає таку інформацію: «Сегодня мы публикуем потрясающие фото проведення сплошных санитарных рубок в буферной зоне международного обьекта Всемирного наследия ЮНЕСКО «Буковые пралесы Карпат и стародавние леса Германии». На фотографиях видны обезображенные участки древних букових лесов Карпат, ради охраны которых создавался Ужанский нацпарк. Сплошная рубка проведена в 2014г.-2015г. В квартале 12, выдел 10 Костринского отделения Ужанского национального парка. За это экологическое злодеяние грамотоносца директора парка ОСОБА_6 Киевский эколого-культурный центр требует снять с занимаемой должности. И что делает директор Департамента заповедного дела Минприроды Украины ОСОБА_4 ? 17 марта 2016 г., для разбора жалобы КЕКЦ, ОСОБА_4 собирает министерских чиновников, вызывает ОСОБА_6 и устраивает прекрасно срежессированный спектакль. ОСОБА_6 на нем трясет своими грамотами, его подпевалы поют ОСОБА_6 осанну и хурал под управлением ОСОБА_4 принимает решение работу ОСОБА_6 на посту директора признать «удовлетворительной». Комментарий директора Киевского эколого-культурного центра, Заслуженного природоохранника Украины ОСОБА_7 . Все, что происходит в Ужанском национальном парке-настоящий театр абсурда. Театр который стал возможным благодаря полному параличу государственных органов власти, которых сейчас царит в Украине, благодаря 100% корупции и беспринципности министерских чиновников. Именно в такое мутное время на посту директора Департамента заповедного дела оказался химик по образованию, никогда не работавший в природно-заповедных обьектах ОСОБА_4. Отсутствие знаний и опыта он с лихвой восполнил уникальной гибкостью позвоночника, лисьей хитростью и абсолютной беспринципностью. Его бывший начальник ОСОБА_8, вместо места лишения свободы ловко ушедший на повышение в Кабмин, поставил на свое место ОСОБА_4 . В свою очередь ОСОБА_4 родил ОСОБА_6 и подобных лесорубов - грамотоносцев. Однако сколько ниточке не виться, конец ей всегда будет. Придет новый министр и я поведу людей на беспрерывный штурм Минприроды с требованием снятия ОСОБА_4 и ОСОБА_6. Гангрену не лечат таблетками, ее лечат обрезанием».
		       Також позивач просить визнати недостовірною і спростувати інформацію наступного змісту: «Мы уже писали, что Ужанском нацпарке, по вине его директора, грамотоносца и лесоруба ОСОБА_6 происходят рубки в буферной зоне международного объекта ЮНЕСКО - «Буковые пралесы Карпат и стародавние леса Германии» в частности в выделе 10 квартала 12 Костринского отделения парка :ІНФОРМАЦІЯ_2 И вот новые факты-лесорубы залезли с топорами в буферную зону объекта ЮНЕСКО в другом месте - это уже Жорнавское отделение парка, квартал 7, выделы 3,6,15,17,19 в чем можно убедиться, взглянув на карту и на фото».
		       Предметом спору у справі, яка переглядається, є визнання недостовірною інформації, поміщеної у засобах масової інформації - у вигляді посилання на веб-сайт інтернет ресурсу та спростування указаної інформації.
		       Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		       Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		       За приписами частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		       Частиною першою статті 94 ЦК України встановлено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		       Відповідно до змісту статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		       При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		       Під поширенням інформації належить розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		       Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		       Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		       Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		       Згідно з вимогами статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		       При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		       Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		       Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
		       Позиція позивача, викладена в апеляційній скарзі, зводиться до помилковості висновків суду про те, що поширена відповідачами інформація є оціночним судженням. Позивач вважає інформацію, яку поширили відповідачі, недостовірно і такою, що не відповідає дійсності. Указує, що рубки лісів, про які йдеться у інформації поширеній відповідачами відбувалася відповідно до вимог чинного законодавства.
		       Апеляційний суд вважає указані доводи безпідставними.
		       Поширена відповідачем інформація є оціночним судженням, критичною оцінкою певних фактів, які в спірних правовідносинах зводиться до питання рубки лісів. Позивач не довів, яким чином поширена відповідачами інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію останнього в контексті захисту особистих немайнових прав.
		       Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
		       Оспорювана інформація входить до предмету суспільного інтересу, стилістика інформації та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно позивача - юридичної особи, що є підставою для висновку про те, що баланс між приватним інтересом щодо захисту ділової репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було, відтак і підстав для задоволення вимог скарги не має.
		       Інформація, яку просить визнати недостовірною і спростувати позивач, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів автора, його характеристики та оцінки можливим діям саме директора позивача та не носять характеру однозначного твердження.
		       У спірній публікації інтернет русурсу вживаються мовно-стилістичні засоби (метафори), які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, висловлювання відповідача є оціночними судженнями, а тому не можуть бути визнані недостовірними. 
		       Відтак належить констатувати, що позивач не довів належними та допустимим доказами те, що поширена відповідачами інформація є фактичним твердженням і така у контексті спірних правовідносин має бути визнана недостовірною. Також позивачем не доведно, що має місце зі сторони відповідачів, приниження честі, гідності та ділової репутації позивача - юридичної особи в контексті захисту особистих немайнових прав.
		       Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		       У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, не встановлено.
		       Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ,-
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку залишити без задоволення.                                                         2.Рішення Великоберезнянського районного суду від 07 травня 2018 року залишити без змін.                                                                 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.                                                                         4.Повне судове рішення складено 30 вересня 2019 р.
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...