Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/6722/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2019. Зареєстровано: 01.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: А/855/15308/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/6722/19                                                                        Головуючий у 1 інстанції: Погрібніченко І.М.
		                                                                                 Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  25 вересня 2019 року                                                                                       м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача Суддів  За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Карпушової О.В. Кучми А.Ю. Борейка Д.Е.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року у справі за заявою про забезпечення позову за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, Голови конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_7, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Президент України Порошенко Петро Олексійович про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, Голови конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_7, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Президент України Порошенко Петро Олексійович , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
		- визнати протиправним і скасувати рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя про визначення за результатами співбесід переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка відповідно до закону;
		- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Президента України щодо нерозміщення на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України рішень Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя;
		- визнати протиправною бездіяльність Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя з незабезпечення дотримання принципів верховенства права, публічності, політичної нейтральності під час проведення конкурсу з відбору кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя;
		- зобов`язати Конкурсну комісію з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя повторно провести конкурс з відбору кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя з дотриманням Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.
		Також, позивачем до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив:
		- зупинити дію рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя від 9 квітня 2019 року про визначення за результатами співбесід переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади»;
		- заборонити Конкурсній комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя приймати рішення про визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України  призначення членів Вищої ради правосуддя до набрання чинності рішенням адміністративного суду по суті даної справи;
		- заборонити Голові Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_7 подавати на розгляд Президента список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року клопотання про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Конкурсній комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя приймати рішення про визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя. Заборонено Голові Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_7, чи іншій особі, яка виконує його обов`язки, подавати на розгляд Президента України список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя. В іншій частині клопотання про забезпечення позову відмовлено.
		Не погодившись з ухвалою суду, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1  звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у вжитті заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Також, просить за результатами розгляду апеляційної скарги постановити окрему ухвалу через грубе очевидне порушення суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. норм процесуального права.
		Позивач - ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2019 року оприлюднено Указ Президента України №65/2019 «Питання проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя», яким затверджено Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя (далі також - Положення) та утворено Конкурсну комісію з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя та затверджено її персональний склад.
		15 березня 2019 року на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України було розміщено оголошення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.
		29 березня 2019 року позивач направив визначений перелік документів для участі у вказаному конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.
		Проте, як вказує позивач, він не отримував ніяких повідомлень Конкурсної комісії про його допуск до участі у конкурсі.
		Також, позивач посилається на те, що під час проведення Конкурсу були здійснені  порушення вимог законодавства, зокрема, інформація про осіб, які допущені до участі у конкурсі та проходження співбесіди була розміщена на веб-сайті Офіційного Інтернет - представництва Президента України в день проведення співбесіди, яку він пройшов 04 квітня 2019 року.
		Однак, його та інших учасників Конкурсу, за винятком чотирьох  кандидатів, стосовно яких проводиться перевірка, не було повідомлено про результати проведення співбесід. При цьому, також, не було допущено для подальшої участі у конкурсі.
		Позивач вважає, що внаслідок таких дій, організація конкурсу та його проведення було здійснено без дотримання принципів законності та публічності.
		Задовольняючи частково клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, у випадку задоволення адміністративного позову у справі та невжиття заходів забезпечення позову, позивач буде позбавлений можливості поновити порушені права через завершення Конкурсу та відсутність процедур, визначених у Порядку, які б дозволяли провести повторний чи додатковий конкурс після подання Головою конкурсної комісії списку кандидатів які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя на розгляд Президентові України.
		Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2       ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно       ч. 1 статті 151 КАС України,       позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
		В розумінні наведеної норми Закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
		Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
		Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
		Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
		Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема, зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою       статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
		Отже, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
		Колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
		У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1       статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
		Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
		При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
		Так, відповідно до статті 131 Конституції України, статті 5 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року№ 1798-VІІІ Президент України призначає двох членів Вищої ради правосуддя.
		Статтею 9 Закону України «Про Вищу рада правосуддя» передбачено, що для призначення Президентом України члена Вищої ради правосуддя на веб-сайті офіційного інтернет-представництва Президента України розміщується оголошення про проведення відкритого конкурсу.
		Указом Президента України №65/2019 від 11 березня 2019 року затверджено Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя (далі -Положення) та утворено Конкурсну комісію з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя та затверджено її персональний склад.
		Згідно абз. 2 пункту 5 Положення № 65/2019, Конкурсна комісія повідомляє особам, які претендують на участь у конкурсі, про їх допуск до участі у конкурсі, розміщує на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України список осіб, допущених до участі у конкурсі, а також повідомляє особам, які не допущені до участі у конкурсі, про відмову у допуску до участі у конкурсі із зазначенням підстав такої відмови.
		З матеріалів справи вбачається, що Конкурсною комісією розміщено на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України список осіб, про їх допуск до участі у конкурсі, який містить відомості, зокрема, щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . 
		Пунктом 6 Положення визначено, що конкурс проводиться в три етапи: 1) відбір кандидатів на основі поданих документів для проведення співбесід; 2) проведення співбесід з відібраними кандидатами та визначення за результатами співбесід переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка відповідно до закону; 3) визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.
		Так, 04 квітня 2019 року Конкурсною комісією з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя  завершено перший етап конкурсу та за результатами співбесід визначено  перелік осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка, відповідно до закону (4 особи). Зокрема, до вказаного переліку осіб увійшов і апелянт -   ОСОБА_1 . 
		Отже, на момент прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва оскаржуваної ухвали про забезпечення адміністративного позову від 22 квітня 2019 року, ОСОБА_1 було включено Конкурсною комісією з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя до переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка.
		Колегія суддів зазначає, що дана ухвала суду про забезпечення позову безпосередньо зачіпає  права та інтереси апелянта - ОСОБА_1 , оскільки, станом на час винесення ухвали суду - 22 квітня 2019 року, він був учасником  Конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.
		Як передбачено пунктом 8 Положення №265/2019, Голова Конкурсної комісії не пізніше наступного робочого дня після завершення конкурсу подає список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, на розгляд Президентові України.
		Пунктом 9 Положення №265/2019 визначено, що повторний конкурс проводиться у будь-якому з наступних випадків: до участі у конкурсі Конкурсною комісією не допущено жодної особи; не відібрано жодного кандидата для проведення співбесід; через неявку відібраних кандидатів для проведення співбесід такі співбесіди не відбулись; за результатами співбесід Конкурсною комісією не визначено перелік осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка відповідно до закону; Президент України відхилив усіх кандидатів.
		Додатковий конкурс проводиться у будь-якому з наступних випадків: до участі у конкурсі Конкурсною комісією не допущено необхідної кількості осіб; не відібрано необхідної кількості кандидатів для проведення співбесід; через неявку кандидатів для проведення співбесід такі співбесіди не проведено із необхідною кількістю кандидатів; за результатами співбесід до переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка відповідно до закону, Конкурсною комісією не включено необхідної кількості кандидатів; Конкурсною комісією визначено меншу, ніж необхідно, кількість кандидатів, які рекомендуються Конкурсною комісією для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя; Президент України здійснив призначення членів Вищої ради правосуддя менше необхідної кількості.
		Повторний, додатковий конкурси проводяться у порядку, визначеному цим Положенням для проведення конкурсу.
		Отже, пунктом 9 Положення передбачено можливість проведення повторного та додаткового конкурсу та визначені відповідні умови за яких його можливо провести.
		Водночас, судом першої інстанції не обґрунтовано, яким чином заборона відповідачам приймати рішення про визначення кандидатів та подавати на розгляд Президента України список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, вжита як забезпечення позову, здатна не допустити ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення вищевказаних позовних вимог позивача.
		Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять.
		Крім цього, судом першої інстанції, в порушення ч. 2 ст. 151 КАС України, не враховано співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Також, із заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову вбачається, що він просив суд заборонити Конкурсній комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя приймати рішення про визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України  призначення членів Вищої ради правосуддя до набрання чинності рішенням адміністративного суду по суті даної справи та заборонити Голові Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_7 подавати на розгляд Президента список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.
		Колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладені в ухвалі від 13 лютого 2019 року по справі №9901/72/19,  в якій зазначено: «У       статті 151 КАС       визначено виключний перелік видів забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункти 2, 4 частини першої       статті 151 КАС). 
		Згідно з пунктом 1 частини третьої       статті 151 КАС       не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії. 
		Зі змісту та суті заяви убачається, що заявлене в ньому прохання спрямоване на запровадження судової заборони для Комісії, яка діє при ВРП, вчиняти будь-які дії щодо проведення оголошеного Спірним рішенням конкурсу. Інакше кажучи, заявники просять, хоча твердять про інше, зупинити дію (реалізацію, виконання) положень саме Спірного рішення, що прямо заборонено пунктом 1 частини третьої    статті 151 КАС.  Ці обставини унеможливлюють застосування такого виду забезпечення позову, як заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору».
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені ОСОБА_2 обставини не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а, також, матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів того, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що предметом оскарження у даній справі є рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя від 9 квітня 2019 року про визначення за результатами співбесід переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади», що поширює свою дію не лише на позивача, а й на інших осіб. А тому, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Голові Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_7, чи іншій особі, яка виконує його обов`язки, подавати на розгляд Президента України список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, порушить принцип пропорційності щодо дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на які спрямоване прийняття оскаржуваного рішення.
		Колегія суддів зауважує, що вимоги позивача, заявлені в адміністративному позові та клопотанні про забезпечення позову, зводяться до невідповідності дій відповідачів вимогам чинного законодавства, що становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи.
		Таким чином, виходячи з оцінки доводів ОСОБА_2 щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності,    обґрунтованості вимог заявника        щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом, щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; утруднення виконання, або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу,    колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову безпідставно задоволено судом першої інстанції, зважаючи, також, на те, що заборона Конкурсній комісії приймати рішення про визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя та заборона Голові Конкурсної комісії подавати на розгляд Президента України список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя перешкоджала її діяльності (на час винесення ухвали про забезпечення позову).
		Отже, дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи заявника не підтверджуються існуванням обставин, передбачених    статтею 150 КАС України, а тому подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
		Щодо вимог апелянта в апеляційній скарзі - постановити окрему ухвалу, у зв`язку з порушенням суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.
		Згідно ст. 324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
		Відповідно до частини восьмої   статті 249 КАС України,     суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. 
		Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
		Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.
		Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне правопорушення.
		Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).
		Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про недоцільність винесення окремої ухвали.
		Судом апеляційної інстанції, також, враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про вжиття заходів забезпечення позову, а тому зазначена ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
		Відповідно до пункту 2 частини 1       статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		За змістом частини першої       статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись статтями       150,       242,       308,       311,       315,       317,       321,       322,       325,       328,       329 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - задовольнити.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені        статтями 328-329 КАС України.
		 
		 
		   Суддя-доповідач     Судді   Вівдиченко Т.Р.  Карпушова О.В.  Кучма А.Ю.  
		                                                            Повний текст постанови виготовлено 27.09.2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...