Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21265/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2019. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2019.
Дата набрання законної сили: 17.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		16 вересня 2019 року                      № 640/21265/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представників позивача Коваля Д.М. (ордер від 12.06.2018 року серії КВ №733804), Толочко В.В. (ордер від 28.05.2019 року серії АА№1001087), представника відповідача Яковенко У.Д. (довіреність від 12.09.2019 року №6926/8.3), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за позовом  ОСОБА_1 доМіністерства молоді та спорту України про визнання протиправними та скасування рішень, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства молоді та спорту України (далі також - відповідач), в якому просить:
		- визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України від 08.11.2017 року (протокол №6);
		- визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України від 12.06.2018 року (протокол №2).
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є першим тренером спортсмена ОСОБА_2 - заслуженого майстра спорту зі скелелазіння, рекордсмена світу в швидкісному скелелазінні, члена національної збірної команди України, срібного призера Х Всесвітніх ігор та чемпіонату Європи 2017 року, бронзового призера Кубку світу 2017 року, переможця Кубку України 2017 року у скелелазінні на швидкість.
		18.10.2017 року відповідачем прийнято рішення підтримати кандидатуру позивача для присвоєння їй звання «Заслужений тренер України», однак, в подальшому, відповідачем скасовано своє ж рішення.
		З відповідей на адвокатські запити позивачу  стало відомо, що підставою для скасування рішення відповідача стала вимога президента Федерації альпінізму і скелелазіння України (далі також - Федерація) скасувати прийняте Комісією з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту  України (далі також - Комісія) 18.10.2017 року, повторно розглянути питання присвоєння позивачу звання «Заслужений тренер України» та відмовити ОСОБА_1 у присвоєнні такого звання.
		На підставі листа Федерації від 20.10.2017 року та виступу секретаря Федерації 08.11.2017 року на засіданні Комісії 08.11.2017 року прийнято рішення скасувати рішення Комісії від 18.10.2017 року в частині присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» зі скелелазіння ОСОБА_1 та відмови у присвоєнні даного звання ОСОБА_3 , та направити матеріали на доопрацювання Департаменту олімпійського спорту (протокол Комісії №6). 
		Рішенням Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України від 12.06.2018 року відмовлено у присвоєнні спортивного звання позивачу  (протокол Комісії №2).
		Вказані протоколи Комісії №6 від 08.11.2017 року та №2 від 12.06.2018 року на адвокатські запити відповідачем не надано, посилаючись на допущення помилки. 
		Вважаючи рішення відповідача від 08.11.2017 року та від 12.06.2018 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач просить позов задовольнити. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 21.02.2019 року.
		Через канцелярію суду 12.02.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
		Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що до подання Управління фізичної культури і спорту Одеської обласної державної адміністрації від 05.10.2017 року №01-15/1140 з проханням присвоїти почесне спортивне звання ОСОБА_1 . не долучено висновку Федерації, що передбачено вимогами Положення про Єдину спортивну класифікацію України, позаяк  спірне питання про присвоєнням спортивного звання ОСОБА_1 вирішено розглянути повторно на засіданні Комісії, що не заборонено вказаним Положенням.  
		Крім того, відповідачем зазначено, що Положенням не передбачено обов`язку повідомляти про день та час проведення засідання Комісії, а тому право позивача на участь у засіданні Комісії відповідачем не порушено.
		Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 21.02.2019 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, справи, призначені до слухання, зокрема, справа №640/21265/18, знято з розгляду. 
		Про підготовче засідання, призначене на 01.04.2019 року сторін повідомлено в порядку статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України.
		У підготовче засідання 01.04.2019 року прибули представники сторін. Представником позивача заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату з метою ознайомленням із відзивом на позовну заяву та надання відповіді на відзив.
		Судом клопотання представника позивача задоволено та відкладено підготовче засідання на 29.05.2019 року.
		Через канцелярію суду 16.04.2019 року позивачем подано відповідь на відзив.
		Через канцелярію суду 22.05.2019 року представником позивача подано клопотання про виклик свідка.
		У підготовче засідання 29.05.2019 року прибули представники позивача та відповідача.
		Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідка у зв`язку з його необґрунтованістю.
		Судом поставлено на обговорення питання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Присутні в засіданні представники позивачів проти закінчення підготовчого провадження не заперечували.          
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.07.2019 року.
		У судове засідання 04.07.2019 року прибули представники позивача та відповідача.
		Представниками позивач подано заяву про відшкодування витрат, сплачених позивачем у зв`язку з розглядом справи.
		Судом заслухано вступні слова представників сторін та оголошено перерву на цій стадії до 24.07.2019 року.
		У судове засідання 24.07.2019 року прибули представники позивача та відповідача.
		Судом зобов`язано представника відповідача надати додаткові пояснення та оголошено перерву у судовому засіданні до 29.08.2019 року.
		Через канцелярію 28.08.2019 року суду представником відповідача подано додаткові пояснення.
		У судове засідання 29.08.2019 року  прибули представники сторін.
		На стадії дослідження доказів у зв`язку з необхідністю витребування документів у відповідача судом оголошено перерву до 16.09.2019 року.
		Через канцелярію суду 13.09.2019 року відповідачем подано витребувані документи.
		У судове засідання 16.09.2019 року прибули представники позивача та відповідача.                              Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 16.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		Управлінням молодіжної політики та спорту Одеської обласної державної адміністрації порушено клопотання щодо присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» ОСОБА_1 .
		Відповідно до витягу з протоколу засідання №5 від 18.10.2017 року Комісією з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України вирішено « 6» голосами «за», проти - « 0», утрималися - « 0» підтримати кандидатуру ОСОБА_1 для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України».
		Листом Президента Федерації альпінізму і скелелазіння України від 20.10.2017 року №174 (вх. Міністерства  молоді та спорту України №14438/11-17 від 23.10.2017) першому заступнику Міністра молоді та спорту України зауважено про прийняте рішення рекомендувати присвоїти звання «Заслуженого тренера України» ОСОБА_1 всупереч рішенням Федерації  та ігноруючи її думку. Крім того, на засідання Комісії не було запрошено представників Федерації. Просить першого заступника Міністра молоді та спорту України втрутитися в розгляд даного питання та повідомляє про ініціювання Федерацією повторного розгляду цього питання Комісією за участі представника Федерації.
		Відповідно до витягу з протоколу засідання №6 від 08.11.2017 року Комісією з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України вирішено інформацію секретаря Федерації альпінізму і скелелазіння Кисильової О.В. взяти до відома; скасувати рішення Комісії від 18.10.2017 року протокол №5 в частині підтримки у присвоєнні спортивного звання «Заслужений тренер України» зі скелелазіння ОСОБА_1 (як перший тренер ОСОБА_2 ); Департаменту олімпійського спорту додатково опрацювати представлені матеріали для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер» зазначеним особам та надати для розгляду на наступне засідання Комісії.
		Листом Президента Федерації альпінізму і скелелазіння України від 16.11.2017 року №212 (вх. Міністерства  молоді та спорту України №15860/11-17 від 16.11.2017) Міністру молоді та спорту України проінформовано про те, що на засіданні Комісії 08.11.2017 року, на якому була присутня секретар Федерації, питання стосовно ОСОБА_1 , по суті не розглядалося, а звелося до некоректних та необґрунтованих висловлювань в адресу Федерації, з огляду на що, Президент Федерації просить Міністра молоді та спорту України втрутитися в цей процес, оскільки це питання «може перерости в проблему взаємовідносин між найстарішою спортивною Федерацією і Міністерством».
		Відповідно до витягу з протоколу №7 від 27.12.2017 року Комісією з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України вирішено направити документи для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» зі скелелазіння ОСОБА_1 на доопрацювання до профільного департаменту.
		Відповідно до витягу з протоколу №1 від 04.04.2018 року Комісією з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України вирішено направити документи для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» зі скелелазіння ОСОБА_1 на доопрацювання до профільного департаменту.
		Відповідно до витягу з протоколу №2 від 12.06.2018 року Комісією з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України вирішено « 8» голосами «за», проти - « 0», утрималися - « 0» відмовити у присвоєнні спортивного звання «Заслужений тренер України» зі скелелазіння ОСОБА_1 
		Вважаючи рішення відповідача від 08.11.2017 року та від 12.06.2018 року протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення та пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Спірні правовідносини врегульовано Законом України 24.12.1993 року № 3808-XII «Про фізичну культуру і спорт» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №3808), Положенням про Міністерство молоді та спорту України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 02.07.2014 року №220 (із змінами і доповненнями) (далі також - Положення №220), Положенням про Єдину спортивну класифікацію України, затвердженим наказом Міністерства молоді та спорту України від 11.10.2013 року №582, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.11.2013 року за № 1861/24393 (із змінами і доповненнями) (далі також - Положення про ЄСКУ).
		Відповідно до частин першої - третьої статті 42 Закону №3808 Єдина спортивна класифікація України визначає порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортсменам і тренерам спортивних звань та спортивних розрядів з видів спорту, визнаних в Україні. Єдина спортивна класифікація України затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, відповідно до затвердженого ним Положення про Єдину спортивну класифікацію України з урахуванням пропозицій всеукраїнських спортивних федерацій.
		В Україні присвоюються такі спортивні звання: заслужений тренер України; заслужений майстер спорту України; майстер спорту України міжнародного класу; гросмейстер України; майстер спорту України.
		Спортсменам, які виконали кваліфікаційні вимоги, передбачені Єдиною спортивною класифікацією України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, видає посвідчення про присвоєння відповідного спортивного звання.
		Згідно з абзацами 1-2 пункту 1 Положення №220 Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		Мінмолодьспорт є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання.
		Відповідно до пункту 1 розділу I Положення про ЄСКУ єдина спортивна класифікація України визначає порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортсменам і тренерам (тренерам-викладачам) спортивних звань та спортивних розрядів з видів спорту, визнаних в Україні.
		Згідно з пунктом 1-2 розділу IV Положення про ЄСКУ Спортивні звання присвоюються наказом Мінмолодьспорту України.
		Для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» надаються такі матеріали: подання закладу (установи, організації) фізичної культури і спорту за встановленою Мінмолодьспортом України формою; клопотання Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з фізичної культури та спорту обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; висновок всеукраїнської спортивної федерації з відповідного виду спорту (спортивної федерації інвалідів), який оформляється на бланку цієї організації за підписом уповноваженої посадової особи та завірений печаткою цієї організації; копія 1-ї та 2-ї сторінок паспорта громадянина України; копія документа, що дає право особі перебувати в Україні на законних підставах, завірена за місцем роботи або структурним підрозділом з фізичної культури та спорту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - для тренерів - іноземців, осіб без громадянства; дві фотокартки (розміром 3 х 4 см); копія диплома, завірена за місцем роботи; копія трудової книжки, завірена за місцем роботи; особиста картка тренера (тренера-викладача), завірена за місцем роботи; виписка з журналу обліку роботи тренера (тренера-викладача), що засвідчується підписом керівника та печаткою закладу фізичної культури і спорту; довідка з місця роботи, що підтверджує стаж роботи тренера (тренера-викладача) зі спортсменом, за підписом керівника закладу фізичної культури і спорту; витяг з наказу про присвоєння спортивного розряду спортсмену, що засвідчується підписом керівника та печаткою закладу фізичної культури і спорту - для першого тренера спортсмена; витяги з протоколів офіційних змагань (для ігрових видів спорту - копії протоколів змагань, що засвідчують участь спортсмена не менше ніж у 50 відсотках ігор за календарем змагань) за підписом уповноваженої посадової особи всеукраїнської спортивної федерації з відповідного виду спорту (спортивної федерації інвалідів), завірені печаткою цієї організації; виписка з рішення загальних зборів бригади (у разі потреби); особиста заява спортсмена (у разі потреби).
		Згідно з пунктами 8-10 розділу IV Положення про ЄСКУ підставою для відмови у присвоєнні спортивного звання є: невиконання вимог цього Положення; невиконання кваліфікаційних норм та вимог до видів спорту, які затверджуються наказом Мінмолодьспорту України; виявлення недостовірної інформації в документах, які подано на присвоєння спортивного звання; довічна спортивна дискваліфікація спортсмена, у тому числі за порушення антидопінгових правил.
		Для врегулювання спірних питань, пов`язаних з присвоєнням спортивних звань, наказом Мінмолодьспорту України утворюється постійно діюча комісія з питань присвоєння спортивних звань (далі - Комісія), яку очолює заступник Міністра молоді та спорту України з відповідного напряму діяльності.
		Основними завданнями Комісії є: розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання у разі їх повторного надходження в установленому порядку; розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання у разі відсутності висновку або негативного висновку всеукраїнської спортивної федерації з відповідного виду спорту (спортивної федерації інвалідів); розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання "Заслужений тренер України" першому тренеру (тренеру-викладачу) спортсмена; розгляд матеріалів щодо присвоєння спортивного звання "Заслужений тренер України" тренеру, який виконав умови присвоєння спортивних звань, але не має відповідної освіти; розгляд питання щодо позбавлення спортивного звання; розгляд матеріалів для присвоєння спортивних звань іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах; забезпечення дотримання посадовими особами Мінмолодьспорту України установлених цим Положенням строків опрацювання відповідних матеріалів.
		Порядок роботи Комісії визначається наказом Мінмолодьспорту України.
		Наказом Мінмолодьспорту України від 10.12.2013 року №1223 «Про створення комісії з питань присвоєння спортивних звань та визначення порядку її роботи» створено постійно діючу комісію з питань присвоєння спортивних звань (далі також - Комісія) та затверджено її склад згідно з додатком. Визначено, що загальне керівництво діяльністю Комісії здійснює голова Комісії (у разі його відсутності - заступник голови Комісії); організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться у разі необхідності; підготовку матеріалів до засідань Комісії здійснює структурний підрозділ, до повноважень якого належать питання щодо присвоєння спортивних звань, за поданням структурного підрозділу, до повноважень якого віднесено координацію розвитку відповідного виду спорту; засідання Комісії є правомочним у разі присутності на ньому більш як половини її членів; рішення Комісії приймається на її засіданні шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх (у разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії є вирішальним) та оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени Комісії.
		Відповідно до додатку до наказу Мінмолодьспорту України від 10.12.2013 року №1223 затверджено склад комісії з питань присвоєння спортивних звань у кількості 12 членів.
		Наказом Мінмолодьспорту України від 10.04.2017 року №1466 внесено зміни до Складу Комісії з питань присвоєння спортивних звань, затвердженого наказом Мінмолодьспорту України від 10.12.2013 року №1223, виклавши його в новій редакції, що додається.
		Відповідно до додатку до наказу Мінмолодьспорту України від 10.12.2013 року №1223 (в редакції наказу Мінмолодьспорту від 10.04.2017 року №1466) затверджено склад комісії з питань присвоєння спортивних звань у кількості 11 членів.
		Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач є першим тренером спортсмена ОСОБА_2 - заслуженого майстра спорту зі скелелазіння, рекордсмена світу в швидкісному скелелазінні, члена національної збірної команди України, срібного призера Х Всесвітніх ігор та чемпіонату Європи 2017 року, бронзового призера Кубку світу 2017 року, переможця Кубку України 2017 року у скелелазінні на швидкість.
		Розглянувши подання Управління молодіжної політики та спорту Одеської обласної державної адміністрації щодо присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» ОСОБА_1 та інші додаткові документи, правомочним складом Комісії (7 членів, включаючи голову та секретаря) на засіданні 18.10.2017 року вирішено підтримати кандидатуру ОСОБА_1 для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» (протокол засідання №5).
		Водночас, на підставі звернення Президента Федерації від 20.10.2017 року №174, в якому зауважено про прийняте рішення рекомендувати присвоїти звання «Заслуженого тренера України» ОСОБА_1 всупереч рішенням Федерації  та ігноруючи її думку, Комісією відповідно до витягу з протоколу засідання №6 від 08.11.2017 року вирішено скасувати рішення Комісії від 18.10.2017 року протокол №5 в частині підтримки у присвоєнні спортивного звання «Заслужений тренер України» зі скелелазіння ОСОБА_1 (як перший тренер ОСОБА_2 ) та направити Департаменту олімпійського спорту представлені матеріали для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» на додаткове опрацювання.
		В подальшому, відповідно до витягу з протоколу №2 від 12.06.2018 року Комісією з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України вирішено « 8» голосами «за», проти - « 0», утрималися - « 0» відмовити у присвоєнні спортивного звання «Заслужений тренер України» зі скелелазіння ОСОБА_1 .
		Щодо обставини скасування  Комісією свого ж рішення, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		З аналізу положень законодавства, яким врегульовано спірні у цій справі правовідносини, судом встановлено відсутність нормативного врегулювання питання права скасування Комісією рішення, прийнятого на відповідному засіданні за присутності правомочного її складу.
		Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		У справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейським судом з прав людини визначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
		Отже, «законні очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань».
		При цьому, в своєму рішенні у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.
		Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що скасуванням Комісією свого ж рішення створено невизначеність для позивача.
		Крім того, судом встановлено відсутність врегульованої процедури зміни Комісією свого ж рішення та підстав такої зміни.
		Отже, слід дійти висновку, що прийняте Комісією рішення вперше, за наявності правомочного складу Комісії, у разі, є остаточним.
		Враховуючи, що Комісією питання щодо підтримання кандидатури ОСОБА_1 для присвоєння спортивного звання «Заслужений тренер України» вирішено на засіданні 18.10.2017 року (протокол №5) правомочним складом Комісії, суд дійшов висновку про протиправне скасування цього рішення в частині підтримки у присвоєнні спортивного звання на засіданні Комісії 08.11.2017 року. 
		Щодо вказаних відповідачем підстав перегляду прийнятого Комісією рішення від 18.10.2017 року (протокол №5), подальшого його скасування рішенням Комісії на засіданні 08.11.2017 року (протокол №6) та відмови у присвоєнні спортивного звання позивачу на засіданні Комісії 12.06.2018 року (протокол №2), суд зазначає наступне.
		З матеріалів справи та позиції, висловленої відповідачем, судом встановлено, що підставою для повторного перегляду та подальшої відмови позивачу у підтримці присвоєння останній спортивного звання є лист Президента Федерації альпінізму і скелелазіння України від 20.10.2017 року №174 (вх. Міністерства  молоді та спорту України №14438/11-17 від 23.10.2017) першому заступнику Міністра молоді та спорту України, в якому зауважено про прийняте рішення рекомендувати присвоїти звання «Заслуженого тренера України» ОСОБА_1 всупереч рішенням Федерації  та ігноруючи її думку.
		Водночас, з аналізу наведеного вище законодавства  судом встановлено відсутність будь-яких прийнятих рішень Федерацією стосовно позивача з питання присвоєння ОСОБА_1 спортивного звання, які проігноровано Комісією під час розгляду питання позивача.
		Крім того, Положенням про ЄСКУ не передбачено обов`язкового звернення до відповідної федерації ні Комісією, ні суб`єктом, щодо якого вирішується питання про присвоєння спортивного звання, з метою отримання її думки та висновку, як і не передбачено обов`язку Комісії запрошувати представників відповідної федерації до участі у засіданні. 
		Зокрема, Положенням про ЄСКУ передбачено альтернативний розгляд питання щодо присвоєння спортивного звання у разі відсутності висновку або негативного висновку всеукраїнської спортивної федерації з відповідного виду спорту (спортивної федерації інвалідів).
		Таким чином, відсутність висновку всеукраїнської спортивної федерації не є правомірною підставою для відмови у присвоєнні спортивного звання «Заслужений тренер України».
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваних рішень від 08.11.2017 року (протокол №6) та від 12.06.2018 року (протокол №2)., відповідач діяв поза межами повноважень, не на підставі та не у спосіб, передбачені Положенням про ЄСКУ, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, Європейським судом з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначено, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно з частинами першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		На переконання суду, позивачем надано належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного висновку з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до платіжних доручень від 11.12.2018 року №0.0.1208251066.1 та від 11.01.2019 року №0.0.1235017241.1 за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 409, 60 грн.
		З огляду на те, що суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України від 08.11.2017 року (протокол №6) та від 12.06.2018 року (протокол №2), стягнення судового збору на користь позивача підлягає за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства молоді та спорту України (код ЄДРПОУ 38649881).
		Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.   
		Крім іншого, у судовому засіданні 04.07.2019 року представниками позивача подано заяву про відшкодування витрат, сплачених позивачем у зв`язку з розглядом справи у розмірі 444,24 грн., що підтверджено доказами, долученими до заяви, а саме копіями квитанцій: про сплату 46,68 грн. за відправлення поштою позовної заяви від 12.12.2018 року, про сплату 42,20 грн. за відправлення поштою заяви про усунення недоліків позовної заяви від 15.01.2019 року, про сплату 27 грн. за відправлення поштою адвокатського запиту від 21.06.2018 року, про сплату 27 грн. за відправлення поштою адвокатського запиту від 18.07.2018 року, щодо витрат у сумі 122, 76 грн. на копіювання та друк документів для надання відповіді на адвокатський запит  від 18.07.2018 року, про сплату 28,20 грн. за відправлення поштою адвокатського запиту від 22.08.2018 року, про сплату 30 грн. за відправлення поштою адвокатського запиту від 22.08.2018 року, про сплату 50 грн. за марки для відправлення поштою адвокатських запитів від 22.08.2018 року, про сплату 28,20 грн. за відправлення поштою адвокатського запиту до Федерації альпінізму та скелелазіння України від 23.08.2018 року.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судові витрати, заявлені позивачем є витратами, пов`язаними із розглядом адміністративної справи №640/21265/18, а тому, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. 
		Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		 
		                                                  В И Р І Ш И В:
		 
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України від 08.11.2017 року (протокол №6).
		3. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань присвоєння спортивних звань Міністерства молоді та спорту України від 12.06.2018 року (протокол №2).
		4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 409, 60 грн. (одна тисяча чотириста дев`ять грн. 60 коп.) та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 444, 24 грн. (чотириста сорок чотири грн. 24 коп.) та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 444, 24 грн. (чотириста сорок чотири грн. 24 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства молоді та спорту України (код ЄДРПОУ 38649881).
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. 
		У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		Відповідно до пункту 4 частини п`ятої 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
		Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
		Відповідач: Міністерство молоді та спорту України (код ЄДРПОУ 38649881, адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 42).
		 
		 
		Повне рішення складено 30.09.2019 року.          
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                Л.О. Маруліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...