Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/19436/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2019. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		30 вересня 2019 року                      № 640/19436/18
		          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді  Шейко Т.І.,
		розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1  до  Міністерства інформаційної політики Українипровизнання протиправною віщдмови та зобов`язання вчинити певні дії                                                                
		                                                         встановив:
		          До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства інформаційної політики України (далі також - відповідач), в якому просила:
		- визнати протиправною відмову Міністерства інформаційної політики України в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 20.09.2018;
		- зобов`язати Міністерство інформаційної політики України надати запитані відомості, а саме: інформацію про критерії та методологію, на підставі яких Міністерство інформаційної політики України формує перелік інтернет-ресурсів, які містять інформацію, що має ознаки такої, що порушує законодавство України, та доступ до яких рекомендується заборонити.
		          Ухвалою суду від 23.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		          Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про санкції» у зв`язку з необґрунтованою відмовою надати позивачу запитувану інформацію на її запит про критерії та методологію, на підставі яких Міністерство інформаційної політики України формує перелік інтернет-ресурсів, які містять інформацію, що має ознаки такої, що порушує законодавство України, та доступ до яких рекомендується заборонити. За висновком позивача запитувана інформація становить суспільний інтерес, а тому не може бути обмежена в доступі, оскільки предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків, свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.
		          Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи, що правомірно відмовив у наданні позивачу запитуваної інформації, яку Міністерством інформаційної політики України в установленому порядку відносено до службової, як таку, що передує пов`язана з розробкою напряму діяльності установи та  здійсненням контрольних, наглядових функцій названим Міністерством, та передує  прийняттю ним рішень.
		          Як вбачається з матеріалів справи 20.09.2018 позивач звернулася до Міністерства інформаційної політики України з електронним  запитом, в якому просила надати публічну інформацію про критерії та методологію, на підставі яких Міністерство формує перелік інтернет-ресурсів, які містять інформацію, що має ознаки такої, яка порушує законодавство України, та доступ до яких рекомендується заборонити (в порядку, визначеному Законом України «Про санкції»).
		          Листом від 08.10.2018 №09-04/08-10 Міністерство інформаційної політики України   повідомило позивача про те, що відповідно до Доктрини інформаційної безпеки України, схваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 29.12.2016 і введеної в дію Указом Президента України від 25.02.2017 №47/2017 на Міністерство інформаційної політики покладені в установленому порядку організація та забезпечення моніторингу засобів масової інформації та загальнодоступних ресурсів вітчизняного сегмента мережі Інтернет з метою виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні. Водночас повідомлено, що критерії та методологія, на підставі яких готуються пропозиції на обговорення та надання висновку Експертною радою при Міністерстві щодо інтернет-ресурсів, які можуть містити інформацію, що має ознаки такої, яка порушує законодавство України, має статус інформації для службового користування.
		          Не погоджуючись із такою відмовою у наданні публічної інформації, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.
		Згідно з частиною другою статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або межах повноважень та в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Статтею 20 зазначеного Закону визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
		Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
		Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (стаття 21 Закону України «Про інформацію»).
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічно інформації».
		Положеннями статті 1 названого вище Закону встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2)  визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Згідно з частиною першою статті 13 згаданого Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1)  суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
		Частиною четвертою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
		Ураховуючи викладене Міністерство інформаційної політики України як орган виконавчої влади в розумінні положень пункту 1 частини першої Закону України «Про доступ до публічної інформації» відноситься до розпорядників публічної інформації.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
		Письмовий запит подається в довільній формі.
		Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
		Аналіз змісту наявної в матеріалах справи копії запиту на публічну інформацію від 20.09.2018 дає підстави суду стверджувати, що за своєю формою та змістом він відповідає вимогам, встановленим частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		В силу положень статті 21 вказаного Закону інформація на запит надається безкоштовно.
		У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
		Водночас статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до публічної інформації з обмеженим доступом віднесено: конфіденційну інформацію; таємну інформацію;  службову інформацію.
		Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
		Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
		Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.
		Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		Статтею 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
		1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
		2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
		Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
		З листа від 08.10.2018 №09-04/08-10 вбачається, що відмова Міністерства інформаційної політики України в наданні позивачу запитуваної інформації про критерії та методологію, на підставі яких Міністерство формує перелік інтернет-ресурсів, які містять інформацію, що має ознаки такої, яка порушує законодавство України, та доступ до яких рекомендується заборонити, вмотивована тим, що ця інформація має статус інформації для службового користування.
		Суд погоджується з доводами відповідача про те, що запитувана позивачем інформація в установленому порядку віднесена відповідачем до службової, оскільки є такою, що пов`язана з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій Міністерством інформаційної політики України, процесом прийняття Міністерством рішень і передує публічному обговоренню та/або прийняттю рішень, тому відповідач обґрунтовано не надав цю інформацію позивачу, що пояснюється наступним.
		Відповідно до Положення про Міністерство інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №2, Міністерство інформаційної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		Назване Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України, зокрема з питань поширення суспільно важливої інформації в Україні та за її межами, а також забезпечення функціонування державних інформаційних ресурсів.
		Указом Президента України від 25.02.2017 №47/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України» затверджено Доктрину інформаційної безпеки.
		Відповідно до пункту 6 Доктрини інформаційної безпеки на Міністерство інформаційної політики України покладено в установленому порядку організацію та забезпечення:
		- моніторингу засобів масової інформації та загальнодоступних ресурсів вітчизняного сегмента мережі Інтернет з метою виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні;
		- моніторингу загроз національним інтересам і національній безпеці в інформаційній сфері;
		- сприяння Міністерству закордонних справ України щодо донесення офіційної позиції України до іноземних засобів масової інформації;
		- формування поточних пріоритетів державної інформаційної політики, контролю їх реалізації;
		- координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України;
		- урядових комунікацій;
		- кризових комунікацій, зокрема під час проведення антитерористичної операції та в особливий період;
		- вжиття заходів в інформаційній сфері, пов`язаних із запровадженням правових режимів надзвичайного чи воєнного стану;
		- розроблення стратегічного наративу і його імплементації;
		- вироблення і впровадження стратегії інформаційного забезпечення процесу звільнення та реінтеграції тимчасово окупованих територій;
		- розроблення та впровадження єдиних стандартів підготовки фахівців у сфері урядових комунікацій для потреб державних органів.
		Для сприяння координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України та взаємодії з іншими державними органами в інформаційній сфері у Міністерстві інформаційної політики України може утворюватися в установленому порядку допоміжний орган.
		Ураховуючи викладене, наказом Міністерства інформаційної політики України від 07.03.2017 №23 «Про Робочу групу з моніторингу та виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні» утворено зазначену Робочу групу у складі згідно з додатком до цього наказу, Голові якої доручено до 21.03.2017 подати Міністру інформаційної політики України перелік інтернет-ресурсів, що містять інформацію, поширення якої має ознаки такої, що може порушувати чинне законодавство України.
		Згідно з доводами відповідача Робочою групою з моніторингу та виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні, підготовлено доповідну записку від 07.03.2017, що містить  методологію моніторингу вітчизняного сегмента мережі Інтернет з метою виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні, якій (довідці) присвоєно гриф «Для службового користування».
		При цьому відповідно до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію  у Міністерстві інформаційної політики України, затвердженого наказом Міністерства інформаційної політики України від 20.07.2018 №170, до службової інформації віднесено внутрівідомчу кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності Міністерства або здійсненням контрольних функцій, наглядових функцій і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
		Як стверджує позивач, на виконання вищевказаної Доктрини інформаційної безпеки Робоча група групу з моніторингу та виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні з урахуванням доповідної записки від 07.03.2017, що містить методологію моніторингу вітчизняного сегмента мережі Інтернет з метою виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні, формує переліки Інтернет-ресурсів, які містять інформацію, що має ознаки такої, що може порушувати чинне законодавство України. У таких Переліках зазначається стаття Кримінального кодексу України, ознаки порушення якої ймовірно можуть бути встановлені уповноваженими органами влади.
		Згадані Переліки передаються на розгляд та обговорення консультативно дорадчому органу - Спеціалізованій експертній раді (далі - Експертна рада), що утворена наказом Міністерства інформаційної політики України від 18.03.2015 №10 «Про Експертну раду при Міністерстві інформаційної політики України з питань розвитку інформаційного простору України». 
		Відповідно до Положення про згадану Експертну раду, затверджену вищевказаним наказом Міністерства інформаційної політики України, Експертна рада - тимчасовий дорадчий орган при Міністерстві інформаційної політики України з метою надання Міністерству:
		1)          консультацій з питань, що стосуються діяльності Міністерства;
		2)          пропозицій та експертних висновків стосовно проектів нормативно-правових актів з питань забезпечення інформаційного суверенітету, інформаційної політики та стратегії розвитку інформаційного простору України; 
		3)          визначення пріоритетних завдань Міністерства в контексті розвитку інформаційного простору та загроз національній безпеці в інформаційній сфері;
		4)          забезпечення взаємодії з науково-дослідними установами, неурядовими аналітичними центрами, інститутами громадянського суспільства, експертами та фахівцями в інформаційній сфері, іншими вітчизняними та зарубіжними організаціями.
		Експертна рада здійснює свою діяльність на громадських засадах.
		Відповідно до покладених на неї завдань:
		1)          вивчає і аналізує проблемні аспекти реалізації інформаційної політики;
		2)          пропонує та обґрунтовує пріоритети та цілі стратегії розвитку інформаційного простору, а також механізми її реалізації в інформаційній сфері України;
		3)          залучає до процесу обговорення розвитку інформаційного простору фахівців та експертів з відповідних питань, активних представників громадськості;
		4)          готує пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України;
		5)          сприяє співпраці Міністерства з об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями;
		6)          подає пропозиції щодо удосконалення планів і програм навчання фахівців у сфері інформаційної політики, їх професійній підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації. 
		          Рішення, що приймаються Експертною радою, носять рекомендаційний характер.
		Експертна Рада розглядає указані переліки та вносить до Міністерства інформаційної політики України рекомендації щодо подальших дій.
		Так, зокрема, з наданої відповідачем копії витягу з протоколу засідання Експертної ради при Міністерстві інформаційної політики України від 24.04.2017 №1/17, вбачається, що Експертна рада розглянула перелік інтернет-ресурсів, які містять інформацію, що має ознаки такої, що може порушувати чинне законодавство України, дійшла висновку, що діяльність цих сайтів має чітке антиукраїнське спрямування, сповнена деструктивного змісту, спрямованого на підрив української державності, посягання на територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України, тому прийняла рішення рекомендувати Міністерству інформаційної політики України невідкладно передати наданий Перелік інтернет-ресурсів, що містять інформацію, поширення якої має ознаки такої, що може порушувати законодавство України, на розгляд Служби безпеки України для проведення відповідних експертиз і подальшого реагування відповідно до чинного законодавства України.
		Прийняття Експертною радою при Міністерстві інформаційної політики України аналогічного рішення за результатами розгляду Переліку інтернет-ресурсів, що містять інформацію, яка має ознаки забороненої до розповсюдження нормами українського законодавства, підтверджується копією витягу з протоколу засідання Експертної ради від 28.02.2018 №1/18.
		На підставі викладеного суд дійшов висновку, що на підставі доповідної записки від 07.03.2017, що містить методологію моніторингу вітчизняного сегмента мережі Інтернет з метою виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні, Робочою групою з моніторингу та виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні, складаються переліки інтернет-ресурсів, що містять інформацію, яка має ознаки забороненої до розповсюдження нормами українського законодавства, за результатами розгляду яких Експертна Рада при Міністерстві інформаційної політики України приймає рішення рекомендаційного характеру про передачу таких переліків на розгляд до Служби безпеки України для проведення відповідних експертиз і подальшого реагування відповідно до чинного законодавства України.
		Відтак, остаточне рішення стосовно згаданих переліків приймається Міністерством інформаційної політики України, а доповідна записка від 07.03.2017, що містить  методологію моніторингу вітчизняного сегмента мережі Інтернет з метою виявлення інформації, поширення якої заборонено в Україні, у свою чергу, лише містить рекомендації, пов`язані зі складенням таких переліків, а отже є документом, пов`язаним з розробкою напряму діяльності Міністерства та здійсненням ним контрольних, наглядових функцій і  передує прийняттю Міністерством відповідних рішень щодо згаданих переліків. Тобто, така доповідна записка містить інформацію, яка є службовою і відповідним чином застосовується відповідачем у процесі його діяльності.
		Отже, запитувана позивачем інформація є службовою, оскільки відповідає ознакам, наведеним у частині першій статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Наведене спростовує доводи позивача про протиправну відмову Міністерства інформаційної політики України надати ОСОБА_1 запитувану нею інформацію у відповідь на запит від 20.09.2018, що свідчить про необґрунтованість її позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
		З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог підстави для відшкодування позивачу  понесених нею витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
		 
		Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 2, 72-77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		                                                              В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства інформаційної політики України відмовити.
		          
		          Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Т.І. Шейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...