Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/3590/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2019. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2019.
Дата набрання законної сили: 30.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/8916/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		30 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №817/3590/14
		адміністративне провадження №К/9901/8916/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
		на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року (головуючий суддя - Дорошенко Н.О.)
		та на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ііваненко Т.В., судді - Зарудяна Л.О., Кузьменко Л.В.)
		у справі №817/3590/14 
		за позовом Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання» Рівненської обласної спілки споживчих товариств
		до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області 
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2014 року Кооперативне підприємство «Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання» Рівненської обласної спілки споживчих товариств (далі - Підприємство) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
		 
		В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про протиправність висновків контролюючого органу про затримання ним строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.
		 
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю: 
		 
		-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18 вересня 2014 року №0004141503 про сплату штрафу в сумі 10    053 грн 44 коп. за платежем «орендна плата з юридичних осіб»;
		 
		-присуджено на користь позивача Кооперативне підприємство «Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання» Рівненсьької обласної спілки споживчих товариств із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182 грн 70 коп.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що всупереч вимог ст. 75 Податкового кодексу України під час камеральної перевірки контролюючим органом досліджувались не виключно дані, зазначені в податковій декларації платника податків, а також інші відомості щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 18 вересня 2014 року №0004141503 є протиправним та підлягає скасуванню.
		 
		Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив прийняти нове рішення, яким постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність нарахування контролюючим органом Підприємству штрафних санкцій за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання згідно податкової декларації з плати за землю за 2014 рік №1400024489 від 20.02.2014 та податкової декларації з плати за землю за 2013 рік №9002300134 від 25.01.2013. а також вказує на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про перевищення контролюючим органом повноважень при складанні акту перевірки з огляду на те, що наявність формальних порушень з боку посадових осіб контролюючого органу не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення податкового законодавства.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суд України від 22 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
		 
		25 січня 2015 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		13 березня 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 08 вересня 2014 року Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 380 від 08.09.2014 про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі - Акт перевірки). 
		 
		Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме позивачем затримано сплату узгодженої суми грошового зобов`язання, нарахованого згідно з рішенням ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області № 25 від 28.02.2014 про розстрочення податкового боргу, а також звітної податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 1400024489 від 20.02.2014, а саме:
		 
		- на 91 день по строку сплати 30.05.2014, фактично погашено 29.08.2014 на суму    47 346, 02 грн;
		 
		- 29.08.2014 погашено згідно з рішенням ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області № 25 від 28.02.2014 про розстрочення податкового боргу на суму 2921,21 грн. (платіжне доручення № 56 від 29.08.2014).
		 
		Згідно з доданого до Акту перевірки розрахунку штрафної санкції, контролюючий орган застосував до платника податків штрафні санкції: в сумі 584,24 грн за порушення строку сплати грошового зобов`язання в сумі 2 921,20 грн. по рішенню про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (ст.100 Податкового кодексу України) на 242 дні, за період з 31.12.2013 по 29.08.2014; в сумі 9 469,2 грн за порушення строку сплати грошового зобов`язання в сумі 47346,00 грн. по податковому розрахунку від 20.02.2014 № 1400024489 на 89 днів, за період з 02.06.2014 по 29.08.2014 (а.с.6).
		 
		За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 18 вересня 2014 року № 0004141503, яким за затримку на 242 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 50 267, 20 грн позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 10 053,44 грн за платежем "орендна плата з юридичних осіб" (а.с.7).
		 
		За наслідками адміністративного оскарження скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін (а.с.8,9-10).
		 
		Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія судді виходить з наступного.
		 
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		 
		Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		 
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		 
		Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
		 
		Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення (п. 76.1 ст. 76 ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		З аналізу вищевикладених норм податкового законодавства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом    75.1    статті    75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій.
		 
		При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітності автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.
		 
		Тому, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
		 
		Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
		 
		Таким чином, в 2014 році у контролюючого органу були відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебували поза межами даної перевірки.
		 
		На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред`явлення направлення на перевірку.
		 
		Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що посилання податкового органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач у 2014 році не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов`язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1    пункту    75.1    статті    75 Податкового кодексу України, що свідчить про незаконність перевірки та відсутність правових наслідків такої.
		 
		Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №805/4040/16-а.
		 
		Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                         І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                           І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                        Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...