Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4092/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2019.
Дата набрання законної сили: 26.09.2019
Номер судового провадження: 61-29272ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/4092/15-ц
		провадження № 61-29272св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,              Журавель В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2015 року в складі судді Чирки С. С. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 грудня                2016 року у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Сушко Л. П.,                     Яворського М. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 листопада 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ВКЛ-2007828, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 464 985,00 грн, на строк з 01 листопада 2011 року до                                31 жовтня 2014 року, зі сплатою 25,99 % річних за користування кредитом.
		З метою забезпечення виконання  ОСОБА_2 умов кредитного договору, 01 листопада 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є належні останньому на праві власності: садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею               178,3 кв. м, та земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок, загальною площею 0,0600 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва.
		У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору утворилася заборгованість, розмір якої станом на 25 березня 2015 року становив 1 165 676,15 грн.
		Оскільки позичальник не виконував зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд в рахунок погашення вказаної заборгованості відповідача, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, що був укладений між банком та ОСОБА_1 шляхом визнання права власності на іпотечне майно за ПАТ «Дельта Банк». 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від                             01 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем було порушено, встановлений договором, порядок досудового вирішення питання погашення заборгованості.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У січні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що досудове врегулювання спору є правом, а не обов`язком особи. Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду та здійснення правосуддя, порушує право особи на судовий захист її прав. Тому, на переконання заявника, рішення судів попередніх інстанцій є такими, що підлягають скасуванню.
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу
		У листопаді 2017 року від відповідача надійшло заперечення на касаційну скаргу. В запереченні відповідач вказав, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обгрунтованими, ухвалені з урахуванням судової практики Верховного Суду України.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних                                  і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк», витребувано матеріали цивільної справи з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
		На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 23 травня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2011 року між                ПАТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_2 укладено кредитний договір           № ВКЛ - 2007828, згідно умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 464 985,00 грн зі сплатою за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 % річних на строк з 01 листопада 2011 року до 31 жовтня 2014 року.
		За договором іпотеки від 01 листопада 2011 року з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вищевказаним договором                           ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: садовий будинок, загальною площею 178,3 кв. м, що складається з садового будинку, плавального басейну, огорожі, ями вигрібної, колонки питної, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно № 1083 , виданого 30 травня 2005 року Вишеньківською сільською радою, на підставі рішення виконкому № 19 від 27 січня 2005 року та земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний будинок, загальною площею 0,0600 га, з цільовим призначенням для садівництва, що знаходиться за адресою: Київська область Бориспільський район Вишеньківська сільська рада садове товариство «Острів», кадастровий номер 3220881300:04:001:0120.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Як зазначалось,  ОСОБА_2 отримала кошти за кредитним договором, однак свої зобов`язання за ним не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою. Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Дельта Банк» просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на нерухоме майно.
		Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право; або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути, укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
		При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.
		Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
		Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
		Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
		Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
		При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті       37 Закону України «Про іпотеку»).
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2457цс16.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «Дельта Банк» зазначав, що має право вимагати захисту права власності та усунення його порушень на підставі статей  386, 391 ЦК України. Однак, позивач не є власником квартири, а є лише іпотекодержателем на підставі договору іпотеки, а визнання за ним права власності без згоди власника нерухомого майна, у зазначений спосіб не передбачене чинним законодавством.
		Крім того, згідно положень пункту 7.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання в порядку, встановленому статтею                            37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.
		Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, оскільки не дотримався умов договору іпотеки, яким передбачено  перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки як позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Такого висновку за схожих обставин дійшов Верховного Суду в постанові від                         05 вересня 2019 року в справі № 645/6743/15-ц (провадження № 61-16845св18).
		Доводи касаційної скарги про наявність у заставодержателя права вибору між позасудовим і судовим способами звернення стягнення на заставлене майно є слушними, але вони не спростовують висновків судів, що у випадку вибору заставодержателем такого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як визнання за ним права власності на іпотечне майно за наявності в договорі іпотеки відповідного застереження, реалізація цього способу звернення не може відбуватися в судовому порядку. 
		Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За правилами частини третьої статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення, а оскаржених рішень - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 грудня                2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                           М. М. Русинчук
		 
		 
		          Н. О. Антоненко
		 
		 
		                                                                                                                       В. І. Журавель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...