Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 133/1195/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 61-23848ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                            
		 
		11 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 133/1195/16-ц
		провадження № 61-23848св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого   -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю.,            Погрібного С. О.,    Олійник А. С.,                                    Усика Г. І.,                                        
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року у складі судді Сєчко В. Л. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Іващука В. А., Міхасішина І. В., Стадника І. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») про стягнення страхового відшкодування. 
		Позов мотивований тим, що 25 січня 2015 року о 12 год 00 хв на автодорозі с. Вівсяники - с. Білопілля у напрямку м. Козятин ОСОБА_2 , керуючи технічно- справним автомобілем «Daewoo sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порушення вимог пунктів 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення із технічно-справним автомобілем ЗАЗ ТЕ 698К, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням, який рухався по належній смузі у зустрічному напрямку, та внаслідок зіткнення його транспортний засіб загорівся. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Daewoo sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 загинула, а він отримав тілесні ушкодження, які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
		 
		Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня        2015 року ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із застосуванням іспитового строку. Із ОСОБА_2 на його користь стягнуто 23 302,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди, а всього 33 302,00 грн. Цивільний позов до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» залишений без розгляду для пред`явлення у порядку цивільного судочинства. Вирок набрав законної сили 23 лютого 2016 року.
		 
		Протиправними діями ОСОБА_2 йому завдано майнову шкоду, яка полягає у понесених витратах на стаціонарне та амбулаторне лікування у сумі 1 201,25 грн,          у знищенні його автомобіля, який після зіткнення загорівся, та відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 23 березня 2015 року № 22 розмір завданого майнового збитку становить 60 002,00 грн, у знищенні майна та грошей на суму 15 800,00 грн. Загальна вартість майнової шкоди становить 77 003,00 грн. Розмір відшкодування моральної шкоди складає 20 000,00 грн. 
		 
		Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7156791 (далі - поліс) цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 застраховано на строк із 08 березня          2014 року по 07 березня 2015 року у Подільському регіональному страховому центрі ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». 
		 
		Страхова сума за полісом (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 100 000,00 грн; за шкоду, заподіяну майну, - 50 000,00 грн. Франшиза нульова.
		 
		Позивач зазначав, що він 09 березня 2016 року звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, на яку отримав лист від 12 травня 2016 року № 1732/18 про те, що відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з наданими документами, дорожньо-транспортна пригода мала місце 25 січня 2015 року, а документи подано до ПрАТ «УПСК» 22 квітня 2016 року, тобто після спливу одного року з моменту скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, тому у виплаті страхового відшкодування йому відмовлено.
		 
		Вважаючи таку відмову незаконною та посилаючись на положення статей 6, 23, 28, 29 Закон № 1961-IV, статті 1188, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив суд стягнути із відповідача на свою користь 50 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та 1 201,25 грн за шкоду, завдану ушкодженням його здоров`я.   
		 
		Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої ОСОБА_2 внаслідок пошкодження автомобіля ЗАЗ TЕ 698К, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та 1 201,25 грн на відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відхилено. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року залишено без змін. 
		 
		Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивачем доведені ті обставини, на які він посилався на обґрунтування своїх вимог, а саме наявність правових підстав для виплати страхового відшкодування за полісом, згідно з яким цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 застраховано на строк із 08 березня 2014 року по 07 березня 2015 року у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». При цьому несвоєчасне повідомлення страхової компанії про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, оскільки це не позбавляло страхову компанію можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У березні 2017 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами помилково не застосовано до спірних правовідносин норму статті 37 Закон № 1961-IV, якою передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Витрати, які поніс позивач на лікування не можна вважати обґрунтованими, оскільки відсутній лист лікарських призначень щодо необхідних лікарських засобів.  
		 
		У травні 2017 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ письмові пояснення до касаційної скарги.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлені судом обставини 
		 
		Судами встановлено, що 25 січня 2015 року о 12 год 00 хв на автодорозі, не доїжджаючи до с. Сигнал Козятинського району Вінницької області, сталася ДТП автомобілів ЗАЗ ТЕ 698К, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Daewoo sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керувнням ОСОБА_2 . У результаті ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, автомобіль ЗАЗ ТЕ 698К, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згорів.
		 
		Відповідно до полісу відповідальність ОСОБА_2 застраховано на строк із 08 березня 2014 року по 07 березня 2015 року в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
		 
		Страхова сума за полісом (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн. Франшиза нульова.
		 
		Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 лютого 2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 302,00 грн на  відшкодування майнової шкоди та 10 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди, а всього 33 302,00 грн.
		 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до Подільського регіонального страхового центру ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» залишено без розгляду для пред`явлення у порядку цивільного судочинства.
		 
		09 березня 2016 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування, на яку отримав лист від 12 травня 2016 року № 1732/18 про те, що відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закон № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП; згідно з наданими документами ДТП мала місце 25 січня 2015 року, а заява подана до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 22 квітня 2016 року, тобто після спливу одного року з моменту скоєння вказаної ДТП, тому у виплаті страхового відшкодування відмовлено. 
		 
		Відповідно до висновку експерта від 23 березня 2015 року № 22 вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля марки ЗАЗ ТF 698К, реєстраційний номер               НОМЕР_2 , 2010 року випуску, разом (із податком на додану вартість) складає 182 893,36 грн. Розмір майнового збитку, завданий власнику автомобіля марки ЗАЗ ТF 698К, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2010 року випуску, в результаті його пошкодження складає із податком на додану вартість 60 002,00 грн. Зазначені обставини встановлені вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не підлягає задоволенню із таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
		 
		Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. 
		 
		За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		 
		Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
		 
		Пунктами 9.2, 9.3 статті 9 Закону № 1961-IV встановлено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.
		 
		Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		Разом з цим судами встановлено, що ОСОБА_1 звертався із цивільним позовом до Подільського регіонального страхового центру ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у межах кримінального провадження, який вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року залишений без розгляду для пред`явлення в порядку цивільного судочинства із тих підстав, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не може бути цивільним відповідачем у кримінальному провадженні.
		 
		Частиною другою статті 127 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		 
		Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (частина перша статті 128 КПК України). 
		 
		Обов`язок відшкодування шкоди, завданої ДТП, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого статтею 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.
		 
		Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
		 
		Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV. Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
		 
		Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IVрішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
		 
		Потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року                  № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.
		 
		У системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
		 
		Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
		 
		Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
		 
		За обставинами цієї справи встановлено, що ОСОБА_1 звертався із цивільним позовом до Подільського регіонального страхового центру ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у межах кримінального провадження, який вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 грудня 2015 року залишений без розгляду для пред`явлення в порядку цивільного судочинства із тих підстав, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не може бути цивільним відповідачем у кримінальному провадженні. Пред`явлення цивільного позову потерпілим здійснено у межах строків звернення до страхової компанії, визначених Законом  № 1961-IV
		 
		У цій справі факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлені у межах кримінального провадження за статтею 286 КК України. Тобто в цій конкретній справі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджало останньому з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.
		 
		Отже, наведене дає підстави зробити висновок, що звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
		 
		Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у виплаті страхового відшкодування позивачу є незаконною, оскільки така відмова суперечить положенням                   Закону № 1961-IV та обмежує права позивача, який для реалізації свого права на отримання страхового відшкодування у законодавчо встановлені строки звернувся  із цивільним позовом у межах кримінального провадження, чим здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову є законними та обґрунтованими. 
		 
		Посилання заявника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норми підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV спростовується наведеними вище положеннями законодавства України та по своїй суті зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.  
		 
		Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги про те, що суди помилково задовольнили вимоги позивача про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, оскільки останнім не обґрунтовано розмір витрат, пов`язаних із лікуванням та придбанням лікарських засобів, з огляду на те, що такі доводи по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі виконано завдання цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого  розгляду  і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених та невизнаних прав позивача.  
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		ГоловуючийО. В. Ступак  Судді:І. Ю. Гулейков      А. С. Олійник     С. О. Погрібний     Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...