Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/3214/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2019. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2019.
Дата набрання законної сили: 24.09.2019
Номер судового провадження: 1891 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"24" вересня 2019 р.                                                                        Справа №904/3214/18  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя             Бородіна Л.І., суддя  Лакіза В.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання  Бєлкіної О.М.,
		представників учасників провадження у справі про банкрутство:
		апелянта - не з`явився,
		кредитора АТ "Сбербанк" - Алюніна О.О. на підставі довіреності №190 від 08.04.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000914 від 02.05.2019,
		ініціюючого кредитора - Гараєва О.С. на підставі довіреності №773 від 26.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2315 від 02.10.2018,
		кредитора Одеського ОТВ АМК України - Тевелєва Ю.В. на підставі довіреності від 15.05.2019 №65-02/1259,
		розпорядник майна - не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції з Північним апеляційним господарським судом у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш", с. Старі Кодаки, Дніпровський район, Дніпропетровська обл., (вх.№1891Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2019, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Міньковським С.В., час проголошення ухвали - 15:20год., дата складання повного тексту ухвали - 13.05.2019, у справі № 904/3214/18 
		за заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", м. Харків,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", м. Харків,
		про визнання банкрутом
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", постановлено здійснити публікацію оголошення на веб-сайті ВГСУ про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном боржника.
		Після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (№54580 від 03.10.2018) від ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" в сумі 72 476 804, 03грн та                      3 524, 00грн судового збору.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 відмовлено ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" у задоволенні заяви про включення до реєстру вимог кредиторів суми 72 476 804, 03грн.
		Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що частина заявлених вимог ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" до боржника в сумі 32 020 055, 02грн ґрунтується на заборгованості, що виникла за простими векселями АА №2034642 від 24.12.2013, АА №2034641 від 24.12.2013 та АА №2737835 від 04.01.2016. Однак, судом встановлено, що на копіях векселів серії АА №2034642, АА №2034641, АА №2737835 індосамент відсутній, алонж не доданий; суд дійшов висновку, що заявником не надано належних доказів того, що ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" є їх законним держателем. Крім того, судом зазначено, що строк платежу за наданими векселями не настав.
		Щодо заявлених ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" грошових вимог за ліцензійним договором №01-л від 30.10.2017 у розмірі 40 456 749, 01грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки кредитором не надано доказу наявності у нього права інтелектуальної власності на твір "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація" (надалі - Твір) з відповідним підтвердженням реєстрації авторського права; заявником не доведено, що Твір, який є предметом ліцензійного договору 30.10.2017 №01-Л, використовувався ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", що надало б підстави для оплати паушального платежу та роялті.
		Крім того, у заяві з грошовими вимогами до боржника, ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" зазначає про те, що у боржника існують грошові зобов`язання перед ТОВ "НВО Дніпроспецмаш", які забезпечені заставою майна за договорами застави транспортних засобів від 23.12.2015, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Косенко Л.А. та зареєстрованих в реєстрі за №877 та 878.
		Однак, судом першої інстанції встановлено, що транспортні засоби відповідно до договору застави транспортних засобів від 23.12.2015 за №878 не належать боржнику, у зв`язку із чим зазначені вимоги ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" не можуть бути внесені окремо до реєстру вимог кредиторів боржника. А заставне майно, визначене у договорі застави транспортних засобів від 23.12.2015 №877, передано до органів державної виконавчої служби для примусової реалізації в рамках виконавчого провадження у відповідності до вимог законодавства та фактично відсутнє у боржника. Таким чином, зазначені вимоги ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" не можуть бути окремо внесені до реєстру вимог кредиторів боржника.
		Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 07.05.2019,                  ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали суду, просить її скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати заявлені ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" вимоги до боржника в загальній сумі 72 476 804, 03грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він є власником майнових прав на твір "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація", боржник здійснював поставку товарів, які були виготовлені за кресленнями, авторські права на яке належить апелянту. На підставі зазначеного, боржник і ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" уклали ліцензійний договір №01-Л від 30.10.2017, а у подальшому, акт №1 від 03.11.2017 до ліцензійного договору на підтвердження укладення трьох договорів щодо використання Твору боржником. Однак, як вказує апелянт, боржник свої зобов`язання за ліцензійним договором не виконав, суму винагороди не сплатив. На думку апелянта, сплата як паушального платежу, так і роялті не залежить від виконання договорів боржником з контрагентами, оскільки розрахунок заборгованості боржника перед кредитором за ліцензійним договором здійснено на підставі акту №1 від 03.11.2017.
		Щодо грошових вимог за простими векселями АА №2034642, АА №2034641 та АА №2737835 апелянт вказує, що векселедавцем зазначених простих векселів є боржник, у якого виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш". Як зазначає апелянт, при відмові у задоволенні цих грошових вимог суд послався на норми законодавства, які застосовуються до переказного, а не простого векселя, що апелянт розцінює як невірне застосування судом норм матеріального права.
		Щодо договорів застави апелянт зазначає, що за умовами договорів застави він має переважне право у разі невиконання ТОВ НВП "Укрремколіямаш" зобов`язання, забезпеченого заставами, одержати задоволення своїх вимог у розмірі вартості предметів застави. Таким чином, на думку апелянта, боргові зобов`язання перед кредитором забезпечені майном боржника, а суд першої інстанції прийшов до невірного та необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цих грошових вимог.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 у справі №904/3214/18; призначено справу до розгляду на 13.08.2019 о 14:30год.
		02.08.2019 від кредитора - АТ "Сбербанк" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх.№7258) у справі №904/3214/18; просить провести судове засідання у режимі відеоконференції, проведення якої доручити одному із судів згідно зазначеного ним переліку. 
		Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019, у зв`язку з відпусткою судді Гези Т.Д. і необхідністю вирішити питання щодо клопотання АТ "Сбербанк", для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здороко Л.М., суддя                Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 задоволено заяву АТ "Сбербанк" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Дарницькому районному суду міста Києва забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 13.08.2019 о 14:30год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №903/3214/18, у режимі відеоконференції.
		09.08.2019 від АТ "Сбербанк" засобами поштового зв`язку надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7518), вважає, що апелянтом не надано доказів наявності у нього майнових прав на твір "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація"; крім того, Твір, що є предметом ліцензійного договору від 30.10.2017 №01-Л, не використовувався ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" на виконання договору №П/Е-141377/НЮ від 27.10.2017, а зобов`язання за договором №П/П-141388/НЮ від 27.10.2014 і договором, укладеного між боржником і ПАТ "Українська залізниця" на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі №910/16460/16, не виконувались боржником. 
		АТ "Сбербанк" також зазначає, що за простими векселями АА №2034642,             АА №2034641 векселедержателем є ПрАТ "Сервісколіямаш", а за простим векселем АА № 2737835 векселедержателем є ТОВ "Дісмарт"; на копіях векселів індосамент відсутній, алонж не доданий, таким чином, вважає, що належних доказів того, апелянт є їх законним держателем не має. За таких обставин, просить ухвалу місцевого господарського суду від 07.05.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у зв`язку з неявкою у судове засідання представника апелянта оголошено перерву у судовому засіданні до 24.09.2019 о 12:00год.; доручено Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 24.09.2019 о 12:00год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №903/3214/18, у режимі відеоконференції; повідомлено учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також  не перешкоджає розгляду справи по суті.
		23.08.2019 від ініціюючого кредитора - АТ "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7980), зазначає, що ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" надав акт №1 до ліцензійного договору від 30.10.2017 №01-Л, який підписаний сторонами 03.11.2017, тобто ще до настання першого звітного періоду по ліцензійному договору; в акті винагорода (роялті) двічі нарахована за використання Твору за договором від 27.10.2014 №П/Е-141377/НЮ у загальному розмірі 8 056    749, 01грн, що перевищує розмір, передбачений ліцензійним договором. Однак, на момент укладання ліцензійного договору 30.10.2017 №01-Л та підписання акту від 03.11.2017 №1 договір від 27.10.2014 №П/Е-141377/НЮ був припинений, а матеріали справи не містять доказів, що Твір, що є предметом ліцензійного договору від 30.10.2017 №01-Л, використовувався боржником; зобов`язання за договором №П/П-141388/НЮ від 27.10.2014 і договором, укладеного між боржником і ПАТ "Українська залізниця" на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі №910/16460/16, не виконувались боржником.
		АТ "Українська залізниця" також зазначає, що строк платежу згідно з векселями АА №2034642, АА №2034641 є 31.12.2034, а згідно з векселем АА №2737835 - 04.01.2036. Отже, строк платежу по ним для векселедавця - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" не настав. На думку ініціюючого кредитора, по простим векселям, які за своїм змістом не підлягають акцепту, у їх законних держателів не має підстав для пред`явлення грошових вимог по їх оплаті до визнання трасанта  - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" банкрутом, самого лише порушення провадження у справі про банкрутство недостатньо.
		За таких обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 07.05.2019 залишити без змін.
		Також ініціюючий кредитор просить поновити строк подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 була отримана кредитором 01.08.2019, строк для подання відзиву був встановлений судом до 08.08.2019, однак, представник ініціюючого кредитора у даній справі знаходилась у відпустці у період з 29.07.2019 по 15.08.2019, про що ініціюючим кредитором надані копії наказу №СК/1700 від 23.07.2019 про надання відпустки та зворотного талону до путівки  001320.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 119 Господарського процесуального кодексу України врегульований порядок поновлення та продовження процесуальних строків.
		Так, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		З огляду на те, що ініціюючим кредитором в обґрунтування неможливості подати відзив у встановлений судом строк надано належні докази, кредитором одночасно із заявою подано суду відзив з належними доказами надсилання відзиву учасникам справи, а також враховуючи, що подання відзиву на апеляційну скаргу є правом сторони відповідно до статті 263 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції визнає поважними причини пропуску строку подання ініціюючим кредитором відзиву на апеляційну скаргу, вважає можливим поновити пропущений строк подання відзиву на апеляційну скаргу і здійснює розгляд апеляційної скарги з урахуванням відзиву АТ "Українська залізниця".
		До початку судового засідання 24.09.2019 від розпорядника майна - арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшла заява (вх.№9076) про розгляд справи за відсутності розпорядника майна з огляду на неможливість бути присутнім у судовому засіданні. Зазначає, що позиція розпорядника майна з приводу включення грошових вимог ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" до реєстру вимог кредиторів відображена у реєстрі вимог кредиторів станом на 07.05.2019 та уточненому звіті про результати розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника від 02.04.2019.
		Суд апеляційної інстанції розцінює заяву розпорядника майна як таку, що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України і вважає можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності у судовому засіданні розпорядника майна.
		Апеляційним господарським судом встановлено, що розпорядником майна частково визнані вимоги ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" за ліцензійним договором №01-Л від 30.10.2017 в сумі 6 480 000, 00грн (паушальний платіж) і віднесено їх до 4 черги та вимоги у сумі 3 524, 00грн судового збору віднесені до 1 черги. 
		У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.09.2019, що було проведено у режимі відеоконференції з Північним апеляційним господарським судом, представник ініціюючого кредитора, яка з`явилась до Східного апеляційного господарського суду, оголосила відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 07.05.2019 - без змін. 
		Представник Одеського ОТВ АМК України, яка також з`явилась до Східного апеляційного господарського суду, зазначила, що не має правової позиції щодо доводів апеляційної скарги, однак, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Представника АТ "Сбербанк", яка з`явилась до Північного апеляційного господарського суду, не виявилось можливим заслухати з огляду на те, що після встановлення осіб, які з`явились у судове засідання, і початку розгляду апеляційної скарги було втрачено зв`язок із сервером відеоконференцзв`язку, що призвело до неможливості продовження судового засідання в режимі відеоконференції, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт №12-32/577 від 24.09.2019, який долучений до матеріалів справи.
		При цьому, апеляційним господарським судом враховано, що від АТ "Сбербанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому викладена правова позиція щодо апеляційної скарги, кредитор просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду від 07.05.2019 - без змін; у судовому засіданні, що відбулось 13.08.2019, представник АТ "Сбербанк"  була присутня в судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку і оголосила суду відзив на апеляційну скаргу, висловила доводи і вимоги щодо апеляційної скарги.
		Інші учасники своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, уповноважені представники у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги.
		Згідно матеріалів справи, представник ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" жодного разу не з`явився в судові засідання суду першої та апеляційної інстанції; ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 було оголошено перерву у судовому засіданні до 12:00год. 24.09.2019 у зв`язку із неявкою в судове засідання представника апелянта, який обізнаний про розгляд апеляційної скарги апеляційним господарським судом, про що свідчить наявне у матеріалах справи клопотання представника апелянта від 13.08.2019 про відкладення розгляду справи, призначеного на 13.08.2019.  
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 була надіслана апелянту на зазначену ним в апеляційній скарзі і Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу завчасно, ще 14.08.2019 (за півтора місяця до судового засідання), однак, як свідчать відомості з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" (трек-номер поштового відправлення 6102229262369), апелянт з 28.08.2019 не отримує поштове відправлення, причини невручення "інші причини".   
		За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. 
		Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
		Судом апеляційної інстанції належним чином та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України надіслано на адресу апелянта  ухвали про відкриття апеляційного провадження і оголошення перерви у судовому засіданні; апелянтом не надано і в матеріалах справи відсутні відомості щодо офіційної електронної адреси апелянта або його номеру телефону; такі відомості не зазначені і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		Проте, сам лише факт не отримання апелянтом копій ухвал, які суд, з дотриманням вимог процесуального закону, йому надіслав за належною адресою, при цьому, будучи обізнаним про розгляд його апеляційної скарги апеляційним господарським судом, не спростовує факту належного повідомлення судом апелянта про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою апелянта щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
		Суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" та "Трух проти України").
		Отже, апелянт повинен проявляти зацікавленість щодо поданої ним апеляційної скарги, однак у даному випадку апелянт протягом тривалого часу, будучи обізнаним про розгляд судом його апеляційної скарги, поштову кореспонденцію не отримує, що розцінюється судом апеляційної інстанції як неналежне користування апелянтом своїми процесуальними правами.
		Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи про банкрутство про час, дату і місце судового засідання повідомлені належним чином, і неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019, з огляду на встановлені статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, і заперечення АТ "Сбербанк" і АТ "Українська залізниця" щодо неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		 
		Як встановлено місцевим господарським судом, 02.11.2018 у визначений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) строк для звернення із кредиторськими вимогами ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 72 476       804, 03грн.
		Частина заявлених вимог ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" до боржника в сумі            32 020 055, 02грн ґрунтується на заборгованості, що виникла за простими векселями АА №2034642 від 24.12.2013, АА №2034641 від 24.12.2013 та АА №2737835 від 04.01.2016.
		Грошові зобов`язання за простими векселями АА № 2034642, АА № 2034641 від 24.12.2013 виникли на підставі укладеного між ОСОБА_1 (засновник апелянта) та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" попереднього договору №1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" від 15.10.2017, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 (майбутній продавець) та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (майбутній покупець) домовились укласти в майбутньому договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі боржника, за яким ОСОБА_1 продасть, а ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" купить на умовах, викладених у попередньому договорі частку в статутному капіталі боржника, у розмірі 2 597 707, 25грн, що становить 35, 52 відсотків статутного капіталу ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"
		Відповідно до пункту 2.5 попереднього договору №1, договірна вартість частки, що відчужиться ОСОБА_1 на користь ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" за договором становить суму 25 746 624, 84грн.
		У подальшому, між ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" та ПрАТ "Сервісколіямаш" було укладено попередній договір №2 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" від 27.11.2017, відповідно до умов якого, ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (майбутній продавець) та ПрАТ "Сервісколіямаш" (майбутній покупець) домовились укласти в майбутньому договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", за яким ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" продасть, а ПрАТ "Сервісколіямаш" купить на умовах, викладених у цьому попередньому договорі частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш", у розмірі 2 597 707, 25грн що становить 35, 52 відсотків статутного капіталу ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш".
		Згідно з пунктом 2.4 попереднього договору №2, договірна вартість частки, що відчужиться ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" на користь ПрАТ "Сервісколіямаш" за договором становить суму 25 746 624, 84грн.
		Відповідно до пункту 3.1 попереднього договору №2, оплата вартості частки здійснюється за рахунок сплати забезпечувального платежу протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання даного попереднього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ПрАТ "Сервісколіямаш" або шляхом емісії простого векселя.
		Згідно з пунктом 3.2 попереднього договору №2, забезпечувальний платіж між ПрАТ "Сервісколіямаш" (майбутнім покупцем) та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (майбутнім продавцем) за даним договором здійснюються у наступному порядку: майбутній покупець сплачує протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього договору на свій вибір або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок майбутнього продавця, або шляхом видачі простого векселя (векселів). Вексель (векселі) видаються майбутньому продавцю на суму договірної вартості частки, зазначеної в пункті 2.4. цього договору. В момент (день) оформлення векселя (векселів) зобов`язання оплатити за частку у майбутнього покупця припиняються та виникає новий обов`язок оплатити вексель (векселі). Вексель (векселі) передається за актом прийому-передачі. Майбутній продавець зобов`язаний прийняти оформлений вексель (векселі) та підписати акт прийому-передачі.
		На підставі зазначених умов договору між ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" та ПрАТ "Сервісколіямаш" було підписано Акт приймання-передачі від 28.11.2017 та передано ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" два векселі:
		- Простий вексель серія АА №2034641 на суму 9 496 624, 84грн.
		- Простий вексель серія АА №2034642 на суму 16 250 000, 00грн.
		Всього з актом передано два простих векселів на загальну суму 25 746 624, 84грн. Векселедавцем зазначених простих векселів є боржник.
		З урахуванням викладеного, заявник вважає, що у боржника виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" за простим векселем серія АА №2034641 на суму 9 496 624, 84грн та простим векселем серія АА №2034642 на суму 16 250 000, 00грн.
		Крім того, ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" заявлені грошові вимоги у розмірі 6 273 430, 018грн за простим векселем АА №2737835, які виникли на підставі укладеного між ТОВ "Дісмарт" (покупець) та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (постачальник) договору поставки №30/10/17 від 13.10.2017, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця продукцію - запасні частини до техніки, у кількості і вартості визначеній накладними та/ або рахунками-фактурами, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
		Згідно з пунктом 2.2 договору поставки, загальна сума договору складає 6 273 430, 18грн. У відповідності до пункту 2.3. договору поставки, розрахунок за товар у розмірі 100% попередньої оплати здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.
		Згідно з пунктом 2.4 договору поставки, порядок оплати: на вибір покупця або безготівковий розрахунок шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом видачі простого векселя (векселів). Вексель (векселі) видаються постачальнику на суму загальної вартості товару, зазначеної в п. 2.2. цього договору. В момент (день) оформлення векселя (векселів) зобов`язання оплатити за Товар припиняються та виникає новий обов`язок оплатити вексель (векселі). Вексель (векселі) передається за актом прийому-передачі. Постачальник зобов`язаний прийняти оформлений вексель (векселі) та підписати акт прийому-передачі.
		З матеріалів заяви вбачається, що ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" виставив         ТОВ "Дісмарт" рахунок на оплату №4 від 13.10.2017 на загальну суму 6 273 430, 18грн.
		На підставі зазначених умов Договору між ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" та         ТОВ "Дісмарт" було підписано Акт приймання-передачі від 24.10.2017 та передано ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" вексель: Простий вексель серія АА №2737835 на суму               6 273 430,18 грн. 
		Векселедавцем зазначеного простого векселя є боржник.
		Відтак, заявник вважає, що у боржника виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" за простим векселем серія №2737835 на суму                     6 273 430,18грн.
		Разом із цим, судом першої інстанції встановлено, що за простими векселям        АА №2034642, АА № 2034641 векселедержателем (того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений) є ПрАТ "Сервісколіямаш", а за простим векселем   АА №2737835 векселедержателем є ТОВ "Дісмарт" .
		Судом встановлено, що на копіях векселів серії АА №2034642, АА № 2034641, АА №2737835, наданих до суду ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", індосамент відсутній, алонж не доданий, таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не надано належних доказів того, що ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" є їх законним держателем.
		Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що строк платежу згідно з векселями АА №2034642, АА №2034641 - 31.12.2034; згідно з векселем АА №2737835 - 04.01.2036, тобто, строк платежу за наданими векселями не настав.
		Оскільки на даний час відсутні підстави для пред`явлення векселів, які за своїм змістом не підлягають акцепту, до платежу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені грошові вимоги ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" за простими векселями загальну суму 32 020 055, 02грн, з яких за простим векселем АА №2034641 на суму        9 496 624, 84грн, АА №2034642 на суму 16 250 000, 00грн та АА № 2737835 на суму    6 273 430,18грн, не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.
		Щодо заявлених ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" грошових вимог за ліцензійним договором №01-л від 30.10.2017 у розмірі 40 456 749, 01грн, суд першої інстанції встановив, що 30.10.2017 між ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" (ліцензіар) та ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (ліцензіат), був укладений ліцензійний договір №01-Л, відповідно до якого ліцензіар надає ліцензіатові невиключну ліцензію, що дає ліцензіатові право на використання твору - "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація" (надалі - Твір), в обумовлених договором межах та на визначений договором строк, а ліцензіат зобов`язаний виплатити винагороду за використання твору на умовах, зазначених у договорі.
		При дослідженні документів судом було встановлено, що з боку ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" не надано жодного доказу про наявність у нього права інтелектуальної власності на твір "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація".
		Крім того, в акті від 03.11.2017 № 1 до ліцензійного договору від 30.10.2017 №01-Л вказано, що ліцензіатом - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" укладені три договори щодо використання Твору, а саме: договір від 27.10.2014 №П/Е-141377/НЮ; договір від 27.10.2014 №П/П-141388/НЮ; договір, укладений на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/16460/16. 
		Проте, наявні матеріали справи свідчать, що ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" не мало можливості використовувати Твір згідно ліцензійного договору від 30.10.2017 №01-Л на підставі договорів від 27.10.2014 № П/Е-141377/НЮ, від 27.10.2014 № ПП-141388/НЮ, а також договору, укладеного на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 по справі № 910/16460/16, з огляду на таке.
		Договір від 27.10.2014 №П/Е-141377/НЮ був укладений між ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" та Державним підприємством "Південна залізниця" на поставку автомотриси дизельної АД-01 з краном-маніпулятором РК27001ЕН та гідравлічним підйомником РА120 строком дії 31.12.2014. 
		Поставка по договору була здійснена у 2014 році, про що свідчить акт прийому-передачі від 01.12.2014.
		Отже, на момент укладання ліцензійного договору 30.10.2017 №01-Л та підписання акту від 03.11.2017 №1 договір від 27.10.2014 №П/Е-141377/НЮ був вже припинений.
		Крім того, в додатку № 1 договору від 27.10.2014 № П/Е-141377/НЮ зазначено № креслення марка (модель), якому повинна відповідати автомотриса дизельна АД-01 з краном-маніпулятором РК27001ЕН та гідравлічним підйомником РА120, а саме ТЗ.32.5.04.05.08. Найменування цієї технічної документації не є тотожною найменуванню Твору, зазначеному в ліцензійному договорі 30.10.2017 №01-Л - "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація". Розробником технічної документації на автомотрису дизельну АД ТЗ.32.5.04.05.08 є ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", що підтверджується висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати від 26.09.2014 №1295/07-08 та технічним завданням на автомотрису дизельну АД ТЗ.32.5.04.05.08.
		Договір від 27.10.2014 №П/П-141388/НЮ був укладений між ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" та Державним підприємством "Південна залізниця" на поставку автомотриси дизельної АД-01 з краном-маніпулятором РК26502 строком дії 31.12.2016.
		Поставка по договору від 27.10.2014 №П/П-141388/НЮ не була здійснена, що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2017 у справі №904/4293/17, яким задоволений позов ініціюючого кредитора про стягнення з боржника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" попередньої оплати у розмірі 20 283 745, 06грн по договору 27.10.2014 №П/П-141388/НЮ (відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень).
		Отже, на момент укладання ліцензійного договору 30.10.2017 №01-Л та підписання акту від 03.11.2017 №1 договір від 27.10.2014 № П/П-141388/НЮ був припинений.
		Крім того, в додатку №1 договору від 27.10.2014 № П/П-141388/НЮ зазначено № креслення, якому повинна відповідати автомотриса дизельна АД-01 з краном-маніпулятором РК27001ЕН та гідравлічним підйомником РА120, а саме ТЗ.32.5.04.05.08. Найменування цієї технічної документації не є тотожною найменуванню Твору, зазначеному в ліцензійному договорі 30.10.2017 №01-Л - "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація". Розробником технічної документації на автомотрису дизельну АД ТЗ.32.5.04.05.08 є ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", що підтверджується висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати від 26.09.2014 №1295/07-08 та технічним завданням на автомотрису дизельну АД ТЗ.32.5.04.05.08.
		Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що Твір, що є предметом ліцензійного договору 30.10.2017 №01-Л, не використовувався ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" на виконання договору від 27.10.2014 № П/П-141388/НЮ.
		Договір, укладений між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ПАТ "Укрзалізниця", на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі №910/16460/16, передбачав строк його дії до 31.12.2016, строк поставки товару постачальником - до 15.12.2016. Згідно специфікації №1, що є до цього договору, предметом поставки було 4 автомотриси дизельних АД.00.00.000-02 згідно технічного завдання ТЗ.32.5.04.05.08. Найменування цієї технічної документації не є тотожною найменуванню Твору, зазначеному в ліцензійному договорі 30.10.2017 №01-Л - "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація". Розробником технічної документації на автомотрису дизельну АД ТЗ.32.5.04.05.08 є ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", що підтверджується висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати від 26.09.2014 № 1295/07-08 та технічним завданням на автомотрису дизельну АД ТЗ.32.5.04.05.08.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.09.2018 у справі №910/2849/18 встановлено, що ПАТ "Укрзалізниця" не внесло попередню оплату по договору, укладеного між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ПАТ "Укрзалізниця", на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі №910/16460/16.
		Відповідно ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" не виконувало свої зобов`язання щодо виготовлення та поставки автомотрис дизельних, передбачених предметом цього договору.
		Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що Твір, що є предметом ліцензійного договору від 30.10.2017 №01-Л, не використовувався ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" на виконання договору, укладеного між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ПАТ "Укрзалізниця", на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі №910/16460/16.
		Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що в акті від 03.11.2017 №1 до ліцензійного договору від 30.10.2017 №01-Л вказано, що ліцензіатом - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" укладені три договори щодо використання Твору, а саме:
		- договір від 27.10.2014 № П/Е-141377/НЮ; 
		- договір від 27.10.2014 № П/П-141388/НЮ;
		- договір, укладений на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/16460/16. 
		Однак, місцевим господарським судом встановлено, що в пунктах 1, 2 вищезазначеного акту вказано, що сума винагороди (роялті та паушального платежу) за використання твору за договором № П/П- 141377/НЮ від 27.10.2014 - 40 000 000, 00грн, а також за використання твору за договором № П/П- 141377/НЮ від 27.10.2014 - 4 056 749, 01грн. 
		З огляду на тотожність номерів договорів, зазначених в пунктах 1, 2 акту №1 ліцензійного договору №01-Л від 30.10.2017, неможливо встановити суму винагороди (роялті та паушального платежу) за договором № П/П 141388/НЮ від 27.10.2014.
		Матеріали справи не містять пояснень ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" щодо невідповідності зазначених в акті №1 від 03.11.2017 відомостей. 
		Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення кредиторських вимог ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" по ліцензійному договору від 30.10.2017 №01-Л щодо паушального платежу та роялті на загальну суму 40 456 749, 01грн.
		Крім того, у поданій заяві з грошовими вимогами до боржника, ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" зазначає про те, що у боржника існують грошові зобов`язання перед ТОВ "НВО Дніпроспецмаш", які забезпечені заставою майна за договорами застави транспортних засобів від 23.12.2015, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Косенко Л.А. та зареєстрованих в реєстрі за №877 та 878.
		Відповідно до договору застави транспортних засобів від 23.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Косенко Л.А та зареєстрованого в реєстрі за №878, заставодавцем за цим договором є ТОВ НВП "Укрремколіямаш", яке передало в заставу належне йому майно: автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; автомобіль CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль CHEVROLET AVEO SF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_5 .
		Отже, зазначені транспортні засоби належать ТОВ НВП "Укрремколіямаш", а не боржнику, у зв`язку із чим зазначені вимоги ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" не можуть бути внесені окремо до реєстру вимог кредиторів боржника.
		Відповідно до договору застави транспортних засобів від 23.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Косенко Л.А та зареєстрованого в реєстрі за №877, ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" є заставодавцем наступного майна: автомобіль марки SKODA SUPERB легковий седан - В 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_6 ; автомобіль марки ГАЗ 33021-212 вантажний 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , автомобіль марки ГАЗ 33023, платформа - С, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_8 ; автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN пасажирський - в 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 .
		Судом встановлено, що транспортні засоби: SKODA SUPERB, ГАЗ 33021-212, ГАЗ 33023 було реалізовано на електронних торгах, переможцями електронних торгів було здійснено повний розрахунок за придбане майно у встановленому порядку, про що зазначено у відповіді ДП "Сетам" від 21.02.2019 №638/1014-12-19, який міститься в матеріалах справи. Відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 14.02.2017, автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN було вилучено працівниками поліції, у зв`язку з оголошенням його у розшук старшим державним виконавцем ВПВР управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.
		Отже, заставне майно, визначене у договорі транспортних засобів від 23.12.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №877, передано до органів державної виконавчої служби для примусової реалізації в рамках виконавчого провадження у відповідності до вимог законодавства та фактично відсутнє у боржника
		Таким чином, зазначені вимоги ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" не можуть бути окремо внесені до реєстру вимог кредиторів боржника.
		 
		Апеляційним господарським судом встановлено, що в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що він є власником майнових прав на Твір, права на використання якого, відповідно до пункту 2.2. ліцензійного договору №01-Л від 30.10.2017, були передані боржнику такими способами: переробка Твору і відтворення Твору.
		За умовами ліцензійного договору, Твором є "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація". 
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Цією нормою закону також надано визначення поняттю службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов`язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.
		Однак, апелянтом не надано суду першої та апеляційної інстанції жодних доказів, за яких правових підстав та коли апелянт набув майнових прав на Твір, як і не надано доказів, хто є автором Твору; безпосередньо Твір у матеріалах справи відсутній.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.
		Примірник твору - копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі.
		Ліцензійний договір не містить відомостей, що мається під переробкою Твору боржником.
		Згідно з пунктом 6.1. ліцензійного договору, за надання прав, що передбачені цим договором, ліцензіат виплачує ліцензіатору винагороду у формі комбінованого платежу, що складається з паушального платежу у розмірі 6 480 000, 00грн за кожну одиницю виробу, що сплачується протягом десяти банківських днів з моменту підписання цього договору, та винагороди (роялті) у розмірі 20 відсотків від загальної вартості кожного укладеного ліцензіатом договору з третіми особами щодо реалізації та іншого використання Твору.
		Однак, матеріали справи не містять жодних доказів відтворення боржником Твору або його переробки, і кількість відтворених/перероблених одиниць Твору боржником, що надавало б підстави для оплати паушального платежу у розмірі             6 480 000, 00грн.
		Відповідно до пункту 5.1. ліцензійного договору, строк дії договору складає 3 роки з моменту підписання договору сторонами; якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення дії договору не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.
		Звітній період складає один календарний рік (пункт 6.2. ліцензійного договору).
		Пунктом 6.3 ліцензійного договору передбачено, що ліцензіат зобов`язаний направляти ліцензіарові до 20 січня наступного за звітним роком акт за кожний звітний період, в якому визначати суму роялті у відповідності до пункту 6.2. договору.
		Відповідно до пункту 6.4. договору, періодичні відрахування (роялті) здійснюються ліцензіатом протягом десяти банківських днів після підписання сторонами акту.
		Однак, вже 03.11.2017 (тобто, через три дні після укладення ліцензійного договору) між ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" та боржником був складений акт №1, в якому боржником зазначено про укладення останнім ще до підписання ліцензійного договору трьох договорів щодо поставки боржником продукції, яка, як вказує апелянт, була виготовлена за кресленнями "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація, права на які належать апелянту.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що наданий апелянтом акт від 03.11.2017 не є належним доказом використання боржником прав на Твір у відповідності до пункту 2.2 ліцензійного договору боржнику (переробка і відтворення Твору), оскільки містить лише відомості щодо укладення боржником до підписання ліцензійного договору договорів поставки і закупівлі продукції.
		При цьому, апелянтом не спростовано встановлених судом першої інстанції обставин, що договір №П/П-141377/НЮ від 27.10.2014, укладений між боржником та ДП "Південна залізниця" строком дії до 31.12.2014, був виконаний сторонами ще 01.12.2014, тобто на момент укладення ліцензійного договору був припинений. 
		До того ж, як встановлено судом першої інстанції і вбачається із матеріалів справи, найменування технічної документації автомотриси дизельної АД-01, яка була поставлена за договором від 27.10.2014, не є тотожною найменуванню Твору, зазначеного у ліцензійному договорі; згідно матеріалів справи розробником технічної документації автомотриси дизельної АД-01, яка була поставлена за договором від 27.10.2014 є боржник, про що ініціюючим кредитором надано для долучення до матеріалів справи відповідні докази.
		Поряд з цим, як зазначила у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.09.2019 представник АТ "Українська залізниця" і судом апеляційної інстанції дані обставини встановлені, ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа було створено у 2016 році, а матеріали справи не містять відомостей щодо правових підстав та дати набуття апелянтом майнових прав на Твір.
		Щодо договору поставки №П/П-141388/НЮ від 27.10.2014, укладеного між боржником та ДП "Південна залізниця" на поставку автомотриси дизельної АД-01, то апелянтом не спростовано, що поставка за цим договором боржником не здійснювалась, що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2017 у справі №904/4293/17; найменування технічної документації автомотриси дизельної АД-01, що мала бути поставлена за цим договором, однак поставлена не була, також не є тотожною найменуванню Твору, а розробником технічної документації автомотриси дизельної АД-01 є боржник, що підтверджується матеріалами справи.
		А за договором закупівлі, укладеного на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/16460/16, ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" не виконувало свої зобов`язання щодо виготовлення та поставки автомотрис дизельних, передбачених предметом цього договору з підстав невнесення ПАТ "Українська залізниця" попередньої оплати, що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 27.09.2018 у справі №910/2849/18, відповідно, боржник за цими трьома договорами об`єктивно не міг використовувати Твір, власником якого нібито є апелянт.
		До того ж, за всіма договорами поставка мала здійснюватись (була здійснена за договором №№П/П-141377 від 27.10.2014) автомотрис дизельних за кресленнями, розробником яких є боржник, про що у матеріалах справи є відповідні докази.
		І апелянтом доказів іншого суду не надано.
		Крім того, за умовами пунктів 6.1. - 6.4. ліцензійного договору, винагорода (роялті) виплачується ліцензіатом у розмірі 20 відсотків від загальної вартості кожного укладеного ліцензіатом договору з третіми особами щодо реалізації та іншого використання Твору.
		Матеріали справи не містять доказів, і апелянт таких доказів суду не надав, що ліцензійний договір, по-перше, розповсюджує свою дію на правовідносини, що мали місце і припинились ще до укладення ліцензійного договору; по-друге, що договори, на які посилається апелянт в акті №1 від 03.11.2017 до ліцензійного договору, були укладені ліцензіатом договору з третіми особами саме щодо реалізації та іншого використання Твору.
		Акт №1 від 03.11.2017 суд апеляційної інстанції не визнає належним та допустимим доказом реалізації та іншого використання Твору боржником, оскільки він не узгоджується з матеріалами справи.
		Апелянтом в спростування встановлених судом першої інстанції обставин, що автомотриса дизельна, яка була поставлена за договором №П/П- 141377/НЮ від 27.10.2014 виготовлена на підставі креслення, що не є тотожними Твору, і розробником якого є боржник, не надано суду жодних доказів.
		Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться виключно до того, що сплата паушального платежу та роялті не залежить від виконання договору, укладеного між боржником та ПАТ "Укрзалізниця", на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі №920/16460/16, оскільки розрахунок заборгованості здійснено на підставі актів до ліцензійного договору. 
		Щодо кредиторських вимог, що ґрунтуються  на простих векселях АА №2034641 на суму 9 496 624, 84грн, АА №2034642 на суму 16 250 000, 00грн та АА № 2737835 на суму 6 273 430,18грн, то апеляційним господарським судом встановлено, що апелянт в спростування встановлених судом першої інстанції обставин, що на копіях векселів серії АА №2034642, АА № 2034641, АА № 2737835, наданих до суду ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", індосамент відсутній, алонж не доданий, жодних інших доказів не надано.
		Відповідно до статті 194 Цивільного кодексу України, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
		Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, до якої Україна приєдналась згідно із Закону України № 826-ХІУ від 06.07.99 (далі - Уніфікований закон), до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50. 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
		Відповідно до абзацу 1 статті 11 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.
		Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав на цінний папір та прав за цінним папером до іншої особи в установленому законодавством порядку. Тобто, індосамент - це спеціальний напис на векселі, за яким векселедержатель передає свої права набувачу векселя.
		Статтею 13 Уніфікованого закону передбачено, що індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).
		Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок," індосант - власник ордерного цінного паперу (його уповноважена особа), який вчиняє індосамент. Індосамент може бути повним (іменним) - виписаним на ім`я (найменування) конкретної особи або бланковим (на пред`явника) - виписаним без зазначення імені (найменування) особи.
		Разом із цим, з матеріалів справи вбачається і апелянтом іншого суду не надано, що за простими векселям АА №2034642, АА №2034641 векселедержателем є ПрАТ "Сервісколіямаш", а за простим векселем АА № 2737835 векселедержателем є ТОВ "Дісмарт".
		При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 16 Уніфікованого закону визначено, що власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. 
		Апелянт в обґрунтування кредиторських вимог до боржника, що базуються на простих векселях, посилається на укладений з ПрАТ "Сервісколіямаш" попередній договір №2 від 27.11.2017, за яким йому було передано прості векселі АА №2034641, АА №2034642 зі строком пред`явлення 31.12.2034 року, а також на укладений з ТОВ "Дісмарт" договір поставки №30/10/17 від 13.10.2017, за яким йому було передано вексель серії АА №2034641 зі строком пред`явлення 04.01.2036 року.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами попереднього договору №2 від 27.11.2017, укладеного між ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" та ПрАТ "Сервісколіямаш", оплата вартості частки здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору шляхом безготівкового перерахування коштів або шляхом видачі простого векселя на суму договірної вартості частки, зазначеної в договорі.
		Тобто, передбачено можливість здійснення розрахунку шляхом видачі апелянту протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору векселя ПрАТ "Сервісколіямаш" на суму договірної вартості частки, а не передачі йому раніше виданих боржником ще 24.12.2013 простих векселів АА №2034641, АА №2034642 зі строком пред`явлення 31.12.2034 року, сумарна сума яких співпала із договірною вартістю попереднього договору №2 від 27.11.2017.
		До того ж, в акті приймання-передачі векселів від 28.11.2017 зазначено найменування векселедавця - ПрАТ "Сервісколіямаш", термін оплати - за пред`явленням.
		Матеріали справи, окрім того, не містять доказів, що апелянт набув право на відчуження частки за попереднім договором №1 від 15.10.2017.
		Щодо векселя серія АА №2034641 на суму 9 496 624, 84грн, то колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за умовами договору поставки №30/10/17 від 13.10.2017, на підставі якого апелянт вважає, що у нього виникли кредиторські вимоги до боржника, передбачено наступний порядок оплати товару:  100% попередньої оплати  протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури або шляхом безготівкового перерахування коштів або шляхом видачі простого векселя.
		Тобто, знову ж таки, передбачено можливість здійснення розрахунку шляхом видачі апелянту протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку векселя ТОВ "Дісмарт" на суму товару, що підлягає поставці, а не передачі йому раніше виданого боржником ще 04.01.2016 простого векселя АА №2034641 зі строком пред`явлення 04.01.2036 року, сума якого знову ж таки співпала із вартістю товару, що підлягав поставці у 2017 році.
		А в акті приймання-передачі векселя від 24.10.2017 зазначено найменування векселедавця - ТОВ "Дісмарт", термін оплати - за пред`явленням.
		Матеріали справи, окрім того, що не містять доказів, що апелянт є законним держателем цього векселя, також не містять доказів, що апелянт здійснив поставку за договором.
		Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться виключно до невірного застосування судом першої інстанції, на думку апелянта, норм чинного законодавства, які застосовуються до переказного векселя, у той час як кредиторські вимоги ґрунтуються на простих векселях. 
		Щодо кредиторських вимог, забезпечених заставою, судом апеляційної інстанції встановлено таке.
		01.09.2015 між ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (позикодавець) та ТОВ НВП "Укрремколіямаш" (позичальник) був укладений договір процентної позики №01/09/15, згідно з яким, позикодавець передає у власність позичальнику в якості процентної позики грошові кошти в розмірі 2 000   000, 00грн, а позичальник зобов`язується повернути суму позики та сплатити проценти за весь термін користування позикою у строк та на умовах, визначених цим договором.
		Позика надається позикодавцем позичальнику на строк до 18.03.2017 (пункт 3.1. договору процентної позики у редакції додаткової угоди №2 від 01.03.2017 до договору).
		В забезпечення виконання договору процентної позики №01/09/15, між ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" та ТОВ НВП "Укрремколіямаш" укладено договори застави транспортного засобу №№877, 878 від 23.12.2015.
		13.02.2017 між ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (первісний позикодавець), ТОВ НВО "Дніпроспецмаш" (новий позикодавець) та ТОВ НВП "Укрремколіямаш" укладено договір про заміну сторони в договорі процентної позики №01/09/15 від 01.09.2015, відповідно до умов якого, первісний позикодавець уступає (передає), а новий позикодавець набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов`язань позикодавця за основним договором, з моменту набрання чинності цього договору.
		24.02.2017 між ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" та ТОВ НВО "Дніпроспецмаш" укладено договори про відступлення права вимоги, відповідно до умов яких, у зв`язку з заміною кредитора за основним зобов`язанням, первісний заставодержатель передає новому заставодержателю, а новий заставодержатель приймає від первісного заставодержателя всі права та обов`язки первісного заставодержателя за договорами застави транспортних засобів №№878, 877.
		Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано апелянтом, власником транспортних засобів за договором застави транспортного засобу №878 є ТОВ НВП "Укрремколіямаш", а не боржник, а заставне майно, визначене у договорі транспортних засобів від 23.12.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №877,  передано до органів державної виконавчої служби для примусової реалізації в рамках виконавчого провадження у відповідності до вимог законодавства та відсутнє у боржника.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Відповідно до статті 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
		Кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
		Згідно положень статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
		Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
		Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
		Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
		Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ НВО "Дніпроспецмаш" обґрунтовує свої кредиторські вимоги на підставі ліцензійного договору і акту №1 від 03.11.2017 до нього, простих векселів; забезпечені вимоги обґрунтовані договорами застави транспортних засобів №№878, 877 і договором від 24.02.2017 про відступлення права вимоги.
		При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що аналіз статті 23 Закону про банкрутство дає підстави для висновку про те, що законодавцем покладено обов`язок доказування обґрунтованості своїх вимог саме на кредитора, який їх заявляє до боржника.
		Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Щодо кредиторських вимог, що обґрунтовані простими векселями АА №2034642, АА № 2034641, АА № 2737835, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не надано суду доказів, що він є їх законним держателем. 
		Згідно зі статтею 67 Уніфікованого закону, кожний держатель переказного векселя має право знімати з нього копії. Копія повинна точно відтворювати оригінал, включаючи індосаменти і всі інші позначки, що містяться у ньому. 
		На ній має бути вказано, до якого місця вона доведена.
		Судом встановлено, що за наданими ТОВ НВО "Дніпроспецмаш" копіями простих векселів АА №2034642, АА №2034641 векселедержателем є ПрАТ "Сервісколіямаш", а за простим векселем АА №2737835 векселедержателем є ТОВ "Дісмарт".
		На копіях векселів серії АА №2034642, АА № 2034641, АА № 2737835, наданих до суду ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", індосамент відсутній, алонж не доданий.
		Надані боржником прості векселі є іменними - виписаними на найменування конкретних осіб: ПрАТ "Сервісколіямаш" і ТОВ "Дісмарт".
		До того ж, як встановлено апеляційним господарським судом, за умовами договору поставки, на який посилається апелянт в обґрунтування своїх кредиторських вимог, було передбачено можливість передачі апелянту векселя      ТОВ "Дісмарт", тобто, який має бути векселедавцем, а не векселедержателем раніше виданого векселя боржником. Те ж саме стосується і умов попереднього договору №2 від 27.11.2017, укладеного між апелянтом та ПрАТ "Сервіколіямаш", який в якості попередньої оплати міг видати апелянту вексель як векселедавець, а не передати раніше видані векселі боржником.  
		Відповідно  до  абзацу 1 статті 11 Уніфікованого закону, будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути  переданий  шляхом індосаменту.  Вчинений  на  векселі, що не має обмежень на його передачу за індосаментом, або на приєднаному до нього аркуші (алонжі)  напис  про  передачу прав на вексель іншій особі повинен розглядатися як індосамент, якщо з його змісту  не  випливає,  що особа, яка  вчинила такий  напис, має  намір  передати  права в загальноцивільному порядку (у порядку відступлення права вимоги).
		Усі положення про індосамент поширюються і на простий вексель. 
		Однак, апелянтом не надано належних і допустимих доказів того, що ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" є їх законним держателем; у спірних правовідносинах ТОВ "НВО Дніпроспецмаш" звернувся до боржника з кредиторськими вимогами, які обґрунтовує наявністю у боржника грошових зобов`язань на підставі простих векселів.
		А доводи апелянта, що суд першої інстанції послався на норми законодавства, які застосовуються до переказного, а не простого векселя, що на думку апелянта, є невірним застосуванням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, як зазначено вище, відповідно до статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, а саме положення щодо індосаменту (статті 11 - 20).
		Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, строк платежу за наданими векселями не настав.
		Так, відповідно до статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
		Згідно зі статтею 34 Уніфікованого закону, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред`явлення повинен пред`явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.
		Строк платежу згідно з векселями АА №2034642, АА № 2034641 - 31.12.2034; згідно з векселем АА № 2737835 - 04.01.2036. 
		У пункті 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів" роз`яснено, що відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту. Вказані норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов`язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником. Оскільки в українському законодавстві не має норм, що дозволяли б визнати платника неплатоспроможним без установлення такого факту судом, а в пункті 4 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" прямо передбачено, що використання векселедержателем права на регрес можливе за умови банкрутства боржника, то неплатоспроможність платника за векселем або векселедавця, що є юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, встановлюється господарським судом у процесі порушення справи про банкрутство або визнання платника банкрутом у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" порушення провадження у справі про банкрутство або визнання боржника банкрутом є достатнім для виникнення у векселедержателя права регресу до настання терміну платежу, незалежно від того, чи акцептував трасат вексель. Якщо ж вексель не підлягає акцепту, право регресу виникає у векселедержателя лише в разі визнання трасанта банкрутом (порушення справи про банкрутство в цьому випадку недостатньо).
		Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що грошові вимоги ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" за простими векселями загальну суму 32 020 055, 02грн не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.
		Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, що боржником визнані кредиторські вимоги ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" за простими векселями АА №20344642 та АА №20344642 на загальну суму 25 746 624, 82грн, що виникли на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" попереднього договору №1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" від 15.10.2017, і укладеному у подальшому між ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" та ПрАТ "Сервісколіямаш" попередному договору №2 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" від 27.11.2017, оскільки застосування формального підходу до розгляду заяв про визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу доказам, поданим на підтвердження вимог до боржника, підстав їх виникнення, характеру, розміру  та моменту виникнення цих грошових вимог, а також посилання суду на визнання заявлених грошових вимог боржником і розпорядником майна як на підставу їх включення до реєстру вимог кредиторів, суперечить вимогам статті 25 Закону про банкрутство.
		Такий правовий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №925/1165/16.
		У той час, як із матеріалів справи вбачається, що кредиторські вимоги, що ґрунтуються, у тому числі і за простими векселями АА №20344642 та АА №20344642 на загальну суму 25 746  624, 82грн, є безпідставними.
		 
		Щодо грошових вимог за ліцензійним договором №01-л від 30.10.2017 у розмірі 40 456 749, 01грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
		Відповідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", до майнових прав автора належить виключне право на використання твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право на використання твору автором дозволяє йому використовувати твір у будь-які формі і будь-яким способом.
		У відповідності до зазначеної норми Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти відтворення творів, публічне виконання і публічне сповіщення творів, публічну демонстрацію і публічний показ, будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та що здійснила перше оприлюднення, переклади творів, переробки, інші подібні зміни творів та інше.
		Згідно зі статтею 435 Цивільного кодексу України, первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Однак, апелянт не надав суду доказів, хто є автором твору - "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація", ким та коли Твір був створений і на якій підставі права на Твір були передані апелянту; безпосередньо Твір у матеріалах справи відсутній.
		Відповідно до статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
		Як встановлено судом першої інстанції і апелянтом цього не спростовано, з боку ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" не надано жодного доказу наявності у нього права інтелектуальної власності на твір "Збірка креслень "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація", як і відсутні докази, коли та за яких правових підстав такі права набуті.
		А частиною 5 статті 1109 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.
		Судом апеляційної інстанції не встановлено наявності правових підстав для визнання кредиторських вимог ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" в частині сплати боржником паушального платежу у розмірі 6 480 000, 00грн, оскільки, окрім зазначеного вище щодо відсутності у матеріалах справи доказів наявності у заявника права інтелектуальної власності на Твір, ліцензійним договором також передбачено, що боржнику були передані права на переробку і відтворення Твору. А згідно з пунктом 6.1. ліцензійного договору, за надання прав, що передбачені цим договором, ліцензіат виплачує ліцензіаторі винагороду у формі комбінованого платежу, що складається з паушального платежу у розмірі 6 480 000, 00грн за кожну одиницю виробу.
		Однак, матеріали справи не містять жодних доказів відтворення боржником Твору або його переробки, і кількості відтворених/перероблених одиниць Твору боржником. 
		Крім того, за умовами пунктів 6.1. - 6.4. ліцензійного договору, винагорода (роялті) виплачується ліцензіатом у розмірі 20 відсотків від загальної вартості кожного укладеного ліцензіатом договору з третіми особами щодо реалізації та іншого використання Твору.
		Однак, договір № П/П-141377/НЮ від 27.10.2014, на який посилається апелянт в акті №1 від 03.11.2017 до ліцензійного договору в обґрунтування реалізації боржником товарів, які були виготовлені за кресленнями, авторські права на які нібито належать апелянту, на момент укладення ліцензійного договору вже був припинений; умовами ліцензійного договору не передбачено положення щодо його застосування до правовідносин, які на момент його укладення вже припинені. А за договором №П/П-141388/НЮ від 27.10.2014 і договором закупівлі, укладеного на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/16460/16 ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" не виконувало свої зобов`язання щодо виготовлення та поставки автомотрис дизельних, що апелянт не спростовує.
		До того ж, апелянтом не спростовано, що за всіма договорами поставка мала здійснюватись (була здійснена за договором №№П/П-141377 від 27.10.2014) автомотрис дизельних за кресленнями, розробником яких є боржник, а не апелянт, про що у матеріалах справи є відповідні докази.
		Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що сплата паушального платежу та роялті не залежить від виконання договору, укладеного між боржником та ПАТ "Укрзалізниця", на підставі рішення Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі №920/16460/16, оскільки умовами ліцензійного договору чітко передбачено, що винагорода (роялті) виплачується від загальної вартості кожного укладеного ліцензіатом договору з третіми особами щодо реалізації та іншого використання Твору.
		Однак, матеріалами справи не підтверджуються доводи заявника, що боржником були укладені договори саме щодо реалізації та іншого використання Твору.
		До того ж, як встановлено апеляційним господарським судом, наданий апелянтом акт від 03.11.2017 не є доказом використання боржником прав на Твір у відповідності до пункту 2.2 ліцензійного договору боржнику (переробка і відтворення Твору), оскільки містить лише відомості щодо укладення боржником до підписання ліцензійного договору договорів поставки і закупівлі продукції, яка, як зазначає апелянт, була виготовлена за кресленнями "Автомотриса дизельна АД-01" конструкторська документація, що, однак, спростовується матеріалами справи.
		За таких обставин, із матеріалів справи вбачається і апелянтом доказів іншого суду не надано, що Твір, що є предметом ліцензійного договору 30.10.2017 №01-Л, не використовувався ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" на виконання договорів, зазначених в акті №1 від 03.11.2017 до ліцензійного договору.
		Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що підстави для задоволення кредиторських вимог ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" по ліцензійному договору від 30.10.2017 №01-Л відсутні.
		 
		Щодо грошових вимог до боржника, які забезпечені заставою майна за договорами застави транспортних засобів від 23.12.2015, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Косенко Л.А. та зареєстрованих в реєстрі за №877 та 878, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
		Визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема, Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу".                    
		Так, відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).          
		Частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій  статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
		За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення.
		Однак, як зазначено вище і не спростовано апелянтом, власником транспортних засобів за договором застави транспортного засобу №878 є ТОВ НВП "Укрремколіямаш", а не боржник. Відтак, відсутні правові підстави для включення окремо до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги, які обґрунтовані договором застави транспортного засобу №878.
		А заставне майно, визначене у договорі транспортних засобів від 23.12.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №877, передано до органів державної виконавчої служби для примусової реалізації в рамках виконавчого провадження у відповідності до вимог законодавства та фактично відсутнє у боржника.
		Відповідно до частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
		Виходячи з положень  Закону України "Про заставу", приписів Цивільного кодексу України, Закону про банкрутство, в контексті спірних правовідносин значення при вирішенні питання віднесення кредитора до окремої черги за ознакою наявності вимог забезпечених заставою є встановлення фактичної наявності предмету застави.
		Однак, згідно матеріалів справи і наданих розпорядником майна доказів, транспортні засоби SKODA SUPERB, ГАЗ 33021-212, ГАЗ 33023 було реалізовано на електронних торгах у жовтні 2018 році, тобто, ще до звернення ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" із заявою з кредиторськими вимогами до боржника, переможцями електронних торгів було здійснено повний розрахунок за придбане майна у встановленому порядку, про що зазначено у відповіді ДП "Сетам" від 21.02.2019 №638/1014-12-19.
		Автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN було вилучено працівниками поліції у зв`язку з оголошенням його у розшук старшим державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровський області, про що свідчить акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 14.02.2017.
		І апелянтом суду доказів іншого не надано.
		Таким чином, зазначені вимоги ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" не можуть бути окремо внесені до реєстру вимог кредиторів боржника.
		З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 07.05.2019 у справі №904/3214/18 слід залишити без змін.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
		Керуючись ст.ст. 255-256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" залишити без задоволення.
		Ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 у справі №904/3214/18 залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 02.10.2019   
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Л.М. Здоровко
		 
		Суддя                                                                                           Л.І. Бородіна  
		 
		       Суддя                                                                                           В.В. Лакіза

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...