Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/23375/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Застосування антимонопольного законодавства.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2019. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2019.
Дата набрання законної сили: 30.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/23375/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
		за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача -   товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" - Маслюк О.М. -адвокат (ордер РН -455),                                                    
		відповідача -Антимонопольного комітету України - Павленко О.В. -представник за довіреністю від 08.07.2019, 
		третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна"  - Замула С.В. -член дирекції (витяг з ЄДР),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина"
		на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2018                                                (суддя Мандриченко О.В.) 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 (головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Сулім В.В., Дідиченко  М.А.)
		у справі № 910/ 23375/17 
		за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" (далі  - Товариство)
		до Антимонопольного комітету України (далі -АМК),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" (далі - ТОВ "Сканія Україна"),
		про визнання немотивованою відповіді державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про відмову у розгляді справи.
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання немотивованою відповідь державного уповноваженого АМК Вовка А .М. про відмову в розгляді справи за заявою Товариства від 23.02.2017 № 02-17/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Сканія Україна".
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що викладена в листі АМК від 21.09.2017 № 126-26.13/07-10196 відмова заступника Голови АМК - державного уповноваженого Вовка А.М. в розгляді справи за заявою Товариства від 23.02.2017 № 02-17/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Сканія Україна" є незаконною та такою, що не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", оскільки є немотивованою. Так, за твердженням позивача, під час розгляду АМК його заяви не дотримано  повного, всебічного та об`єктивного дослідження порушених у заяві питань та, в порушення приписів пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державним уповноваженим не надано мотивованої відповіді про відмову в розгляді справи за заявою позивача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яка б обґрунтувала відсутність в діях ТОВ "Сканія Україна" ознак порушень, передбачених пунктами 1, 4 статті 19, статтею 20, пунктом 8 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на які у заяві посилався позивач.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2018 залучено до участі у справі № 910/23375/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Сканія Україна".
		Від позивача до суду першої інстанції надійшла заява (вих. від 07.09.2018) про зміну предмета позову, в якій останній (залишаючи незмінними підстави позову) просив суд: 
		- визнати викладену в листі АМК від 21.09.2017 № 126-26.13/07-10196 відмову заступника голови АМК державного уповноваженого Вовка А.М. в розгляді справи за заявою Товариства від 23.02.2017 № 02-17/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Сканія Україна" незаконною, такою, що не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої та частини другої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		- зобов`язати АМК за наслідками розгляду заяви Товариства від 23.02.2017                                      № 02-17/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Сканія Україна" прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції.
		Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду у підготовчому засіданні 18.10.2018. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Рішенням господарського суду  міста Києва від 13.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі  № 910/23375/17, у задоволенні позову відмовлено повністю. 
		Рішення судів попередній судових інстанцій мотивовані тим, що вимога позивача про визнання незаконною, викладеної в листі АМК відмови в розгляді справи за заявою Товариства про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки законодавчими приписами не передбачено можливості оскарження до господарського суду окремих листів. Крім того, суд відхилив вимогу позивача про зобов`язання АМК за наслідками розгляду вищезазначеної заяви прийняти процесуальне рішення, посилаючись на те, що відмова Комітету у відкритті справи є виключно його дискреційними повноваженнями, втручання у які, в тому числі судом, не допускається.
		Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначив також про те, що, у даному випадку, оскаржується не рішення АМК, а відмова, викладена в листі заступника голови АМК - державного уповноваженого Вовка А.М. в розгляді справи за заявою Товариства про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відмова, викладена в листі заступника голови АМК - державного уповноваженого Вовка А .М. не є рішенням Комітету в розумінні приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Отже, пред`явлена позивачем вимога не може вважатися належним способом захисту порушеного права, рішення за якою здатне було б відновити такі права позивача.
		Водночас суди попередніх інстанцій не вбачали підстав для закриття провадження у справі № 910/23375/17 задля унеможливлення обмеження права позивача на доступ до правосуддя та на справедливий суд.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати,  а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Скаргу мотивовано тим, що суди попередніх судових інстанцій допустили неправильне тлумачення статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не застосували до спірних правовідносин пункт 20 (2) Правил розгляду заяв і  справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі -Правила).
		Товариство, посилаючись на пункт 20 (2) Правил стверджує про те, що АМК зобов`язаний був прийняти розпорядження про початок розгляду справи або про відмову в розгляді справи, проте останній надіслав лист від 21.09.2017, в якому відмовив Товариству у розгляді справи. Отже, Товариство вважає, що АМК, у даному випадку, повинен був прийняти рішення у формі розпорядження про відмову у розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Крім того скаржник вважає,  що суди попередніх інстанцій ухилилися від дослідження самої заяви Товариства на предмет того, чи відповідає остання вимогам статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і чи є вона документом, за результатом розгляду якої АМК зобов`язаний прийняти процесуальне рішення, виклавши його у формі розпорядження, відповідно до вимог чинного законодавства. 
		Доводи інших учасників справи
		Від АМК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, з посиланням, зокрема, на те, що судові рішення попередніх інстанцій відповідають закону та фактичним обставинам справи, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
		Також від ТОВ "Сканія Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому  останнє просить суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, з посиланням, зокрема, на те, що судові рішення попередніх інстанцій відповідають закону та фактичним обставинам справи, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
		3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:
		- 28.02.2017 Товариство звернулося до АМК із заявою № 02-17/16 про порушення ТОВ "Сканія Україна" законодавства про захист економічної конкуренції; 
		-  за результатами розгляду зазначеної заяви АМК надіслано позивачу лист від 21.09.2017 № 126-26.13/07-10196, в якому повідомлено заявника, зокрема, про відсутність в діях ТОВ  "Сканія Україна"  ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, Комітет зазначив, що спір між ТОВ  "Сканія Україна"  та Товариством є господарським спором з приводу виконання договірних зобов`язань та розірвання господарського договору, можливість виникнення якого не виключається навіть за умов існування значної конкуренції на ринку, який, до того ж, вже остаточно вирішено в судовому порядку;
		-  позивач вказував, що викладена в листі АМК відмова в розгляді справи за заявою Товариства про порушення ТОВ  "Сканія Україна"  законодавства про захист економічної конкуренції є незаконною та такою, що не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 16 Закону України  "Про Антимонопольний комітет України", що й стало підставою для звернення Товариства з даним позовом до суду.
		4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		Цивільний кодекс України (далі -ЦК України): 
		частина перша статті 15:
		- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;
		частина друга статті 16:
		- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Закон України "Про Антимонопольний комітет України": 
		стаття 1: 
		- Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці;
		пункт 1 статті 3: 
		- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 
		пункти 1 та 2 частини першої статті 7: 
		- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:
		розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
		приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
		частини перша та друга статті 16: 
		- Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, тощо;
		- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій.
		Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (зі змінами і доповненнями):
		пункт 14:
		- органи Комітету розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за підставами, визначеними статтями 36 і 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		пункт 18:
		- у разі необхідності заявник одночасно з поданням заяви може подати мотивоване клопотання про початок розгляду справи за власною ініціативою органів Комітету через можливість настання негативних для заявника наслідків, пов`язаних із поданням заяви відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		пункт 19:
		- заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику. Розгляд заяви може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Комітету чи голови територіального відділення, чи за заявою особи, що подала заяву, до завершення розгляду органом Комітету, судом пов`язаної з цією заявою іншої справи або до вирішення органом Комітету чи іншим державним органом пов`язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду заяви та його поновлення приймається розпорядження. Повідомлення про зупинення розгляду заяви та його поновлення надсилається заявнику протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного розпорядження ;
		пункт 20:
		- у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
		Закону України "Про захист економічної конкуренції":
		частина друга статті 39:
		- заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		стаття 36:
		- органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:
		-    заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		-        поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов`язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України;
		у випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи; 
		частина перша статті 60:
		- заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
		Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
		частини перша-третя статті 13: 
		- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
		- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;
		- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; 
		частина перша статті 73:
		- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
		частина перша статті 74:
		- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
		стаття 76:
		- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
		- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
		стаття 77:
		- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
		- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
		стаття 78:
		- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;
		стаття 79:
		- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;
		- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
		частини перша та друга стаття 86: 
		- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
		- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;  
		частини перша - п`ята статті 236:
		- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;
		- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;
		- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;
		- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
		- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;
		пункт 2 частини першої статті 308: 
		- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
		пункт 1 частини третьої  статті 310: 
		- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову Товариства  про  визнання викладеної в листі АМК від 21.09.2017 № 126-26.13/07-10196 відмови заступника голови АМК - державного уповноваженого Вовка А.М. в розгляді справи за заявою Товариства від 23.02.2017 № 02-17/16 про порушення ТОВ  "Сканія Україна"  законодавства про захист економічної конкуренції незаконною, такою, що не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"; зобов`язання АМК за наслідками розгляду заяви Товариства від 23.02.2017  № 02-17/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції.
		Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено право на оскарження саме рішень Комітету по суті, проте не передбачено можливості оскарження до господарського суду окремих листів, тому оскарження Товариством відмови АМК, викладеної в листі, не може вважатися належним способом захисту порушеного права, рішення за якою здатне було б відновити такі права Товариства. При цьому суди зазначили, що відмова, викладена в листі заступника голови АМК - державного уповноваженого Вовка А.М. не є рішенням Комітету  в розумінні приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" .  
		Проте, Суд вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій, викладені у рішенні та постанові передчасними, з таких підстав.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
		Статті 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" закріплюють, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи. 
		Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику. 
		Відповідно до абзацу другого частини другої статті 39 Законом України  "Про захист економічної конкуренції" заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 
		Товариство звернулося до АМК із заявою про порушення, тобто є заявником у розумінні приписів статті 39 Закону "Про захист економічної конкуренції"  .
		У листі "Про поновлення та розгляд заяви" від 21.09.2017, надісланому АМК позивачу за підписом заступника голови АМК - державного уповноваженого зазначено, що у діях ТОВ "Сканія Україна" не виявлено ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, АМК зазначив, що спір між ТОВ "Сканія Україна"  та Товариством є господарським спором з приводу виконання договірних зобов`язань та розірвання господарського договору, можливість виникнення якого не виключається навіть за умов існування значної конкуренції на ринку, який, до того ж, вже остаточно вирішено в судовому порядку.
		Таким чином, позивачу листом за підписом державного уповноваженого надано відповідь про відмову в розгляді справи.
		Виходячи із системного аналізу положень статей 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 36 Закону України  "Про захист економічної конкуренції" та пункту 20 Правил розгляду справ, відмова Комітету в розгляді справи, оформлена листом (а не розпорядженням), по свій суті є рішенням Комітету, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду   від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17.
		Зазначеним спростовуються висновки судів попередніх інстанцій про те, що відмова, викладена в листі заступника голови АМК - державного уповноваженого Вовка А.М. не є рішенням Комітету в розумінні приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Так, ступінь доступу до внутрішніх засобів правового захисту повинен бути достатнім, що забезпечити особі "право на суд", з урахуванням принципу верховенства права в демократичному суспільстві.  
		Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси. 
		Стосовно посилання судів попередніх інстанцій на дискреційні повноваження АМК, Касаційний господарський суд зазначає таке.
		Відмовляючи у задоволенні позову суди, посилаючись на приписи Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вказали, що  відмова Комітету у відкритті справи є виключно його дискреційними повноваженнями, втручання у які не допускається, а тому відхилили вимогу позивача про зобов`язання АМК за наслідками розгляду заяви Товариства про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняти процесуальне рішення.
		Проте, Суд вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій помилковими, з огляду на таке.
		Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"  основними завданнями Комітету є, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, сприяння розвитку добросовісної конкуренції, здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону України  "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження, зокрема:
		- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
		- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
		- розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість. 
		За приписами частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції"  підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Відповідно до статті 60 наведеного Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
		Правилами розгляду справ встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Комітету відповідно до законів України "Про захист економічної конкуренції" , "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України"  та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства.
		Пунктом 20 Правил розгляду справ передбачено, що в разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику. 
		Оскільки чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критеріїв, за якими АМК ухвалює рішення про відкриття чи відмову в розгляді заяви, рішення АМК про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення.
		Водночас дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
		Касаційний господарський суд  виходить із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що Комітет має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії вирішення питання щодо початку розгляду справи або відмови в її розгляді. 
		Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. 
		Водночас у цій справі заявлено вимогу не про спонукання Комітету до відкриття справи за заявою Товариства, а про визнання викладеної в листі АМК від 21.09.2017 № 126-26.13/07-10196 відмови заступника голови АМК державного уповноваженого Вовка А.М. в розгляді справи за заявою Товариства про порушення законодавства про захист економічної конкуренції незаконною та про зобов`язання АМК за наслідками розгляду заяви Товариства від 23.02.2017 № 02-17/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняти процесуальне рішення згідно вимог чинного законодавства України про захист економічної конкуренції. Тобто, друга вимога є похідною і залежить від результату розгляду першої вимоги. Такий спосіб захисту означатиме, що Комітет, у випадку задоволення позову, має повторно розглянути відповідну заяву Товариства й ухвалити мотивоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді.
		Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові з посиланням, зокрема, на дискреційні повноваження АМК, у даному випадку, є помилковим.
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76-79, 86 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.
		Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Касаційна скарга  Товариства підлягає  задоволенню.
		Рішення місцевого господарського суду від 13.12.2018 та постанова апеляційного господарського суду від 03.06.2019 зі справи № 910/23375/17  підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
		За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.
		Керуючись статтями  300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317  ГПК України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" задовольнити.
		2. Рішення господарського суду  міста Києва від 13.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 зі справи № 910/23375/17 скасувати.
		3. Справу № 910/23375/17 передати на новий розгляд до господарського суду  міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                        І. Колос
		 
		Суддя                                                                                                        І. Булгакова 
		 
		Суддя                                                                                                      Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...