Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11311/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 02.10.2019. Зареєстровано: 03.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: А/855/13103/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
		 
		Головуючий у першій інстанції: Григорович П.О.
		                                                                                                           Суддя-доповідач: Епель О.В.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 жовтня 2019 року                                                                                   Справа № 640/11311/19
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:                      Епель О.В., 
		суддів:                                                      Аліменка В.О., Степанюка А.Г.,
		за участю секретаря                     Лісник Т.В.,          
		представника позивача                    Саєнко Ю.М.,
		представника третьої особи          Сосюри О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича та акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року у справі
		 
		за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Т.М.М.»
		 
		до                     приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва 
		Варави Романа Сергійовича
		 
		треті особи на стороні відповідача, 
		які не заявляють 
		самостійні вимоги 
		на предмет спору: акціонерне товариство «Укрсоцбанк», 
		товариство з обмеженою відповідальністю 
		«Приватна експертна служба»,
		 
		про                               визнання протиправною та скасування постанови, визнання неправомірними результатів визначення вартості майна,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до приватного виконавця Виконавчого округу м.  Києва Варави Романа Сергійовича (далі - відповідач), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: акціонерне товариство «Укрсоцбанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба», про:
		- визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. від 23.04.2019 р. про визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 58713777;
		- визнання неправомірними результатів визначення вартості та оцінки майна, отриманих приватним виконавцем на підставі постанови від 23.04.2019 р. про визначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 58713777.
		Також позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом:
		- зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 7858, вчиненого 20.12.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем (виконавче провадження № 58713777);
		- заборони приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва Вараві  Р.С. та іншим особам, у тому числі Державному підприємству «СЕТАМ», вчиняти дії, направлені на реалізацію нерухомого майна, яке належить на праві власності Фірмі «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю (04116, місто Київ, вулиця Провіантська, будинок 3, код ЄДРПОУ 14073675), а саме: квартири № 111 загальною площею 359,3 за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, будинок 3 (вул. Провіантська, будинок 3 ).
		          Зазначена заява позивача вмотивована тим, що право власності є непорушним, що спірне нерухоме майно передано в ДП «СЕТАМ» для примусової реалізації на прилюдний торгах і до закінчення розгляду цієї справи, на думку позивача, буде реалізовано. У зв`язку з цим ТОВ фірма «Т.М.М.» стверджує, що воно позбавлено можливості ефективного захисту своїх прав як позивач.
		          Крім того, в обґрунтування своєї заяви позивач зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення його прав під час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить ефективний захист його прав, оскільки у цій справі товариство звертається до суду з немайновою позовною вимогою.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року зазначену заяву було задоволено частково: заборонено приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Вараві Р.С. та ДП «СЕТАМ» вчиняти дії, спрямовані на реалізацію нерухомого майна, а саме, квартири № 111 , що складається з шести кімнат, загальною площею 359,3 кв.м ., жилою площею 122,60 кв . м. , яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3 в рамках виконавчого провадження № 58713777 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко  Д.О. від 20.12.2017 р. № 7858 - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 640/11311/18.
		Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оціночна вартість вказаної квартири, визначена ТОВ «Приватна експертна служба» та незалежним експертом, є різною та має істотне значення для позивача, як власника об`єкту нерухомості і одночасно боржника у виконавчому провадженні, виконання зобов`язань якого забезпечені, у тому числі, і цією квартирою, а також з того, що відповідачем вже розпочато процедуру реалізації зазначеного майна боржника.
		          При цьому, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відповідач і третя особа - АТ «Укрсоцбанк» подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо вжиття відповідних заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що застосовані судом заходи забезпечення цього позову не є співмірними з відповідними наслідками та заявленими позивачем вимогами і порушують баланс інтересів позивача (боржника) та іншого учасника виконавчого провадження - стягувача, що відповідач діє за процедурою, визначеною законодавством, у межах відповідного виконавчого провадження, що позивачем при зверненні до суду із заявою про вжиття відповідних заходів забезпечення його позову взагалі не було обґрунтовано наявності правових підстав для їх застосування та не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається. 
		Крім того, апелянт АТ «Укрсоцбанк» у своїй скарзі зазначає, що позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення його позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що позивачем не конкретизовано, яких саме зусиль йому доведеться докласти та чому.
		Також апелянт АТ «Укрсоцбанк» звертає увагу на те, що застосування судом першої інстанції вищезазначених заходів забезпечення позову в цій справі призвело до порушення прав і законних інтересів всіх учасників електронних торгів «СЕТАМ», які сплатили гарантійні внески, але внаслідок постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали позбавлені можливості розпоряджатися своїми грошима в сумах 635  980,65 грн. з кожного, а також призвело до порушення прав та інтересів ДП «СЕТАМ», яке не отримало винагороду організатора в розмірі 5% від вартості реалізованого майна.
		З цих та інших підстав апелянти вважають, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на обґрунтованості висновків суду першої інстанції, на співмірності застосованих ним заходів забезпечення позову та наголошуючи на тому, що державним виконавцем вже розпочато процедуру реалізації належної йому квартири.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав.
		Обставини, установлені судом першої інстанції.
		Приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. на підставі та для виконання виконавчого напису від 20.12.2017 р. № 7858, виданого приватним нотаріусом КМНО Осипенко Д.О. про звернення стягнення, у тому числі, на квартиру № 111 , що складається з шести кімнат, загальною площею 359,3кв-м. , жилою площею 122,60 кв. м., яка розташована за адресою: м.Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3 та належить позивачу, відкрито виконавче провадження № 58713777.
		Боржником у зазначеному виконавчому провадженні є позивач, а стягувачем - АТ «Укрсоцбанк».
		23.04.2019 р. у ході здійснення зазначеного виконавчого провадження відповідачем прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба», яке зобов`язано визначити вартість описаного майна.
		ТОВ «Приватна експертна служба» за результатами проведення незалежної оцінки вартості вищевказаної квартири визначено вартість такого майна станом на 06.06.2019 р. 12 719 613,00 грн., про що складено відповідний звіт.
		Листом ДП «Сетам» від 21.06.2019 р. № 6925/17-18-19 позивача повідомлено про реалізацію 15.07.2019 р. о 09:00 год. предмета іпотеки - вказаної вище квартири за початковою ціною продажу майна - 12 719 613,00 грн (як то визначено ТОВ «Приватна експертна служба» на підставі звіту від 06.06.2019 оцінки майна, правомірність проведення якої є предметом розгляду справи).
		Нормативно-правове обґрунтування.
		Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		У ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 
		1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 
		2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 
		3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 
		4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 
		5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Статтями 152-154 КАС України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову, порядок її подання та розгляду судом.
		Висновки суду апеляційної інстанції.
		Отже, інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 КАС України, яка закріплює підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи його забезпечення в адміністративному процесі.
		За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
		Головною метою його застосування є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за наявності хоча б однієї з умов, передбачених ст. 150 КАС України на підставі обґрунтованої заяви та доданих до неї матеріалів.
		Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. 
		У свою чергу, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
		При цьому, у ч. 2 ст. 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і  правова конструкція цієї норми не вимагає встановлення судом на  цій стадії   протиправності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, а обмежується достатністю встановлення лише того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Водночас, такі обставини не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.
		Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 р., суд, який постановляє вжити заходи забезпечення позову, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008  р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Відповідно до ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
		Тож, перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом судового спору в цій справі є постанова приватного виконавця від 23.04.2019 р. про визначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні № 58713777 і результати визначення вартості та оцінки майна, які отримані приватним виконавцем на підставі такої постанови та за якими вже розпочата процедура примусової реалізації майна боржника - позивача в цій справі (12  719  613,00 грн.).
		Підставою для звернення до суду з таким позовом стала незгода позивача (боржника у виконавчому провадженні) з вказаною оціночною вартістю його майна, за якою вона виставлено відповідачем на торги та яка суттєво відрізняється від його оціночної вартості, встановленої іншою експертною установою - 19  529  569,00 грн. Тобто, різниця складає 19  529  569,00 - 12 719 613,00 = 6  809  956,00  грн.
		Таким чином, у разі завершення процедури реалізації майна позивача, яка вже була розпочата відповідачем на стадії розгляду цього клопотання про забезпечення позову, до вирішення спору по суті заявлених ним позовних вимог, його майнові права та охоронювані законом інтереси можуть бути порушені, що значно ускладнить виконання рішення суду в цій справі та ефективних захист і поновлення його прав, за захистом яких він звернувся до суду, а отже, є правовою підставою, прямо передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та ДП «СЕТАМ» вчиняти дії, спрямовані на реалізацію відповідного нерухомого майна до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
		Доводи апелянтів про те, що застосовані судом заходи забезпечення позову не є співмірними з відповідними наслідками та заявленими позивачем вимогами і порушують баланс інтересів позивача (боржника) та іншого учасника виконавчого провадження - стягувача, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
		Так, у разі невжиття судом заходів забезпечення цього позову майно боржника може бути реалізовано на торгах за оціночною вартістю, правомірність застосування якої підлягає перевірці судом при розгляді даного спору по суті заявлених позовних вимог та яка є значно нижчою, ніж спірна у цій справі оціночна вартість, що зупинення процедури реалізації надасть можливість забезпечити збереження існуючого правового становища не лише позивача, а й учасників торгів та попередити можливе виникнення  правової невизначеності у виниклих між ними правовідносинах у майбутньому.
		Разом з тим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову в цій справі адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами та інтересами інших учасників торгів.
		Посилання апелянта АТ «Укрсоцбанк» на те, що застосування судом першої інстанції вищезазначених заходів забезпечення позову в цій справі призвело до порушення прав і законних інтересів всіх учасників електронних торгів «СЕТАМ», які сплатили гарантійні внески, але внаслідок постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали позбавлені можливості розпоряджатися своїми грошима в сумах 635 980,65 грн. з кожного, а також призвело до порушення прав та інтересів ДП «СЕТАМ», яке не отримало винагороду організатора в розмірі 5% від вартості реалізованого майна, є необґрунтованими, оскільки зупинення процедури реалізації майна боржника за певною оціночною вартістю не зумовлює втрати учасниками торгів їх гарантійних внесків, а організатором його винагороди, а лише відстрочує на певний час завершення цієї стадії виконавчого провадження.
		Крім того, АТ «Укрсоцбанк» не надано належних і допустимих доказів порушення прав та інтересів інших осіб, про які воно стверджує у своїх скарзі, а подано лише докази внесення ним гарантійного внеску (платіжне доручення). 
		Водночас, жодних доказів, які б підтверджували вжиття банком заходів для повернення таких коштів у зв`язку  з прийняттям судом оскаржуваної у цій справі ухвали та неможливості їх повернення і реальне порушення його майнових прав та інтересів (недостатністю фінансових ресурсів, необхідності зміни їх цільового призначення тощо) суду не надано.
		Перевіряючи доводи апелянтів, судова колегія також враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 року у справі №  826/14722/17, де вказано, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
		Отже, наведені доводи апелянтів не спростовують відповідності застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення цього позову вимогам співмірності.
		Доводи апелянтів про те, що відповідач діє за процедурою, визначеною законодавством, у межах відповідного виконавчого провадження, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дослідження цього питання підлягає здійсненню судом при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог, а не питання про застосування заходів забезпечення позову.
		Твердження апелянтів про те, що позивачем при зверненні до суду із заявою про вжиття відповідних заходів забезпечення його позову взагалі не було обґрунтовано наявності правових підстав для їх застосування та не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, спростовуються матеріалами справи, зокрема доданим до його заяви експертним висновком, яким визначено вищу вартість майна боржника, ніж його оціночна вартість, встановлена у межах виконавчого провадження /виокремлені матеріали справи, а.с.25/.
		Надаючи оцінку всім доводам апелянтів та особи, яка приєдналася до апеляційної скарги, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
		Таким чином, дослідивши встановленні обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову в цій справі, відповідно до ст. 150 КАС України, та вважає, що судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права і ухвалено законне, обґрунтоване рішення.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.          
		Отже, апеляційні скарги приватного виконавця Виконавчого округу м.  Києва Варави Романа Сергійовича та акціонерного товариства «Укрсоцбанк» підлягають залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року - без змін.
		Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Апеляційні скарги приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича та акціонерного товариства «Укрсоцбанк»  залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		Повний текст судового рішення виготовлено 02 жовтня 2019 року.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...