Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/6663/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    
		 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  
		                                                                                                               
		Справа № 359/6663/15-ц
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4700/2019
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		25 вересня 2019 року                                                                                              м. Київ
		     колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ
		   Київського апеляційного суду в складі:
		                                                                                                                 
		                                           головуючого     Болотова Є.В.,
		                                                     суддів:     Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г.,                                                                                                                                                                             
		                                         при секретарі      Прохоровій В.С.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Гнідинської сільської ради, Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та розпорядження місцевого органу виконавчої влади, договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
		за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Борця Є.О.,-     
		 
		встановила:
		 
		У травні 2014 року заступник Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході розгляду справи, про визнання недійсними рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13.07.99 «Про передачу за плату у приватну власність земельної ділянки розмір якої перевищує середню земельну частку, що були раніше надані громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства» та рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13.07.99 «Про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки (середньої земельної частки) із земель, що були раніше надані громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства»; визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1913 від 30.09.99, посвідченого державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Сіпко Л.М.; визнання недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 1498 від 04.12.06. «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»; витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882600:04:003 :0109 , 3220882600:04:003:0110, 3220882600:04:003:0111 та 3220882600:04 : 003 :0112 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		Позов обґрунтований тим, що під час перевірки щодо законності відведення земельної ділянки ОСОБА_3 загальною площею 45 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, встановлено, що земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_3 у постійному користуванні на підставі державного акту ІІІ-КВ № 007822, виданого на підставі рішення Бориспільської районної ради № 128-08-ХХІІІ.
		Рішенням Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року № 7 ОСОБА_3 передано за плату у приватну власність земельну ділянку загальною площею 35,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Крім того рішенням Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року № 7 ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 8,9 га для ведення селянського (фермерського) господарства. 
		30 вересня 1999 року між Гнідинською сільською радою та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Бориспільської районної нотаріальної контори Сіпко Л.М., за реєстровим № 1913.
		18 жовтня 1999 року на підставі рішення Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року № 7 та договору купівлі-продажу від 30 вересня 1999 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності землею (45 га) серії IV-КВ №046274.
		Оскільки Гнідинською сільською радою 18 жовтня 1999 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на землю площею 45 га (а не 44,6 га) є невідповідність площ, що свідчить про незаконність державного акта.
		Під час перевірки встановлено, що рішення № 7 на сесії від 13 липня 1999 року не приймалось, що підтверджується протоколом сесії сільської ради та прийнятими рішеннями, а також поясненнями депутатів, які приймали участь в пленарному засіданні.
		У подальшому 12 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір міни, згідно якого спірна земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_4 , якій 09 лютого 2004 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:04:003:0004 площею 45 га для ведення фермерського господарства.
		Розпорядженням Бориспільської райдержадміністрації № 1498 від 04 грудня 2006 року змінено цільове призначення земельної ділянки із кадастровим номером 3220882600:04:003:0004 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства. 18 грудня 2006 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 45 га для ведення особистого селянського господарства серії НОМЕР_4 .
		22 грудня 2006 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу відчужила ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 45 га. У подальшому земельна ділянка була поділена на чотири земельні ділянки площею 0,2132 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0109, площею 0,3 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0110, площею 0,4 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0111 та площею 44,1107 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0112.
		Таким чином перевіркою встановлено, що на момент відчуження спірної земельної ділянки була відсутня воля власника в особі Гнідинської сільської ради, оскільки дозволу на такий правочин сесія не надавала.
		Враховуючи, що спірну земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Гнідинської сільської ради, яке у встановленому законом порядку не приймалось, договір купівлі-продажу № 1913 від 30 вересня 1999 року має бути визнаний недійсним.  
		У зв`язку із тим, що на підставі протиправних рішень № 7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, вказані рішення № 7 та договір купівлі-продажу відповідно до ст.ст. 6, 48, 59 ЦК УРСР, ст. 114 ЗК України підлягають визнанню недійсними.
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. 
		В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав.
		Представники Волкова О.М. проти апеляційної скарги заперечили.
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для визнання недійсними рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року та договору купівлі-продажу № 1913 від 30 вересня 1999 року відсутні, оскільки прокурором пропущено строк позовної давності.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА № 14998 від 04 грудня 2006 року та витребування земельних ділянок, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року, державний акт на право власності на землю від 18 жовтня 1999 року, договір міни від 12 грудня 2003 року, договір купівлі-продажу від 22 грудня 2006 року не визнані недійсними.
		Крім того судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 є законним власником земельних ділянок, держава не є ані власником, ані володільцем спірних земельних ділянок, а відтак прокурор не має жодного права вимагати витребування земельних ділянок з володіння ОСОБА_1 .
		Також судом вказано, що додатковою підставою для відмови у позові в цілому є запобігання наслідків, які створюють негативний імідж для України як правової держави, а саме те, що витребування земельних ділянок з володіння ОСОБА_1 через 14 років після передачі землі у власність ОСОБА_3 буде ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, нівелюватиме юридичну визначеність та остаточність спірних правовідносин, а також поставить Гнідинську сільську раду та ОСОБА_3 в скрутне матеріальне становище.
		Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
		З матеріалів справи вбачається, що рішенням Гнідинської сільської ради №7 від 13 липня 1999 року передано ОСОБА_3 за плату у приватну власність земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 35,7 га.
		Також рішенням Гнідинської сільської ради №7 від 13 липня 1999 року передано ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 8,9 га.
		23 липня 1999 року на підставі рішення сесії Бориспільської районної Ради народних депутатів Бориспільського району Київської області № 128-08-ХХІІІ ОСОБА_3 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 45,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.
		30 вересня 1999 року між Гнідинською сільською радою та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 35,7 га, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, за реєстровим № 1913.
		18 жовтня 1999 року на підставі рішення Гнідинської сільської ради №7 від 13 липня 1999 року та договору купівлі-продажу від 30 вересня № 1913 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на землю площею 45,0 га для ведення фермерського господарства.
		12 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір міни, за умовами якого ОСОБА_3 відчужила у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 45,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради.
		09 лютого 2004 року, на підставі договору міни від 12 грудня 2003 року, ОСОБА_4 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку 45,0 га.
		Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 04 грудня 2006 року № 1498 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради, та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 45,0 га з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради.
		18 грудня 2006 року на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 04 грудня 2006 року № 1498, ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
		22 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 45,0 га, з кадастровим номером 3220882600:04:003:0004.
		14 лютого 2007 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2006 року, видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 45,0 га.
		29 серпня 2017 року земельна ділянка 45,0 га, з кадастровим номером 3220882600:04:003:0004, розташована на території Гнідинської сільської ради поділена на чотири земельні ділянки площею 0,2132 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0109, площею 0,3 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0110, площею 0,4 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0111 та площею 44,1107 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0112.
		Обґрунтовуючи поданий позов, прокурор зазначив, що передача земельної ділянки площею 45,0 га у власність ОСОБА_3 була здійснена з істотними порушеннями. Під час перевірки встановлено, що рішення № 7 на сесії від 13 липня 1999 року не приймалось. На момент відчуження спірного нерухомого майна була відсутня воля власника в особі Гнідинської сільської ради щодо продажу спірної земельної ділянки, оскільки дозволу на такий правочин сесія не надавала.
		У зв`язку із тим, що на підставі протиправних рішень № 7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, вказані рішення № 7 та договір купівлі-продажу відповідно до ст.ст. 6, 48, 59 ЦК УРСР, ст. 114 ЗК України підлягають визнанню недійсними. Оскільки ОСОБА_4 на підставі розпорядження № 1498 від 04 грудня 2006 року змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, то вказане розпорядження має бути визнане недійсним на підставі ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст.ст. 152, 155 ЗК України. Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула поза волею власника, тому на підставі ст. 388 ЦК України спірна земельна ділянка, яка 29 серпня 2017 року була поділена на чотири земельні ділянки  підлягає витребуванню.
		Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Згідно ст. 18 ЗК України (у редакції від 1990 року) придбання громадянами у місцевих Рад народних депутатів земельних ділянок у власність для ведення селянського (фермерського) господарства понад площу, що передається безплатно, провадиться за плату в порядку, передбаченому статтею 17 цього Кодексу.
		Рішення відповідної Ради народних депутатів з цього питання є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки з посвідченням у нотаріальному порядку.
		Придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку.
		Договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості)  і  видачі  державного  акта  на  право власності.
		Розрахунки, пов'язані з придбанням земельних ділянок, провадяться через відповідні банки. 
		Вбачається, що рішення № 7 на сесії від 13 липня 1999 року не приймалось, що підтверджується протоколом сесії сільської ради, листом Гнідинської сільської ради від 28 квітня 2014 року вих. № 02-18-242, та поясненнями депутатів Гнідинської сільської ради, які спростували факт прийняття рішень № 7 на сесії. 
		За таких обставин враховуючи, що інформація про зазначені рішення міститься зокрема у державних актах про право власності на землю, та з урахуванням вищенаведених встановлених фактичних обставин, колегія суддів вважає за необхідне визнати рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року «Про передачу за плату у приватну власність земельної ділянки розмір якої перевищує середню земельну частку, що були раніше надані громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства» та рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року «Про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки (середньої земельної частки) із земель, що були раніше надані громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства» недійсними.
		Таким чином земельна ділянка, площею 45,0 га, яка складалась із двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 8,9 га, яка передана ОСОБА_3 безоплатно на підставі рішення № 7 від 13 липня 1999 року, та земельної ділянки площею 35,7 га, яка передана ОСОБА_3 на підставі рішення № 7 від 13 липня 1999 року на платній основі згідно договору купівлі-продажу від 30 вересня 1999 року, вибула поза волею держави як власника земельної ділянки.
		Відповідно до положень ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не  відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.  
		Згідно ст. 114 ЗК України (у редакції від 1990 року) купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження  земельних  ділянок,  є недійсними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до положень ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Враховуючи вищенаведене, оскільки передача земельної ділянки у власність ОСОБА_3 була здійснена з істотними порушеннями законодавства, подальше її відчуження ОСОБА_4 на підставі договору міни є незаконним, а відтак і розпорядження  Бориспільської районної державної адміністрації № 1498 від 04 грудня 2006 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області» є незаконним. 
		Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;  2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Таким чином, оскільки земельна ділянка площею 45,0 га, яка в подальшому була поділена на чотири земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, вибули поза волею власника - держави в особі Гнідинської сільської ради, позовні вимоги про витребування земельних ділянок є обґрунтованими та доведеними.
		Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності, в якій він зазначає, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2006 року, державну реєстрацію права власності здійснено 14 лютого 2007 року. З моменту укладення та нотаріального посвідчення договору, а також з моменту державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку слід відраховувати строк позовної давності.
		Колегія суддів не приймає зазначені доводи, оскільки про наявність розпоряджень прокурору стало відомо у 2014 році за результатами проведеної перевірки і моніторингу даних публічної кадастрової карти України на території Бориспільського району.
		Будь-яких інших документів, з яких би вбачалось, що прокурору про наявність розпоряджень стало відомо раніше, матеріали справи не містять.
		Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріальногоправа.
		З урахуванням наведеного рішення суду від 11 жовтня 2018 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-                                                                                                                                                 
		 
		   постановила:
		 
		Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		Позов задовольнити.
		Визнати недійсним рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року «Про передачу за плату у приватну власність земельної ділянки розмір якої перевищує середню земельну частку, що були раніше надані громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства».
		Визнати недійсним рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року «Про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки (середньої земельної частки) із земель, що були раніше надані громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства».
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1913 від 30 вересня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Сіпко Л.М.
		Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 1498 від 04 грудня 2006 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області».
		Витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882600:04:003 :0109 , 3220882600:04:003:0110, 3220882600:04:003:0111 та 3220882600:04 : 003 :0112 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                       Є.В. Болотов 
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                 О.Ф. Лапчевська
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                            С.Г. Музичко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...