Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4430/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: 61-31155ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		      
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		 
		18 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 359/4430/16-ц
		провадження № 61-31155св18
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Кузнєцова В. О., 
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., 
		 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2017 року у складі головуючого-судді Муранової-Лесів І. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Коцюрби О. П., Лівінського С. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що у період перебування з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, ними за спільні кошти було придбано автомобіль марки Skoda Super, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 200 000 грн та гаражний бокс № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі «Пргрес» вартістю 80 000 грн. Залишивши сім`ю, відповідач одноосібно користується вказаним майном та заперечує її право власності на нього Крім того здійснив без її згоди незаконне відчуження спірного автомобіля, який з жовтня  2015 року зареєстрований за новим власником ОСОБА_3 .
		 
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Skoda Super, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та визнати за нею право власності на Ѕ частку зазначеного транспортного засобу та на Ѕ частку гаражного боксу № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі «Прогрес».
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня   2017 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на на Ѕ частку гаражного боксу   № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі «Прогрес» по АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  спірний гаражний бокс придбано сторонами під час шлюбу за спільні кошти, а тому він є спільною сумісною власністю подружжя, частка позивача в якій складає Ѕ частину. Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля, суди попередніх інстанцій виходили із відсутності правових підстав для визнання його недійсним. Що стосується позовних вимог про визнання за позивачем права власності на Ѕ частку зазначеного автомобіля, то суди виходили із того, що оскільки автомобіль відчужено, а позивачем не заявлено вимоги про стягнення грошової компенсації за належну їй частку спірного автомобіля, тому з урахуванням статті 16 ЦК України та статті 11 ЦПК України 2004 року, у суду були відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. При цьому наслідки невчинення таких дій, з урахуванням статей 10, 11 ЦПК України сторонам були роз`яснені.    
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня  2017 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами  норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частку гаражного боксу скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що відповідач є лише членом гаражного кооперативу, право власності на спірний гаражний бокс за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку, й відповідно таке майно не є спільним майном подружжя та не підлягає поділу між ними.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		 
		Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		29 травня 2018 року справу № 359/4430/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним передано до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.
		 
		Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Верховний суд з урахуванням статті 400 ЦПК України здійснює перегляд рішення суду першої та апеляційної інстанції лише в частині визнання права власності на гаражний бокс, оскільки в інший частині судові рішення сторонами не оскаржується.  
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 лютого 2000 року.
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.
		 
		Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що за час перебування із відповідачем у зареєстрованому шлюбі ними було придбано  автомобіль марки Skoda Super, 2004 року випуску, державний номерний знак       НОМЕР_1 та гаражний бокс № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі «Прогрес».
		 
		Згідно наявних у справі довідок від 25 липня 2016 року № 20 та від 20 травня 2016 року № 56 гаражного кооперативу «Прогрес» ОСОБА_2 є членом кооперативу з  січня 2008 року та власником гаражного боксу № НОМЕР_2 .
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно,  за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). 
		 
		Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		У відповідності до частини першої, другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. 
		 
		Способи та порядок поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначаються статтею 71 СК України. 
		 
		Під час здійснення поділу майна у судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). 
		 
		Член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом ( пункт 8  постанови Пленуму Верховного Суду України від  28 червня 1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів»).
		 
		Визначаючи розмір часток подружжя в спільній власності на пай і гараж,  суд бере до уваги вкладення на це майно, зроблені ким-небудь із подружжя за  рахунок  роздільної власності.  Оскільки гараж є неподільним майном,  у разі спору між подружжям питання про залишення гаража одному з них і  присудження грошової  компенсації  за  частку  в  майні іншому розв`язується з урахуванням правил шлюбно-сімейного  законодавства.  
		 
		Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 СК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власністю.     
		 
		Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач просила, зокрема, в порядку поділу майна визнати за нею право власності на Ѕ частку гаражного боксу № НОМЕР_2 в гаражному кооперативі «Прогрес». 
		  
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої   статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		 
		Крім того, відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		 
		Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		 
		Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.
		 
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, правильно виходили із того, що спірний гаражний бокс було придбано ОСОБА_2 під час перебування сторін у шлюбі та за їх спільні кошти, а тому є спільним майном подружжя. Презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2  не спростована. У зв`язку з цим спірне нерухоме майно підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних ідеальних частках (без реального поділу), залишаючись у їхній спільній частковій власності. 
		 
		Інші аргументи касаційної скарги фактично стосуються незгоди заявника з мотивами оскаржуваного судового рішення виключно з формальних міркувань,      та додаткового правового аналізу не потребують.
		 
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.  
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині визнання права власності на частку в спільному майні подружжя - без змін.
		 
		Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним не оскаржуються, тому не були предметом касаційного перегляду. 
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416  ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий В. О. Кузнєцов  Судді:В. С. Жданова   В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко   В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...