Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/14729/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: 61-34057ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                      
		Іменем України
		 
		25 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/14729/16-ц
		провадження № 61-34057 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система»,
		представник позивача - Дубина Олександр Олександрович ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		представник відповідача - ОСОБА_9,
		треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», Моторне (транспортне) страхове бюро України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді 
		Трусової Т. О. від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва 
		у складі колегії суддів: Михлай Л. Д., Волошиної В. М., Кравець В. А. 
		від 22 серпня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Описова частина
		Короткий зміст позовної заяви
		У серпні 2016 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система» (далі - ПрАТ «СК «Гарант-Система») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (ПрАТ «СК «Україна»), Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у порядку регресу.
		В обґрунтування позовних вимог ПрАТ «СК «Гарант-Система» зазначало, 
		що 31 березня 2015 року у м. Києві на вул. Польовій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry, номерний знак   НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та здійснив зіткнення з транспортним засобом Honda Civic, номерний знак НОМЕР_2 , під 
		керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
		Транспортний засіб HondaCivic, номерний знак НОМЕР_2 , був 
		застрахований у ПрАТ «СК «Гарант-Система» відповідно до договору страхування наземного транспорту від 29 грудня 2014 року № 05-16/000742, на виконання умов якого 23 жовтня 2015 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 22 985,18 грн вигодонабувачу 
		ОСОБА_6 . 
		Оскільки ОСОБА_2 є винним у скоєнні ДТП згідно з постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року, ПрАТ «СК «Гарант-Система», відповідно до положень статті 27 Закону України 
		«Про страхування», статей 993, 1166, 1192 ЦК України, набуло права 
		зворотної вимоги до винуватця ДТП у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
		З урахуванням наведеного ПрАТ «СК «Гарант-Система» просило суд позов задовольнити й стягнути з відповідача 22 985,18 грн.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року 
		у позові ПрАТ «СК «Гарант-Система» відмовлено.
		Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ототожнення потерпілої особи зі страховиком - суб`єктом підприємницької діяльності, у регресних правовідносинах не допускається і суперечить загальним 
		засадам цивільного законодавства. Позивач не є потерпілою особою у правовідносинах, які склалися, а відтак і не має абсолютного права на відшкодування шкоди в порядку регресу.
		Суд першої інстанції вирішив відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі 
		№ 6-2587 цс 15 та постанові Верховного Суду України від 21 грудня 
		2016 року у справі № 760/25782/14-ц, яка стосується наділенням страхової компанії правом потерпілого на відшкодування шкоди у регресних правовідносинах, зазначивши, що страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право регресної вимоги до страховика цивільно-правової відповідальності іншої винної особи і лише в разі  недостатності страхової виплати пред`явити вимоги до відповідача.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Гарант-Система» відхилено. 
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що мотиви районного суду, якими той керувався, відступаючи від висновків Верховного Суду України, були достатньо обґрунтованими й правильними.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «СК «Гарант-Система», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд 
		до суду першої інстанції. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу 
		№ 753/14729/16-ц із Дарницького районного суду м. Києва.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
		Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2019 року зазначену справу призначено до судового 
		розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ПрАТ «СК «Гарант-Система» мотивована тим, що суди, відступаючи від правової позиції, викладеної у висновку Верховного Суду України, не навели відповідних мотивів такого відступлення, не звернули увагу на те, що потерпілий не є стороною договору страхування і завдана потерпілому внаслідок ДТП шкода особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання. При цьому особа здійснює свої права вільно, на власний, розсуд тобто, страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб судового захисту, зокрема вимагати виплати страхового відшкодування з винної особи.
		Крім того, суди не врахували, що ПрАТ «СК «Україна» не здійснює страхові виплати через анулювання ліцензії, а тому захистити права потерпілих не зможе.
		Також, суди не врахували положення статті 1194 ЦК України про те, що відповідач має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка існує.
		 
		Доводи особі, які подали заперечення на касаційну скаргу
		У запереченні на касаційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що касаційна скарга є безпідставна, а висновки судів 
		відповідають нормам матеріального права, до цих висновків суди дійшли 
		без порушення норм процесуального права. Аналогічні за змістом доводи викладені у запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2 . 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		31 березня 2015 року у м. Києві на вул. Польовій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry, номерний знак   НОМЕР_1 , порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та здійснив зіткнення з транспортним засобом Honda Civic, номерний знак НОМЕР_2 , під 
		керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого сталася ДТП. 
		Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 квітня 
		2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
		Транспортний засіб HondaCivic, номерний знак НОМЕР_2 , яким управляла ОСОБА_5 , належить ОСОБА_6 , який є вигодонабувачем і якому на підставі поданої заяви 23 жовтня 2015 року ПрАТ «СК «Гарант-Система» виплатило страхове відшкодування у розмірі 22 985,18 грн.
		На час ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля Toyota Camry ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 липня 2014 року.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ПрАТ «СК «Гарант-Система» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій 
		(страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
		Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, 
		страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
		Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
		Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування 
		(стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої 
		статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути 
		страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
		Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону 
		України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, 
		зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 22 985,18 грн.
		Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
		Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за 
		змістом правовідносини.
		У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
		Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників 
		(стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
		Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного 
		права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
		Вимога позивача (страховика потерпілої) до завдавача шкоди не є 
		регресною та заснована на інших приписах законодавства.
		Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.
		Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
		Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» 
		до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
		Суд першої інстанції встановив, що суб`єктом, який має задовольнити 
		вимогу позивача, є третя особа - страховик відповідача, тоді як суд апеляційної інстанції вказав, що таким суб`єктом є саме завдавач шкоди - відповідач.
		З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивач, тобто страховик, який виплатив потерпілому страхове відшкодування має право вимоги до страховика, в якому застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи.
		Посилання касаційної скарги на те, що суди безмотивно відійшли 
		від вказаного правового висновку Верховного Суду України є безпідставними, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові 
		від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження 
		№ 14-176 цс 18, також відступила від вказаного висновку, відповідно до 
		якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування (пункт 62). 
		Разом з тим, суди не звернули увагу на таке.
		Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди 
		зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди 
		і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована 
		за договором обов`язкового страхування цивільно-правової 
		відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати 
		страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. 
		В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		З урахуванням наведеного суди не звернули уваги на те, що згідно з висновком № 274-1 від 30 квітня 2015 року автотоварознавчого 
		дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Civic складає 17 186,47 грн, а страховим актом № 05-17/134 від 13 липня 
		2015 року випадок визнано страховим та виплачено страхове 
		відшкодування у сумі 22 985,18 грн.
		Отже, різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою має бути відшкодовано за рахунок винної у ДТП особи.
		Також, при новому розгляді справи судам необхідно звернути увагу на доводи касаційної скарги про те, що Нацкомфінпослуг з 08 травня 
		2015 року анульовано ліцензію ПрАТ «СК «Україна» на провадження страхової діяльності, що може свідчити про неплатоспроможність цього страховика і в залежності від цього вирішити питання про належну особу, 
		яка здійснює страхове відшкодування.
		Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно 
		передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд 
		є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.  
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» задовольнити частково. 
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року скасувати, 
		справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Б. І. Гулько   Г. В. Кривцова   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...