Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/3648/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: 61-12043ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України                            
		                     
		25 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 639/3648/18
		 
		провадження № 61-12043св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		третя особа - Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року у складі судді                Єрмоленко В. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення опіки над малолітньою дитиною - онуком ОСОБА_3 та призначення її опікуном.
		 
		Позов мотивувала тим, що її донька ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 02 серпня 2008 року по 06 серпня 2010 року . У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. 
		 
		Зазначала, що всі обов`язки по вихованню та утриманню дитини з народження ОСОБА_1 разом з чоловіком взяла на себе, одночасно лікували доньку та доглядали за нею.
		 
		Стверджувала, що разом з чоловіком намагається максимально забезпечити всі потреби онука, докладає усіх зусиль, щоб хлопчик отримував відповідне харчування, оскільки має певні проблеми зі здоров`ям   від народження, потребує постійної посиленої уваги. Дитина обдарована, робить успіхи у шкільному навчанні, відвідує дитячу музичну школу. ОСОБА_2 сплачує аліменти на дитину, проте особливо життям сина не цікавиться та участі в його вихованні не приймає, є військовослужбовцем, з ненормованим робочим днем і не має можливості приділяти уваги дитині у необхідному обсязі, проживає у гуртожитку, тому склав нотаріально посвідчену заяву про згоду на призначення опікуном над сином його бабусі.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: встановити опіку над малолітнім онуком та зобов`язати Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради направити на адресу суду подання для призначення опікуна для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради задоволено.
		Встановлено над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опіку та призначено опікуном ОСОБА_1 .
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що мати дитини -                  ОСОБА_4 померла, а після її смерті дитина залишилась проживати разом з бабусею та дідусем, які створили необхідні побутові умови для проживання онука, несуть витрати на його утримання, виховують, піклуються про фізичний і духовний розвиток, навчання, забезпечують необхідним медичним доглядом, лікування, надають доступ до культурних та інших духовних цінностей, організують дозвілля та відпочинок.
		У зв`язку із цим, з метою захисту особистих немайнових і майнових прав малолітнього ОСОБА_3 , який через важкі життєві обставини позбавлений батьківського піклування, районний суд вважав, що наявні правові підстави для встановлення над ним опіки та призначення опікуном бабусі - ОСОБА_1 , з якою від народження проживає дитина. 
		 
		Суд першої інстанції врахував, що батько дитини ОСОБА_2 , хоча і надає матеріальну допомогу, фактично участі у вихованні дитини після розлучення з ОСОБА_4 не приймає, є військовослужбовцем та у зв`язку з ненормованим робочим часом не приділяє дитині уваги у достатньому обсязі, проживає у гуртожитку, часто перебуває у відрядженнях, що унеможливлює дотримання звичайного розкладу дня дитини та його навчання. Отже, районний суд вважав, що дитина позбавлена батьківського піклування, що відповідно до приписів статті       60 ЦК України, є підставою для встановлення судом опіки над нею.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради залишено без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 опікуном онука, оскільки судом враховані інтереси дитини, яка проживає разом з бабою. Остання дитиною займалася з часу розлучення батьків дитини, зберігає зв`язки з онуком. ОСОБА_1 любить свого онука, має намір далі утримувати та виховувати його, створює відповідні умови для його розвитку та навчання. 
		Крім того, апеляційний суд вважав, що відмова ОСОБА_1 у призначенні її опікуном над онуком призведе до втрати ним безпечного, спокійного та стійкого середовища та не відповідатиме принципу першочергового забезпечення інтересів дитини.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого звернувся позивач до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення.
		 
		Вказує, що ОСОБА_1 не надано суду належних доказів щодо ненормованого робочого дня, частих відряджень та наявності будь-яких інших об`єктивних причин неможливості здійснювати функції законного представника дитини ОСОБА_2 .
		 
		Зазначає, що права та обов`язки ОСОБА_2 , пов`язані з батьківством у зв`язку із розірванням шлюбу не припинилися.
		 
		Документи, які підтверджують залишення малолітнього ОСОБА_3 без батьківського піклування, у матеріалах справи відсутні. Отож, заявник вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням Правил опіки та піклування, затверджених Кабінетом Міністрів України від 26 травня1999 року (наказ № 34/166/131/88), у якому зазначено, що опіка встановлюється над дитиною у випадках, коли батьки «понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули (залишили) дитину, і це підтверджено відповідними актами, складеними органами внутрішніх справ».
		 
		Посилається на статтю 1 Закону України «Про охорону дитинства», частину першу статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у яких визначено, яку дитину слід вважати сиротою та позбавленою батьківського піклування.
		 
		Стверджує, що призначення бабусі опікуном дитини істотно обмежить доступ батька до дитини та його участі у вихованні. Крім того, посилається на те, що судами не враховано думки дитини з цього питання.
		 
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу 
		 
		У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що оскаржувані судові рішення ухвалені з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права та повинні бути залишені без змін.
		 
		Зазначає, що єдиними близькими людьми, які виховують та знаходяться поряд із малолітнім ОСОБА_3 , є вона та її чоловік. Позов про встановлення опіки над ОСОБА_3 поданий нею виключно у інтересах дитини. Враховуючи те, що дитина має низку хронічних хвороб, вказує, що має матеріальні можливості лікувати її та дотримуватися рекомендацій лікарів.
		 
		У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що не може приділяти своєму синові уваги в достатньому обсязі, проживає у гуртожитку, часто перебуває у відрядженнях, що робить неможливим дотримання звичайного розкладу дня дитини, його навчання та виховання. Вказує, що не заперечує проти встановлення опіки над його малолітнім сином за ОСОБА_1 .
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 06 березня 2009 року, батьками малолітнього ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 серпня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 розірвано, дитина залишилася проживати з матір`ю в будинку АДРЕСА_1 , який належить батьку ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори 30 вересня 1987 року.
		 
		Згідно з довідкою комітету району в місті жителів приватного сектору Новобаварського району міста Харкова від 26 червня 2018 р. № 185, у будинку постійно мешкають і зареєстровані ОСОБА_5 ,                       ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (з 2009 року). 
		 
		Через рік після народження сина ОСОБА_4 тяжко захворіла на хронічну герпетичну інфекцію асоційовану Єнштейн-Барр вірусом розсіяний енцефаломієліт, а у 2012 році їй поставлено діагноз - пухлина головного мозку. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.
		 
		Після смерті ОСОБА_4 . малолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом із бабусею та дідусем.
		 
		Відповідно до характеристики учня 1 класу оркестрового відділу Комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча музична школа № 7 ім. М. П. Мусоргського»,                ОСОБА_3 навчається в музичній школі з 01 вересня 2017 року, фах блок-флейта, виявив себе як здібний учень, яскравий та талановитий виконавець. Дитина дуже працездатна, має гарну пам`ять, логічне мислення, чисту інтонацію та природжену музичність. Учень дуже здібний та перспективний у професійному відношенні. Уважно та ретельно слідкують за навчальним процесом учня рідні бабуся та дідусь .
		 
		Згідно із характеристики Харківської загальноосвітньої школи 1-Ш ступенів № 76 Харківської міської ради, ОСОБА_3 зарекомендував себе як дисциплінований учень, має навчальні досягнення високого та достатнього рівня, добрий загальний розвиток, уважний, товариський. Вихованням дитини займалися мати, бабуся з дідусем, постійно підтримували зв`язок з класним керівником, відвідували батьківські збори, супроводжували на екскурсіях, походах до музеїв. Батько дитини навчанням сина не цікавився, жодного разу в школі не був.
		 
		Фактичне утримання дитини станом на час звернення до суду здійснювалося позивачем - ОСОБА_1 
		 
		ОСОБА_3 проживає разом з дідусем та бабусею в будинку АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 , в будинку зроблено ремонт, в будинку є всі зручності, меблі, речі побутового вжитку та технічні засоби, у дитини є окремі дві кімнати, в яких є ліжко, шафи, комп`ютерний стіл, одяг, взуття, планшет, комп`ютер, телевізор.
		 
		Відповідно до довідки про склад сім`ї та реєстрацію від 27 вересня                  2018 року № 1870, виданої Харківським національним університетом повітряних сил ім. І. Кожедуба, ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_2 .
		 
		Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, як органу опіки та піклування,                    від 20 вересня 2018 року № 625 встановлена недоцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , який позбавлений батьківського піклування, у зв`язку з відсутністю законних підстав.
		 
		Згідно з актом, від 26 вересня 2018 року № 238, ОСОБА_2 не проживає на АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації його колишньої дружини, її батьків, сина, з серпня 2010 року.
		 
		Відповідно до судового наказу від 15 вересня 2017 року із                     ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягувалися аліменти у розмірі ј частини доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на сина. Після смерті стягувача припинено утримання аліментів із заробітної плати відповідача. 
		 
		Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 26 червня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ключніковою В. О., у зв`язку з неможливістю забрати свого малолітнього сина жити до себе, ОСОБА_2 не заперечує проти призначення над дитиною його бабусі ОСОБА_1 опікуном. Крім того, ОСОБА_2 визнав у повному обсязі позовні вимоги.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		 
		Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини                            від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України                  27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		 
		Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		 
		Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		 
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
		 
		У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
		 
		У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
		 
		Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
		 
		Відповідно до статті 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.
		Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
		Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
		 
		Частиною третьою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
		 
		Згідно з пунктом 42 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок), опіка, піклування над дитиною встановлюються рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та її чоловік після смерті доньки - ОСОБА_4 , виховують свого малолітнього внука ОСОБА_3 та намагаються максимально забезпечити всі його потреби, докладають усіх зусиль, щоб хлопчик отримував відповідне харчування, навчання та розвиток. 
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову та встановлення опіки над ОСОБА_3 , районний суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, взяв до уваги аргументи ОСОБА_1 про необхідність встановлення судом опіки над дитиною та визнав мололітнього ОСОБА_3 дитиною, що позбавлена батьківського піклування.
		 
		З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, оскільки положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти. 
		 
		Також, відповідно до частиною першою статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням батьками покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, що перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
		 
		З огляду на зазначені положення закону та на участь батька                    ОСОБА_2 , який не позбавлений батьківських прав, у вихованні дитини, наданні ним матеріальної допомоги сину, малолітній             ОСОБА_3 не є дитиною, позбавленою батьківського піклування.
		 
		Домовленість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу проживання, виховання та утримання малолітнього ОСОБА_3 , не дає підстав для встановлення опіки над дитиною.
		 
		Крім того, суди попередніх інстанцій, відступаючи від висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 20 вересня 2018 року № 625 про неможливість встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_3 та призначення опікуном ОСОБА_1 , належно свій висновок не мотивували, що є вимогою частини шостої статті 19 СК України.
		 
		Задовольняючи позов, суди, у тому числі, посилалися на рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), вважаючи, що у найкращих інтересах дитини є встановлення опіки.
		 
		Колегія суддів погоджується з тим, що у кожній справі, яка стосується дітей, мають бути враховані найкращі інтереси дитини. Проте, наведене вище рішення Європейського суду з прав людини стосувалося інших фактичних обставин та іншого предмету спору, а саме, визначення місця проживання дитини. 
		 
		У справі, яка переглядається, предмет спору - встановлення опіки. Позивачці (бабі дитини) перешкоди у спілкуванні з дитиною не чиняться, батько дитини бере участь в утриманні та вихованні дитини, що ним не заперечується.
		 
		Отже, встановлення опіки бабі над онуком, за відсутності для цього як фактичних так і правових підстав, не є захистом найкращих інтересів дитини.
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті               81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно із частиною першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_3 задовольнити.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 травня 2019 року скасувати.
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення опіки над малолітньою дитиною - онуком ОСОБА_3 та призначення її опікуном, відмовити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                            Г. В. Кривцова
		 
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець
		 
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...