Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/233/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2019. Зареєстровано: 04.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2019.
Дата набрання законної сили: 01.10.2019
Номер судового провадження: А/855/7913/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/233/19                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  01 жовтня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		                       головуючого - судді:                       Собківа Я.М.,    
		                                            суддів:                      Земляної Г.В., Шурка О.І.
		                 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу,-                                                                                                              
		                                             ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 23 травня 2018 року №6678031-101613-1013 про нарахування ОСОБА_1 грошового зобов`язання з земельного податку за податковий період 2018 рік у сумі 29455,44 грн.;
		- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 14 вересня 2018 року №229921-55;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області №378 від 16 жовтня 2018 року про опис майна в податкову заставу.
		В обґрунтування позовних позивач посилається на те, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування йому земельного податку, у зв`язку з тим, що не проведено нормативної грошової оцінки території селища, де розташована земельна ділянка, належна позивачу, а обов`язок зі сплати земельного податку із застосуванням ставок земельного податку, затверджених рішенням Козинської селищної ради від 10 листопада 2017 року №6, виникає у платників податків лише з 01 січня 2019 року.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.  
		Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову. 
		Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального права.
		Відповідно до ч.1  ст. 308 КАС України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог п. 3 ч. 1  ст. 311 КАС України  апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 
		Відповідно до частини першої    статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України    (в редакції, чинній на момент звернення до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		З матеріалів даної справи убачається, що 25 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу    Щур Н.Р. та зареєстрований в реєстрі за №2217, відповідно до умов якого продавець, в особі представника, передав у власність та отримав грошову суму, а покупець прийняв у власність та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 1,4000 га, розташовану на території смт. Козин, Обухівського району, Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 3223155400:06:012:0013. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (пункти 1.1. та 1.2. Договору).
		У відповідності до пункту 1.11. Договору, згідно довідки, виданої Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Головного Управління Держкомзему у Київській області Держкомзему України 26 січня 2011 року за №05/08-104, в адміністративних межах Козинської селищної ради, де розташована земельна ділянка з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 1,4000 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , згідно державного акту серії ЯД №968199, нормативна грошова оцінка не проведена (Т.1, арк. 20).
		Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №968199, виданий ОСОБА_2 29 січня 2010 року, остання є власником земельної ділянки площею 1,4000 га у межах згідно з планом, яка розташована Київська область, Обухівський район, смт. Козин з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На вказаному державному акті проставлено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 (Т.1, арк. 21).
		У відповідності до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:06:012:0013 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 1,3999 га, що розташована Київська область, Обухівський район, смт. Козин обліковується за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Т.1, арк. 22).
		Згідно з копією інформації про нормативну грошову оцінку №1423 від 26 липня 2018 року, виданої відділом Держгеокадастру в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, повідомлено, що на території Козинської сільської ради Обухівського району Київської області, де розташована земельна ділянка (кадастровий номер 3223155400:06:012:0013) з цільовим призначенням: 02:01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1,3999 га, нормативна грошова оцінка не проведена (Т.1,    арк. 24).
		У листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 листопада 2018 року №29-10-0.223-17073/2-18 зазначено, що відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 3223155400:06:012:0013) перенесено до Державного земельного кадастру з Державного реєстру земель у порядку, передбаченому пунктом 4  розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр»  (Т.1, арк. 26).
		Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10 грудня 2018 року №13-10-0.222-18719/2-18, Головним управлінням повторно надано відомості щодо того, що в архіві відділу другий примірник правовстановлюючого документу та документація із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:06:012:0013 не обліковується, у зв`язку з чим, поземельна книга на дану земельну ділянку не відкрита, Витяг з Державного земельного кадастру надати не має можливості. Також, у вказаному листі зазначено, що відповідно до технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, де розташована земельна ділянка, нормативна грошова оцінка не проведена, органам Державної фіскальної служби України відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:012:0013 не надавались (Т.1, арк. 27).
		У відповідності до наданої суду копії листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №8-10-0.332-3528/2-18 від 06.03.2018, Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області про те, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення визначається відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, яка затверджена  постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №831  та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, який затверджений  наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №262.
		З урахуванням викладеного, Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області що станом на 01.01.2018 нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Київській області з урахуванням коефіцієнта індексації становить 26194,09 грн./га (Т.1, арк. 54-55).
		23 травня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено податкове повідомлення - рішення №6678031-101613-1013, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік у розмірі 29455,44 грн (Т.1, арк. 17).
		14 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено податкову вимогу форми «Ю» №229921-55, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 13 вересня 2018 року сума податкового боргу платника податків становить 29405,90 грн та зобов`язано терміново сплатити суму податкового боргу (Т.1, арк. 19).
		Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №378 про опис майна в податкову заставу від 16 жовтня 2018 року здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (Т1., арк. 18).
		Не погоджуючись з рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №378 про опис майна в податкову заставу від 16 жовтня 2018 року, позивач звернувся з даним позовом до суду. 
		Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне. 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами п.п.  14.1.72  та 14.1.73 пункту  14.1  статті  14 Податкового кодексу України  (далі - ПК) земельним податком  визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
		Відповідно до підпунктів  269.1.1  і 269.1.2 пункту  269.1  статті  269 ПК  платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
		Згідно з підпунктом  270.1.1  пункту  270.1  статті  270 ПК  об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
		Відповідно до пункту  286.1  статті  286 ПК  підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
		За прписами пункту  287.7  статті  287 ПК  у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
		Згідно з пунктом 287.8 цієї ж статті власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
		У частинах першій та другій  статті 120 Земельного кодексу України  установлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Відповідно до статтей 125  та  126    Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до  Закону України від 1 липня 2004 року    №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Отже, аналіз вищенаведених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
		Зокрема, в розумінні зазначених норм,  обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правових можливостей, як-от набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.
		Отже, у розумінні положень підпунктів  14.1.72,  14.1.73  пункту  14.1  статті  14, підпунктів  269.1.1,  269.1.2  пункту  269.1,пункту  269.2  статті  269,підпунктів  270.1.1,  270.1.2  пункту  270.1  статті  270, пункту  291.2  статті  291, підпункту 4 пункту  297.1  статті  297 ПК  платником земельного податку є саме власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
		У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду та доводами апелянта про те, що позивач є платником земельного податку у розумінні податкового законодавства, а тому має сплачувати такий податок.
		Разом з тим, при вирішенні питання правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання контролюючим органом офіційних відомостей при здійсненні розрахунку такого зобов`язання.
		Як уже зазначалося, позивач є власником земельної ділянки загальною площею 1,3999 га кадастровий номер 3223155400:06:012:0013 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №968199, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та постійного користування за №011095000002 від 19.01.2010.
		Податковим повідомленням - рішенням від 23.05.2018 №6678031-101613-1013 позивачу нараховано та пред`явлено до сплати податкове зобов`язання по платі за землю з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 29455,44 грн з урахуванням пільги як пенсіонеру за віком (0,15 га) за земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 1,4 га, а також з урахуванням регіонального коефіцієнта (становить 1,4), зонального коефіцієнта (0,96) та коефіцієнта індексації, який становить 1,06, що були визначені листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.03.2018 №8-10-0.332-3528/2-18 щодо нормативної грошової оцінки земель по Київській області.
		У своїх письмових запереченнях відповідач посилається на те, що розрахунок земельного податку проводився ним з врахуванням вимог п.286.1  ст.286 ПК, відповідно до інформації, зазначеної у витязі з земельного кадастру та інформації, наявній у справі платника.
		При цьому, відповідач в своїх доводах зазначає, що за даними Головного управління Держгеокадастру у Київській області згідно технічних документацій з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту середня (базова) вартість одного квадратного метра землі вказаного цільового призначення по смт. Козин, Обухівського району станом на 14.07.2016 становить 165,41 грн.
		Між тим, рішенням Козинської селищної ради Обухівського району Київської області VII скликання від 10.11.2017 №6 ставка земельного податку на 2018 рік для земельних ділянок нормативну грошову оцінку яких проведено, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (незалежно від місцезнаходження) становить 1 відсоток від нормативної грошової оцінки.
		Отже, за твердженням відповідача, ставка земельного податку на 2018 рік за земельні ділянки з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по Козинській селищній раді Обухівського району становить саме 2,35644 за один квадратний метр, а тому при визначені грошового зобов`язання зі сплати земельного податку на 2018 рік ним були враховані вищенаведені інформаційні відомості (дані).  
		З цих підстав, податковим органом 23 травня 2018 року було винесено податкове повідомлення - рішення №6678031-101613-1013, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік у розмірі 29455,44 грн, на підставі якого 14 вересня 2018 року відповідачем було винесено податкову вимогу форми «Ю» №229921-55, а 16 жовтня 2018 року рішенням №378 про опис майна в податкову заставу. 
		Втім, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено справляння земельного податку з фізичних осіб за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена, а також з урахуванням того, що рішенням Козинської селищної ради від 10.11.2017 №6 не визначено ставки земельного податку на 2018 рік за земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, то у відповідача не було жодних правових підстав для застосування  ставки земельного податку 1% від нормативної грошової оцінки вищевказаної земельної ділянки, яка застосовується для земельних ділянок нормативну грошову оцінку яких проведено.
		Так, базою оподаткування    земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
		Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.  271.2  ст.  271 ПК).
		Одночасно, пунктом   286.1   статті   286 ПК   установлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (зокрема, за приписами норм ст.ст.15,  20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 №3613-VI) до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними).
		Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону  України від 07 грудня 2017 року №2245-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році»  установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту  4.1.9  пункту  4.1  та пункту  4.5  статті  4, підпункту  12.3.4  пункту  12.3, підпункту  12.4.3  пункту  12.4   та пункту  12.5  статті  12 ПК  та  Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Тобто, законодавець на 2018 рік не передбачив залежності нарахування податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків.
		Відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, передбачені пунктом  274.1  статті  274 ПК та встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
		Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, визначені  статтею 277  ПК.
		Згідно пункту 277.1 вказаної статті, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
		Тобто, база оподаткування земельним податком за правилами        статті 271 ПК залежить насамперед від проведення або не проведення нормативно-грошової оцінки землі, що має вплив на визначення розміру ставки та правила обчислення податку за правилами статті 274 або за  статтею 277 ПК.
		В той же час,  Податковим кодексом України  не передбачено сплату земельного податку з фізичних осіб за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена.
		Відповідно до п.  286.5  ст.  285 ПК  нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному  статтею 58 цього Кодексу.
		З контексту наведених правових норм можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
		Статтями  1,  18 Закону України від 11.12.03р. №1378-IV «Про оцінку земель»  (надалі Закон №1378-IV) установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
		Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до  Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.
		Відповідно до ст.ст.15,  20,  23 Закону України від 11.12.03р. №1378-IV «Про оцінку земель»  підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
		За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
		Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
		Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п.1 Положення про зазначений орган, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.
		Згідно з п.21  Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена  постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95р. №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
		Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є саме витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який  виданий територіальним органом Держгеокадастру  за місцем розташування земельної ділянки,  або  в силу норми  ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», -  відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).
		Відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не подано суду витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, належної позивачу, та/або офіційні відомості про вказану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, на підставі яких контролюючий орган має обчислювати суму грошового зобов`язання позивача по земельному податку за 2018 рік, а тому податковим органом не було доведено правильність нарахування суми грошового зобов`язання із земельного податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення та правомірність винесення на його підставі  податкової вимоги від 14 вересня 2018 року №229921-55 та рішення №378 від 16 жовтня 2018 року про опис майна в податкову заставу.
		Відповідно до частини 1  статті 73 КАС України  належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно частини 2  статті 74 КАС України обставини справи, які за   законом   мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними, в силу частини 1  статті 75 КАС України  є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Згідно частини 1  статті 76 КАС  України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодним належними, достатніми і достовірними доказами, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб на 2018 рік здійснено відповідачем за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами  Податкового кодексу України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оспорюваного у даній справі  оспорюваного податкового повідомлення-рішення та прийнятих на його підставі податкової вимоги від 14 вересня 2018 року №229921-55 та рішення №378 від 16 жовтня 2018 року про опис майна в податкову заставу.
		Разом з тим, згідно з пунктом  59.1  статті  59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт  59.3  статті  59 ПК).
		Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт  89.1  статті  89 ПК).
		Враховуючи висновок суду про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та похідний характер оскаржуваних податкової вимоги від від 14 вересня 2018 року №229921-55 та рішення №378 від 16 жовтня 2018 року про опис майна в податкову заставу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
		При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду у справі №826/15139/16 (провадження №К/9901/1450/17) з аналогічних правовідносин, викладений у постанові від 06.02.18р.
		Відповідно до частини 5  статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.
		Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
		За правилами  статті 316 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст.  250, 308,  311,  313, 315,  316,  321,  325,  328,  329 КАС України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.  
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		              Головуючий суддя                                                                                Собків Я.М.
		 
		             
		              Суддя                                                                                                      Земляна Г.В.
		 
		 
		              Суддя                                                                                                      Шурко О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...