Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1009/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2019. Зареєстровано: 04.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2019.
Дата набрання законної сили: 03.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/11947/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №802/1009/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/11947/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                         Бевзенка В. М.,                                                                                                                Шевцової Н.В.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (головуючий суддя - Воробйова І.А.)
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді - Матохнюк Д.Б., Боровицький О.А.) 
		у справі № 802/1009/16-а
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Територіального управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області
		про зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу у зв`язку із відставкою, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		В липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити у зв`язку із виходом у відставку вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен рік роботи на посаді судді, а саме у розмірі 21 (двадцяти одного) його місячного заробітку (суддівської винагороди) на день відрахування його зі штату суддів Козятинського міськрайонного суду.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу у зв`язку із відставкою відмовлено. 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент звільнення ОСОБА_1 з посади судді Закон України «Про статус судів» не діяв, оскільки втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 23 грудня 2010 року N 2856-VI. А відтак, позивач не має права на отримання гарантій матеріального та соціально-побутового забезпечення суддів у зв`язку з відставкою, оскільки дане право виникає одночасно з набуттям скаржником права на відставку, а не з моменту призначення його на посаду судді.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
		10 жовтня 2016 року судом касаційної інстанції отримано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, в якій просить скасувати зазначенні рішення та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю. 
		В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що оскільки право на відставку, а відповідно, і на отриманні вихідної допомоги набуто ним до набрання чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», то цим законодавчим актом не може бути обмежено права, зокрема, щодо належного матеріального та соціального захисту, що не було враховано в рішеннях судів попередніх інстанцій.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 
		07 листопада 2016 року судом касаційної інстанції було отримано заперечення відповідача, в якому він вважає подану касаційну скаргу безпідставною та необґрунтованою і просить залишити її без задоволення.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ. 
		ОСОБА_1 з 13 травня 1998 р. працював на посаді судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
		12 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Постанову № 788-VIII, якою, у зв`язку з поданням заяви про відставку, крім інших, звільнено з посади судді ОСОБА_1 .
		Згідно наказу Козятинського міскрайонного суду Вінницької області №180-к від 27.11.2015р. ОСОБА_1 відраховано із штату суддів з 27.11.2015 р.
		25.12.2015 року позивач звернувся з заявою до Козятинського міскрайонного суду Вінницької області та територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області про виплату вихідної допомоги у відповідності до положень частини третьої статті 43 Закону України «Про статус судів» , яка діяла на момент призначення його на посаду, в сумі 434 070 грн.
		Листами від 06.01.2016р., 29.01.2016р. судом та управлінням позивачу відмовлено у виплаті та зазначено, що чинним Законом України «Про судоустрій та статус суддів», який діяв на момент звільнення ОСОБА_1 з посади, не передбачено право судді, звільненого з посади у зв`язку із виходом у відставку, на отримання вихідної допомоги.
		З такою відмовою позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом. 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ. 
		Частина 2 статті 19 Конституції України, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частина 1 статті 58 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Пункт 9 частини 5 статті 126 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.
		Частина 1 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII): Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
		Частина 3 статті 43 Закону № 2862-XII: Судді, який пішов у відставку, виплачується  вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
		Підпункт 1 пункту 2 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI): Визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 8, ст. 56; 1994 р., N 22, ст. 142,  N 26,  ст.  203;  1995 р., N 34, ст. 268; 1999 р., N 50, ст. 434;  2000 р., N 10, ст. 79, N 13, ст. 102, N 38, ст. 322; 2001 р., N 33, ст. 180; 2004 р., N 25, ст. 354; 2006 р., N 1, ст. 18), крім статей 43 та 44,  які втрачають чинність з 1 січня 2011 року
		Частина 1 статті 120 Закону № 2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
		Частини 3,4 статті 120 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
		Частини 2,3 статті 122 Закону №2453-VI, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII: питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
		Частина 1 ст. 136 Закону №2453-VI, в редакції до 01.04.2014: судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. 
		Підпункт 1 пункт 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII): у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами): статтю 136 виключити.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі  статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		Аналіз вищенаведеної норми Конституції України, із застосуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає розуміння про дію нормативно - правового акта в часі як момент початку набрання цим актом чинності та припинення - як момент втрати ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно - правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення скаржника з посади судді.
		Крім того, Суд зауважує, що ОСОБА_1 звільнено з посади судді 12 листопада 2015 року, тобто у той час, коли право на вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачене статтею 136 Закону №2453-VI не існувало, оскільки дана норма виключена положенням Закону № 1166-VII. 
		Щодо доводів скаржника про віднесення Конституційним Судом України (рішення від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013) вихідної допомоги до конституційних гарантій незалежності суддів та її неспіврозмірність з такими конституційними гарантіями незалежності суддів як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, Суд зазначає наступне. Дані доводи є необґрунтованими та спростовуються приписами абзацу 6 п. 3.2 того ж таки Рішення Конституційного Суду України, згідно з якими, Конституційний Суд України зазначив, що "<за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю>".    
		З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк підстави для виплати вихідної допомоги скаржнику, станом на дату його виходу у відставку - 12 листопада 2015 року, що є датою прийняття Верховною Радою України постанови № 788-VIII відсутні.  
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки останніх - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341,  343,  п.1ч.1.ст.349, 350,  355, 356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		Суддя-доповідач                                                                                Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                                     В. М. Бевзенко 
		                                                                                                    Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...