Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 356/642/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2019.
Дата набрання законної сили: 03.10.2019
Номер судового провадження: 61-12661ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		03 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 356/642/18
		провадження № 61-12661св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 , 
		відповідач -  ОСОБА_3 , 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві держаної адміністрації,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М., від 29 травня 2019 року.
		Короткий зміст позовних вимог 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до      ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві держаної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували. З самого народження доньки відповідач проживає окремо, не цікавиться її життям, успіхами, станом здоров`я, бажання спілкуватися та приймати участь в її вихованні не виявляє, відтак, своїх батьківських обов`язків не виконує, має заборгованість по сплаті аліментів, стягнутих за рішенням суду.            Дитина постійно проживає та зареєстрована разом з заявником у належній їй на праві власності двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на повному її утриманні та вихованні. Дитина перебуває на обліку в дитячій міській поліклініці Шевченківського району м. Києва та отримує належний медичний догляд.
		Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи про те, що між дитиною та нею склалися доброзичливі стосунки, що сприяє її належному вихованню, а спосіб життя відповідача антисоціальний, він схильний до агресії, офіційно ніде не працює, а також заперечує проти виїзду позивача з дитиною за кордон до родичів та на оздоровлення, що вказує на те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків,        ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Березанського міського суду Київської області, у складі судді Лялик Р. М., від 18 лютого 2019 року задоволено позовні вимоги       ОСОБА_1 Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ухиляється    від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_6 , не піклується про неї, не займається вихованням та духовним розвитком, не цікавиться її життям та здоров`ям, матеріально не забезпечує.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасовано рішення Березанського міського суду Київської області                від 18 лютого 2019 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог. 
		Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до доньки                  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і покладено на орган опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації здійснення контролю за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд, вирішуючи спір, не врахував, що ОСОБА_3 заперечував проти позову та  зазначав, що він має намір і бажання бачитися з дитиною та приймати участь у її вихованні. 
		На підтвердження своїх доводів долучив до справи розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 697 від                  14 листопада 2018 року про встановлення йому графіка побачень з малолітньою дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався до суду із зустрічним позовом про визначення способу участі у вихованні доньки. 
		Суд першої інстанції не дав належної оцінки наведеному, не встановив винної поведінки ОСОБА_3 щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, того, чи можливо змінити його поведінку у кращу сторону, не сприяв захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та не врахував того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, а також того, що до ОСОБА_3 раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання доньки. Факт заперечення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку свідчить про наявність у ОСОБА_3 бажання піклуватись про свою малолітню доньку.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У червні 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року та залишити в силі рішення Березанського міського суду Київської області від 18 лютого 2019 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Апеляційний суд не врахував, що згідно висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної                у м. Києві державної адміністрації від 14 грудня 2018 року за результатом проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини, що відбулось    12 грудня 2018 року, органом опіки встановлено, що розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації                      від 14 листопада 2018 року № 697 ОСОБА_3 встановлено графік побачень з малолітньою донькою в присутності її матері та визнано за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дитини. Крім того, ОСОБА_3 не надав до суду доказів, які б свідчили про піклування малолітньою дитиною.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		11 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
		Відзиву на касаційну скаргу не подано 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Батьками малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 
		Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 жовтня 2018 року № 608 ОСОБА_1 надано дозвіл на зміну прізвища малолітньої дитини ОСОБА_6 , 2015 року народження, на прізвище « ОСОБА_6 ».
		Згідно з довідкою Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 17 жовтня 2018 року за № 109-109/0ПП/І-4789,           ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_6 з 15 березня 2016 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
		Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у справі № 753/22465/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 ,             ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 300, 00 грн щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 грудня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Березанського міського управління юстиції у Київській області Іораш С. М. від 09 червня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51374497 з примусового виконання виконавчого листа № 753/22465/15, виданого          27 квітня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 03 березня 2016 року.
		Відповідно до даних, які містяться у довідці-розрахунку заборгованості         від 04 жовтня 2018 року за № Дв/25, загальна сума заборгованості         ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з 01 грудня 2015 року                     по 04 жовтня 2018 року становила 44 038, 88 грн.
		Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини від 23 жовтня       2018 року встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання в якій задовільні, наявні необхідні предмети побуту та інтер`єру: меблі, побутова техніка, речі особистого вжитку. В помешканні є всі необхідні зручності, зроблений сучасний ремонт, охайно та прибрано. Малолітня ОСОБА_6 має окрему кімнату, обладнану необхідними меблями, іграшками, забезпечена одягом та взуттям, відвідує гуртки.
		Згідно з висновком органу опіки та піклування Шевченківської районної              у м. Києві державної адміністрації від 14 грудня 2018 року за результатом проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини, що відбулось     12 грудня 2018 року, органом опіки визначено, що розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації                      від 14 листопада 2018 року № 697 ОСОБА_3 встановлено графік побачень з малолітньою донькою у присутності її матері та визнано за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дитини.
		Під час розгляду справи в апеляційному порядку встановлено, що           ОСОБА_3 з 10 травня 2019 року працевлаштований на посаді фахівця із стандартизації сертифікації та якості випробувальної лабораторії                       у ТОВ «Уні Серт».
		Позиція Верховного Суду 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		За положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
		Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
		Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. 
		Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. 
		Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини 
		(стаття 166 СК України). 
		Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
		Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 
		2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» 
		від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
		У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року 
		(заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
		Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. 
		Звертаючись із апеляційною скаргою ОСОБА_3 вказував про те, що після розірвання відносин з ОСОБА_1 , їх спільна донька проживала разом з матір`ю, та з того часу він жодного разу не бачив свою доньку.                          У подальшому ОСОБА_1 змінила адресу проживання, на телефонні дзвінки не відповідала та заблокувала його на своїх сторінках у соціальних мережах. ОСОБА_3 неодноразово звертався до служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, як в усній, так і в письмовій формах, але фактичне місце проживання ОСОБА_1 працівники служби не змогли встановити, а отже, дійти згоди щодо його участі у вихованні малолітньої ОСОБА_6 досягнути можливості не було.
		У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
		Встановивши відсутність фактів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, наявність конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати і приймає участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно їх спільної дитини.
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не у повному обсязі дослідив обставин справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність оскарженого судового рішення та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді В. В. Сердюк    А. І. Грушицький    І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...