Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 176/1600/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2019. Зареєстровано: 06.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2019.

Номер судового провадження: 2/176/632/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа №176/1600/19
		провадження №2/176/632/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       04 жовтня 2019 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді Кучми В.В.,
		з участю с екретаря Петренко Н.В.
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		       27 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на її користь компенсацію за невикористану щорічну відпустку суму у розмірі 3335,36 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення судом рішення, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
		       Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2018 року вона знаходилася у трудових відносинах з Відділом освіти виконкому Жовтоводської міської ради. Наказом №2106-к/тр від 10.12.2018 року вона була звільнена у зв`язку з переведенням. Після звільнення відповідач не виплатив належні їй при звільненні та передбачені законом усі платежі. Так, на момент звільнення нею не було використано 14 календарних днів відпустки за 2018 рік, за які вона не отримала грошову компенсацію. Незважаючи на усі її звернення до відділу освіти виконкому Жовтоводської міської ради, з нею так і не розрахувалися та не виплатили грошову компенсацію, що змусило її звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. За її підрахунками компенсація за невикористану відпустку складає 3335,36 грн. Також позивач вважає, що відповідач повинен здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в порядку ч.1 ст. 117 КЗпП України, по день постановлення судом рішення, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
		       Відповідачем 07.08.2019 року подано відзив на позовну заяву, де Відділ освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у зв`язку із реорганізацією комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради, згідно рішення останнього від 26 вересня 2018 року «Про реорганізацію комунального закладу освіти навчально-виховного комплексу «Дивосвіт» із санаторними групами і класами, за заявою ОСОБА_1 , її було 31 грудня 2018 року звільнено за переведенням до комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради та 02 січня 2019 року прийнято за переведенням із відділу освіти цього ж закладу. При звільненні за переведенням ОСОБА_1 не зверталась до відділу освіти із заявою про виплату їй компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. За її згодою було видано довідку про кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки за період роботи в комунальному закладі освіти навчально - виховному комплексі "Дивосвіт" із санаторними групами і класами з 01.09.2018 року по 31.12.2018 року, що становило 14 календарних днів до її звільнення за переведенням. Для оплати невикористаних днів щорічної відпустки за 2018 рік ОСОБА_1 комунальному закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Дивосвіт" Жовтоводської міської ради на 2019 рік відділом освіти була запланована та виділена грошова сума, в якій передбачено кошти на оплату щорічної відпустки працівника повної тривалості - 56 календарних днів, з урахуванням невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2018 рік та днів щорічної основної відпустки нового періоду. З 01.01.2019 року КЗО НВК «Дивосвіт» переведено на фінансову автономію і бухгалтерський облік здійснюється закладом самостійно. На теперішній час у зв"язку з фінансовою автономією навчального закладу за місцем роботи ОСОБА_1 відділ освіти не має пістав та кошторисних призначень для продовження виплат у 2019 році грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні відпустки за 2018 рік, тобто вже після проведення звільнення. На думку відповідача позивачем не вірно обраховано суму компенсації за невикористаному відпустку та її значно завищено. Окрім того, відповідачем 05 серпня 2019 року була виплачена компенсація за невикористану відпустку за 2018 рік на загальну суму 3262,28 грн. виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, що становить 233,02 грн.(сума доходу за період з грудня 2017 року по листопада 2018 року - 82489,16 грн.: на кількість календарних днів у розрахунковому періоді - 354 днів):
		       - 2626,14 грн. перераховано на картку ПриватБанк № НОМЕР_1 ;
		       - утриманий податок з доходів фізичних осіб в розмірі 587,21 грн. та військовий збір в розмірі 48,93 грн. 
		       Також відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначено, що після звільнення за захистом своїх порушених прав позивачка звернулася через шість місяців, тобто поза межами встановленого строку позовної давності щодо вирішення трудового спору. Окрім того, відповідачем подано заяву про залишення даної позовної заяви без руху, посилаючись на те, що дана позовна заява подана без додержання вимог ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме позивачем при подачі позовної заяви не було сплачено судовий збір. 
		       Дослідивши письмові пояснення сторін, матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
		       Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
		       Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
		       Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України  кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       Згідно ст. ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		       Судом  встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		       Згідно із трудовою книжкою ОСОБА_1 , остання знаходилась з відповідачем у трудових відносинах з 01 вересня 2011 року по 31.12.2018 року (а.с.7-8).
		       Відповідно до копії наказу від 10.12.2018 року №2106-к/тр начальника відділу освіти виконкому Жовтоводської міської ради ОСОБА_1 була звільнена 31.12.2018 року з посади вчитель початкових класів КП -2331 Комунального закладу освіти навчально-виховного комплексу «Дивосвіт» у зв`язку з переведенням до комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.12 на звороті).
		       Відповідно до довідки відділу освіти Жовтоводської міської ради за №232 від 31.12.2018 року ОСОБА_1 станом на 31.12.2018 року має невикористану щорічну відпустку за період роботи з 01.09.2018 рік по 31.12.2018 рік - 14 календарних днів (а.с.17).
		       У своїй заяві від 18.02.2019 року позивачка просила відповідача перерахувати на ЗЗСО "Дивосвіт" грошову компенсацію за невикористану відпустку 14 календарних днів за період відпрацьований з 01.09.2018 року по 31.12.2018 рік в НВК «Дивосвіт».(а.с.15)
		       Із відповіді Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на дану заяву, від 20.06.2019 року №01-16/679, відповідач повідомив, якщо працівник переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткову відпустки і не одержав грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткову відпустки зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Відповідно до Положення про відділ освіти, затвердженого рішенням сесії Жовтоводської міської ради № 2378 - 24(І)/УІІ від 28.11.2018 року відбулися зміни в організації роботи відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, а також відповідно до рішення Жовтоводської міської ради від 26 вересня 2018 року №1970-44(І) УІІ «Про реорганізацію комунального закладу освіти навчально-виховного комплексу «Дивосвіт» із санаторними групами і класами» КЗЗСО І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради переведено на фінансову автономію і бухгалтерський облік здійснюється закладом самостійно. А тому відділ освіти не має підстав та кошторисних призначень для виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку. Також позивачу даним листом було роз`яснено ст. 9 Закону України «Про відпустки» та рекомендовано скористатися невикористаною відпусткою за попередній період роботи на новому місці роботи (а.с.16).
		       Також, позивачка 11.06.2019 року звернулася до директора ЗЗСО "Дивосвіт" із заявою про те, чи буде їй надано та оплачено відпустку за час роботи у міському відділі освіти (а.с.16). Однак, відповіддю комунального закладу загальної середньої освіти "Дивосвіт" від 18.06.2019 року також отримала відмову.(а.с.13)
		       Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 остання працювала у Відділі освіти та їй нараховано заробітну плату за період з січня 2018 року по грудень 2018 року в розмірі 84100,73 грн. (а.с.9).
		       Таким чином, судом встановлено із досліджених доказів, що на момент звільнення з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради позивачка мала невикористану відпустку 14 календарних днів за період роботи з 01.09.2018 рік по 31.12.2018 рік і даний факт не заперечувався відповідачем у наданій позивачці відповіді на її заяву.
		       Посилання відповідача у своєму відзиві на те, що у зв`язку з фінансовою автономією навчального закладу за місцем роботи ОСОБА_1 , відділ освіти не має підстав та кошторисних призначень для продовження виплат у 2019 році грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2018 рік та те, що згідно затвердженого кошторису КЗЗСО "Дивосвіт" на 2019 рік передбачено кошти освітньої субвенції на виплату відпускних педагогічним працівникам повної тривалості 56 календарних днів з урахуванням невикористаних днів щорічної відпустки за 2018 рік та днів щорічної відпустки нового періоду, не знайшли свого підтвердження і спростовуються листом №338 від 18.06.2019 року, де зазначено, що додаткових бюджетних коштів на оплату невикористаних відпусток за 2018 рік в кошторисі ЗЗСО "Дивосвіт" не передбачено (а.с.13).
		       Так, згідно ст. 83 КЗпП України і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.
		       Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: - гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; - забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
		       У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.
		       Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України, громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.
		       Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних: основна відпустка ; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
		       Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом "Про відпустки" (до 1 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.
		       Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.
		       Відповідно до п.2 ч.ІІ вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
		       Відповідно до п. 7 ч. ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
		       Таким чином, суд знаходить доведеною вимогу позивачки про стягнення з відповідача компенсації за невикористану нею відпустку при звільненні та вважає, що така компенсація має бути стягнута з відповідача, в мажах заявленої суми у позові, оскільки доказів на спростування наведеного у позовній заяві розрахунку відповідачем суду не надано.
		       Також не береться судом до уваги твердження відповідача про те, що позивач не зверталась до нього із заявою про виплату компенсації за невикористану відпустку, оскільки законодавством встановлено, що ця компенсація входить до розрахункової суми і виплачується працівнику при звільненні, а посилання відповідача на те, що ним 05.08.2019 року було виплачено позивачеві компенсацію за невикористану відпустку не підтверджено ніякими письмовими доказами.
		       Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума компенсації за невикористану щорічну відпустку, яку зазначено позивачем у позовній заяві в розмірі 3335,36 грн., виходячи із наступного розрахунку: сума заробітної плати за останні перед звільненням 12 місяців поділена на суму робочих днів за ці 12 місяців (84100,73 грн. : 353 к.дн.=238,24 грн.), яка множиться на 14 днів невикористаної відпустки.         
		       За ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		       При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		       Як роз`яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, -наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи-по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
		       У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
		       Отже, судом встановлено, що повний розрахунок з позивачем до цього часу не проведено, оскільки мала місце невиплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника, яка входить до заробітної плати та до таких правовідносин застосовується ст.117 КзПП України.
		Таким чином, з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради  на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 31 грудня 2018 року по день ухвалення рішення у справі 04 жовтня 2019 року (включно), що складає 226 робочих днів. 
		       При розрахунку середнього заробітку за весь період затримки розрахунку судом береться середньоденна заробітна плата розрахована позивачем на підставі вищедослідженої довідки про доходи (а.с.9), оскільки відповідач свого розрахунку суду не надав.
		Так, середньоденна заробітна плата позивача згідно вказаної довідки становить 238,24 грн.
		Остаточний розрахунок з позивачем відповідач затримав на 226 робочих дня.
		Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 53842,24 грн. (238,24 грн. /середньоденна заробітна плата позивача/ х 226 днів /кількість робочих днів затримки розрахунку = 53842,24 грн.). Саме така сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача. 
		Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то слід зазначити наступне.
		Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оплату праці" додаткова заробітна плата, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливості умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Це підтверджується також висновками Верховного суду України викладеними у Постанові від 26.10.2016 року у справі №6-1395 цс16, в якій суд прийшов до висновку, що в разі порушення роботодавцем законодавства про опату праці, звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь - яким строком.
		Таким чином строк позовної давностя позивачем не пропущений.
		Окрім того, пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		У постанові Верховного Суду в складі Великої Палати від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
		Враховуючи зазначений висновок Верховного Суду, позивачка ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору щодо вимоги про стягнення середнього заробітку.
		Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою визначений розмір судового збору у вигляді 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Таким чином, позивачеві при зверненні до суду необхідно було сплати судовий збір в розмірі 768,40 грн. за вимогу щодо стягнення середнього заробітку.         
		Відповідно до положень ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Оскільки позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачений не був, тому стягнення судового збору в дохід держави у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягає з відповідача. 
		На підставі наведеного, відповідно до ст.ст.  116, 117, 232, 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями), Закону України «Про відпустки» , керуючись ст.ст. 4,12,13,81,82,141, 263-265 ЦПК України, суд, -
		 
		                                               В И Р І Ш И В :
		       Позов ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні задовольнити.
		       Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради код ЄДРПОУ 02142371, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 36 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 3335,36 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 53842,24 грн., а всього 57177 (п`ятдесят сім тисяч сто сімдесят сім ) грн. 60 коп. 
		       Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради код ЄДРПОУ 02142371, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 36 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106) судові витрати в розмірі 768,40 грн.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга сторонами безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя:                                                                        Кучма В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...