Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/2443/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2019. Зареєстровано: 06.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2019.
Дата набрання законної сили: 04.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/22621/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		04 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №465/2443/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/22621/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В., 
		суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
		за касаційною скаргою ОСОБА_2
		на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року (у складі головуючого судді Кузь В.Я.),
		та постанову й ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Шинкар Т.І., суддів: Пліша М.А., Макарика В.Я,)
		у справі № 465/2443/16-а
		за позовом ОСОБА_2
		до Управління  патрульної поліції м. Львова  Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
		про скасування рішення.
		I. ПРОЦЕДУРА
		1. ОСОБА_2  звернувся до суду з позовом до Управління  патрульної поліції м. Львова  ГУ НП  у  Львівській  області (далі - УПП), в якому просив скасувати постанову від 16 квітня 2016 року серії ПС 2 №679489 у справі про адміністративне правопорушення та закрити справу за відсутністю у діях позивача складу такого правопорушення.
		2. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2017 року позов задоволено повністю. Постанову  серії ПС2 № 679489 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2  за частиною першою статті 122 КУпАП  скасовано, справу  провадженням  закрито. Стягнуто з  управління  патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП) на  користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2957,60 грн.
		3. Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Виправлено описку в постанові Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2017 року, правильно вказавши в тексті постанови прізвище позивача «ОСОБА_2»; виправлено описку в постанові суду, правильно зазначивши: «стягнути з бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) судові витрати на правову допомогу 2957 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 60 коп., згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 19 січня 2017 року».
		4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2017 року скасовано та прийнято нове. Закрито провадження у справі в частині вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В іншій частині позову відмовлено.
		5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 березня 2017 року про внесення виправлень у судове рішення у справі №465/2443/16-а залишено без змін.
		6. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення апеляційної інстанції, залишити рішення суду першої інстанції по суті спору в силі, а ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 березня 2017 року в частині вирішення витрат на правову допомогу скасувати та прийняти нову, якою виправити частину третю резолютивної частини постанови і викласти її наступним чином: «Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 2957 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 60 коп.».
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 квітня 2016 року заступником командира батальйону № 1 УПП у м. Львові ДПП лейтенантом поліції Гірняк С.В. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 №679489 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
		8. Відповідно до змісту вказаної постанови 16 квітня 2016 року о 15 год. 50 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем Тойота Такома, державний номерний знак НОМЕР_2, на вул. Б.Хмельницького, 213 у м. Львові не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено» та рухався по дорозі з одностороннім рухом у забороненому напрямку, чим порушив пункт 8.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
		9. Позивач є громадянином Канади та тимчасово проживає в Україні, а тому стверджує, що не володіє українською юридичною термінологією. Послуги перекладача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття оспорюваного рішення позивачу надано не було.
		10. Вважаючи зазначену постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 №679489 незаконною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Разом з тим, позивач вказує, що він є громадянином Канади та тимчасово проживає в Україні, відтак не володіє українською юридичною термінологією, а послуги перекладача йому надано не було, всупереч вимогам статті 268 КУпАП. Крім того, зазначає, що відповідно до п. 10.1.1 ГОСТ - ДСТУ 4100:2014 дорожні знаки мають розміщуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так в в темний час доби. Дорожні знаки мають бути видимі на відстані не менше, ніж 100 метрів, за напрямком руху.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
		11.          Задовольняючи позов по суті спору, суд першої інстанції виходив серед іншого з того, що оспорювана постанова не  відповідає  вимогам  статті  283  КУпАП. 
		12.          Крім того суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів, що заступник командира батальйону №1 УПП у м. Львові ДПП лейтенант поліції Гірняк С.В. наділена  повноваженнями  патрулювати  у  м. Львові та складати  постанови у  порядку, передбаченому  статтями 222, 283  КУпАП; у постанові не зазначено, до  якого  органу  належить  посадова  особа -  інспектор поліції, що  склав  постанову.
		13.          Також суд першої інстанції виходив з того, що інспектор не роз'яснив позивачу  його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статті 63  Конституції  України, що підтверджується  змістом  постанови. Крім того, всупереч вимогам закону позивачу не забезпечено перекладача; інспектор всупереч вимогам статей 255, 257 КУпАП  не склав протокол про адміністративне правопорушення.
		14.          Розглядаючи 23 березня 2017 року питання про виправлення описки та стягуючи судові витрати на правову допомогу з бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, суд першої інстанції виходив з того, що в уточнених позовних вимогах позивач просив стягнути такі саме з відповідача. 
		15.           Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_2 під час зупинки 16 квітня 2016 року та складання постанови з працівником поліції розмовляв українською мовою, надати перекладача та/чи адвоката не просив. Представник позивача пояснив, що ОСОБА_2 розуміє та володіє українською мовою на побутовому рівні, однак не розуміє юридичної термінології. 
		16.          З матеріалів справи встановлено, що позивач проживає в Україні протягом тривалого часу, національне посвідчення водія України на право керування транспортним засобами отримав у 2006 році.
		17.          За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що отримання позивачем посвідчення водія вказує на володіння ним українською мовою на рівні достатньому для складання відповідних екзаменів, зокрема, теоретичного - на знання Правил дорожнього руху. Водночас, незнання та/або не розуміння юридичної термінології не є достатньою підставою для призначення перекладача. Крім того, відповідно до змісту оспорюваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, жодних зауважень щодо обставин адміністративного правопорушення, в тому числі, щодо нерозуміння  юридичної термінології, чи інших зауважень, позивачем у такій не зазначено.
		18.          Також суд апеляційної інстанції встановив, що дорожній знак був розташований так, що його добре видно учасникам дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби. Знак не був закритий від учасників дорожнього руху жодними перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо), дотримана вимога щодо забезпечення спрямованості інформації знаку тим учасникам руху, для яких її призначено.
		19.          У своїй постанові суд апеляційної інстанції вказав, що Гірняк С.В., перебуваючи на службі в УПП у м. Львові ДПП на посаді заступника командира батальйону №1 УПП у м. Львові ДПП, у званні лейтенант поліції, під час прийняття оскаржуваної постанови виконувала покладені на поліцію повноваження щодо регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		20.          Своєю чергою, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність відривної квитанції в оскаржуваній постанові не є належним та допустимим доказом наявності підстав для скасування оспорюваного рішення, тоді як позивач не заперечує факт порушення вимог дорожнього знаку 3.21.
		21.          Частково закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції вказав, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статтею 221 КУпАП випадках, та не належить до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
		22.          Відмовляючи позивачу у зміні рішення суду першої інстанції в частині визначення джерела стягнення витрат на правову допомогу під час перегляду ухвали цього суду про виправлення описки від 23 березня 2017 року, суд апеляційної інстанції вказав, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції, а тому відпала правова доцільність реалізації внесення виправлень у судове рішення, яке скасоване судом апеляційної інстанції, зокрема в частині розподілу судових витрат.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		23.          Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення представника відповідача про відсутність прохання ОСОБА_2 забезпечити йому послуги перекладача та про факт повідомлення останнього про його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. Вказує, що пояснення представника відповідача не є доказом у справі.
		24.          Також позивач стверджує, що на невідповідність дорожнього знаку 3.21 вимогам ГОСТ - ДСТУ 4100:2014 вказує факт його демонтажу на цей час.
		25.          Просить змінити рішення першої інстанції в частині визначення джерела стягнення витрат на правову допомогу, оскільки Управління патрульної поліції, хоч і є самостійним органом із власними повноваженнями, проте не є юридичною особою. За таких підстав рішення суду першої інстанції буде неможливо виконати у згаданій частині. 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		26.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
		27.          Спірні правовідносини виникли стосовно наявності чи відсутності підстав для скасування оспорюваної постанови від 16 квітня 2016 року серії ПС 2 №679489 у справі про адміністративне правопорушення.
		28.          За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		29.          Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		30.          На підставі частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		31.          Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		32.          Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		33.          Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		34.          За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
		35.          Відповідно до п. 3.21 Правил дорожнього руху «В'їзд заборонено» - забороняється в'їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9.
		36.          Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		37.          З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		38.          Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач порушив Правила дорожнього руху, за що його притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Факт порушення не заперечується і самим позивачем у касаційній скарзі.
		39.          Суд касаційної інстанції відхиляє доводи ОСОБА_2 щодо невідповідності дорожнього знаку 3.21 вимогам ГОСТ - ДСТУ 4100:2014, оскільки суд апеляційної інстанції встановив добру видимість знаку для учасників дорожнього руху, а факт його демонтажу на цей час не може свідчити про його невідповідність вимогам. На час виникнення спірних відносин факт заборони в'їзду існував та був порушений відповідачем.
		40.          Щодо посилання касатора на порушення інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття оспорюваної постанови, то суд касаційної інстанції звертає увагу на таке.
		41.          Порушення суб'єктом владних повноважень окремих вимог процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення може бути підставою для скасування рішення, прийнятого за результатами такого розгляду, та звільнення особи порушника від відповідальності за умови, що такі порушення вплинули або об'єктивно могли вплинути на правомірність прийняття вказаного рішення.
		42.          Відповідно до пункту 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 7 листопад 2015 року № 1395, іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
		43.          Пунктами 7 та 8 розділу Х вказаної Інструкції встановлено, що оформлення матеріалів про порушення правил дорожнього руху іноземцями та особами без громадянства, які не мають дипломатичного імунітету, здійснюється відповідно до чинного законодавства. Під час оформлення матеріалів про вчинене іноземцем або особою без громадянства правопорушення йому рекомендується вирішити всі питання щодо провадження в адміністративній справі за місцем учинення цього порушення. Поліцейські використовують всі передбачені законодавством можливості щодо розгляду та виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення в найкоротші строки. Справи про порушення правил дорожнього руху іноземцями та особами без громадянства, які не мають дипломатичного імунітету, розглядаються за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
		44.          Суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги позицію суду першої інстанції щодо необхідності складання інспектором поліції протоколу про адміністративне правопорушення у спірних правовідносинах, оскільки наявність такого обов'язку спростовано положеннями статті 258 КУпАП.
		45.          Згідно з вимогами статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		46.          Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що наявність відривної квитанції, як елемента постанови, покликана забезпечити легкість і доступність оплати штрафу порушником, а її відсутність може бути предметом аналізу під час вирішення питання щодо обґрунтованості несвоєчасної оплати такого штрафу, виконання постанови. Водночас, відсутність вказаного реквізиту не може бути підставою визнання протиправною і скасування постанови, звільнення порушника від відповідальності.
		47.          Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
		48.          Відповідно до приписів статті 86 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		49.          Суд бере до уваги те, що оспорювана постанова не містить жодних зауважень, пояснень чи заперечень позивача як щодо суті порушення, так і щодо бажання останнього скористатися правом на отримання послуг перекладача.
		50.          Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 володіє, розуміє та спілкується українською мовою. Цього достатньо для всебічності та повноти дослідження обставин справи. Тоді як суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що незнання та/або не розуміння юридичної термінології не є самодостатньою підставою для призначення перекладача.
		51.          Таким чином, беручи до уваги встановлені у справі обставини в їх сукупності, зокрема щодо володіння позивачем українською мовою, якою він спілкувався з інспектором, факт отримання ним посвідчення на право керування транспортним засобом в Україні за національним законодавством, відсутність доказів вимоги скористатися правом на отримання послуг перекладача, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування оспорюваної постанови через відсутність під час розгляду справи про адміністративне правопорушення перекладача. Водночас, відсутність навичок володіння юридичною термінологією позивачем також не є безумовною підставою для залучення перекладача і скасування рішення суб'єкта владних повноважень. 
		52.          Відповідно до статті 69 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		53.          Зважаючи на вказані положення норми КАС України, не заслуговують на увагу посилання касатора на необґрунтованість встановлення судом апеляційної інстанції окремих даних у справі на підставі пояснень представника відповідача в судовому засіданні.
		54.          Водночас, Суд повторно зазначає, що оспорювана постанова не містить жодних пояснень чи зауважень про те, що позивачу не роз'яснено його права, чи є незрозумілою мова, якою здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення.
		55.          Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та скасування оспорюваної у справі постанови.
		56.          Також суд касаційної інстанції погоджується з підставами та аргументами суду апеляційної інстанції щодо часткового закриття провадження у цій справі.
		57.          Зважаючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції по суті спору скасуванню не підлягає, а ним скасовано рішення суду першої інстанції і в задоволенні позову відмовлено, вимоги касаційної скарги про внесення змін до рішення суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, задоволенню також не підлягають.  
		58.          Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		59.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року справі №465/2443/16-а - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		Л.О. Єресько
		А.Г. Загороднюк,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...