Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 736/362/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: 51-2985км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016270000000028

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		02 жовтня 2019 року
		м. Київ
		справа № 736/362/16-к
		провадження № 51-2985 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  Суд) у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 , 
		виправданого   ОСОБА_5 
		захисника   ОСОБА_6 
		розглянувши касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_7 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2017року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у кримінальному провадженні № 12016270000000028 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 3683 Кримінального кодексу України (далі  КК ),
		встановив:
		Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2017року 
		ОСОБА_5 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, з вищою освітою, працюючого головою правління Корюківського споживчого товариства, не судимого,
		визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 3683 ККта виправдано. 
		Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 предявлено обвинувачення у тому, що перебуваючи з 25 жовтня 2013 року на посаді голови правління Корюківського споживчого товариства (код ЄДРПОУ 01776369, м. Корюківка, пров. Вокзальний, 5), на підставі ч. 2ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію»та п.п.1.1, 2.1 (г), 6.7, 6.8 Статуту Корюківського споживчого товариства, прийнятого зборами уповноважених членів Корюківського споживчого товариства 21.05.2013 року, являвся службовою особою юридичної особи приватного права, уповноваженим одноосібно приймати рішення з поточних питань діяльності споживчого товариства та без довіреності, зокрема, представляти споживче товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, від імені споживчого товариства підписувати договори (угоди), контракти, здійснювати контроль за їх виконанням. У середині січня 2016 року на звернення ОСОБА_8 з приводу можливості укладання договору оренди приміщення з метою розміщення місця для торгівлі одягом ОСОБА_5 повідомив, що готовий укласти з ним від імені Корюківського споживчого товариства договір оренди приміщення частини магазину № 1 (торговий зал площею 65 м2), розташованого за адресою місто Корюківка Чернігівської області, вул. Передзаводська,16. При цьому, ОСОБА_5 , з метою збагачення, переслідуючи корисливий мотив, використовуючи надані йому повноваження, висловив ОСОБА_8 прохання, окрім внесення орендної плати в касу споживчого товариства, надати йому особисто за укладання договору оренди приміщення для торгівлі неправомірну вигоду в розмірі 3500 грн., на що ОСОБА_8 погодився. У подальшому, 15.02.2016 року близько 14 години ОСОБА_5 , перебуваючи на робочому місці в будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , надав вказівку головному бухгалтеру споживчого товариства ОСОБА_9 підготувати договір між Корюківським споживчим товариством (орендодавець) та ФОП ОСОБА_8 (орендар) здачі в оренду частини магазину № 1 (торговий зал площею 65 м2), розташованого за адресою АДРЕСА_3 , з датою укладання та терміном дії з 20.02.2016 року до 31.03.2016 року та розміром орендної плати в сумі 3500 грн., а також акт приймання-передачі основних засобів за вказаною адресою в операційну оренду. Зазначені документи він того ж дня підписав як керівник товариства та скріпив печаткою Корюківського споживчого товариства. Цього ж дня, приблизно о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_8 вийти з приміщення Корюківського споживчого товариства та підійти до належного ОСОБА_5 автомобіля «Skoda Superb», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який знаходився біля приміщення Корюківського споживчого товариства. Після цього, о 14 годині 38 хвилин, знаходячись біля вказаного автомобіля ОСОБА_5 відкрив передні дверцята автомобіля та надав вказівку ОСОБА_8 покласти на праве переднє сидіння обумовлену раніше неправомірну вигоду в сумі 3500 грн. за укладання договору оренди приміщення, належного Корюківському споживчому товариству, що ОСОБА_8 виконав.
		Таким чином, ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення в одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3ст. 368-3 КК (в редакціїЗакону № 1261-VII від 13.05.2014 року; із змінами, внесеними згідно ізЗаконом № 770-VIII від 10.11.2015 року).
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить Суд вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процессуального закону і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
		В обґрунтування наведеного зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст. ст. 85, 94, 370, 372, 374 ,419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), згідно яких суд зобов`язаний мотивувати постановлені рішення, обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію дослідження та оцінки доказів. Зазначає, що апеляційним судом не надано відповіді на всі доводи апеляційної скарги, ухвала суду є невмотивованою та необґрунтованою. 
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_5 заперечували проти доводів касаційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думку захисника, виправданого, перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшла наступних висновків.
		Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. 
		Виправдовуючи ОСОБА_5 за ч.3 ст.368-3 КК суд першої інстанції дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази є допустимими, однак одночасно визнав ці докази неналежними. Зокрема, суд дійшов висновку, що відповідно до положень цивільного законодавства та статуту Корюківського споживчого товариства вбачається, що голова правління споживчого товариства наділений службовими повноваженими на підписання договорів від імені товариства без довіреності (письмового документа для представництва) виключно за наявності на це угоди правління товариства, яке оформлюється відповідною постановою. 
		Одночасно суд зазначив, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу прийняття правлінням рішення про надання згоди на укладення договору оренди приміщення по вул. Предзаводській, 16 в м. Корюківка, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що ОСОБА_10 діяв поза межами наданих йому службових повноважень. 
		Суд першої інстанції, не погоджуючись з правовою кваліфікацією дій ОСОБА_10 за ч.3 ст.368-3 КК та констатуючи можливість судового розгляду лише стосовно особи, якій пред`явлене обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого відповідно до ст.373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим. 
		Не погодившись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про скасування вироку у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи, істотним порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства.
		Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		Колегія суддів вважає, що доводи прокурора заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
		Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в справі «Нечипорук і Йонкало проти України», (заява №42310/04, 21 липня 2011 року, п.272 ) зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. 
		Відповідно до п.2 ч.1, ч.2 ст.419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження; встановлених судом першої інстанції обставин; встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Апеляційний суд цих вимог не дотримався, переглядаючи вирок суду першої інстанції ґрунтовні та належно мотивовані відповіді на усі питання апеляційної скарги прокурора не надав. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, що останній з достатньою повнотою мотивував своє рішення та визнав вину ОСОБА_5 недоведеною, одночасно зазначив, що докази у кримінальному провадженні є допустимими, однак не доводять вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368-3 КК.
		Проте такі висновки апеляційного суду належно не мотивовані і суперечливі, та протирічать змісту ст.373 КПК, відповідно до якої виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 
		- вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 
		- кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
		- в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		Так, недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, означає, що сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено довести або факт (подію) вчиненого кримінального правопорушення, або відсутність факту (події) кримінального правопорушення, про яке свого часу було помилково повідомлено правоохоронний орган як про діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність. 
		Виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення ухвалюється в тих випадках, коли факт кримінального правопорушення встановлено, але беззаперечно доведено, що обвинувачений його не вчинив і сторона обвинувачення вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. 
		Виправдувальний вирок ухвалюється також у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, тобто факт вчинення обвинуваченим певного діяння встановлено, але сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено довести, що цьому діянню притаманні всі елементи складу кримінального правопорушення, інкримінованого цій особі.
		Відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою  формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Однак апеляційний суд цих положень не врахував і свою позицію щодо правильності висновків суду першої інстанції належним чином не мотивував.
		Більш того, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в тому числі щодо допустимості доказів, апеляційний суд одночасно надав іншу оцінку деяким доказам (протоколу огляду та вручення грошових коштів, матеріалам негласних слідчих дій), поставив під сумнів їх допустимість, чим допустив суперечливість власних висновків, належно свої доводи не мотивував, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст. 419 КПК.
		Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог статей370,419 КПК України, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогамип.1 ч.1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
		Вказані порушення перешкоджають Суду розглянути доводи касаційної скарги в іншій частині. 
		За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора- частковому задоволенню.
		Під час нового апеляційного розгляду слід врахувати вищезазначене та прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у кримінальному провадженні № 12016270000000028 відносно ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...