Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/1505/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2019. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2019.
Дата набрання законної сили: 07.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/15266/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №676/1505/17
		касаційне провадження №К/9901/15266/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                Саприкіної І.В., Шарапи В.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 (головуючий суддя: Сушко О.О. судді: Смілянець Е.С., Залімський І.Г.) у справі №676/1505/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:
		визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статуту інваліда війни та видачі відповідного посвідчення;
		зобов`язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
		На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи. Вказує, що у період з 10.05.1986 по 17.05.1986 виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у складі формувань Цивільної оборони.
		Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.05.2017 адміністративний позов задоволено частково: зобов`язано Управління соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради переглянути рішення про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі на його ім`я посвідчення інваліда війни.            
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що    відповідно до пункту 9 статті 7 Закону від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
		У зв`язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, інвалідність якого пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право отримати такий статус з отриманням відповідного посвідчення. Залучення позивача до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони, його участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, документально підтверджується.
		Належним способом захисту порушеного права позивача, на переконання суду першої інстанції, є зобов`язання відповідача переглянути прийняте ним рішення про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 скасовано постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18.05.2017 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до інвалідів війни згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ є наявність у особи доказів залучення такої особи до складу саме формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Разом з цим, апеляційний суд зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов`язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, а тому підстави для поширення на позивача дії пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ відсутні.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням обставин у справі. Скаржник вказує на те, що позивачем документально підтверджено факт залучення його в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. Позивач зазначає, що цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов`язковому порядку залучалося все працездатне населення. На законодавчому рівні не закріплено вимоги щодо обов`язкової видачі підприємством, установою чи організацією розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
		15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і   набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким   КАС України   викладено в новій редакції.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону   передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
		Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
		Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та йому встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		Позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради із заявою, в якій просив встановити йому статус інваліда війни як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань Цивільної оборони та видати посвідчення інваліда війни. До заяви було додано копії: паспорту, довідки МСЕК, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Листом від 15.09.2017 №5746/07-40 позивачу відмовлено у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни з підстав, що ОСОБА_1 не належить до осіб, визначених у пункті першому частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ.
		Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		Закон № 3551-ХІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. 
		Відповідно до частини другої статті 4 цього до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
		Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
		Частиною першою статті 10 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111 та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90 визначено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
		У цій справі суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. 
		Водночас, ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ. Разом з цим, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
		Зазначена вимога пов`язана з тим, що окрім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь і інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
		Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, документи, які позивач долучив до своєї заяви в підтвердження набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Втім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
		Верховний Суд зазначає, що обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно підпункту 1 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 377/797/17, від 21.08.2018 у справі № 279/2285/16-а, від 15.05.2019 у справі 816/851/18, від 18.09.2019 у справі № 674/450/17, від 19.09.2019 у справі №756/8323/16-а.
		З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх правових підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ.
		Посилання позивача на інформаційну довідку (про участь у формуваннях ЦО) №01.1-14/433-14 від 17.03.2017, видану Київською обласною державною адміністрацією та лист Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 17.03.2017 №01.1-14/482 є безпідставними, оскільки ними факт участі позивача саме в підрозділах Цивільної оборони не підтверджено.
		Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить. 
		За змістом частини першої статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
		Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а тому підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції - відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 у справі №676/1505/17залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                     С. М. Чиркін
		                                                                                    І. В. Саприкіна   
		                                                                                              В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...