Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 658/2473/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2019.
Дата набрання законної сили: 30.09.2019
Номер судового провадження: 61-30232ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		30 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 658/2473/16-ц
		провадження № 61-30232св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
		треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Коршунова Людмила Анатоліївна,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2017 року вскладі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
		В С Т А Н О В И В:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2016 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Каховського районного нотаріального округу Херсонської області Коршунова Л. А., про визнання іпотечного договору недійсним, зняття заборони на нерухоме майно і виключення запису про його обтяження.
		Позовна заява мотивована тим, що між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Південенерго» (далі - ТОВ «Південенерго») у письмовій формі укладено договір від 10 січня 2006 року № 221 із змінами, внесеними додатковою угодою від 10 жовтня 2006 року, про часткову участь у будівництві з метою фінансування витрат на будівництво квартир, які знаходяться за адресою: 
		АДРЕСА_1 .
		На підставі кредитного договору від 13 вересня 2006 року, укладеного із 
		акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», вона отримала кредит, на забезпечення виконання зобов`язань за яким між тими ж сторонами укладений договір іпотеки майнових прав від 24 листопада 
		2006 року, за умовами якого передала майнові права на незакінчені будівництвом трикімнатні квартири, що будувалися за адресою: АДРЕСА_1 .
		За домовленістю сторін до договору № 221 про часткову участь у будівництві між ОСОБА_1 та ТОВ «Південенерго» внесено зміни, внаслідок чого власником квартири, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , став ОСОБА_2 
		Оскільки у липні 2016 року ОСОБА_1 стало відомо про наявність правової позиції Верховного Суду України, згідно з якою договори щодо передачі в іпотеку майнових прав є незаконними, а тому договір іпотеки, укладений між нею та 
		ПАТ «Укрсоцбанк» з порушенням вимог законодавства, просила визнати недійсним такий договір, а також скасувати заборону на предмет іпотеки і виключити запис в реєстрі про його обтяження.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Коховського міськрайонного суду Херсонської області від 02 березня 2017 року позов  ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано іпотечний договір від 24 листопада 2006 року № 02-23-Ф060796К-1947, що укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є 
		ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Коршуновою Л. А. та зареєстрованим у реєстрі за № 4352 недійсним.
		У іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майнові права на спірні квартири, вартість яких була сплачена позивачем у повному обсязі за договором про часткову участь у будівництві житлового будинку № 221 
		від 10 січня 2006 року, не могли бути предметом іпотеки.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2017 року рішення Коховського міськрайонного суду Херсонської області від 02 березня 2017 року в частині визнання недійсним договору іпотеки від 24 листопада
		2006 року скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		У іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки заявник є іпотекодавцем за визначенням частини сьомої статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» № 979-ІV як особа, яка передала в іпотеку свої майнові права на квартири у будинку, що будується, та стане її власністю після завершення будівництва. Оскільки на час укладення договору іпотеки ОСОБА_1 здійснила стовідсоткову передоплату, сплативши повну вартість квартири за договором із забудовником, а такі її дії, в силу статей 2.2.2. та 4.4 договору про часткову участь у будівництві від 10 січня 2006 року № 221, є достатньою підставою для отримання нею права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва, після його завершення.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Аргументи учасників справ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, щопозивач передав в іпотеку майнові права на незакінчені будівництвом квартири, які знаходяться за адресою: 
		АДРЕСА_1 , а не об`єкт незавершеного будівництва. Вимога щодо документального підтвердження права на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому стосується саме договорів іпотеки об`єктів незавершеного будівництва, а не іпотеки майнових прав на них, тому посилання суду на виконання позивачем умов договору щодо часткового будівництва № 158 у частині оплати вартості будівництва не відповідає вимогам статей 1, 5 Закону України «Про іпотеку»
		Відзив позивачем на касаційну скаргу не подано.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Судами установлено, що між ТОВ «Південенерго» та ОСОБА_1 укладено договір про часткову участь у будівництві від 10 січня 2006 року № 221, із змінами внесеними додатковою угодою від 10 жовтня 2006 року, за яким вона зобов`язалась надати забудовнику кошти у розмірі та на умовах, передбачених цим договором на будівництво квартир,які знаходяться за адресою: 
		АДРЕСА_1 , а забудовник зобов`язався завершити будівництво указаного будинку, ввести його в експлуатацію та передати учаснику у власність квартири АДРЕСА_1 на умовах, визначених цим договором.
		Сторони у пункті 2.2.1 договору (в редакції від 10 жовтня 2006 року), визначили загальну вартість квартир - 390 150,00 грн, із яких вартість кожної із цих квартир складає 130 050,00 грн, із розрахунку 1 970,00 грн за кв. м, що складає договірну ціну квартир АДРЕСА_1, загальною площею 198 кв. м, по 66 кв. м кожної із них.
		Пунктом 2.2 встановлено строк внесення коштів учасником, а саме: 
		на розрахунковий рахунок забудовника має бути внесено 90 150,00 грн 
		до 12 вересня 2006 року та до 14 вересня 2006 року - 300 000,00 грн.
		Встановлено, що визначені договором кошти, повністю внесені учасником, оскільки за квитанцією від 12 вересня 2006 року № 160 позивачем сплачено 90 150,00 грн, а решта - 300 000,00 грн сплачена за рахунок коштів за меморіальним ордером від 13 вересня 2006 року № 12-б, отриманих за кредитним договором від 13 вересня 2006 року, із змінами внесеними додатковою угодою від 24 жовтня 2006 року, укладеного нею та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с.88-89).
		За умовами указаного кредитного договору, із змінами внесеними додатковою угодою від 24 жовтня 2006 року № 1, кредит надано позичальнику на строк
		до 23 листопада 2020 року за погодженим сторонами графіком щомісячних платежів зі сплатою 13 % річних на умовах забезпеченості кредиту майновими правами на квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 198 кв. м, по 66 кв. м кожної із них, у квартирному будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_1 .
		На забезпечення виконання основного зобов`язання позичальника за указаним кредитним договором від 13 вересня 2006 року, із змінами внесеними додатковими угодами від 24 листопада 2006 року та 27 листопада 2006 року, між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належні йому майнові права на отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на квартири, які знаходяться за адресою: 
		АДРЕСА_1 .
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		У справі, яка переглядається, судами вирішувався спір щодо недійсності іпотечного договору з тих підстав, що на момент укладення оспорюваного договору майнові права на об`єкти незавершеного будівництва (квартири) не могли бути предметом іпотеки.
		Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, був визначений вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.
		Предметом іпотеки могли бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
		Предметом іпотеки також міг бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
		Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин щодо передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції Закону врегульовані не були.
		Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до числа предметів іпотеки згідно із Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року, що набрав чинності 14 січня 2009 року, яким були внесені зміни і до Закону України «Про іпотеку».
		Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 17 квітня 2013 року у справі № 6-8цс13, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15.
		З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що при укладенні договору іпотеки від 24 листопада 2006 року положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 05 червня 2003 року) не містили положень про те, що майнові права на незавершене будівництвом приміщення могли виступати предметом іпотеки.
		 
		Майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене правом набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
		Разом з тим, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору передбачали, що предметом іпотеки може виступати об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що дії позивача щодо оспорення договору іпотеки через десять років після його укладення спрямовані на уникнення належного виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Сам по собі факт того, що на час укладення оспорюваного договору іпотеки стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки, не може свідчити про його недійсність, оскільки головною умовою, наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює зазначені договори.
		 
		Такий правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц (провадження 
		№ 61-5085сво18), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає. 
		Отже, правильними є висновки апеляційного суду про те, що позивач, виступивши іпотекодавцем майнових прав за оскаржуваним договором іпотеки, тим самим надала згоду на передачу в іпотеку майнових прав на незавершену будівництвом квартиру, яка у майбутньому стане її власністю, не довела наявності порушення її прав.
		 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки                         від 24 листопада 2006 року. 
		 
		Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             В. М. Коротун 
		С. Ю. Бурлаков
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...