Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/6593/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2019.
Дата набрання законної сили: 07.10.2019
Номер судового провадження: 61-1036ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		07 жовтня 2019 року
		м. Київ
		справа № 752/6593/18
		провадження № 61-1036св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Коротенка Є. В.,
		учасники справи:
		позивач  -  ОСОБА_1 ,
		відповідач  - Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації,
		третя особа - ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду 
		від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., 
		Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		Короткий зміст позовних вимог:
		У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, з урахуванням уточнень, просила визнати за нею право на приватизацію квартири 
		АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті її двоюрідного брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позовні вимоги мотивовано тим, що її покійний брат, як єдиний наймач спірної квартири, ще за життя розпочав процедуру приватизації цієї квартири, але у зв`язку зі смертю не встиг отримати свідоцтво про право власності на квартиру, а тому ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець брата, має право на приватизацію цієї квартири на своє ім`я відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що покійний брат позивачки звертався лише до органів БТІ із замовленням про виготовлення технічного паспорту на квартиру та проведення технічної інвентаризації спірної квартири.Позивачем не доведено, що за життя ОСОБА_4 звертався із заявою про приватизацію спірної квартири до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.
		Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
		Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року залишено без змін.
		Постанова суду мотивована тим, що рішення судом першої інстанції ухвалене на повно з`ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
		Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
		04 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку із завершенням строку зберігання звернень мешканців, які було утилізовано, знайти письмове звернення спадкодавця щодо приватизації спірної квартири є неможливим. Однак, направлення балансоутримувачем та відділом приватизації житла запиту до БТІ міста Києва для виготовлення технічного паспорта квартири з підтвердженням того, що він був наданий для оформлення документації на приватизацію квартири, а також запиту до БТІ щодо отримання інформації про розміри загальної та житлової площі квартири у зв`язку з її приватизацією свідчать про те, що процес приватизації квартири вже був ініційований спадкодавцем, а також свідчать про його волевиявлення щодо приватизації квартири, звернення з цього питання та дії.
		Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на наявні істотні докази у справі (запити від КП «ЖЕО-103») та зв`язок між ними, не дали належну їм оцінку, не врахували наявність доказів у співвідношенні до законодавства, яке було чинне на час здійснення дій спадкодавцем, не врахували позицію ВСУ щодо розгляду подібних питань, обставини справи.
		Станом на час здійснення приватизації, що підтверджує й сам відповідач, прийом документів для приватизації майна здійснював саме відділ приватизації майна, створений при КП «ЖЕО-103» міста Києва. 
		Суди попередніх інстанцій не врахували, що від КП «ЖЕО-103» міста Києва було видане направлення на ім`я спадкодавця до БТІ міста Києва про виготовлення технічного паспорта спірної квартири, в якому заначено мету цього направлення - оформлення документації на приватизацію квартири.
		Суди також не врахували той факт, що від КП «ЖЕО-103» міста Києва було направлено запит до БТІ міста Києва про надання інформації щодо загальної та житлової площі квартири, у якій мешкав спадкодавець. У даному запиті зазначено, що відомості необхідні для оформлення приватизації (Форма 4).
		Доводи інших учасників справи:
		У лютому 2019 року представник ОСОБА_2 адвокат 
		Огійчук О. А. подав відзив, в якому просить у задоволенні касаційної скарги
		 ОСОБА_1 відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 направлено до Верховного суду пояснення (відповідь) на відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Огійчук О. А., в яких зазначено, що при розгляді подібних питань перш за все повинна бути врахована заявленість про волевиявлення спадкодавця про приватизацію квартири, в якій він мешкав, та наявність підстав для її приватизації спадкодавцем. У даному випадку є навіть дії спадкодавця щодо приватизації спірної квартири, на що суди попередніх інстанцій не звернули увагу.
		Рух касаційної скарги:
		Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи 
		№ 752/6593/18  з Голосіївського районного суду міста Києва.
		У лютому 2019 року матеріали цивільної справи № 752/6593/18 надійшли до Верховного Суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
		З 02 березня 1973 року по 11 квітня 2012 року ОСОБА_4 був зареєстрований та фактично проживав у квартирі АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		21 серпня 2012 року ОСОБА_4 знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю.
		Станом на день смерті, ОСОБА_4 проживав і був зареєстрований в указаній квартирі один.
		ОСОБА_1 є спадкоємцем свого двоюрідного брата - ОСОБА_4 
		02 жовтня 2012 року  ОСОБА_1 звернулась до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 
		Постановою державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори від 02 лютого 2018 року  ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно спадкодавця. 
		Згідно з копією листа КП «Київське міське БТІ» від 21 липня 2017 року, адресованого ОСОБА_1 , у квітні 2011 року ОСОБА_4 було оформлено замовлення на проведення технічної інвентаризації квартири
		АДРЕСА_1 на підставі листа 
		КП «ЖЕО-103».
		Відповідно до листа Голосіївської районної адміністрації від 19 лютого 
		2018 року ОСОБА_4 документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1 до органу приватизації житлового фонду не подавались, рішення про передачу житла у приватну власність ОСОБА_4 не приймалось.
		Відповідно до відомостей з реєстру речових прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 30 листопада 2012 року, виданого відділом приватизації житлового фонду Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (розпорядження № 37108 від 30 листопада 2012 року), зареєстрована 15 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
		Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
		За змістом статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
		Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.
		Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків передбачено, що для проведення процедури приватизації громадянином до органу приватизації подається відповідний перелік документів, в тому числі оформлена заява на приватизацію квартири.
		З огляду на положення статей 1, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, встановивши відсутність доказів того, що ОСОБА_4 звертався до органу приватизації з належно оформленою заявою. Суди дослідили та надали оцінку копії листа в. о. директора КП «ЖЕО-103» Голосіївської районної у місті Києві ради від 03 квітня 2011 року  про необхідність надання викопіровки поповерхового плану квартири та з урахуванням Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року, дійшли висновку, що даний лист не свідчить про те, що процедура приватизації спірної квартири не була розпочата.
		В частині п`ятій пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
		Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.
		У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13, підстав відступити від якого Верховним Судом не встановлено.
		Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.
		Частиною третьою статті 12 та частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 81 ЦПК України).
		Згідно частин першої, другої  статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 за свого життя не звертався до уповноваженого органу із заявою про приватизацію спірної квартири, тобто у встановленому законом порядку не набув права власності на неї, а тому обґрунтованим є висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позову, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди першої та апеляційної інстанцій свої процесуальні дії належним чином обґрунтували, врахувавши при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Щодо доводів касаційної скарги:
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм надана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України). 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                           В. П. Курило
		 
		      А. Ю. Зайцев
		 
		      Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...