Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/4137/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: 14-290цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А                                                 
		Іменем  України
		 
		02 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 214/4137/17
		Провадження № 14-290цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О.С.,
		суддів  Антонюк Н.О., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
		розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, п рийняту у складі суддів Бондар Я.М., Барильської А.П., Зубакової В.П. 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
		1. У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» (далі - ТОВ «Житлосервіс-КР») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
		2. Позов мотивовано тим, що ТОВ «Житлосервіс-КР» є управителем будинку   АДРЕСА_1 приміщення № 25 , яке на праві власності належить  ОСОБА_1 Станом на 01 липня 2017 року договору про надання житлово-комунальних послуг між сторонами укладено не було, проте це не звільняє відповідача від оплати за надані йому послуги з утримання будинку. За період з 01 листопада 2013 року по 31 липня 2016 року за відповідачем рахується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 19 766 грн 18 коп та інфляційні втрати у сумі 1 487 грн 07 коп., які позивач мав намір стягнути на підставі судового наказу, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу. Однак цей наказ ухвалою цього ж суду від 15 березня 2017 року було скасовано. У зв`язку з цим указану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2018 року позов ТОВ «Житлосервіс-КР» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлосервіс-КР» заборгованість у розмірі 19 766 грн 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 487 грн 07 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		4. Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю факту наявності заборгованості відповідача  перед позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги, яка підлягає стягненню у судовому порядку. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з 19 квітня 
		2002 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, видом її діяльності є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна, а спори за участю суб`єктів підприємницької діяльності підвідомчі господарським судам. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. У лютому 2019 року ТОВ «Житлосервіс-КР» звернулося до суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		8.    Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Житлосервіс-КР» не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що спір належить розглядати господарським судом, оскільки між ним та відповідачем існують правовідносини з надання та споживання комунальних послуг, у яких                           ОСОБА_2  є фізичною особою - власником нежитлового приміщення, до якого надаються житлово-комунальні послуги, а використання нею зазначеного нежитлового приміщення у підприємницькій діяльності, не впливає на правовий статус її як власника вказаного об`єкта нерухомого майна, який набуто нею у власність саме як фізичною особою. Крім того, скаржник посилався на те, що суд апеляційної інстанції не надсилав йому ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, а також апеляційну скаргу,  чим порушено його право на судовий захист. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		9.    11 березня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.  
		10. 15 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду. 
		11. 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		12.    Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		13.    Враховуючи те, що заявник оскаржує постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2019 року з підстав порушення судом правил предметної та суб`єктної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.  
		14.    05 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		15. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		16. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		17. Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
		18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		19. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		20. За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		21. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		22. Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		23. Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. 
		24. За ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.
		25. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання, перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги.
		26. Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у належному їй на праві власності нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 . 
		27. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказане приміщення відповідач використовує для здійснення підприємницької діяльності, а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 
		28. Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		29. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		30. Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		31. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України).
		32. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
		33. Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
		34. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).
		35. Відповідно до ч. 3 ст. 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
		36. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		37. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 з 19 квітня 2002 року  зареєстрована  як фізична особа - підприємець (а. с. 194). Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 місцем провадження господарської діяльності відповідача є приміщення  АДРЕСА_3 , за обслуговування якого позивач просить стягнути заборгованість. Видом господарської діяльності є здавання в оренду власного нерухомого майна (а. с. 195).  
		38.  У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 у приміщенні № 25 у будинку  АДРЕСА_1  здійснює підприємницьку діяльність. Факт здійснення відповідачем підприємницької діяльності у вказаному приміщенні доведенню позивачем не підлягає, оскільки у запереченнях на позов ОСОБА_1 визнала цей факт (а. с. 19).  
		39. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням встановлених у справі обставин та визнанням відповідачем факту здійснення господарської діяльності у вказаному приміщенні, спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.   
		40. За правилами ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		41. Посилання ТОВ «Житлосервіс-КР» у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо неповідомлення його про час і місце розгляду справи, не може бути єдиною підставою для скасування законного та правильного по суті рішення суду апеляційної інстанції (ч. 2 ст. 410 ЦПК України).  
		42. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2019 року винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. 
		Щодо судових витрат
		43. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
		Керуючись статтями 402-404, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» залишити без задоволення.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                            О.С. Ткачук
		Судді:                         Н.О. Антонюк                                              Л.М. Лобойко
		Ю.Л. Власов                                                В.В. Пророк 
		М.І. Гриців                                         Л.І. Рогач
		Ж.М. Єленіна                                               О.М. Ситнік
		О.С. Золотніков                                 В.Ю. Уркевич
		О.Р. Кібенко                                                О.Г. Яновська
		В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...